Справа № 607/9437/21Головуючий у 1-й інстанції Горуц Р.О.
Провадження № 22-ц/817/922/21 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія - 313000000
10 вересня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Бершадська Г.В.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Іванюта О.М.
представників сторін
розглянув в м.Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2021 року (постановлену суддею Горуцом Р.О., повний текст якої складено 01.07.2021 р.) у цивільній справі № 607/9437/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області, прокуратури Тернопільської області, Територіального управління ДБР в м.Львові про звільнення з під арешту майна, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП в Тернопільській області, прокуратури Тернопільської області, Територіального управління ДБР в м.Львові про звільнення з- під арешту майна.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 травня 2020 року він, керуючи транспортним засобом “SEAT INCA” д.н.з. НОМЕР_1 , був учасником ДТП, за цим фактом здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202021016000049 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бережанського районного суду від 14 травня 2020 року було накладено арешт на вказаний автомобіль.
3 листопада 2020 року слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань зазначене кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. У вказаній постанові не вирішено питання про повернення йому автомобіля, який по даний час знаходиться штраф майданчику поліції.
Зазначив, що арешт майна за відсутності правових підстав для цього порушує його право власності на автомобіль.
Ухвалою Підгаєцького районного суду від 1 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відкриття провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт зазначив, що спір повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства, оскільки він не оскаржує неправомірності дій слідчого або прокуратури, а звернувся по питанню захисту своїх прав стосовно належного йому права власності на автомобіль. Суд не застосував правової позиції Верховного Суду сформульованої у постанові 15 травня 2013 року у справі №6-26цс-13. Підстав для відступу від цієї позиції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року в справі №372//2904/17-ц не знайшла.
У відзиві на апеляційну скаргу Тернопільська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін посилаючись на те, що саме слідчий суддя , здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 КПК України вирішити питання про скасування арешту на майно після закриття слідчим кримінального провадження.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 відступила від свого висновку сформульованого в пункті 49 постанови від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц та зробила висновки щодо застосування норм права, зокрема що питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника майна вирішує слідчий суддя в порядку передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та зіслався на обставини викладені в ній.
Представник ГУНП в Тернопільській області у вирішенні скарги покладається на думку суду.
Представник Тернопільської обласної прокуратури просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та підтримує доводи зазначені у відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги та відзиву, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Згідно із частиною третьою статті 174 КПК України 2012 року прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).
Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012 року, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.
Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
Такі висновки щодо застосування норм права зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі №727/2878/19 відступивши від висновку сформульованого в пункті 49 постанови від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц, у частині того, що питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження слід вирішувати за правилами цивільного судочинства.
Отже, установивши, що арешт на транспортний засіб накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що питання про зняття такого арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 01 липня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на апелянта в межах ним понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 вересня 2021 року.
Головуючий Бершадська Г.В.
Судді: Хома М.В.
Гірський Б.О.