Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
15 вересня 2021 рокуСправа № 912/2563/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" від 08.09.2011 про забезпечення позову у справі № 912/2563/21
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011
до відповідача Фізичної особи-підприємця Романескула Ігоря Вікторовича, АДРЕСА_1
про стягнення 107 949,67 грн
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Романескула Ігоря Вікторовича про стягнення 82 783,58 грн заборгованості за кредитом та 25 166,09 грн заборгованості за відсотками, з покладенням на відповідача судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/48688/00553969 від 10.05.2019 в частині погашення кредитної заборгованості.
Ухвалою від 06.09.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 912/2563/21 за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судовий розгляд на 05.10.2021 о 11:30 год та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
14.09.2021 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" від 08.09.2011 про забезпечення позову, згідно якої позивач просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно гр. Романескула Ігоря Вікторовича ( НОМЕР_1 ) житловий будинок, загальна площа 67 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , дата державної реєстрації права власності: 38404781, підстава виникнення прав власності - рішення суду №396/1188/16-ц від 01.11.2016 року виданого Новоукраїнським районним судом. Форма власності - приватна, частка влдасності - 1/1 - шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до заяви додано платіжне доручення №12806 від 13.07.2021, що підтверджує сплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі.
У заяві про забезпечення позову заявником зазначено про те, що застосування заходів зустрічного забезпечення не є доцільним.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що відповідач повністю припинив навіть часткове виконання зобов'язання перед АТ "Райффайзен Банк", незважаючи на наявність додаткового майна, кошти від реалізації якого (в самостійному порядку позичальником) могли бути частково спрямовані на погашення наявної заборгованості. Заявлений спосіб забезпечення позову є способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи (в т.ч. шляхом укладення як реальних так і фіктивних правочинів), з метою подальшого приховання та унеможливлення його реалізації в тому числі через органи ДВС у випадку ухвалення рішення на користь позивача та звернення до відповідних органів із виконавчими документами.
При розгляді заяви АТ "Райффайзен Банк", про забезпечення позову господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача чи іншого учасника справи з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведені висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постановах Верховного Суду (від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 01.04.2019 у справі №922/1631/18) і враховуються судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Відповідно до приписів ст. 136, 137 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивач обґрунтував заяву про забезпечення позову виключно потенційною можливістю ухилення відповідача від виконання судового рішення. Водночас він не навів конкретних обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, і відповідно до ст. 74 ГПК України не подав докази на їх підтвердження.
Фактично у своїй заяві про забезпечення позову позивач покликається лише на ті обставини, які є підставою позову у цій справі - на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Однак, сам лише факт порушення боржником своїх зобов'язань за договором не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 ГПК України.
Із заяви про забезпечення позову не вбачається, що майно, наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів для виконання зобов'язання за спірним правочином; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.
За наведених обставин, у задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк", про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (житловий будинок), що належить Фізичній особі-підприємцю Романескулу Ігорю Вікторовичу, слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про забезпечення позову від 08.09.2021 у справі № 912/2563/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Копії ухвали надіслати позивачу на електронну пошту Legal.collection@raiffeisen.ua, відповідачу ( АДРЕСА_1 ).
Суддя В.Г. Кабакова