ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.09.2021Справа № 910/10022/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1
про стягнення 209 243,66 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший дім» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про стягнення 209 243,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що позивач не отримав від відповідача оплачений згідно рахунку №Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 162624,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 33400,33 грн та 3% річних у розмірі 13219,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» залишено без руху.
09.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/10022/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зважаючи на наявне в позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
29.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив та заява про залучення до участі у справі третьої особи.
Розглянувши заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи необхідність залучення до участі у справі третьої особи, відповідач зазначає, що позивачем заперечується як факт звернення, так і факт одержання товару уповноваженим представником позивача за видатковими накладними від 13.07.2018 № Рнк/ОD-0025589 та від 21.09.2018 № Рнк/ОD-0036627, за якими товар одержала фізична особа ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що вказана фізична особа не є його повноважним представником, а відтак позивач не звертався та не одержував товар за рахунком від 12.04.2018 № Счт/OD-0022747.
Відповідач зазначає, що у разі задоволення позову, судом буде визнано факт, що громадянин ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «Перший дім» товар не одержував, а відтак, у ТОВ «Епіцентр К» виникне право вимагати у ОСОБА_1 повернення безпідставно одержаного майна. У свою чергу, участь у судовій справі ОСОБА_1 надасть можливість достеменно з'ясувати в чиїх інтересах ОСОБА_1 одержав товар за видатковими накладними від 13.07.2018 № Рнк/ОD-0025589 та від 21.09.2018 № Рнк/ОD-0036627.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з'ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Відтак, з огляду на предмет та підстави позову в даній справі, суд приходить до висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_1 , з огляду на що заява відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 суд ухвалив: залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляює самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
17.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
31.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем та відповідачем у поданих заявах, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (продавець, відповідач) було виставлено рахунок № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 на оплату товару: Теплоізоляція BauGut ФАСАД 1000*600*100 (1.2м.кв.)(0.12м.куб.) на загальну суму 162624,00 грн з ПДВ, який як зазначає позивач та не заперечує відповідач отримано позивачем 12.04.2018.
Судом встановлено, що позивачем було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі 162624,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за буд. матер. зг. рах. № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 р., у т.ч. ПДВ 20% - 27104.00 грн.», що підтверджується Платіжним дорученням № 4276 від 17.04.2018.
За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу виставлення відповідачем рахунку на оплату позивачеві та його оплату останнім, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
З наявних в матеріалах справи копій Видаткової накладної Рнк/OD-0025589 від 13.07.2018 та Видаткової накладної Рнк/OD-0036627 від 21.09.2018 вбачається, що постачальник (ТОВ «Епіцентр К») передав, а вантажоодержувач (ТОВ «Перший Дім») прийняв товар: Теплоізоляція BauGut ФАСАД 1000*600*100 (1.2м.кв.)(0.12м.куб.) на загальну суму 162624,00 грн.
Зі сторони вантажоодержувача (ТОВ «Перший Дім») Видаткову накладну Рнк/OD-0025589 від 13.07.2018 та Видаткову накладну Рнк/OD-0036627 від 21.09.2018 підписав Пучнин А.Н.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що ним не видавалася довіреність на отримання товару за сплаченим рахунком № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 на ім'я фактичного підписанта видаткових накладних Рнк/OD-0025589 від 13.07.2018 та Рнк/OD-0036627 від 21.09.2018, при цьому, уповноваженій позивачем особі у визначений сторонами строк товар переданий не був, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 162624,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 33400,33 грн та 3% річних у розмірі 13219,33 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач в особі уповноважених представників, як у визначений рахунком строк/термін, так і після його спливу до ТОВ «Епіцентр К» з приводу отримання товару не звертався та товар не одержував, а також позивач не відмовився від договору купівлі-продажу, що в свою чергу не дає права вимагати від відповідача повернення грошових коштів та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, на даний час між сторонами існують негрошові відносини (зобов'язання щодо поставки товару).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (продавець, відповідач) було виставлено рахунок № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 на оплату товару: Теплоізоляція BauGut ФАСАД 1000*600*100 (1.2м.кв.)(0.12м.куб.) на загальну суму 162624,00 грн з ПДВ, який як зазначає позивач та не заперечує відповідач отримано позивачем 12.04.2018.
У зазначеному документі вказано, що оплата цього рахунку означає згоду з умовами постачання товару; товар відвантажується по факту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, самовивозом, при наявності доручення та паспорту. Товар по рахунку зарезервовано на три дні до та 3 дні(в) після оплати.
Судом було встановлено, що позивач здійснив перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі 162624,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за буд. матер. зг. рах. № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 р., у т.ч. ПДВ 20% - 27104.00 грн.», що підтверджується Платіжним дорученням № 4276 від 17.04.2018.
За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, з наявних в матеріалах справи копій Видаткової накладної Рнк/OD-0025589 від 13.07.2018 та Видаткової накладної Рнк/OD-0036627 від 21.09.2018 вбачається, що постачальник (ТОВ «Епіцентр К») передав, а вантажоодержувач (ТОВ «Перший Дім») прийняв товар: Теплоізоляція BauGut ФАСАД 1000*600*100 (1.2м.кв.)(0.12м.куб.) на загальну суму 162624,00 грн.
Зі сторони вантажоодержувача (ТОВ «Перший Дім») Видаткову накладну Рнк/OD-0025589 від 13.07.2018 та Видаткову накладну Рнк/OD-0036627 від 21.09.2018 підписав Пучнин А.Н.
Однак, як стверджує позивач, для отримання товару за сплаченим рахунком № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 ним було оформлено довіреність №ПД-0010070 від 13.07.2018р. строк дії до 23.07.2018 та довіреність № ПД-0011424 від 21.09.2018 строк дії до 01.10.2018 (копії довіреностей наявні в матеріалах справи), відповідальна особа - ОСОБА_2 При цьому, підписанту видаткових накладних Рнк/OD-0025589 від 13.07.2018 та Рнк/OD-0036627 від 21.09.2018 довіреність на отримання товару за сплаченим рахунком № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 не видавалася.
У відповіді на відзив позивач, зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів до компанії ТОВ «Перший дім» з 12.12.2018 (підтверджується копією наказу № 341 від 11.12.2018) та 06.04.2020 звільнений з посади водія автотранспортних засобів за угодою сторін (підтверджується копією наказу № 102 від 06.04.2020).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами) передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відтак, оскільки, позивач заперечує обставину передачі відповідачем товару за Видатковою накладною Рнк/OD-0025589 від 13.07.2018 та Видатковою накладною Рнк/OD-0036627 від 21.09.2018 уповноваженому представнику позивача, а відповідачем дану обставину не спростовано (зокрема, відповідачем не надано документ, якій підтверджує повноваження Пучніна Олександра Миколайовича на отримання товару за сплаченим рахунком № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018) та не надано інших належних доказів, які б підтверджували факт виконання обов'язку відповідача щодо передачі належного позивачеві товару, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо передачі позивачу товару за сплаченим рахунком № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 станом на момент розгляду справи, відповідачем виконаний не був.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар.
Судом встановлено, що позивач направив відповідачу Вимогу Вих. № 104/02 від 15.04.2020, у якій зазначив, що оскільки в обумовлений період за рахунком № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018 товару отримано не було, ТОВ «Перший дім» вимагає від ТОВ «Епіцентр К» повернення суми попередньої оплати у розмірі 162 624,00 грн протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6500706326418, зазначену вимогу було отримано відповідачем 24.04.2020.
За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов'язання за рахунком № Счт/OD-0022747 від 12.04.2018) через невиконання продавцем обов'язку з поставки обумовленого сторонами товару, такий договір (зобов'язання щодо поставки) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов'язання сторін з цього моменту є припиненим.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що наявність обов'язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 162624,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, зокрема, відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов'язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 162624,00 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 162624,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 33400,33 грн та 3% річних у розмірі 13219,33 грн, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
Так, з наявного в матеріалах позову розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 02.10.2018 по 17.06.2021, інфляційних втрат за період з жовтня 2018 року по травень 2021 року, однак, суд зазначає про необґрунтованість визначеного позивачем періоду нарахування, оскільки, зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникло у відповідача після пред'явлення наявної в матеріалах справи Вимоги Вих. № 104/02 від 15.04.2020, тобто з 24.04.2020.
Відтак, ураховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат та 3% річних є період з 05.05.2020 (перший день прострочення, ураховуючи, що 01.05.2020-03.05.2020 - неробочі дні) по 17.06.2021 (як визначено у позовній заяві позивачем).
Зробивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за вказаний вище період, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 33 400,33 грн та 3% річних у розмірі 13 219,33 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 16 278,61 грн та 5 458,04 грн відповідно.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-К; ідентифікаційний код: 32490244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший дім» (65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10; ідентифікаційний код: 35116943) грошові кошти у розмірі 162 624 (сто шістдесят дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 16 278 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 61 коп., 3% річних у розмірі 5 458 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн 41 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева