номер провадження справи 9/62/21
01.09.2021 Справа № 908/1236/21
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНДАР ІНВЕСТ ГРУП”, код. ЄДРПОУ 38783421 (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр.Будівельників, буд. 20, офіс 1)
до відповідача: Комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради, код ЄДРПОУ 42346158 (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд.1, приміщення 8)
про зобов'язання прийняти товар та стягнення суми 342000,00 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Лохматов А.О.;
від відповідача: Желтобрюхов В.В.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНДАР ІНВЕСТ ГРУП” до відповідача: Комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради, про зобов'язання відповідача виконати обов'язки за Договором №86-20 від 03.04.2020, а саме: прийняти від ТОВ “ЕНДАР ІНВЕСТ ГРУП” товар за кодом: ДК 021:2015 “38420000-5” Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (Манометр вантажопоршневий), згідно зі специфікацією (Додаток 1) до договору, у визначеному договором місці поставки, протягом 14 календарних днів з дня набрання чинності рішенням у справі, та стягнути з відповідача на користь позивача вартість товару в розмірі 342000,00 грн.
Ухвалою суду від 05.05.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1236/21, присвоєний номер провадження 9/62/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2021. Ухвалою суду від 31.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 04.08.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 27.07.2021. Ухвалою суду від 27.07.2021 підготовче засідання відкладено на 03.08.2021, витребувано у позивача для огляду в судовому засіданні з розгляду справи по суті оригінали листа-погодження на поставку від 18.08.2020, сертифіката калібрування та паспорту на товар. Ухвалою суду від 03.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2021. В судовому засіданні 31.08.2021 оголошено перерву до 01.09.2021.
31.08.2021 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просив суд витребувати у позивача засвідчені копії документів, які посвідчують право власності або інше речове право позивача на манометр вантажопоршневий МП-60 (заводський 10088) та МІІ-60М (заводський 10088).
Главою 6 ГПК України передбачений порядок розгляду справи по суті, в т.ч. порядок вирішення заяв та клопотань.
Так, в статті 207 параграфу 2 глави 6 ГПК України зазначено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
У судовому засіданні 31.08.2021 представник КП “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради підтримав вказане вище клопотання.
Заслухавши думку представника позивача щодо заявленого відповідачем клопотання, суд залишив без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів, як таке, що без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні.
Посилання відповідача на те, що адвокатський запит (на який відповіді отримано не було) був направлений позивачу лише 26.07.2021, не є поважною причиною пропуску строку, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ГПК України клопотання про витребування доказів подається в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 ГПК України
За змістом ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відзив був поданий до суду 31.05.2021. Підготовче провадження у справі закрито 03.08.2021.
Заявником (відповідачем) не доведено, а судом не встановлено поважності причин не заявлення клопотання про витребування доказів у встановлений ГПК України строк, в рамках підготовчого провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
01.09.2021 до господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказу (копії Свідоцтва про повірку № 75 від 22.05.2020), як такого, що помилково не був доданий до заперечень позивача № 22-06/21-01 від 22.06.2021.
Ухвалою суду від 03.08.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2021.
В судовому засіданні 31.08.2021 відповідно до приписів ст. 207 ГПК України суд з'ясовував питання наявності у сторін заяв чи клопотань не поданих з поважних причин в підготовчому провадженні.
За змістом ч. 2, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
Заслухавши в судовому засіданні 01.09.2021 позивача та думку відповідача з приводу заявленого позивачем клопотання, суд залишив без розгляду доказ поданий позивачем, як такий, що без поважних причин не був поданий у встановлений ГПК України строк, в рамках підготовчого провадження. Заявником не доведено, а судом не встановлено поважності причин не подання доказів у підготовчому провадженні. Тим більше, що підготовче провадження у справі закрито ще 03.08.2021.
Клопотання про долучення доказу заявлено позивачем на стадії розгляду справи по суті. 01.09.2021 відбулось вже друге засідання з розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
01.09.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. 03.04.2020 між сторонами був укладений договір поставки № 86-20, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупець) товар, а саме: прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів, а відповідач - прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах, передбачених договором. Позивач належним чином виконав зобов'язання щодо здійснення поставки товару за договором, завчасно направив повідомлення, які були необхідні для інформування відповідача щодо дати поставки товару та отримання можливості покупцю вжити всіх заходів, звичайно необхідних для одержання товару. Проте відповідач, на неодноразові звернення позивача, не надаючи відповіді про готовність прийняти товар, забороняючи пропуск позивача на територію КП «ТВК» ЕМР, безпідставно в односторонньому порядку відмовився від прийняття товару. Як зазначив позивач, факт відмови відповідача від отримання товару підтверджується актами від 02.09.2020, від 15.12.2020, від 29.12.2020, від 30.12.2020 та відповідними відеодоказами, доданими до позову. Зобов'язання відповідача в частині отримання та оплати вартості товару не припинено, що, в аспекті надання характеристики його діям, суперечить доктрині заборони суперечливої поведінки. Позов обґрунтовано ст.ст. 3,11,509, 525, 526, 599, 629, 631, 655, 689, 690, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 222 ГК України та умовами договору поставки № 86-20 від 03.04.2020. Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, в т.ч. суми 7400,00 грн. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які за попереднім (орієнтовним) розрахунком, доданим до позову, складають 24000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, про наступне. Позивачем були додані до позову копії актів про відмову від прийняття товару від 02.09.2020, від 15.12.2020 та від 30.12.2020, які, як вбачається з них, складені та підписані в односторонньому порядку. Також, пунктом 5.4 договору визначені документи, що супроводжують товар, серед яких (пункт д)) значиться свідоцтво про повірку або сертифікат про калібрування, або інший документ, який підтверджує проведення метрологічної повірки згідно вимог чинного законодавства України. Позивачем доданий до позову копія Сертифікату калібрування № 2-1066-20, датою проведення калібрування зазначено 22.12.2020. Згідно ж наданих позивачем актів від 02.09.2020 та від 15.12.2020 про відмову від прийняття товару за договором № 86-20 випливає висновок, що станом на дату поставки 02.09.2020 та 15.12.2020 даний товар (манометр) не мав необхідних супровідних документів, передбачених п. 5.4 договору та не міг бути прийнятим відповідачем. Крім того, у паспорті на манометр грузопоршневий зазначено тип: МП-60М, тоді як у сертифікаті калібрування вказано тип МП-60, що не відповідає паспорту та ставить під сумнів достовірність наданих документів та факт проведення процедури калібрування саме цього товару. Також у сертифікаті калібрування виробником манометру зазначено завод «Еталон», але згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.08.2012 № 947, «Донецький дослідний завод «Еталон» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Донецький науково-дослідний виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Таким чином, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 613 ЦК України, позивачем не доведено факту неналежного виконання КП «Тепловодоканал» ЕМР умов договору поставки № 86-20 від 03.04.2020. У зв'язку з тим, що товар за договором відповідачем не приймався, зобов'язання по сплаті за договором не виникає. Додатково відповідач зазначив, що заявку щодо поставки товару за договором відповідач позивачу не надавав. При проведенні перевірки, відповідачем встановлено, що оригінал листа від 18.08.2020, копія якого додана позивачем до позову, відсутній на комунальному підприємстві та у Журналі обліку вихідної кореспонденції КП «ТВК» ЕМР не реєструвався. Також вказаний лист, копія якого надана позивачем до позову, не має реєстраційного номеру. Окрім того відповідач повідомив, що при зміні керівництва КП «Тепловодоканал» ЕМР мали місце неправомірні дії колишнього керівника Хорольця С.В., з приводу чого директор КП «Тепловодоканал» ЕМР Кир'яненко О.М. звертався до правоохоронних органів.
Відповідач в судовому засіданні з розгляду справи по суті в усній формі виклав також й інші заперечення щодо позову.
Стосовного цього суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
З положень ч. 4 ст. 165 ГПК України слідує: якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
За змістом ч. 1 ст. 210 ПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
03.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНДАР ІНВЕСТ ГРУП” (позивач у справі, Постачальник) та Комунальним підприємством “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради (відповідач у справі, Покупець) був укладений Договір поставки № 86-20 від 03.04.2020, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар за кодом ДК 021:2015 “38420000-5” Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (манометр вантажопоршневий), згідно зі специфікацією (Додаток №1) до договору, а Покупець - прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, кількість, асортимент і номенклатура поставленого товару, який підлягає передачі покупцю за цим договором, визначені у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.
Ціна договору становить 342 000,00 грн. без урахування ПДВ і зазначена у специфікації (п. 3.1 договору).
До вказаного Договору сторонами підписана Специфікація (додаток № 1 до договору), якою узгоджено поставку товару за кодом ДК 021:2015 “38420000-5” Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів, а саме: манометр вантажопоршневий МП-60М кл. 0,05 вартістю 342000,00 грн. без ПДВ.
В п.1.3 договору зазначено, що постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності, або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатись товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань …, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
В п. 4.1 договору сторони узгодили, що покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів після поставки товару та пред'явлення постачальником рахунку та видаткової накладної на товар.
Згідно з п. 5.1 договору постачальник зобов'язався здійснити постачання товару до 31.12.2020 р., з правом дострокової поставки.
Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Місце поставки: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1 (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 5.4 договору товар, який поставляється, повинен супроводжуватись: а) рахунком-фактурою на товар; б) видатковою накладною; в) сертифікатом відповідності або іншим документом, що підтверджує якість товару; г) гарантійним талоном, або паспортом на продукцію або будь-який інший документ, що додається до продукції; д) свідоцтвом про повірку або сертифікатом про калібрування, або іншим документом, який підтверджує проведення метрологічної повірки згідно вимог чинного законодавства України.
Пунктом 6.1.2 договору визначено, що Покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар згідно з видатковою накладною та документами відповідно до пункту 5.4 договору.
Згідно з п. 10.1 договору, останній набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.12.2020, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань за договором.
З матеріалів справи вбачається, що КП “Тепловодоканал” ЕМР 18.08.2020 направило позивачу лист-погодження на поставку товару, в якому відповідач просив здійснити поставку обумовленої договором продукції до 08.12.2020.
На виконання умов договору позивачем 02.09.2020 здійснена поставка товару за адресою покупця: Україна, 71502, Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Курчатова, будинок 1.
Проте товар за договором не прийнятий, оскільки відповідач відмовився від його прийняття, що підтверджується Актом від 02.09.2020 про відмову від приймання товару за Договором № 86-20 від 03.04.2020 за підписом обох сторін.
На адресу КП “Тепловодоканал” ЕМР позивачем 03.12.2020 направлено звернення №37 від 03.12.2020 про готовність виконати свої зобов'язання та поставити товар до 08.12.2020, з проханням організувати прийом продукції. Звернення отримано відповідачем 03.12.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача. За твердженням позивача, відповіді від відповідача у встановленому порядку не надходило.
Також позивачем на адресу відповідача 10.12.2020 була направлена вимога за вих. №38 від 10.12.2020 про прийняття товару за договором, відвантаження якого відбудеться 15.12.2020 за адресою зазначеною у договору, а саме: Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Курчатова, буд. 1. Наголошено на необхідності забезпечення участі уповноваженого представника для складання, підписання, отримання відповідних документів.
Направлення зазначеної вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення, поштовою накладною, копії яких містяться в матеріалах справи.
Поштове відправлення з вимогою за вих.. № 38 від 10.12.2020 вручене повноваженому представнику відповідача 14.12.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія міститься в матеріалах справи).
Відмову позивача 15.12.2020 від прийняття товару за Договором зафіксовано Актом від 15.12.2020 про відмову від приймання товару за Договором № 86-20 від 03.04.2020 та видатковою накладною № 5 від 15.12.2020. В акті зазначено про відмову директора підприємства відповідача підписати даний акт.
Також на адресу відповідача позивачем 28.12.2020 направлена повторна вимога (вих.. №39) про прийняття товару за Договором, відвантаження якого відбудеться 29.12.2020 о 09:00 за адресою зазначеною в договорі, а саме: Запорізька область, м. Енергодар, вулиця Курчатова, буд. 1. Вимога отримана відповідачем 28.12.2020, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції відповідача на вказаній вимозі.
Товар за Договором 29.12.2020 не прийнятий, оскільки відповідач відмовився від його прийняття, що підтверджується Актом від 29.12.2020. В акті зазначено про відмову директора підприємства відповідача підписати даний акт.
Також Акт про відмову від приймання товару за договором направлено позивачем відповідачу супровідним листом 29.12.2020, що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копії містяться в матеріалах справи).
Чергова спроба поставки товару здійснена позивачем 30.12.2020. Товар за Договором не прийнятий, оскільки відповідач відмовився від його прийняття, що підтверджується Актом від 30.12.2020 про відмову від приймання товару за Договором №86-20 від 03.04.2020, відповідними фото- та відеодоказами, доданими до позовної заяви.
Ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо прийняття товару стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В пункті 5.1 договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний здійснити постачання товару до 31.12.2020 р., з правом дострокової поставки.
Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Місце поставки: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1 (п. 5.2 договору).
18.08.2020 КП “Тепловодоканал” ЕМР направило позивачу лист-погодження на поставку товару, в якому відповідач просив здійснити поставку обумовленої договором продукції до 08.12.2020.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач на неодноразові звернення позивача щодо прийняття товару не відреагував. Спроби позивача здійснити поставку товару закінчились фактичною відмовою відповідача від прийняття товару. Про причини такої відмови відповідач позивачу не повідомив.
Відповідно до положень пункту 6.1.2 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти поставлений товар згідно з видатковою накладною та документами відповідно до п. 5.4 договору.
