ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2021Справа №910/7306/21
За позовомСелянського (фермерського) господарства "Сатурн"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум"
простягнення 114 596,46 грн.
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивачаАнгеловський Д.М., Катречко Р.Є.
від відповідача:не з'явився
У квітні 2021 року Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум" про стягнення 114 596,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" не виконано своїх зобов'язань за договором постачання нафтопродуктів №822 від 19.01.2021 з передання у власність позивачу дизельного палива Energy марки ДП-3-Євро5-В0, у зв'язку з чим наявні правові підстави для повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати у розмірі 102 300,00 грн. та стягнення штрафу у розмірі 0,1% від вартості товару, що становить 9 513,90 грн., нарахованого за порушення відповідачем своїх негрошових зобов'язань.
Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 782,56 грн., нарахованих за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" у період з 27.01.2021 по 29.04.2021 свого обов'язку із повернення Селянському (фермерському) господарству "Сатурн" суми попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 (постановленою після усунення недоліків, які стали підставами для залишення позовної заяви без руху згідно ухвали від 14.05.2021) відкрито провадження у справі №910/7306/21; вирішено здійснювати розгляд справи №910/7306/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
22.06.2021 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум" надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що у договорі постачання нафтопродуктів №822 від 19.01.2021 сторонами не погоджено перелік товару та строк його поставки, у зв'язку з чим даний договір виконати без укладення додаткових угод неможливо. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем не було надано заявок, в той час як умови спірного договору передбачають можливість поставки товару лише за наслідками подання покупцем заявки, зокрема, з тих підстав, що поставка товару могла здійснюватись як на умовах самовивозу товару покупцем, так і на умовах доставки відповідачем вантажу у вказаний позивачем пункт призначення, про що мало бути зазначено покупцем у заявці.
З огляду на зміст заяв по суті спору та з метою забезпечення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та надання можливості учасникам господарського процесу подати докази на підтвердження своїх правових позицій, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 призначено судове засідання на 08.07.2021.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 встановлено позивачу строк для подачі доказів електронного листування з відповідачем, яке стосується спірної поставки, та доказів направлення претензії відповідачу - у строк до наступного засідання; відкладено судове засідання на 27.07.2021 з урахуванням встановлення строку для надання доказів та клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
26.07.2021 засобами електронного зв'язку від Селянського (фермерського) господарства "Сатурн" надійшла відповідь на відзив без накладення на неї електронного кваліфікаційного підпису, в якій позивач вказує, що відповідачем було виставлено рахунок на оплату №113 від 19.01.2021 на суму 102 300,00 грн. за оплату 5 000 літрів палива дизельного Energy ДП-3-Євро5-В0 з ПДВ та такий рахунок був оплачений Селянським (фермерським) господарством "Сатурн", що свідчить про укладення між сторонами договору. Крім того, Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" вказує, що направило 13.07.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергаум" заявку на отримання товару, яка була отримана відповідачем 19.07.2021.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив; роз'яснено позивачу, що документи мають бути належним чином засвідчені; запропоновано позивачу надати листування з відповідачем, копію попереднього договору з контрагентом та докази його виконання, а також надати пояснення чи були заявки по попередньому договору; оголошено перерву в судовому засіданні до 02.09.2021.
Постановляючи вказану протокольну ухвалу в частині продовження позивачу строку на подання відповіді на відзив, суд керувався тим, що відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Частиною 2 статті 166 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.
Згідно із ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 23 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги").
Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
З урахуванням наведеного, документи, які надсилаються до суду засобами електронного зв'язку мають бути скріплені кваліфікованим електронним підписом.
Оскільки відповідь на відзив подано представником позивача через електронну пошту та не скріплено електронним підписом, то дана заява по суті спору не вважається такою, що підписана заявником (його представником).
25.08.2021 засобами поштового зв'язку від Селянського (фермерського) господарства "Сатурн" надійшов додаток на позов, в якому позивач вказує, що у 2019 році він здійснював комунікацію з співробітниками ТОВ "Мозир Україна" шляхом направлення електронних листів на електронну адресу sale.nefteprodukty@gmail.com щодо виконання Договору №1851 на постачання нафтопродуктів від 29.07.2019, умови якого сторонами були виконані в повному обсязі без направлення покупцем будь-яких письмових заявок, а тому при обговоренні з Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" умов щодо виконання спірного договору шляхом електронного листування на адресу sale.nefteprodukty@gmail.com, позивач не вважав за необхідне надсилати письмову заявку. До вказаного додатку позивачем було долучено заявку вих. №9 від 12.07.2021, докази її направлення відповідачу та докази її одержання відповідачем. Крім того, Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" до додатку було долучено завірену копію відповіді на відзив та докази електронного листування.
Суд відзначає, що долучення до додатку на позов завіреної копії відповіді на відзив не є поданням відповіді на відзив до суду в розумінні ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідь на відзив згідно частини другої вказаної статті повинна бути підписана позивачем або його представником, в той час матеріали справи не містять підписаної представником позивача (власноручно або за допомогою кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису) примірника відповіді на відзив для суду.
Таким чином, суд констатує, що позивач не скористався своїм правом на подання до суду відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум".
В судове засідання, призначене на 02.09.2021, з'явились представники позивача, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 02.09.2021 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105478298630, у відповідності до якого ухвала суду від 27.07.2021 про повідомлення дати, часу та місця засідання була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергаум" 02.08.2021.
Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, керуючись приписами ст.ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергаум" було належним чином та завчасно повідомлене про призначене на 02.09.2021 судове засідання.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судове засідання 02.09.2021, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум".
В судовому засіданні 02.09.2021 судом завершено розгляд справи №910/7306/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
19.01.2021 між Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" (постачальник) укладено Договір №822 постачання нафтопродуктів (надалі - Договір), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти: бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо, а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних (п. 1.3 Договору).
У пункті 2.2 Договору зазначено, що номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за спільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактури) та в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що товар поставляється погодженими партіями у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченого п. 3.6 даного договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками сторін.
У пункті 3.4 Договору сторонами погоджено, що на основі наданої покупцем заявки постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактури дійсний до сплати протягом 3 банківських днів після його оформлення.
Постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товарів (п. 3.5 Договору).
Згідно п. 4.2 Договору оплата покупцем вартості товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати вартості товару або фактичної вартості поставленого товару. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.
Зобов'язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п. 3.5 даного договору, а у випадку коли сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту виставлення постачальником рахунка-фактури (п. 4.6 Договору).
Відповідно п. 5.4 Договору покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар, виконавши зі свого боку всі дії, необхідні для забезпечення передачі та отримання товару. Покупець не має права відмовитись від прийняття товару, за винятком випадків, передбачених Інструкцією 281 та Інструкцією 271.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, поставку якого прострочено.
Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору він вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах (п. 10.1 Договору).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" було виставлено Селянському (фермерському) господарству "Сатурн" рахунок на оплату №113 від 19.01.2021 на суму 102 300,00 грн. за 5 000 літрів палива дизельного Energy ДП-3-Євро5-В0 з ПДВ.
Вказаний рахунок був оплачений Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" 21.01.2021, що підтверджується платіжним дорученням №486 від 21.01.2021 на суму 102 300,00 грн. з призначенням платежу - паливо дизельне Energy ДП-3-Євро5-В0 згідно рахунку на оплату №113 від 19.01.2021.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого обов'язку за Договором з поставки товару, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум" сплачених у якості попередньої оплати коштів у розмірі 102 300,00 грн., а також штрафу, нарахованого за нездійснення поставки товару, та інфляційних втрат, нарахованих за неповернення суми попередньої оплати.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно п. 4.2 Договору оплата покупцем вартості товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати вартості товару або фактичної вартості поставленого товару. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.
Зобов'язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п. 3.5 даного договору, а у випадку коли сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту виставлення постачальником рахунка-фактури (п. 4.6 Договору).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" було виставлено Селянському (фермерському) господарству "Сатурн" рахунок на оплату №113 від 19.01.2021 на суму 102 300,00 грн. за 5 000 літрів палива дизельного Energy ДП-3-Євро5-В0 з ПДВ.
Вказаний рахунок був оплачений Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" 21.01.2021, що підтверджується платіжним дорученням №486 від 21.01.2021 на суму 102 300,00 грн. з призначенням платежу - паливо дизельне Energy ДП-3-Євро5-В0 згідно рахунку на оплату №113 від 19.01.2021.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що сторони шляхом виставлення відповідачем рахунку та оплати позивачем такого рахунку домовились про оплату покупцем вартості товару на умовах попередньої оплати.
Таким чином, позивачем було належним чином виконано своїх зобов'язання із внесення попередньої оплати за Договором.
Приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно положень ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що товар поставляється погодженими партіями у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6 даного договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу.
Постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товарів (п. 3.5 Договору).
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідач у відзиві вказує, що позивач не звертався до нього із заявкою на поставку товарів, а відтак визначений п. 3.5 Договору строк на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" товару не почав свій перебіг та відповідачем його не було прострочено.
В свою чергу, Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" в обґрунтування своїх вимог посилається на п. 3.6 Договору, згідно якого у випадку поставки товару за цим договором на умовах 100% передоплати, покупець зобов'язаний прийняти в своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 робочих днів з дати порушення зазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього договору.
Суд звертає увагу позивача, що вказаним пунктом Договору саме для Селянського (фермерського) господарства "Сатурн" встановлено обов'язок із прийняття товару не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що цілком відповідає суті домовленості сторін щодо можливості покупця здійснити самовивіз товару.
При цьому, даний пункт наділяє відповідача правом (а не обов'язком) повернути кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 робочих днів з дати порушення зазначеного строку.
Отже, даний пункт фактично не містить жодних умов, які б встановлювали Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергаум" певні обов'язки, в тому числі з поставки товару в певний строк/термін.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи із принципу свободи договору згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони спору у пунктах 3.1, 3.5 Договору пов'язали початок перебігу строку на поставку відповідачем товару із відповідною подією - направленням позивачем відповідачу оформленої відповідно до п. 3.1 Договору заявки.
Суд відзначає, що необхідність направлення позивачем заявки, як покупцем за Договором, також обумовлена тим, що саме позивач повинен визначити на яких умовах має відбутись постачання товару (самовивозу, доставки постачальником товару на вказаний покупцем у заявці пункт призначення, резервуар нафтобази зберігання тощо), про що чітко зазначено у пунктах 3.1, 3.2 Договору.
Крім того, пунктом 5.4 Договору саме на покупця покладено обов'язок виконання зі свого боку всіх дій, необхідних для забезпечення передачі та отримання товару, з метою прийняття поставленого постачальником товару, якою, зокрема, є звернення до постачальника із заявкою, оформлено у відповідності до п. 3.1 Договору.
Щодо посилань позивача, що між сторонами склалась усталена практика погодження строків та умов поставки засобами електронного зв'язку шляхом направлення електронних листів відповідачу на електронну адресу sale.nefteprodukty@gmail.com, то суд відзначає, що, по-перше, ні Договір, ні рахунок №113 від 19.01.2021 не містять посилання на вказану електронну адресу.
По-друге, як сам позивач стверджує, вказана адреса також використовувалась Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" як засіб комунікації із іншим контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна".
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить записів про припинення чи про початок процедури припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна", основним видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Водночас, надані позивачем роздруківки із електронного листування виконані таким чином, що не можливо визначити, якими документами та з якими особами обмінювались учасники такого листування.
