18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 вересня 2021 року
м. Черкаси справа № 925/449/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., із секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача - Базилюк К.В., адвокат за ордером, відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна агенція “Лоррі” про стягнення 68869,70 грн,
Заявлено позов про стягнення 68869,70 грн. матеріальних збитків завданих втратою вантажу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем в межах виконання договору транспортного експедирування під час перевезення вантажу було допущено часткову втрату вантажів Страхувальника (ТОВ «ФКС УКР» згідно договору добровільного страхування вантажів від 30.07.2019 № TRS 19163). Факт втрати частини вантажу було зафіксовано у акті приймання від 01.04.2020, складеного комісією вантажоодержувача та представника відповідача водія Галицького С.М. При зверненні Вантажовідправника до відповідача із претензіями про відшкодування вартості втраченого вантажу в сумі 68869,70 грн., останнім збитки не відшкодовані.
Ухвалою суду від 09.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
26.04.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем не враховані фактичні обставини договірних відносин між ТОВ «ФЕС УКР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна агенція «Лоррі» і наявність перевізників ФОП Харченко С.В. (ІПН НОМЕР_1 ) та ПП «АнДеМа» (Код ЄДРПОУ 41883554), з якими з метою виконання Договору транспортно - експедиційного обслуговування №ТР/20/05/19 від 20.05.2019, були укладені договори на перевезення вантажів.
Відповідач, посилаючись на умови пунктів 1.5, 2.1 та 3.9 договору від 20.05.2019 №ТР/20/05/19 (Договір-1), з метою належного виконання заявок Замовника № 6098 від 30.03.2020 та № 6200 від 24.04.2020, залучив інших перевізників та уклав такі договори:
- договір-заявка на перевезення вантажу № 3103 від 31.03.2020 між ТОВ «Транспортна агенція «Лоррі» та ФОП Харченко Сергієм Вікторовичем (ІПН НОМЕР_1 ) (Договір-2) - транспортний засіб ДАФ державний номер тягача НОМЕР_2 . державний номер причіпа НОМЕР_3 (водій ОСОБА_1 );
- договір-заявка на перевезення вантажу № 2704/Т від 27.04.2020 до Договору № 2019 - 08/18 на надання транспортно - експедиційних послуг від 18.08.2019 між ТОВ «Транспортна агенція «Лоррі» та ПП «АнДеМа» (Код СДРПОУ 41883554 (Договір-3) - транспортний засіб МАН державний номер тягача НОМЕР_4 . державний номер причіпа НОМЕР_5 (водій Грібов Ігор Борисович).
Відповідач зазначив, що про залучення третіх осіб для виконання Договору-1 Замовнику було відомо, і оскільки для виконання заявок були залучені вище вказані перевізники, то винними особами в заподіянні збитків ТОВ «ФЕС УКР» є водії перевізника, а тому відповідальність в даному випадку має покладатися виключно на ФОП Харченко С. В. та ПП «АнДеМа».
Відповідач звернув увагу суду на те, що перевізниками були проведені часткові оплати в рахунок відшкодування збитків кошти в сумі 4886,89 грн. згідно платіжного доручення від 27.04.2020 та в сумі 5204, 01 грн. згідно платіжного доручення від 09.07.2020.
Відповідач вказував на та, що відповідно п. 6.4. Договору - 1 Експедитор несе матеріальну відповідальність за вантаж у розмірі вартості, зазначеної в супровідних документах з моменту прийняття вантажу від вантажовідправника до моменту належної передачі його уповноваженому представнику вантажоодержувача. У супровідних документах на товар зазначено ціну за одиницю без ПДВ, а позивач пред'являє до відшкодування вартості товару з ПДВ. Тому, відповідач вважає, що такі нарахування є безпідставними.
05.05.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій не погодився із доводами відповідача вважаючи їх необґрунтованими мотивуючи тим, що питання відшкодування збитків в межах виконання договорів перевезення, повинно вирішуватись в порядку регресу саме між експедитором та перевізником, після відшкодування експедитором збитків вантажовідправнику.
Ухвалою суду від 11.05.2021 припинив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; відкрив провадження у справі № 925/449/21 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 11 год. 00 хв. 10 червня 2021 року.
Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13.07.2021 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у засіданні суду на 12 год. 30 хв. 31 серпня 2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі через неможливість бути присутнім в судовому засіданні; заявлені вимоги не визнає та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.
31.08.2021, після завершення розгляду справи, суд видалявся до нарадчої кімнати для ухвалення вступної та резолютивної частин рішення, яка була проголошена о 09:00 год. 01 вересня 2021.
Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФЕС УКР» (ЄДРПОУ 36774242) (Страхувальник) та позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" (Страховик) був укладений договір добровільного страхування вантажів №ТRS 19163, предметом якого є страхування перевезення вантажів Страхувальника.
20.05.2019 між Страхувальником та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Транспортна Агенція "Лоррі" був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування №ТР/20/05/І9, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати послуги із організації перевезень вантажів Страхувальника в міському, міжміському та міжнародному сполученні, з використанням власного або залученого транспорту, та видачу вантажів уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується сплатити за здійснене перевезення встановлену провізну плату.
Відповідачем, в межах виконання договору транспортного експедирування, під час перевезення вантажу була допущена часткова втрата вантажів Страхувальника, а саме: втрата вантажу у кількості 25 коробів «Напій кавовий розчинний 3-в 1 «Петровська слобода» з ароматом карамелі (18г.*25*20)», що були прийняті до перевезення ТОВ «ТА ЛОРРІ» на підставі замовлення на транспорт №6098 від 30.03.2020 та товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) №Р723 від 31.03.2020.
Вартість втраченого вантажу становила 23250,60 грн., що підтверджується супровідними та первинними документами страхувальника ТОВ «ФЕС УКР».
Факт втрати частини вантажу був зафіксований у Акті приймання від 01.04.2020, складеного комісією вантажоодержувача та представника відповідача (водія Галицького С.М.).
02.04.2020 Вантажовідправник звернувся до відповідача з претензією за №1 про відшкодування вартості втраченого вантажу. Вказану претензію відповідач залишив без відповідного реагування.
Також, при доставці вантажу, прийнятого відповідачем на підставі замовлення на транспорт № 6387 від 05.04.2020 та товарно-транспортної накладної від 08.06.2020 №Р1218, було втрачено товару на суму 55710 грн. без ПДВ, а саме: 36 коробів «МАК 3-в 1 Амаретто (18г.*20*25), МАК 3-в 1 Арабіка (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Макс Міцний (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*12), МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*20), Мак Капучіно ді Торіно з корицею (25г*50*20), Чай Хілвей Ексклюзів Голден Цейлон (2г.*25*12), Мак Капучіно ді Торіно (25г*50*20)».
По замовленню на транспорт № 6387 від 05.04.2020 та ТТН від 08.06.2020 № Р1218 вартість втраченого вантажу становила 55 710,00 грн.
Факт втрати частини вантажу був встановлений та зафіксований у Акті виявлених невідповідностей за № 02/06 від 09.06.2020, який був складений комісією вантажоодержувача та представника відповідача (водія Грібова І.Б.).
Згідно відомостей, кількість втраченого вантажу становила: 36 коробів «МАК 3-в І Амаретто (18г.*20*25), МАК 3-в 1 Арабіка (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Макс. Міцний (16г.*20*20) карт/уп, МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*12), МАК 3-в 1 Оригінал (20г.*50*20), Мак Капучіно ді Торіно з корицею (25г*50*20), Чай Хілвей Ексклюзів Голден Цейлон (2г.*25*12) Мак Капучіно ді Торіно (25г*50*20)».
12.06.2020 Вантажовідправник звернувся до відповідача з претензією за №3 про відшкодування вартості втраченого вантажу. Вказану претензію відповідач залишив без відповідного реагування.
Пунктом 3.22. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №ТР/20/05/19 р. від 20.05.2019 передбачено, що експедитор несе повну відповідальність за збереження прийнятого, для перевезення вантажу Замовника. У разі пошкодження або втрати вантажу під час транспортування, вартість пошкодженого або втраченого вантажу повинна бути компенсована у повному обсязі згідно вартості зазначеній у товаросупровідних документах протягом 14 днів.
Ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ст.316 Господарського кодексу (далі - ГК) України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
За приписами ст.14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
За змістом ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В силу положень ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
У відповідності до ст. 979-981 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і в т.ч. пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, як страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За приписами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
Так, 20.05.2019 між ТОВ «ТА Лоррі» (експедитор) та ТОВ «ФЕС УКР» (замовник) укладено договір транспортно - експедиційне обслуговування, відповідно до п. 1.1. якого експедитор, діє в межах даного договору, надає за плату та за рахунок замовника визначені в заявці послуги з організації перевезення вантажів замовника найманим та власним транспортом вантажним транспортом відповідно до діючого законодавства України. Заявки є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.22 договору експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятого для перевезення, вантажу Замовника. У разі пошкодження або втрати вантажу під час транспортування, вартість пошкодженого або втраченого вантажу Замовника згідно вартості в товаросупровідних документах повинна бути компенсована в повному обсязі протягом 14 банківських днів, шляхом її перерахування на банківський рахунок Замовника.
Таким чином, відповідальною особою за перевезення вантажу є відповідач - ТОВ «ТА Лоррі».
30.07.2019 між страхувальником - ТОВ «ФЕС УКР» та страховиком Товариством з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" укладений договір добровільного страхування вантажів №ТRS 19163, предметом якого є страхування перевезення вантажів ТОВ «ФЕС УКР».
Строк дії цього договору був визначений з 01.08.2019 по 31.07.2020 (п.5).
Судом встановлено, що втрати вантажу по Замовленню № 6098 від 30.03.2020 та по Замовленню на транспорт № 6387 від 05.04.2020 підтверджуються складеними Актом приймання від 01.04.2020 та Актом виявлених невідповідностей № 02/06 від 09.06.2020, які були підписані повноважними особами.
На виконання умов договору добровільного страхування вантажів №ТRS 19163 від 30.07.2019 позивачем від Страхувальника були отримані відповідні документи, які містяться в матеріалах справи (заяви на виплату страхового відшкодування; повідомлення про настання події з ознаками страхової, страхові акти на проведення виплати страхового відшкодування, платіжні доручення, вимога до відповідача).
Отже, за умовами договору добровільного страхування вантажів №ТRS 19163 від 30.07.2019, обидва випадки втрати частини товару під час перевезення є страховими випадками, у зв'язку з чим позивачем, сплачено страхове відшкодування в сумі вартості втраченого вантажу з вирахуванням франшизи, а саме:
- ТТН Р723 від 31.03.2020 в сумі 18 363,71 грн. на підставі платіжного доручення № 973 від 23.04.2020;
- ТТН Р1218 від 08.06.2020 в сумі 50 505,99 грн. на підставі платіжного доручення №1586 від 08.07.2020.
Щодо тверджень відповідача про відсутність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, суд вважає помилковими, оскільки товар до перевезення був прийнятий саме ТОВ «ТА ЛОРРІ», про що у товарно-транспортних накладних в графі «перевізник» міститься відповідна відмітка, і саме відповідач уповноважив водіїв на отримання вантажу до перевезення від вантажовідправника. При цьому, відповідач самостійно визначив перевізників вантажу.
Оцінюючи доводи відповідача щодо безпідставності визначення суми збитків з урахуванням ПДВ, суд приходить до наступного.
За правилами п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу (далі - ПК) України, якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то такий платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання. Також скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту.
Зокрема, при здійсненні операцій відповідно до положень п. 198.5 ст. 198 ПК України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п. 189.1 ст. 189 ПК України).
Таким чином, якщо при інвентаризації платником податку встановлений факт недостачі товарів, основних засобів, при придбанні яких був сформований податковий кредит, то у зв'язку з тим, що такі товари, основні засоби використані не у господарській діяльності, платник податку повинен нарахувати податкові зобов'язання, незалежно від того чи встановлено винних осіб та чи стягуються з таких осіб втрати.
Суд враховує, що відповідно до правил бухгалтерського обліку та вимог ПК України вантажовідправник позбавлений права включення до податкового кредиту сум по втраченому вантажу і зобов'язаний здійснити нарахування податкових зобов'язань на цю суму.
Відтак, суд приходить до висновку, що визначення розміру збитків із урахуванням сум втраченого податкового кредиту з ПДВ є обґрунтованим і правомірним.
Посилання відповідача про те, що позивачем не врахована добровільна сплата сум за претензіями в розмірі 5 204,01 грн. та 4 886,89 грн., суд оцінює критично, оскільки вказані суми є відшкодуванням вартості втраченого товару не покритої страховою виплатою, тобто є франшизою страхувальника, що міститься у страховому акті. А сам факт вчинення такої дії як відшкодовування збитків вантажовідправнику у розмірі франшизи в порядку регресу, суд розцінює як визнання відповідачем факту завдання збитків вантажовідправнику.
За приписами ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до ст. 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовується українськими судами як джерело права.
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України” (Заява № 63566/00) п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23).
Відповідно до приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, позивач отримав зворотну вимогу у сумі 68 869,70 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна Агенція "Лоррі", разом із копіями підтверджуючих документів та реквізитами позивача для проведення оплат.
Станом на дату звернення з позовом до суду доказів відшкодування матеріальних збитків в сумі 68 869,70 грн. до суду не подано.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, дослідивши всі обставини та наявні у справі докази, суд визнав доведеним позивачем належними і допустимими доказами обставини на які він посилається в позовній заяві, а тому приходить до переконання про задоволення позову у повному обсязі.
З відповідача на користь позивача також підлягають до стягнення понесені останнім судові витрати на оплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 237, 238, 240 ГПК України суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна агенція “Лоррі” (код ЄДРПОУ: 37798128; пров.Менделєєва,36, с.Білозір'я, Черкаський район, Черкаська область, 19635) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Альянс Україна” (код ЄДРПОУ: 32253696; вул.Дегтярівська,21-Г, м.Київ, 04119) - 68869,70 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят дев'ять грн. 70 коп.) матеріальних збитків та 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн) витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено14.09.2021.
СУДДЯ К.І. Довгань