ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2021Справа № 910/8941/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Модуль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Груп Констракшн" та ОСОБА_1
про стягнення 83 800,00 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром Модуль" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Груп Констракшн" та ОСОБА_1 про стягнення 83 800,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 постановлено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 , за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.
17.06.2021 від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшла витребувана судом інформація.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення
06.07.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 19.07.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідачів, однак були повернуті відділом поштового зв'язку до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачами не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та, відповідачем 1 не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 27.07.2021 та від 04.08.2021 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачам ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2021.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром модуль» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Груп Констракшн» (далі - орендар, відповідач 1) укладено Договір оренди № 33 (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування побутове приміщення в кількості 1 шт., яке має інвентарний номер 16 (далі - об'єкт оренди) площею 15,0 кв.м. - яке буде знаходиться за адресою Київ, вул. Салютна 12, ж/к Комфорт Таун. Вартість об'єкту оренди складає 58 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору оренди моментом передачі орендодавцем та прийняття орендарем об'єкта оренди у тимчасове платне користування вважається дата фактичної передачі об'єкта оренди. Об'єкт оренди можу використовуватися виключно як житлове, офісне приміщення або роздягальня.
Моментом повернення орендарем та прийняття орендодавцем об'єкта оренди вважається дата фактичної передачі об'єкта оренди орендарем та прийняття орендодавцем (п. 2.3 Договору оренди).
Згідно з п. 3.1 Договору оренди термін оренди відповідно до цього Договору становить з 21.03.2018 до 21.06.2018.
Пунктом 3.2 Договору оренди об'єкт оренди повинно бути повернено орендарем та прийнято орендодавцем в день закінчення строку дії оренди, якщо орендар не пролонгує її термін.
Договір може бути продовжений чи достроково припинений за згодою сторін. При припиненні дії Договору, орендар зобов'язаний письмово попередити орендодавця за 10 днів до закінчення строку дії Договору. У випадку, якщо орендар письмово не повідомив орендодавця про припинення або пролонгацію, а продовжує користуватись побутовим приміщенням, Договір вважається пролонгованим до фактичного повернення побутового приміщення. Оплата згідно п. 4.1 Договору вважається автоматичною пролонгацією його дії (п. 3.3 Договору оренди).
У відповідності до п. 4.1 Договору оренди орендна плата за користування об'єктом оренди складає 3 000,00 грн. за один місяць оренди за 1 побутове приміщення.
За умовами п. 4.3 Договору оренди оплата орендної плати здійснюється орендарем після передачі орендодавцем орендарю об'єкта, орендар повинен щомісячно не пізніше 21 числа поточного місяця сплачувати орендну плату за наступний місяць в розмірі, вказаному в п. 4.1.
Пунктом 4.6 Договору узгоджено, що якщо дата сплати орендної плати випадає на вихідний чи святковий день, орендар повинен зробити сплату заздалегідь в останній робочий день перед датою сплати, яка вказана в п. 3.1.
Відповідно до п. 5.9 Договору оренди за прострочення сплати орендних платежів орендар зобов'язується сплатити погоджену сторонами неустойку в розмірі 200 грн. за кожний день прострочення платежу, а в разі прострочення більше ніж три календарних дні, орендодавець має право самостійно вилучити об'єкт оренди, що не звільняє орендаря від сплати неустойки за кожний день прострочки.
На виконання умов Договору, за актом приймання-передачі об'єкту оренди від 21.03.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди.
21 березня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач 2) укладено Договір поруки до договору оренди (далі - Договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язується перед орендодавцем нести солідарну відповідальність з відповідачем 1 в особі директора Рибаченка Василя Григоровича в повному обсязі за несвоєчасне виконання орендарем наступних зобов'язань за Договором оренди: погашення основного боргу за щомісячними платежами; виплата неустойки (штрафів), передбачених договором, в разі прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендних платежів; відшкодування інших збитків орендодавця, викликаних невиконанням або неналежним виконанням орендарем зобов'язань за Договором оренди; відшкодування вартості об'єкта оренди в разі його знищення, крадіжки та інше.
Порука дається на термін дії Договору оренди (п. 1.2 Договору поруки).
Згідно з п. 2.1 Договору поруки у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань за Договором оренди орендодавець сповіщає про це поручителя.
Відповідно до п. 4.1 Договору поруки порука, надана за цим договором, припиняється з припиненням забезпеченого нею Договору оренди.
01 березня 2021 року орендодавцем в односторонньому порядку складено Акт прийому-передачі приміщення з оренди, відповідно до якого, орендар повернув орендодавцю з оренди об'єкт оренди.
Звертаючись з позовом до суду, орендодавець зазначає, що об'єкт оренди відповідачем 1 повернуто лише 01.03.2021, а оплату відповідача 1 здійснив по 21.05.2020, в зв'язку з чим, відповідачу 1 нарахована орендна плата за період з 21.05.2020 по 01.03.2020 у розмірі 27 000,00 грн., яка відповідачем 1 не сплачена.
02.04.2021 позивач звернувся до відповідача 2 із Претензією від 31.03.2021 про сплату орендної плати у розмірі 27 000,00 грн. та неустойки в розмірі 56 800,00 грн., яка залишена відповідачем 2 без відповіді та задоволення.
22.05.2021 позивач звернувся до відповідача 1 із Претензією від 21.05.2021 про сплату орендної плати у розмірі 27 000,00 грн. та неустойки в розмірі 56 800,00 грн., яка залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
У відповідності до п. 4.1 Договору оренди орендна плата за користування об'єктом оренди складає 3 000,00 грн. за один місяць оренди за 1 побутове приміщення.
Як зазначає позивач, відповідач 1 в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, сплату орендної плати за період з 21.05.2020 по 21.02.2021 своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за відповідачем 1 обліковується заборгованість в розмірі 27 000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.3 Договору оренди оплата орендної плати здійснюється орендарем після передачі орендодавцем орендарю об'єкта, орендар повинен щомісячно не пізніше 21 числа поточного місяця сплачувати орендну плату за наступний місяць в розмірі, вказаному в п. 4.1.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати орендної плати в сумі 27 000,00 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань Договором оренди 21 березня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір поруки до договору оренди, за умовами якого поручитель зобов'язується перед орендодавцем нести солідарну відповідальність з відповідачем 1 в особі директора Рибаченка Василя Григоровича в повному обсязі за несвоєчасне виконання орендарем наступних зобов'язань за Договором оренди: погашення основного боргу за щомісячними платежами; виплата неустойки (штрафів), передбачених договором, в разі прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендних платежів; відшкодування інших збитків орендодавця, викликаних невиконанням або неналежним виконанням орендарем зобов'язань за Договором оренди; відшкодування вартості об'єкта оренди в разі його знищення, крадіжки та інше.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з п. 2.1 Договору поруки у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань за Договором оренди орендодавець сповіщає про це поручителя.
02.04.2021 позивач звернувся до відповідача 2 із Претензією від 31.03.2021 про сплату орендної плати у розмірі 27 000,00 грн. та неустойки в розмірі 56 800,00 грн., яка залишена відповідачем 2 без відповіді та задоволення.
З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед банком за зобов'язання орендаря, в разі порушення останнім зобов'язань за Договором оренди, а отже, оскільки факт порушення орендарем зобов'язань за Договором оренди, встановлений судом, вимоги позивача до орендаря та поручителя в частині стягнення орендної плати в розмірі 27 000,00 грн. є обґрунтованими.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань за Договором оренди, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку в розмірі 56 800,00 грн. на підставі п. 5.9 Договору оренди.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 5.9 Договору оренди за прострочення сплати орендних платежів орендар зобов'язується сплатити погоджену сторонами неустойку в розмірі 200 грн. за кожний день прострочення платежу, а в разі прострочення більше ніж три календарних дні, орендодавець має право самостійно вилучити об'єкт оренди, що не звільняє орендаря від сплати неустойки за кожний день прострочки.
Тобто, умовами п. 5.9 Договору визначено, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за кожен день прострочення виконання зобов'язання, з огляду на що суд дійшов висновку, що у вказаному пункті договору сторонами передбачено право позивача на стягнення з відповідача пені.
При цьому, суд зазначає, що судом здійснюється аналіз правової природи штрафних санкцій, визначених умовами договору, з урахуванням положень законодавства щодо механізму нарахування відповідних санкцій.
Отже, враховуючи, що положення п. 4.3 Договору про нарахування штрафних санкцій у розмірі в розмірі 200 грн. за кожний день прострочення платежу, що відповідає механізму нарахування пені, передбаченого ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що у п. 5.9 Договору сторони досягли згоди щодо права орендодавця у випадку порушення орендарем грошових зобов'язань на нарахування та стягнення такого виду штрафної санкції як пені, та визначили розмір пені (у розмірі 200 грн.).
Водночас, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, згідно з статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що стягненню з відповідачів підлягає пеня в розмірі 1 232,22 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачі під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у них обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн., позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 45 від 26.03.2021, Додаткові угоди № 1 та № 2 від 26.03.2021 до Договору, платіжні доручення № 2088 від 13.05.2021 на суму 3 000,00 грн. та № 1940 від 26.03.2021 на суму 1 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛГ № 000214.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак відповідачем будь-яких заперечень щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловлено.
Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
При цьому, згідно з абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Груп Констракшн» (03117, м. Київ, пр. Перемоги, 67; ідентифікаційний код: 34188027) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Модуль» (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 97, кв. 7; ідентифікаційний код: 41493586) заборгованість у розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 22 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Груп Констракшн» (03117, м. Київ, пр. Перемоги, 67; ідентифікаційний код: 34188027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Модуль» (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 97, кв. 7; ідентифікаційний код: 41493586) витрати по сплаті судового збору в розмірі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 38 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 80 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Модуль» (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 97, кв. 7; ідентифікаційний код: 41493586) витрати по сплаті судового збору в розмірі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 38 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 80 коп.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 15.09.2021
Суддя О.А. Грєхова