ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2021Справа № 910/10407/21
за позовом Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Призма Трейд»
про стягнення 17 517,55 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Призма Трейд» про стягнення 17 517,55 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №14 від 31.12.2014 та Договору №14К від 31.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу, в частині своєчасної сплати коштів, визначених договорами.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, з огляду на те, що у справі № 910/10407/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
Між Національним науковим центром "Інститут аграрної економіки" (надалі - «Позивач», «Орендодавець», «Балансоутримувач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліополіс Україна» (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Призма Трейд») (надалі - «Відповідач», «Орендар», «Підприємство») укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №14 від 31.12.2014 (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення розміщене за адресою м. Київ, вул. Героїв Оборони 8, площею: 19,00 кв.м. на другому поверсі в офісних приміщеннях корпусу №2, що знаходяться на балансі Інституту, вартість яких за експертною оцінкою становить 102 263,51 грн станом на 01.07.2014 р., для розміщення офісу; 59,0 кв.м. в складських приміщеннях підвалу корпусу №2, що знаходяться на балансі Інституту, вартість яких за експертною оцінкою становить 77 900,06 грн станом на 01.07.2014 для розміщення складу; 69,0 кв.м. розміщених в гаражних боксах №2, що знаходяться на балансі Інституту, вартість яких за експертною оцінкою становить 224 316,93 грн станом на 01.07.2014 для розміщення складу (надалі - «Майно»).
Пунктом 2.1. Договору Сторони визначили, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передавання Майна.
Згідно п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786 (зі змінами) ( далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за офісне приміщення (19,00 кв.м.) - 1667,41 грн, за складське приміщення (59,0 кв.м.) 14058,47 грн, за приміщення (69,00 кв.м.) розміщених в гаражних боксах - 3047,91 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2015р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції.
У пункті 3.3. Договору Сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до пункту 3.6. Договору, орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця.
Положеннями п. 5.3. Договору передбачено, що Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з п. 7.1. Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором.
В подальшому Сторони уклали Додаткову угоду №9 від 01.06.2020 до Договору (надалі - «Додаткова угода №9 від 01.06.2020»), у якій виклали пункти 1.1. та 3.1. Договору в новій редакції, так згідно п. 1: « 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення розміщене за адресою м. Київ, вул. Героїв Оборони 8, площею: 57,7 кв.м на другому поверсі в складських приміщеннях підвалу корпусу №2, що знаходяться на балансі Інституту, вартість яких за експертною оцінкою становить 231 098,00,00 грн станом на 30.11.2018 р., для розміщення складу».
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №9 від 01.06.2020: « 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786 (зі змінами) ( далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2020 р - 3 127,85 грн».
Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів.
Як вбачається з акту приймання-передачі приміщення б/н від 31.12.2014 Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно відповідно до Договору загальною площею 147 кв.м.
Судом встановлено, що на виконання п.5.11 Договору, Сторони уклали Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу №14к від 31.12.2014 (надалі - «Договір №14к»), відповідно до п. 1.1. якого (у редакції Додаткової угоди №6к від 01.06.2020), Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Оборони, 8, а також утримання прибудинкової території, а Підприємство бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ними площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором. Підприємство користується складським приміщеннями площею 57,7 кв.м.
У п. 2.2. Договору №14к Сторони визначили, що плата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати перераховується Підприємством на розрахунковий рахунок Балансоутримувача напротязі 5 днів з дня отримання рахунку.
Згідно з п. 2.3. Договору №14к за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати Підприємство сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно акту прийому-передачі об'єкта оренди за Договором б/н від 01.06.2020 Орендар повернув частину орендованого приміщення загальною площею 44,8 кв.м.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №14 від 31.12.2014 та Договору №14К від 31.12.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг наймачу, в частині своєчасної сплати коштів, визначених договорами, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 7 791,95 грн, інфляційні втрати у розмірі за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 227,62 грн, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 240,75 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 52,45 грн, заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача у розмірі 8 629,84 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 208,83 грн, пеню за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 299,66 грн та 3% річних за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 66,45 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №14 від 31.12.2014 відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення розміщене за адресою м. Київ, вул. Героїв Оборони 8 .
Судом було встановлено, що згідно з актом приймання-передачі приміщення б/н від 31.12.2014 Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно відповідно до Договору загальною площею 147 кв.м.
Судом встановлено, що згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за Договором б/н від 01.06.2020 Орендар повернув частину орендованого приміщення загальною площею 44,8 кв.м.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Пунктом 3.6. Договору Сторони погодили, що орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа місяця.
Відповідно до п. 2.2. Договору №14к плата за комунальні послуги та експлуатаційні витрати перераховується Підприємством на розрахунковий рахунок Балансоутримувача напротязі 5 днів з дня отримання рахунку.
Як зазначив Позивач, Орендодавцем надавалися Орендарю за місцем знаходження приміщення зданого в оренду, рахунки на оплату №20 від 20.01.2021, №52 від 15.02.2021 послуг оренди та акти надання послуг №23 від 31.01.2021 та №87 від 28.02.2021 на загальну суму 7 791,95 грн, та рахунки на оплату №1300000822 від 22.12.2020, №82 від 19.02.2021 та №153 від 19.03.2021 та акти надання послуг №10000757 від 31.12.2020, №56 від 19.02.2021 та №153 від 19.03.2021 з відшкодування витрат Балансоутримувача на суму 8 629,84 грн. Зазначена обставина Відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За наведених обставин, враховуючи положення Договору, суд дійшов висновку, що строк сплати орендної плати за період січень, лютий 2021 року, а також плати за комунальні послуги та експлуатаційні витрати за період грудень 2020 року - лютий 2021 є таким, що настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що наявність обов'язку Відповідача сплатити Позивачу заборгованість по орендній платі у сумі 7 791,95 грн та заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача у сумі 8 629,84 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та Відповідачем не було спростовано, зокрема Відповідачем не надано суду доказів сплати вказаних сум заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості з оплати оренди та відшкодування витрат балансоутримувача у сумі 7 791,95 грн та 8 629,84 грн відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 227,62 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 208,83 грн, 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 52,45 грн та 3% річних за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 66,45 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься в позовній заяві, суд зазначає що визначені позивачем періоди нарахування та суми щодо яких здійснюється нарахування є обґрунтованими, розрахунки здійснені вірно, а відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 240,75 грн та пеню за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 299,66 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю у визначено пунктом 3.6 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Згідно з п. 2.3. Договору №14к за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги та експлуатаційні витрати Підприємство сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, що міститься в позовній заяві, суд зазначає що визначені позивачем періоди нарахування та суми щодо яких здійснюється нарахування є обґрунтованими, розрахунки здійснено арифметично правильно, а відтак, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Призма Трейд» ( 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 116-А; ідентифікаційний код: 39231202) на користь Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» ( 03127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10; ідентифікаційний код: 00496805) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 7 791 (сім тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 95 коп., інфляційні втрати за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 62 коп., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 240 (двісті сорок) грн. 75 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 52 (п'ятдесят дві) грн. 45 коп., заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача у розмірі 8 629 (вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 84 коп., інфляційні втрати за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 208 (двісті вісім) грн. 83 коп., пеню за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 299 (двісті дев'яносто дев'ять) грн. 66 коп., 3% річних за несвоєчасне відшкодування витрат балансоутримувача у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева