Дата документу Справа № 317/2049/21
Єдиний унікальний №317/2049/21 Головуючий в 1 інст. Громова І.Б.
Провадження №33/807/576/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
3 вересня 2021 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю адвоката Вороніна І.О., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Вороніна І.О. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 19 липня 2021 р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн., стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, 07.06.2021 р. о 16 год. 50 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не виконував неодноразове законне розпорядження працівника поліції залишатися на місці скоєння адміністративного правопорушення, не надав документ, що посвідчує особу, поводив себе зухвало та нахабно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (висновок лікаря № 2984 від 07.06.2021 р.).
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Воронін І.О. вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що поліцейські ОСОБА_2 , Малієнко Є., ОСОБА_3 незаконно проникли до володіння ОСОБА_1 , який під час незаконного витребування в останнього документів, перебував на своїй власній території, за адресою, АДРЕСА_1 , що підтверджуються матеріалами справи і здійснили адміністративне затримання ОСОБА_1 з застосуванням надмірної фізичної сили, яка явно не відповідала обстановці подій, що підтверджується відеозаписом події. Також, поліцейські не склали протоколу про адміністративне затримання, і не повідомили Центр надання безоплатної правової допомоги про затримання ОСОБА_1 . При цьому, будь-яких правових підстав проникнення до приватної власності ОСОБА_1 у правоохоронців не було. Крім того, суд не задовольнив клопотання сторони захисту про допит поліцейських за обставинами незаконного затримання ОСОБА_1 . Звертає увагу, що із змісту протоколу неможливо встановити, які саме поліцейські висували вимоги, у зв'язку з чим захист позбавлений змоги перевірити факт того, чи є вони законними. Обставини щодо зухвалої поведінки ОСОБА_1 є неконкретизованими, і в протоколі не зазначено в чому вона полягає та проявилась, а отже є не підтвердженими матеріалами справи. Вказує, що свідки в суді зазначили, що були залучені для фіксації того, що ОСОБА_1 відмовився підписувати якийсь протокол, який саме не знають. У протоколі про адміністративне правопорушення відсутні посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснювалась відео фіксація зупинки транспортного засобу, фіксація оголошення представлення уповноважених осіб, пункт порушення ОСОБА_1 пункту ПДР на підставі якого в останнього вимагались документи (які саме також не було повідомлено), складання протоколу, тощо. Відеозапис є фрагментарним, постійно переривався, не вівся весь час з моменту зупинки. Отже, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, покази свідків не співпадають з фактичними даним, які наявні на відео реєстраторі. На підставі вищевикладеного, просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі за ст.185 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, а також присутність представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю останнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши адвоката Вороніна І.О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані належним чином.
Доводи сторони захисту про те, що постанова суду прийнята з порушенням норм законодавства слід визнати непідтвердженими.
Навпроти, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Даний висновок суду у повному обсязі відповідає доказам, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 588909 від 07.06.2021 року (а.с.1), про те, що 07.06.2021 р. о 16 год. 50 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не виконував неодноразове законне розпорядження працівника поліції залишатися на місці скоєння адміністративного правопорушення, не надав документ, що посвідчує особу, поводив себе зухвало та нахабно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, доданими до протоколу письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 4,5), відеозаписом події (а.с.8).
Перевіряючи доводи, що в протоколі не конкретизовано зухвалу поведінку ОСОБА_1 , зокрема у чому вона полягає та як проявилась, апеляційний суд виходить із наступного.