Відтак, суд не може ідентифікувати електронну адресу sale.nefteprodukty@gmail.com як таку, що належить та/або використовується саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум".
Отже, Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" не надало достатніх та належних доказів того, що позивач звертався до відповідача із заявкою про постачання товару, за який було внесено передоплату у розмірі 102 300,00 грн., до звернення до суду із даним позовом.
Також матеріали справи не містять жодних достатніх та належних доказів направлення позивачем відповідачу листа вих. №4 від 15.04.2021 з вимогою повернути суму попередньої оплати.
Попри наведене, Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" оформило заявку вих. №9 від 12.07.2021, яку направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергаум", що підтверджується фіскальним чеком №6210332272540 від 13.07.2021.
Вказана заявка відповідає вимогам п. 3.1 Договору та була одержана відповідачем 19.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №6210332272540.
Отже, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України та п. 3.5 Договору відповідач повинен був поставити позивачу товар у строк до 26.07.2021 включно (з урахуванням того, що вказаний строк погоджений сторонами у робочих днях).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" станом на дату розгляду даного спору (02.09.2021) не здійснено поставки товару за Договором.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов'язання з поставки позивачу товару за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що відповідач, взявши на себе зобов'язання з постачання до 26.07.2021 позивачу товару у визначених Договором та рахунком №113 від 19.01.2021 кількості та вартості, за яку Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" було внесено передоплату у розмірі 102 300,00 грн., однак не виконав свого зобов'язання.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тотожні приписи містяться у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов'язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.
З огляду на наведені приписи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергаум" є таким, що прострочило виконання свого негрошового зобов'язання з 27.07.2021, тобто більш як на місяць станом на дату розгляду даного спору по суті.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач не надав суду як доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, сплаченої Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" на виконання своїх зобов'язань за Договором, так і доказів здійснення ним поставки товару за Договором, допустивши прострочення своїх зобов'язань з поставки товару більш як на місяць, а також не навів обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум" суми попередньої оплати у розмірі 102 300,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, що становить 9 513,90 грн., нарахованого за порушення відповідачем своїх негрошових зобов'язань з постачання товару за Договором.
Водночас, як вбачається із викладеного Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" у змісті позовної заяви розрахунку заявленого до стягнення штрафу, позивач нараховує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочення у період з 27.01.2021 по 29.04.2021.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, поставку якого прострочено.
Відповідно до частин першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Правове регулювання пункту 6.4 Договору повною мірою відповідає законодавчому визначенню юридичного терміну штраф.
Такі висновки суду обумовлені тим, що згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару, постачальник повинен оплатити фіксовану суму коштів - 0,1% від вартості товару.
Проте, у пункті 6.4 Договору сторонами не погоджено застосування такої величини як період нарахування (коригування суми санкції в залежності від проміжку часу, в якому тривало порушення).
З огляду на наведене, передбачена п. 6.4 Договору санкція підлягає застосуванню одноразово, а не шляхом нарахування такої санкції за кожний день прострочення.
Водночас, позивач просить суд застосувати до відповідача штраф за порушення останнім строків поставки товару у період з 27.01.2021 по 29.04.2021, в той час як судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" було допущено порушення своїх зобов'язань з поставки товару з 27.07.2021, відтак у суду відсутні підстави для застосування до відповідача штрафу, оскільки Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" не доведено, що відповідачем у період з 27.01.2021 по 29.04.2021 було допущено порушення своїх негрошових зобов'язань за Договором.
Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 782,56 грн., нарахованих за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" у період з 27.01.2021 по 29.04.2021 свого обов'язку із повернення Селянському (фермерському) господарству "Сатурн" суми попередньої оплати.
Однак, по-перше, суд звертає увагу позивача, що є неможливим одночасне існування у постачальника як обов'язку з поставки товару, так і обов'язку з повернення сплаченої за такий товар суми попередньої оплати.
По-друге, суд вважає визначений позивачем період нарахування інфляційних витрат необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, умови Договору визначали наявність у відповідача обов'язку з постачання товару, який не є грошовим зобов'язанням.
Як встановлено судом, відповідачем не було виконано зобов'язання з поставки товару у визначений п. 3.5 Договору строк та допущено прострочення виконання такого свого обов'язку з 27.07.2021, а тому Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" набуло право вимоги повернення суми попередньої оплати, передбачене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Судом зазначалось, що позивачем не доведено, що Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" зверталось до відповідача із заявкою про постачання товару, за який було внесено передоплату у розмірі 102 300,00 грн., до звернення до суду із даним позовом, а також не доведено факт направлення позивачем відповідачу листа вих. №4 від 15.04.2021 з вимогою повернути суму попередньої оплати, тим більше, що приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України пов'язують виникнення у покупця права вимагати у продавця повернення суми попередньої оплати з фактом не передання продавцем товару у встановлений строк.
Таким чином, позивачем не доведено факт припинення у відповідача негрошового зобов'язання за Договором з поставки товару та виникнення грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у період з 27.01.2021 по 29.04.2021.
Водночас, згідно приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на наведене стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 782,56 грн., які нараховані Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" за період з 27.01.2021 по 29.04.2021, є необґрунтованим, оскільки у визначений позивачем період Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергаум" не прострочувалось грошових зобов'язань, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників справи залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Сатурн" підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу витрат на здійснення пересилання поштової кореспонденції.
У змісті позовної заяви Селянське (фермерське) господарство "Сатурн" вказувало, що позивач очікує понести витрати на пересилання до суду та відповідачу процесуальних документів в орієнтовній сумі 200,00 грн.
Частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Понесені Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" витрати не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пунктів 4 такої частини, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".
З системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 80, 164, 166, 172 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в тому числі подання заяв по суті спору та доказів, є процесуальними діями в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
В матеріалах справи наявні фіскальні чеки відділень поштового зв'язку, які підтверджують понесення позивачем витрат на оплату поштового пересилання позову відповідачу, заяви про усунення недоліків позовної заяви до суду, додатку до позовної заяви з долученими до нього документи відповідачу та суду.
Однак, суд не вбачає правових підстав для розподілу між сторонами витрат позивача за пересилання заяви про усунення недоліків позовної заяви до суду та додатку до позовної заяви з долученими до нього документи відповідачу та суду, оскільки за належного виконання Селянським (фермерським) господарством "Сатурн" приписів ст.ст. 80, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України в частині долучення до позовної заяви всіх наявних в нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, понесення даних витрат було б необов'язковим, тому останні не підлягають покладенню на відповідача (в тому числі, частково).
Відтак, суд вбачає за необхідне здійснити розподіл судових витрат позивача на пересилання позову відповідачу.
На підтвердження таких витрат з метою виконання приписів ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України позивачем надано фіскальний чек від 29.04.2021, згідно якого вартість поштового відправлення позову на адресу відповідача становить 42,50 грн.
Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеної норми суд приходить до висновку про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергаум" обов'язку з відшкодування Селянському (фермерському) господарству "Сатурн" 37,94 грн. витрат, понесених позивачем для вчинення такої процесуальної дії, як направлення примірника позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу.
Керуючись статтями 13, 74, 80, 129, 162, 164, 166, 172, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Селянського (фермерського) господарства "Сатурн" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергаум" (02192, м. Київ, Дарницький бульвар, буд. 8 В, офіс 169; ідентифікаційний код 43434826) на користь Селянського (фермерського) господарства "Сатурн" (62103, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів, вул. Слобожанська, буд. 6-А; ідентифікаційний код 21227570) заборгованість у розмірі 102 300 (сто дві тисячі триста) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 42 грн. та поштові витрати у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 94 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 14.09.2021.
Суддя Р.В. Бойко