ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2021Справа № 910/1145/19
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши
подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича
про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України
у справі № 910/1145/19
за позовом Шпака Вадима Григоровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний девелопмент"
до ОСОБА_2
про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою,
за участю приватного виконавця Іванюти Івана Миколайовича,
Шпак Вадим Григорович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Девелопмент» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 у справі № 910/1145/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний девелопмент" збитки у розмірі 2 380 689 грн. 01 коп. та судовий збір у сумі 35 710 грн. 34 коп.
Після набрання рішенням законної сили 10.11.2020 був виданий відповідний наказ.
07.09.2021 до суду від приватного виконавця Іванюти Івана Миколайовича надійшло подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
На обґрунтування даного подання приватний виконавець зазначив, що на його виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 63603090, до складу якого входять виконавчі провадження № 63594529 та № 63380801 з примусового виконання наказу № 910/1145/19 та №910/1191/20 відповідно. Водночас, боржник судові рішення не виконує, ухиляється від виконання постанов приватного виконавця. Натомість, при встановленні ОСОБА_2 обмеження на виїзд за кордон в межах іншої справи остання рішення суду виконала, оскільки не мала змоги перетинати кордон.
Згідно частини 4 статті 337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2021 подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2021.
Присутній у судовому засіданні 09.09.2021 приватний виконавець просив задовольнити подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2 з посиланням на обставини наведені у вказаному поданні.
Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Як слідує з наданих приватним виконавцем Іванютою І.М. до суду копій матеріалів виконавчого провадження, постановою від 21.10.2020 відкрито виконавче провадження №63380801 з примусового виконання наказу від 29.09.2020 № 910/1191/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний девелопмент" 633750 грн. збитків, а також 9506,25 грн. витрат зі сплати судового збору. Вказаною постановою зобов'язано боржника подати протягом п'яти робочих днів декларацію про доходи та майно боржника.
Постановою від 11.11.2020 відкрито виконавче провадження № 63594529 з примусового виконання наказу від 10.11.2020 № 910/1145/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Земельний девелопмент" збитків у розмірі 2 380 689 грн. 01 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 35 710 грн. 34 коп.
Надалі, постановою від 12.11.2020 виконавчі провадження № 63594529 та № 63380801 об'єднано в зведене виконавче провадження № 63603090. Докази направлення відповідних постанов містяться в матеріалах даного зведеного виконавчого провадження.
Як встановлено судом з поданих документів, приватним виконавцем було здійснено ряд заходів у зведеному виконавчому провадженні № 63603090 щодо виявлення, встановлення та розшуку майна боржника.
Так, згідно відповіді на запит приватного виконавця від 21.10.2020 за боржником зареєстрований транспортний засіб марки HONDA CR-V, легковий, 2007 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , на який постановами від 22.10.2020 № 63380801 накладено арешт та оголошено в розшук.
Постановою від 21.10.2020 № 63603090 виконавцем накладено арешт на кошти боржника на підставі відповіді ДПС України від 21.10.2020, оскільки у боржника наявні відкриті рахунки в Вінницькій філії АТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «МЕГАБАНК».
На підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 21.10.2020 № 111060850020 21.10.2020 виконавцем накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний девелопмент», код ЄДРПОУ: 36995596, що становить 39% та складає 282780,00 грн., та на частку в статутному капіталі Малого приватного підприємства «Раміта», код ЄДРПОУ: 13332933, розмір внеску до статутного фонду 380000,00 грн.
Згідно відповідей ПФУ від 29.10.2020 № 1066291605 та № 1066284161 боржник отримує заробітну плату в ТОВ «Поділля-В», код ЄДРПОУ: 32833437 та пенсію в Управлінні ПФУ в м. Вінниці. У зв'язку з цим, 05.11.2020 приватним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які направлено для виконання до ТОВ «Поділля-В» та Управління ПФУ в м. Вінниці.
Вимогою від 12.11.2020 № 849 приватним виконавцем зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» та його Вінницьку філію надати інформацію про наявність у боржника відкритих рахунків та сейфових скриньок.
02.12.2020 приватному виконавцю надійшло повідомлення ПАТ «МЕГАБАНК» від 20.11.2020 №10- 3541-БТ про наявність рахунків у боржника, на яких відсутні кошти.
14.12.2020 приватним виконавцем направлено запити до всіх діючих банківських установ України з метою отримання інформації про наявність у боржника відкритих рахунків та банківських скриньок.
Крім того, 02.12.2020 на адресу приватного виконавця надійшов лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким повідомлено, що ОСОБА_2 відкрито сейфову скриньку 2020-02-24Т00:00:00, референт договору - 20200224000028, номер скриньки - НОМЕР_2 та рахунки в АТ КБ «ГІРИВАТБАНК».
Постановою від 15.12.2020 за № 63380801 приватним виконавцем накладено арешт на майно, що міститься в сейфовій скриньці № НОМЕР_2, референт договору - 20200224000028 та обмежено доступ боржнику до сейфової скриньки. Цього ж дня, вимогою № 922 приватний виконавець зобов'язав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ВІННИЦЬКУ ФІЛІЮ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати та забезпечити доступ приватному виконавцю до майна, що знаходиться в сейфовій скриньці № НОМЕР_2, референт договору 20200224000028.
16.12.2020 приватним виконавцем разом із представником стягувача здійснено виїзд за місцезнаходженням сейфової скриньки та вручено постанову про арешт майна боржника від №63380801 і вимогу приватного виконавця від 15.12.2020 за № 922 ВІННИЦЬКІЙ ФІЛІЇ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що свідчать відповідні вхідні номера № 5064-ВБ та № 5065-ВБ.
12.01.2021 до виконавця надійшов лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.12.2020 за №20.1.0.0.0/7-201216/2080, відповідно до якого Банк повідомив, що розкриття сейфової скриньки без присутності клієнта здійснюється в порядку, визначеному договором, укладеним між Банком та Клієнтом, невід'ємною частиною якого є Умови та правила надання банківських послуг. Випадки розкриття сейфової скриньки визначені п. 2.8.1.8. Умов, інших випадків розкриття сейфової скриньки без присутності клієнта не передбачено. Розкриття сейфової скриньки за зверненням виконавця можливо лише у порядку визначеному законодавством на підставі відповідного рішення суду. У зв'язку з цим, Банк не має правових підстав за вимогою виконавця надавати доступ до сейфової скриньки клієнта.
У подальшому, ухвалою від 03.02.2021 у справі № 127/2522/21 Вінницький міський суд Вінницької області відмовив виконавцю у задоволенні подання про примусове проникнення до сейфової скриньки боржника ОСОБА_2 .
Також, на вимогу від 22.03.2021 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 06.04.2021 №20.1.0.0.0/7-210325/15621 повідомив приватного виконавця, що сейфова скринька референт договору - 20200224000028, номер скриньки - НОМЕР_2 не належить ОСОБА_2 . ОСОБА_2 мала нотаріальну довіреність на користування скринькою, але власником не була. В результаті технічного збою працівниками АТ КБ «ПриватБанк» надавалася інформація про наявність у ОСОБА_2 сейфової скриньки.
Крім того, 12.01.2021 приватному виконавцю надійшов лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від № 20.1.0.0.0/7-201221/10085 про виконання постанови від 15.12.2020 № 63380801 про арешт майна боржника.
29.12.2021 до виконавця надійшло повідомлення АТ «СБЕРБАНК» від 21.12.2020 №15926/4/07-2-5 БТ про наявність рахунків боржника, на яких відсутні кошти.
Серед іншого 25.11.2020 приватним виконавцем здійснено виклик ОСОБА_2 для складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення за фактом невиконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2020 №63594529.
У свою чергу, ОСОБА_2 направила лист, зареєстрований приватним виконавцем 15.12.2020 за № 247, в якому повідомила, що на території України встановлено карантин та боржник відноситься до групи ризику, не має власного автомобіля та не має змоги прибути до міста Києва. У той же час, під час спілкування з приватним виконавцем боржником повідомлено всю інформацію. Разом із даним листом боржником направлено податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.01.2021 у справі №760/26843/20 за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 02.12.2020 за №2, складеного приватним виконавцем виконавчого органу м. Києва Іванютою І.М., щодо невиконання ОСОБА_2 вимог п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2020 №63594529, а саме не подання декларації про доходи та майно боржника в порушення вимог п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", закрито провадження по адміністративній справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.188-13КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
У даній постанові зазначено, що, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, а саме відсутності в діях ОСОБА_2 умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки згідно наданих пояснень ОСОБА_2 в телефонному режимі повідомляла виконавця, що захворіла на 2019-Ncov (SARS-COV-2), у зв'язку з чим тривалий час проводила лікування, так як отримала ураження легень на 20%, що підтверджується наданими довідками, які містяться в матеріалах справи. Також, згідно наданих пояснень ОСОБА_2 11.12.2020 на адресу виконавця надіслала декларацію про доходи за 2019 рік, що також підтверджується квитанцією про надсилання рекомендованого листа за ШКІ №2102201078304, який отримано 14.12.2020. Як зазначив суд, наведене свідчить не на користь тих обставин, що викладені приватним виконавцем Іванютою І.І. у складеному ним протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо наявності умислу у ОСОБА_2 на невиконання законних вимог приватного виконавця, адже задля того, що б ухилятися від виконання законних вимог приватного виконавця, необхідно хоча б бути обізнаним про їх існування і не мати жодних поважних причин на їх невиконання.
Також, з метою повного та своєчасного виконання рішення суду приватним виконавцем було направлено запит до Державної міграційної служби України від 17.06.2021 № 5097 щодо отримання відомостей про видачу документа, що дає право на виїзд з України і в'їзд в Україну на ім'я боржника - ОСОБА_2 та запит до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.08.2021 за № 6255 щодо надання інформації про перетин кордону України боржником ОСОБА_2 .
Листом від 01.07.2021 № 6.3-6684/6-21 Державна міграційна служба України повідомила приватного виконавця про наявність у ОСОБА_2 паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданий 10.01.2018 органом видачі 0511.
Листом від 13.08.2021 № 91-30541/0/15-21-Вих Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив приватного виконавця про те, що боржник ОСОБА_2 здійснювала перетин кордону України в період з 11.03.2021 по 09.07.2021 та була відсутня в межах державного кордону України загалом 54 днів, що, на думку приватного виконавця, підтверджує злісне ухилення боржника від виконання судового рішення, оскільки перебування особи за межами кордону України потребує значних коштів, а залишок несплачсних коштів по зведеному виконавчому провадженні становить - 3344274,94 грн.
Приватний виконавець зазначає, що станом на дату звернення з поданням до суду, боржником не вчинено будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, фактично боржник ухиляється від виконання рішення та ним не вчиняються дії, направлені на виконання судового рішення, відтак, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника.
Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Пунктом 19 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником; невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.
Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.
Суд зауважує, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду законом передбачено не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Крім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою "Луордо проти Італії " (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою "Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини" (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", § 121).
У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", §124 рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 за справою "Сіссаніс проти Румунії"), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)".
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Натомість, звернувшись з даним поданням до суду, приватним виконавцем не доведено, що боржник ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням.
Так, з матеріалів зведеного виконавчого провадження, доданих до подання, та пояснень приватного виконавець, наданих у судовому засіданні, судом не встановлено, що як під час розгляду справи № 910/1145/19, так і після прийняття рішення відповідачем були вчинені дії, направлені на відчуження рухомого або нерухомого майна з метою не виконання рішення суду від 06.08.2020.
Також, судом встановлено, що джерелами отримання доходів боржником є заробітня плата та пенсія, з яких у примусовому порядку відбувається відрахування коштів на погашення заборгованості.
Серед іншого з матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем було накладено арешт на частки боржника у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний девелопмент», код ЄДРПОУ: 36995596, що становить 39% та складає 282780,00 грн., та на частку в статутному капіталі Малого приватного підприємства «Раміта», код ЄДРПОУ: 13332933, розмір внеску до статутного фонду 380000,00 грн, на які може бути звернуто стягнення, у разі відсутності у боржника іншого рухомого та нерухомого майна.
Більш того, щодо обмежень, накладених у зв'язку з невиплаченими боргами, ЄСПЛ у рішенні "Стецов проти України" (рішення від 11.05.2021 заява № 5170/15) підкреслив, що такі заходи можуть бути виправдані тільки в тому випадку, якщо вони мають на меті гарантувати стягнення відповідного боргу.
Однак, приватним виконавцем не доведено, що встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України рішення в справі № 910/1145/19 буде гарантувати стягнення відповідного боргу з огляду на відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна, а також пенсійний вік ОСОБА_3 .
У зв'язку з цим суд зауважує, що саме лише посилання приватного виконавця на виконання ОСОБА_2 іншого судового рішення, внаслідок встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України не є достатнім обґрунтуванням для встановлення відповідного обмеження та гарантією стягнення боргу в межах даної конкретної справи.
У справі "Гочев проти Болгарії" Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 в праві виїзду за межі України.
Керуючись ст.ст. 233, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 .
2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2021.
Суддя А.І. Привалов