Так, диспозицією ст. 185 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Відтак, відповідно до ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення злісна непокора повинна проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги. Саме на таке тлумачення посилається й Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
Із відеозапису події вбачається, що працівники поліції їдуть за транспортним засобом Volkswagen Passat, держномер НОМЕР_1 , зупиняються та запитують у водія надання документів, що посвідчують законність реєстрації транспортного засобу на іноземних номерах на території України. На що останній повідомляє, що згідно законодавства він може їздити на автомобілі з іноземними номерами. При цьому, ОСОБА_1 категорично відмовляється надати документи вказуючи, що їх має. Після чого, зачинив автомобіль та передав ключі неповнолітньому синові зі вказівкою «Йди додому». Після наполегливих вимог працівників поліції, закликів ОСОБА_1 по телефону прийти йому на допомогу невідомих осіб, неодноразових попереджень працівників поліції до ОСОБА_1 знаходитися на місці події, проте ОСОБА_1 все ж таки порушив вимогу, і спробував втекти на територію домоволодіння, але такі дії ОСОБА_1 були припинені шляхом затримання за руки працівниками поліції. ОСОБА_1 продовжував здійснювати опір, лаявся на працівників поліції нецензурно. Йому було запропоновано сісти до автомобіля поліції, але він продовжував вчиняти опір.
Відповідно п.10 ст.35 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Отже, на переконання апеляційного суду працівники поліції правомірно вимагали від ОСОБА_1 надати відповідні документи на транспортний засіб та документи, що посвідчують його особу, однак останній всіляко ухилявся від виконання законних вимог працівника поліції.
Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили, що їх було запрошено в якості понятих для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спецприладу Драгер. При цьому, ОСОБА_1 постійно оказував супротив та гучно кричав і постійно лаявся.
Допитаний місцевим судом свідок ОСОБА_6 також підтвердив факт того, що ОСОБА_1 дійсно спочатку знаходився біля автомобіля, а потім покинув місце вчинення правопорушення та зайшов на територію свого домоволодіння, на вимоги поліцейського не реагував, нецензурно лаявся, проте в іншій частині покази свідка місцевий суд вірно оцінив критично, оскільки особа працювала на ОСОБА_1 за наймом, на час подій перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, відеозапис події, на якому чітко зафіксовано факт не виконання ОСОБА_1 неодноразового законного розпорядження працівника поліції залишатися на місці скоєння адміністративного правопорушення та надати документи, що посвідчують його особу, поряд з показами зазначених свідків узгоджуються між собою та сумніву в їх правдивості не викликають.
Додатково звертає на себе увагу і складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що додатково підтверджує обставини події. За наслідками розгляду даного протоколу постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 19 липня 2021р. ОСОБА_1 визнано винним і накладено стягнення в межах санкції інкримінованої статті. Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 серпня 2021 р. постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 залишено змін.
Твердження щодо неправомірних дій поліцейських, зокрема незаконне проникнення до володіння ОСОБА_1 , не складення протоколу про адміністративне затримання, застосування надмірної фізичної сили не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом перевірки у даній справі про адміністративне правопорушення. При цьому, доказів щодо оскарження неправомірних дії працівників поліції, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не надано.
Щодо залишення без задоволення клопотання про виклик поліцейських, то апеляційна інстанції зауважує, що вирішення клопотань відноситься на розсуд суду та є правом суду, а не його обов'язком
Необгрунтованими слід визнати і доводи, що працівники поліції відмовили ОСОБА_1 в залученні захисника, так як з відеозапису вбачається, що поліцейські не чинили останньому будь-яких перешкод у реалізації права скористатися послугами захисника у разі такої необхідності.
Доводи сторони захисту, про те що у протоколі відсутні посилання на технічний засіб, яким здійснюється відеозйомка та безперервний відеозапис є безпідставними, оскільки суд при розгляді справи аналізує лише той об'єм доказів, який наданий суду. Факт ненадання суду даних про технічний засіб, за допомогою якого здійснювалась відеозйомка та безперервного відеозапису не змінює відомостей та даних в тій частині, які були надані для дослідження суду та узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності.
При цьому, слід зауважити, що переривання в часі запису є незначною та не впливає на сприйняття цілісності фіксування правопорушення і дій поліцейських при складанні протоколу, та розцінюється судом як здійснення заходів задля збереження заряду Body cam.
Отже, судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а доводи апелянта щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом.
На думку апеляційного суду таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин постанова судді є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу адвоката Вороніна І.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 19 липня 2021 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАПзалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник