ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/9305/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіс-контейнерний термінал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПК Сервіс"
про стягнення 1 583 445,04 грн.
Представники сторін:
від позивача: Редько Л.О., ордер серія ВН № 1064070;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіс-контейнерний термінал» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПК Сервіс» про стягнення 1 583 445,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 0416-9 від 18.04.2016, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.07.2021.
У судове засідання 19.07.2021 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києві від 19.07.2021 підготовче судове засідання відкладено на 09.08.2021.
У судове засідання 09.08.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.09.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 06.09.2021 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку із поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 06.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
18 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіс-контейнерний термінал» (далі - термінал, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮПК Сервіс» (далі - експедитор, відповідач) укладено Договір № 0416-9 (далі - Договір), за порядку та на умовах якого, термінал надає експедитору комплекс послуг/робіт по супроводженню на контейнерному терміналі «Тіс-КТ» експортних, імпортних та транзитних безпечних та таких, що не потребують особливих умов зберігання вантажів в 20, 40 та більше 40 футових контейнерах стандартів ISO, інші послуги/роботи по даному Договору, а експедитор зобов'язується сплачувати надані терміналом послуги/роботи.
Розмір ставок та на день укладення даного Договору наведені у Додатку № 2, який є невід'ємною його частиною (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата послуг/робіт термінала, не обумовлених у Додатку № 2, у випадку їх надання, здійснюється за тарифами, попередньо наданими терміналом експедитору.
За умовами п. 4.3 Договору послуги/роботи терміналу по даному Договору в запланованому об'ємі підлягають попередній оплаті (в повному обсязі розрахованої вартості відповідних послуг/робіт) не пізніше 5 календарних днів до їх фактичного надання.
Перерахунок належних до сплати експедитором сум здійснюється терміналом по факту надання послуг/робіт. Виставлений терміналом рахунок підлягає оплаті експедитором протягом 7 календарних днів від дати виставлення рахунку, але в будь-якому разі не пізніше дати вивезення вантажу в контейнерах та/або контейнера з території терміналу.
Згідно з п. 7.4 Договору за порушення строків фактично наданих терміналом послуг/робіт по даному Договору експедитор сплачує терміналу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Даний договір вступає в силу з 01.04.2016 та діє до 31.01.2017 включно. В разі відсутності заяви однієї зі сторін про його припинення адресованого іншій стороні за 30 днів до закінчення строку дії даного Договору, даний Договір вважається продовженим на кожний наступний рік (п. 8.1 Договору).
За результатами наданих послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акти виконання робіт (надання послуг) № 23724 від 19.12.2019 на суму 139 809,53 грн., № 4391 від 02.03.2020 на суму 41 901,36 грн., № 21923 від 25.11.2019 на суму 160 760,00 грн., № 23770 від 20.12.2019 на суму 157 915,08 грн., № 23178 від 12.12.2019 на суму 81 233,96 грн., № 21997 від 26.11.2019 на суму 324 668,54 грн., № 2542 від 07.02.2020 на суму 10 323,36 грн., № 2516 від 08.02.2020 на суму 69 313,92 грн., № 915 від 17.01.2020 на суму 295 785,98 грн.
Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань, оплату отриманих послуг не здійснив, в зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за Договором у розмірі 1 281 711,73 грн., в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 128 916,16 грн., інфляційні втрати в розмірі 117 206,55 грн. та 3% річних в розмірі 55 610,60 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За результатами наданих послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акти виконання робіт (надання послуг) № 23724 від 19.12.2019 на суму 139 809,53 грн., № 4391 від 02.03.2020 на суму 41 901,36 грн., № 21923 від 25.11.2019 на суму 160 760,00 грн., № 23770 від 20.12.2019 на суму 157 915,08 грн., № 23178 від 12.12.2019 на суму 81 233,96 грн., № 21997 від 26.11.2019 на суму 324 668,54 грн., № 2542 від 07.02.2020 на суму 10 323,36 грн., № 2516 від 08.02.2020 на суму 69 313,92 грн., № 915 від 17.01.2020 на суму 295 785,98 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 4.3 Договору послуги/роботи терміналу по даному Договору в запланованому об'ємі підлягають попередній оплаті (в повному обсязі розрахованої вартості відповідних послуг/робіт) не пізніше 5 календарних днів до їх фактичного надання.
Перерахунок належних до сплати експедитором сум здійснюється терміналом по факту надання послуг/робіт. Виставлений терміналом рахунок підлягає оплаті експедитором протягом 7 календарних днів від дати виставлення рахунку, але в будь-якому разі не пізніше дати вивезення вантажу в контейнерах та/або контейнера з території терміналу.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 281 711,73 грн.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1 281 711,73 грн.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 55 610,60 грн., пеню в розмірі 128 916,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 117 206,55 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.4 Договору за порушення строків фактично наданих терміналом послуг/робіт по даному Договору експедитор сплачує терміналу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБ, що діяла в період за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 128 916,16 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 55 610,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 117 206,55 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПК Сервіс" (03187, м. Київ, вул. Теремківська, буд. 11; ідентифікаційний код: 37807598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-контейнерний термінал" (67543, Одеська обл., Лиманський район, село Визирка, вул. Олексія Ставніцера; ідентифікаційний код: 37468475) заборгованість в розмірі 1 281 711 (один мільйон двісті вісімдесят одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 73 коп., пеню в розмірі 128 916 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 16 коп., інфляційні втрати в розмірі 117 206 (сто сімнадцять тисяч двісті шість) грн. 55 коп., 3% річних в розмірі 55 610 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот десять) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 23 751 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят одна) грн. 68 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 15.09.2021
Суддя О.А. Грєхова