Справа№592/5627/21
Провадження №2/592/1462/21
(Заочне)
08 вересня 2021 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого - судді Бичкова І.Г.,
за участю секретаря судового засідання: Алфімової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» про захист прав споживачів,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, в якому просить суд визнати недійсним договір № СБ-00001688 від 22.08.2020 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел». В обґрунтування позовних вимог вказав про те, що 22.08.2020 року між ним та ТОВ «Лайм-Кепітел» було укладено договір № СБ-00001688, відповідно до якого ним було отримано кредит на суму 2600 грн. 00 коп. Даний договір позивач вважає недійсним, оскільки при укладенні вищевказаного кредитного договору порушені його права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних» зокрема:
-позивачу, як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отже відсутнє будь-яке письмове твердження про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Також в порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» працівники ТОВ «Лайм Кепітел» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. Не існує будь - якого окремого документу, де викладена інформація, передбачена вищезазначеними законами, на якому б стояв підпис позивача про ознайомлення з такою інформацією. Таким чином, кредитор не надав йому повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту;
-відповідачем також був порушений п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до кредитного договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим, згідно договору при порушенні позичальником своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому договорі строку, повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3,0% від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що відповідно до ч. 5 п. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою, та є підставою для визнання п.4.3 кредитного договору недійсним;
-кредитним договором порушено норми ч. І ст. 61 Конституції України щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов'язання, а саме, як передбачено умовами кредитного договору у разі порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, він зобов'язується сплатити на користь фінансової установи пеню у розмірі 3 % (три проценти) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Поряд з цим, відповідно до кредитного договору у разі порушення виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим Договором та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом. Тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, а саме: порушення ним виконання зобов'язань, щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів, він повинен сплачувати пеню двічі;
-наявні порушення норм, встановлених абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», адже відповідач не повідомляв позивача про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку персональних даних позивача є безстроковою та безвідкличною.
Позивач змушений звернутись до суду і просить визнати недійсним договір № СБ-00001688 від 22.08.2020 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел».
Разом з позовною заявою позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився двічі: 15.07.2021 року, 08.09.2021 року, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність, відзив не надав.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
22.08.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лайм-Кепітел» було укладено договір № СБ-00001688, відповідно до якого позивач отримав кредит в сумі 2600 грн. 00 коп.
При укладенні вищевказаного кредитного договору були порушені права позивача, як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних» зокрема:
-позивачу, як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отже відсутнє будь-яке письмове твердження про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Також в порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» працівники ТОВ «Лайм Кепітел» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. Не існує будь - якого окремого документу, де викладена інформація, передбачена вищезазначеними законами, на якому б стояв підпис позивача про ознайомлення з такою інформацією. Таким чином, кредитор не надав йому повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту;
-відповідачем також був порушений п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до кредитного договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим, згідно договору при порушенні позичальником своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому договорі строку, повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3,0% від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що відповідно до ч. 5 п. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою, та є підставою для визнання п.4.3 кредитного договору недійсним;
-кредитним договором порушено норми ч. І ст. 61 Конституції України щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов'язання, а саме, як передбачено умовами кредитного договору у разі порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, він зобов'язується сплатити на користь фінансової установи пеню у розмірі 3 % (три проценти) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Поряд з цим, відповідно до кредитного договору у разі порушення виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим Договором та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом. Тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, а саме: порушення ним виконання зобов'язань, щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів, він повинен сплачувати пеню двічі;
-наявні порушення норм, встановлених абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», адже відповідач не повідомляв позивача про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку його персональних даних є безстроковою та безвідкличною.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості . Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Договір про надання позики № СБ-00001688 від 22.08.2020 року містить ознаки кредитного договору.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Відповідно ч. З ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.
Відповідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Відповідно ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: 1) страхової діяльності; 2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; 3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; 4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.
Оскільки надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії відповідно до Закону України від 12.07.2001 р. №2664-111 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», то кошти в позику під процент або в кредит можуть надавати лише фінустанови - резиденти або нерезиденти, на яких вимога щодо отримання ліцензії для надання таких послуг на території України не поширюється.
Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 р. №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств», зареєстрованого у Мін'юсті України 25.04.2006 р. за №477/12351, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Відповідно Постанови ВСУ від 08 червня 2016 року по справі № 6-1103цс 16; «Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Позикові відносини регулюються положеннями глави 71 ЦК України.
Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ст. 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
За ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)»
За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» про захист прав споживачів, є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів здійснюється судом, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 280-284, 289 ЦПК України, ст. ст. 202, 205-208, 1046, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» про захист прав споживачів задовольнити.
Визнати недійсним договір № СБ-00001688 від 22.08.2020 року, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» (540, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, каб. 7, код ЄДРПОУ 41885310).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» (540, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, каб. 7, код ЄДРПОУ 41885310) на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий: І.Г. Бичков