Справа № 592/10248/21
Провадження № 2-н/592/1503/21
15 вересня 2021 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Литовченко О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України про стягнення з ОСОБА_2 ,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 його заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 16.08.2021 року та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
Згідно з ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.3 ст.165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до положень ч.1 ст.167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ч.1 ст.161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування у справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження.
За змістом ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Тобто статтею визначений вичерпний перелік вимог, однак серед вказаного переліку витрати на професійну правничу допомогу не входять.
Відповідно до ч.1 ст. 164 ЦПК України передбачено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України встановлено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що судовий збір, який справляється за подання заяви про видачу судового наказу, є судовими витратами в розумінні п.6 ч.1 ст. 168 ЦПК України.
Суд звертає увагу на те, що заявник мала можливість пред'явити позов до боржника у порядку позовного провадження, де передбачений порядок доказування витрат на професійну правничу допомогу і при ухвалені судового рішення за результатами розгляду вирішується питання відшкодування витрат понесених сторонами. Однак ОСОБА_1 звернулася в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження.
Суд враховує, що за правилами наказного провадження справа розглядається без повідомлення та виклику сторін, а отже, боржник по справі буде позбавлений права довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Враховуючи викладеневище, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 161, 163, 165 ЦПК України, суддя
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвалу може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Литовченко