номер провадження справи 9/68/21
про закриття провадження у справі
07.09.2021 Справа № 908/1234/21
м. Запоріжжя
За позовом: Фізичної особи - підприємця Манько Євгенії Валеріївни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до відповідача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Гончаренко Кирило Олександрович, РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 )
про визнання договору оренди діючим та усунення перешкод в користуванні приміщенням
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Хворостяна А.М.;
від відповідача: Корнієнко М.О.
від третьої особи: Корнієнко М.О.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Манько Євгенії Валеріївни до відповідача: ОСОБА_1 , з позовними вимогами про визнання договору оренди від 01.06.2018, укладеного між ФОП Манько Є.В. та Хруновою М.Г. щодо вбудованого приміщення площею 13,4 кв. за адресою: АДРЕСА_5 , пролонгованим та діючим до 10.10.2022, та усунення перешкоджання Хруновою М.Г. в користуванні позивачем вбудованим приміщенням площею 13,4 кв., за адресою: АДРЕСА_5 . Позов обґрунтовано, зокрема, ст.ст. 15, 16, 391, 396, 764, 792, 795 ЦК України.
Ухвалою суду від 17.05.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1234/21, присвоєний номер провадження 9/68/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2021. Ухвалою суду від 15.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 16.08.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 27.07.2021. Ухвалою суду від 27.07.2021 підготовче засідання відкладено на 12.08.2021. Ухвалою суду від 12.08.2021 до участі у справі № 908/1234/21 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Гончаренка Кирила Олександровича; закрито підготовче провадження у справі № 908/1234/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2021.
06.07.2021 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач керуючись ст. 46 ГПК України просить: 1. Визнати Договір оренди від 01.06.2018 р. укладений між ФОП Манько Є.В. та Хруновою М.Г. щодо вбудованого приміщення площею 13,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 пролонгованим та діючим до 10.10.2022 р.; 2. Зобов'язати Хрунову Марину Георгіївну (ІПН НОМЕР_2 ) усунути Фізичній особі-підприємцю Манько Євгенії Валеріївні (ІПН НОМЕР_1 ) перешкоди в користуванні орендованим вбудованим приміщенням площею 13,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 шляхом надання вільного та безперешкодного доступу до орендованого приміщення та звільнення його від третіх (сторонніх) осіб.
Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 12.08.2021.
Заявлені позивачем вимоги мотивовані, зокрема, наступним. З 2015 року до теперішнього часу вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , знаходиться в оренді у ФОП Манько Є.В. на підставі договору оренди від 28.11.2015 та 01.06.2018, яка використовує його для кафе. Відповідно до п. 1.1 договору оренди від 01.06.2018 строк його дії встановлено до 10.02.2020. За змістом п.5.1.2 договору орендар після спливу строку договору оренди має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий той же строк. Аналогічні положення містяться в ст. 764 ЦК України. Після закінчення дії договору оренди від 01.06.2018 - 10.02.2020 сторони не уклали новий договір, а продовжили дію договору оренди від 01.06.2018. Проте відповідачем (орендодавцем) чиняться перешкоди позивачу у вільному доступі до об'єктів оренди. Станом на момент подання позовної заяви перешкоди у користуванні приміщенням не усунуто.
12.08.2021 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Заслухавши в судовому засіданні 07.09.2021 сторін, дослідивши докази, суд дійшов до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто, в т.ч., фізичні особи, які не є підприємцями.
Випадки, коли спори стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 58, ч.ч. 1, 3 ст. 128 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Таким чином фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 14.02.2000.
Тобто станом на час укладення договору, який позивач просить визнати пролонгованим та діючим, ОСОБА_1 мала статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Разом з тим, судом встановлено, що договір оренди від 01.06.2018 був укладений з боку орендодавця - ОСОБА_1 , як фізичною особою. Зазначене вбачається із змісту самого договору.
Тим більше, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ФОП Хрунової М.Г. значиться: « 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний)». Інформації щодо іншої діяльності, в т.ч. надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, - не значиться.
За змістом пункту 1.1 договору оренди від 01.06.2018 нежитлове приміщення було передано в оренду на строк до 10.02.2020.
Частиною 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця Хрунової М.Г. 05.03.2019 за власним рішенням.
Тобто станом на день закінчення строку оренди за договором (10.02.2020) Хрунова М.Г. втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Позивачем в позовній заяві було зазначено, що у зв'язку з тим, що відповідач - ОСОБА_1 під час укладення договору оренди від 01.06.2018 була суб'єктом підприємницької діяльності, предмет оренди - нежитлове приміщення, використовувалось позивачем та відповідачем в підприємницькій діяльності, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
У зв'язку з чим, в ухвалі від 17.05.2021 про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі № 908/1234/21 суд зазначив позивачу про надання до суду доказів використання відповідачем предмета оренди (нежитлового приміщення) в підприємницькій діяльності, як то вказано у позовній заяві.
09.08.2021 позивачем на виконання ухвали суду від 17.05.2021 були подані до суду докази на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності, а не відповідачем, як того вимагав суд.
Таким чином, станом на 07.09.2021 позивачем не надано суду доказів використання відповідачем предмета оренди (нежитлового приміщення) в підприємницькій діяльності, як то вказано у позовній заяві.
Отже позивачем не доведено, а судом не встановлено, що ОСОБА_1 виступала у відповідних правовідносинах як суб'єкт господарювання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була повторно зареєстрована як фізична особа-підприємець 23.06.2020 (відомості містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), але 31.08.2020 до Єдиного державного реєстру було внесено запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.
Отже станом і на день звернення з позовом до суду ОСОБА_1 не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, провадження у справі № 908/1234/21 підлягає закриттю, так як спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що даний спір, виходячи з наведених вище висновків, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач не позбавлений можливості звернутися з даним позовом до місцевого загального суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” у разі закриття (припинення) провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином сплачена сума судового збору буде повернута позивачу за ухвалою за наявності відповідного клопотання позивача.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ч.ч. 2,3,4 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі № 908/1234/21, так як спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2021.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва