79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.09.2021 справа № 914/1857/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Банзули М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСВЕТ», м. Херсон
до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів
про: стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 182 837,15 грн.
представники сторін:
від позивача: Олейнікова С.С. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з?явився.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСВЕТ» до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 182 837,15 грн.
Ухвалою від 30.06.2021 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.08.2021 року. 02.08.2021 року продовжено підготовче провадження у справі, відкладено підготовче судове засідання на 26.08.2021 року.
У підготовче засідання 26.08.2021 року з?явилися представник позивача, відповідач явку повноважного представника не забезпечив. Ухвалою від 26.08.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 07.09.2021 року.
В судове засідання 07.09.2021 року з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), відповідач явку не забезпечив.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 07.09.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Аргументи позивача
Сторонами укладено договір поставки товарів №00437 від 26.06.2020 року.
В порушення умов договору відповідач провів часткову оплату за поставлений товар в сумі 31 053,60 грн. Залишок заборгованості станом на 09.06.2021 року становить 161 805,60 грн.
Позивач 15.04.2021 року надіслав відповідачу претензію з проханням сплатити заборгованість, однак заборгованість відповідачем погашена не була.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, пояснень по суті позовних вимог не подав.
26.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСВЕТ» та Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» був укладений договір поставки товарів №00437.
Відповідно до п.1 договору, постачальник зобов'язується передати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити Провід ПСДКТЛ 1,25*2,8, згідно ДК021:2015: 31320000-5 Електророзподільні кабелі, у кількості, асортименті і цінах, зазначених у специфікаціях (Додаток №1 до Договору поставки товару), що є невідємною частиною договору.
Загальна сума договору - 309 882,24 грн. включно з ПДВ (п. 3 договору).
Пунктом 5 договору передбачена післяплата протягом 15-21 банківських днів від дня отримання відповідної партії товару замовником.
Договором передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання, яка нараховується до повної суми боргу, та сплачується заборгованість з урахуванням індексу інфляції (п. 17 договору).
Сторонами підписано специфікацію до договору поставки товару до договору поставки товару №00437 від 26.06.2020 року.
ТОВ «ЮГСВЕТ» здійснило поставку Товару на суму 192 859,20 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- видаткова накладна №Ю_004611 від 23.07.2020 року на загальну суму 31 053,60 грн.
- видаткова накладна №Ю_007045 від 21.10.2020 року на загальну суму 65 376,00 грн.
- видаткова накладна №Ю_008490 від 09.12.2020 року на загальну суму 96 429,60 грн.
Від відповідача податкові накладні підписав Федор П.Б. (інженер 1 к.) повноваження якого на отримання товару підтверджуються довіреностями №454 від 08.12.2020 року, №276 від 21.07.2020 року, №385 від 21.10.2020 року.
Позивачем представлено претензію про добровільне відшкодування заборгованості вих. №45 від 15.04.2021 року.
ТзОВ «ЮГСВЕТ» виставлялись рахунки на оплату по замовленню №8066 від 16.10.2020 року та №9648 від 03.12.2020 року.
Поставка товару підтверджується податковими накладними №648, №123, №692, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до платіжного доручення №19195 від 24.09.2020 року відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 31 053,60 грн.
В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що сторонами укладено договір поставки №00437 від 26.06.2020 року.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується вказаними вище видатковими та податковими накладними.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення умов укладеного договору та норм чинного законодавства, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в розмірі 161 805,60 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості отриманого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 2 321,97 грн. та інфляційні витрати в сумі 8 504,08 грн. Здійснивши перерахунок суд встановив, що інфляційні втрати розраховано вірно, а розмір трьох відсотків річних, що підлягає задоволенню становить 2 321,15 грн.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір, встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявлений до стягнення, господарський суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня в розмірі 10 201,02 грн..
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №5040 від 10.06.2021 року на суму 2 742,56 грн.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно ч.9 ст.129 ГПК України, судовий збір покласти на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСВЕТ» (73026, Херсонська обл., м. Херсон, пр. Ушака, буд. 57, прим. 78, код ЄДРПОУ 39115503) з
Відповідача - Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 2, ЄДРПОУ 03328406) заборгованість станом на 09.06.2021 року в сумі 182 831,85 грн., з яких 161 805,60 - основного боргу, 10 201,02 грн. - пені, 2 321,15 грн. - 3% річних, 8 504,08 грн. - інфляційних втрат та 2 742,56 грн. судового збору
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено 15.09.2021 року.
Суддя З.В. Горецька