За змістом ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства
Згідно зі ст. 599 ГПК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зобов'язання сторін за договором поставки № 86-20 від 03.04.2020 не припинилися виконанням.
Отже ухиляючись від прийняття товару та не надаючи відповідь про готовність прийняти товар, забороняючи пропуск позивача на територію підприємства відповідач безпідставно в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за договором щодо прийняття товару, що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства України.
Відповідач не приймаючи товар за договором, жодної обґрунтованої відмови позивачу не надав. Підстави для відмови у прийнятті товару були зазначені відповідачем у відзиві на позов, тобто вже після звернення позивача з позовом до суду.
Дії відповідача, який уклав з позивачем договір поставки товару, але згодом без обґрунтування ухиляється від обов'язку прийняти поставлений на його адресу товар, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.
Так, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - “non concedit venire contra faktum proprium” (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Щодо посилання відповідача на те, що датою проведення калібрування відповідно до Сертифікату зазначено 22.12.2020 і, відповідно, станом на дату поставки 02.09.2020 та 15.12.2020 даний товар не мав необхідних супровідних документів, то суд зазначає, що окрім вказаних вище дат, позивач намагався поставити відповідачу товар також 29.12.2020 і 30.12.2020, про що було зазначено судом вище. При цьому, оригінал Сертифікату оглянуто судом у судовому засіданні.
Щодо посилання відповідача, що у паспорті тип манометру зазначено - МП-60М, тоді як у сертифікаті вказано тип МП-60, суд зазначає про наступне. У Сертифікаті калібрування зазначений, окрім типу манометра, його заводський/ серійний номер : 10088, який відповідає пакувальному листу до товару, в якому також зазначений даний заводський номер. При цьому, оригінал паспорту на манометр грузопоршневий оглянутий судом в судовому засіданні.
Крім того, відсутність букви М (МП-60М) у сертифікаті не звільняє відповідача від виконання своїх обов'язків за договором щодо прийняття товару.
Сертифікат про калібрування на виконання п.п. д) п. 5.4 договору є в наявності.
При цьому, пунктом 6.2.1 договору передбачено право покупця достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, проте відповідач таким правом не скористався.
Щодо відсутності у відповідача листа-погодження на поставку товару від 18.08.2020, який був надісланий ним позивачу, то за умовами договору поставка товару здійснюється позивачем до 31.12.2020. Направлення таких листів договором не передбачено, але і не заборонено. Поставка товару позивачем відповідачу не ставиться в залежність від наявності такого листа.
При цьому, оригінал листа погодження на поставку товару від 18.08.2020 оглянутий судом в судовому засіданні.
Доводи відповідача стосовно можливої підробки Сертифікату калібрування манометру та листа від 18.08.2020 не підтверджені належними та допустимим доказами, і ґрунтуються на припущеннях. Відповідний обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні стосовно факту підробки документів відсутній.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти товар.
Доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 342 000,00 грн. вартості товару, то зазначена вимога є передчасною.
Так, за змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України обов'язок оплати товару виникає у покупця після його прийняття, якщо інше не встановлено договором.
Порядок здійснення оплати сторони узгодили в п. 4.1 договору, яким передбачено, що покупець проводить оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 календарних днів після поставки товару та пред'явлення постачальником рахунку та видаткової накладної на товар.
Тобто отримання (прийняття) товару передує оплаті його вартості, яка здійснюється протягом 90 календарних днів після поставки товару.
На підставі викладеного, судом відмовляється у задоволенні позову в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 342 000,00 грн. вартості товару, як такої, що заявлена передчасно.
Таким чином, позов в цілому задовольняється частково.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Комунальне підприємство “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 1, приміщення 8; ідентифікаційний код 42346158) прийняти у відповідності до умов договору поставки № 86-20 від 03.04.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНДАР ІНВЕСТ ГРУП”, код ЄДРПОУ 38783421 (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр.Будівельників, буд. 20, офіс 1) товар за кодом: ДК 021:2015 “38420000-5” Прилади для вимірювання витрати, рівня та тиску рідин і газів (манометр вантажопоршневий), згідно зі специфікацією (додаток № 1) до Договору, у визначеному договором місці поставки товару: Україна, Запорізька обл., місто Енергодар, вулиця Курчатова, будинок 1, протягом 14 календарних днів з дня набрання чинності рішенням суду.
Стягнути з Комунального підприємства “Тепловодоканал” Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 1, приміщення 8; ідентифікаційний код 42346158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕНДАР ІНВЕСТ ГРУП”, код. ЄДРПОУ 38783421 (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр.Будівельників, буд. 20, офіс 1) суму 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва