Справа № 508/392/21
№ 3/508/257/21
14.09.2021 року суддя Миколаївського районного суду Одеської області Банташ Д.С. розглянувши матеріали, які надійшли від Березівського районного відділу поліції ВПД №1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , не працюючого,
за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 , 14.06.2021 року о 17.00 години в с. Стрюкове, Одеської області, Миколаївського району по вул. Ламброва, порушив вимоги ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» а саме: керував автомобілем марки «ВАЗ 2101» державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортним засобом згідно постанови державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № ВП 58515890 від 26.10.2020 року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом вручення судової повістки під розписку в минулому судовому засіданні, яке відбулося 09 вересня 2021 року. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасникі в судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенства права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Крім того, суд враховує, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи ту обставину, що останній про місце і час розгляду справи був своєчасно сповіщений і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до частини 3 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
При винесенні постанови суддею враховано, що факт вчинення адміністративного правопорушення та вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджуються низкою належних та допустимих доказів, які не були спростовані у суді; а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД від 398336 року (а.с.1); письмовим поясненням ОСОБА_1 (а.с.2), копією постанови державного виконавця № ВП 58515890 від 26.10.2020 року (а.с.7), та іншими матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення судом встановлено не було, а тому дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП доведена повністю.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності обсяг доказів, долучених до матеріалів справи, в їх сукупності повинен бути необхідним та достатнім для беззаперечного висновку про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд також враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР України, з метою недопущення повторного вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає доцільним застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.
Згідно ст. 40-1 ч. 1 КУпАП необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 454,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 126 ч.3, ст. 283, 284 п. 1 КпАП України,
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави 454,00 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. судового збору (платіжні реквізити: Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./смт Миколаїв./22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA348999980313121206000015696, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, Призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції).
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду у десятиденний термін з дня її проголошення.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року.
Суддя : Д.С. Банташ