Єдиний унікальний номер справи 185/7099/19
Провадження № 1-кп/185/115/21
15 вересня 2021 року Колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040370000926 від 05 травня 2019 року, з обвинувальним актом за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 ,
Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , строк якого спливає 18 вересня 2021 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 , його законний представник ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив звільнити.
Потерпіла ОСОБА_9 підтримала клопотання прокурора та заявила, що з боку родичів обвинуваченого на неї здійснюється психологічний тиск.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України,, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується, однак завершити кримінальне провадження неможливо, розгляд кримінального провадження триває.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення був неповнолітнім, раніше не судимий, відповідно до ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжких злочинів, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено тривалий строк позбавлення волі, навчався в Павлоградській загальноосвітній школі № 3. Під тяжкістю встановленого покарання він може переховуватись від суду, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обсяг пред'явленого неповнолітньому ОСОБА_5 обвинувачення, є достатні підстави вважати, що, зважаючи на ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_5 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , не зважаючи на його міцні соціальні зв'язки, у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Для відмови у звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають наступні підстави: 1) ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі «Штегмюллер проти Австрії»; 2) ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини»; 3) вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ у справі «Мацнеттер проти Австрії»).
Колегія суддів погоджується з думкою прокурора про те, що враховуючи ймовірну тяжкість покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, перебуваючи під загрозою тяжкого покарання, є підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
При цьому суд враховує, що у справі не з'ясовані всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, зокрема не допитаний свідок сторони захисту, а відтак обвинувачений, знаходячись на волі, може незаконно на нього впливати або ж перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також переховуватись від суду, тому суд вважає, що продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним.
На думку колегії суддів, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому колегія суддів зазначає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявного обґрунтованого обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, проведенням експертизи, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, не визначається, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 331, 291 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 13 листопада 2021 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3