Дата документу 30.08.2021 Справа № 937/5782/21
запорізький апеляційний суд
Провадження № 11-сс/807/805/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №937/5782/21Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
30 серпня 2021 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
заявника ОСОБА_6 в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2021 року про відмову у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Мелітополі, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
На вказану ухвалу слідчого судді ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого внести відомості в ЄРДР на підставі його заяви про злочин.
Заслухавши заявника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Слідчий суддя дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню оскільки працівники Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м.Мелітополі дійшли правильного висновку, що в поданій ОСОБА_6 заяві відсутній виклад кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для внесення зазначених у заяві відомостей до ЄРДР.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обґрунтованим з огляду на таке.
Статтею 303 КПК встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 6 квітня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину, фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Колегія суддів звертає увагу, що розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 , оцінка поданої ним заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет наявності ознак складу злочину не надається, а лише перевіряється, чи містить така заява виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення особою відповідного кримінального правопорушення.
Дослідивши зміст заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя на думку колегії суддів дійшла правильного висновку, що заява не містить даних, які б вказували на об'єктивні ознаки кримінального правопорушення та свідчили про наявність ознак, передбачених КК кримінальних правопорушень.
Незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінального правопорушення.
Так, при вирішенні скарги ОСОБА_6 колегія суддів бере до уваги висновок судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства», від 01.07.2013, де зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).
Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Тобто вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення.
Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз'яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади», № 8 від 13.06.2007, встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Тобто однією з гарантій незалежності та недоторканості суддів як носіїв судової влади є недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб.
З огляду на вищенаведене і з урахуванням того, що заявник фактично не погоджується з ухваленим рішенням суду та просить розпочати кримінальне провадження відносно судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_7 , не зазначає у своїй заяві об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, а також самостійно робить висновки про неправомірність ухваленого рішення за відсутності відповідних повноважень, тому не вбачається порушення закону та підстав для внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, про які вказує ОСОБА_6 у своїй скарзі. Заявник висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних дій суддею, ґрунтуючись лише на суб'єктивному уявленні щодо правомірності дій останньої.
Можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення так як підстава для притягнення судді до відповідальності. Відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання повідомлення про кримінальні правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність судді.
В скарзі відсутні передбачені ч. 5 ст. 214 КПК відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Оцінка поведінки судді щодо нього особисто не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.
Припущення заявника щодо неналежної поведінки судді ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві про злочин обставин, оскільки злочинність дій судді не підтверджується ніякими об'єктивними даними, а тому, підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Тому викладені в заяві ОСОБА_6 відомості не підлягали внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до положень ст. 214 КПК.
Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 липня 2021 року про відмову у задоволенні скарги щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4