Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2021 р.м.ХарківСправа № 922/2321/20 (922/2865/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МАНІТУ"
про визнання недійсними договорів
за участю :
представника позивача - Колесніков А.Г.
В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2321/20 про визнання неплатоспроможним Фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
20.07.2021 до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява (вх. №922/2865/21) до ТОВ "Ей Ті Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Маніту", в який позивач просить суд:
1. Визнати недійсним Договір відступлення прав вимоги № 27/11/19-1., украдений 27.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Маніту" та повернути сторони у первісний стан, що існував до укладення цього договору;
2. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором № 211/06-КВ-Z, укладений 27.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 4949., та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Маніту" та повернути сторони у первісний стан, що існував до укладення цього договору.
Застосувати наслідки недійсності та повернути сторони недійсних договорів у первісний стан, що існував до їх укладення та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, пов'язані із розглядом справи.
Заява обґрунтована тим, що Між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Позивач) 24.03.2006 був укладений кредитний договір № 211/06-КВ (надалі - Кредитний договір) за умовами якого позичальник отримав 28400,00 Євро зі строком користування до 23.03.2009. Відповідно до договору про внесення змін та доповнень від 19.03.2007 до Кредитного договору внесено зміни - кінцевою датою повернення кредиту встановлено 23.03.2011, процентна ставка за користування кредитом - 12,6% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між ТОВ "Укрпромбанк" та громадянином України ОСОБА_1 (Іпотекодавець 1), громадянками України ОСОБА_2 (Іпотекодавець 2) та ОСОБА_3 (Іпотекодавець 3), (а усі разом далі - Іпотекодавці) укладено Іпотечний договір № 211/06-KB/Z (надалі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого Іпотекодавцями передано в іпотеку ТОВ "Укрпромбанк" у відповідних частках кожним та в цілому двокімнатну комунальну квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Предмет іпотеки), яка належить на праві власності:
- 52/100 належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Ц(в)ПДЖФ, від 22.04.1999, реєстраційний № НОМЕР_1 , зареєстроване у КП "ХМБТІ" за №П-3-6218 від 22.04.1999;
- 48/100 належать на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Левченко В.Г. за реєстровим №2244 від 09.12.2003, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 22.01.2004, право власності на яку зареєстровано у КП "ХМБТІ" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.01.2004, за реєстровим №П-3-6218 в книзі 1.
15.06.2021 до господарського суду Харківської області із заявою з грошовими вимогами до боржника звернулося ТОВ "Фінансова компанія "Маніту", в який стверджує, що є забезпеченим кредитором ОСОБА_1 . До заяви ТОВ "ФК "Маніту" додано документи, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема копії Кредитного договору та Договору іпотеки, а також копію договору відступлення прав вимоги № 27/11/19-1. що укладений 27.11.2019 між ТОВ "ЕЙ ТІ ФІНАНС" та ТОВ "Фінансова компанія "Маніту" та копію договору відступлення права вимоги за іпотечним договором № 211/06-KB-Z, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 4949 (надалі - Договори відступлення прав).
Відповідно до змісту вищевказаних Договорів відступлення прав, ТОВ "ЕЙ ТІ ФІНАНС" відступило ТОВ "ФК "Маніту" право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) до ОСОБА_4 за кредитним договором № 211/06-КВ від 24.03.2006 року, яке ТОВ "ЕЙ ТІ ФІНАНС" отримало від АТ "Дельта Банк" на підставі Договору про відступлення права вимоги № 1571 /К від 15.07.2019 та права вимоги за іпотечним договором № 211/06-KB-Z від 24.03.2006.
Заявник вказує, що відповідно п.п. 1 п. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.
Також кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту (підпункт 3 пункту 1 цього Закону).
Тому на переконання позивача ТОВ "Ей Ті Фінанс" не мало права відступати (відчужувати), а ТОВ "ФК "МАНІТУ", відповідно, не мало права на придбання прав вимоги за вищевказаними Кредитним договором та Договором іпотеки, оскільки на зміну кредитора у валютних споживчих кредитних зобов'язаннях, забезпечених іпотекою житла, встановлено пряму законодавчу заборону.
Ухвалою суду від 06.08.2021 було прийнято позовну заяву Фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Маніту" та відкрити провадження за №922/2865/21 у справі № 922/2321/20. Ухвалено розглядати заяву за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "08" вересня 2021 р. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичну особу ОСОБА_2 та Фізичну особу ОСОБА_3 .
Відповідачам та третім особам встановити строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзиви з дня його отримання.
27.08.2021 до суду від ТОВ "Ей Ті Фінанс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, та просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви.
30.08.2021 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Маніту" надійшов відзив на позовну заяву, в якому 2-й відповідач проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
08.09.2021 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Маніту" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи завірених належним чином копій вимог від 03.12.2019 на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з доказами направлення та повернення, а також вимог від 21.05.2020 на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 з доказами направлення та повернення. Клопотання було задоволено судом, надані документи долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.
Представники відповідачів в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України
Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина 9 статті 30 Господарського процесуального кодексу України).
Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ.
Відповідно до частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно з частинами першою - другою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто законодавець вказав, що у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність з 21.10.2019 з набранням чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Відтак можна зробити висновок, що вказаний Кодекс України з процедур банкрутства передбачає ті самі особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. У п. 57 зазначеної вище постанови Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок, згідно з яким до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Такі самі висновки містяться і у Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 грудня 2020 року по справі № 905/105/20 (позов про повернення земельної ділянки). Вимоги позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію прав не підлягають вартісній оцінці та є немайновими (постанова КГС від 19.12.2019 по справі № 926/358/19 (п. 85).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15 (14-561цс19) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним інвестиційного договору та про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва сформовано висновок щодо застосування статті 7 КУзПБ України, за яким: «…боржник у розумінні Закону про банкрутство, є позивачем за цим позовом, його вимоги не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому відсутні підстави стверджувати, що на позовні вимоги ЗАТ «Київгума» поширюються положення частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній 5 до 15 грудня 2017 року (ч. 2 ст. 7 КзПБ України та п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у чинній редакції відповідно) щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.
Позивач у зазначеному позові просить лише визнати недійсними правочини, що укладені між кредитором та іпотекодержателем боржника з третью особою та повернути сторони у первісний стан, що є наслідком визнання недійсними правочинів.
Суд вважає, що вказані позовні вимоги не відповідають вимогам, встановленим ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУПБ, оскільки:
- боржник у справі про неплатоспроможність не є стороною оспорюваних правочинів;
- вимоги позивача не підлягають вартісній оцінці, є немайновими і результати їх розгляду не вплинуть на обсяг майна боржника у справі про неплатоспроможність.
За таких обставин, позов ОСОБА_1 до ТОВ "Ей Ті Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Маніту" про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності не відповідає положенням ст.7 КУзПБ, як позов що розглядається у межах справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Згідно зі ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 02.12.2020 року по справі № 905/105/20, №926/358/19 від 19.12.2019 та від 23.10.2019 по справі № 752/4361/15, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, у зв'язку з чим провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Дійсно, господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
За результатами дослідження матеріалів позовної заяви суд встановив, що позивач - фізична особа, з огляду на правила п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України та вищенаведені обставини не відповідають суб'єктному складу учасників справи, а відтак цей спір непідвідомчий господарському суду, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На виконання ч.2 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.ст. 13, 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.ст. 3, 4, 41, 45, 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
Провадження у справі 922/2321/20 (922/2865/21)закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Роз'яснити позивачу, що даний спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвалу може бути оскаржено в десятиденний строк в порядку встановленому ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 13.09.2021.
Суддя О.В. Кононова