Справа № 589/2975/19
Провадження № 1-кп/589/152/21
14 вересня 2021 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шостка кримінальне провадження № 12019200110000611 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Вороніж Шосткинського району Сумської області, громадянки України, з неповною вищою освітою, непрацюючої, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358 КК України, а також відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Шостка Сумської області, громадянки України, непрацюючої, з неповною вищою освітою, незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, -
05 квітня 2019 року ОСОБА_4 , будучи секретарем дільничної виборчої комісії (далі ДВК) №590684, та ОСОБА_5 , яка являлась членом ДВК №590684, діючи за попередньою змовою, переслідуючи корисливу мету незаконного збагачення, шляхом обману вирішили заволодіти бюджетними грошовими коштами, які надавались для фінансування проведення чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року.
Переслідуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння бюджетними коштами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 05 квітня 2019 року заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення з подальшим розподілом між ними незаконно отриманого прибутку. При цьому, діючи на виконання спільного злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння бюджетними коштами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заздалегідь обумовили необхідні дії, спрямовані на усунення перешкод та створення умов для вчинення злочину. Зокрема, ОСОБА_4 , як секретар ДВК, визначила у які саме документи та які недостовірні відомості необхідно внести, у свою чергу, ОСОБА_5 повинна була безпосередньо їх скласти та внести недостовірні відомості з метою подальшого використання підроблених документів для заволодіння бюджетними коштами.
Таким чином, ОСОБА_4 , переслідуючи спільний злочинний умисел на складання завідомо неправдивого офіційного документу, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права, 05 квітня 2019 року у м. Глухів надала вказівку члену ДВК №590684 ОСОБА_5 скласти постанову про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії №590684 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам ДВК, а саме голові ДВК - ОСОБА_7 (яка не була обізнана про злочинні наміри останніх), секретарю ДВК - ОСОБА_4 та члену ДВК - ОСОБА_5 .
Виконуючи спільний злочинний умисел, направлений на складання завідомо неправдивого офіційного документу, на виконання вказівки секретаря дільничної комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . 05 квітня 2019 року у м. Глухів склала постанову про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії №590684 щодо нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам ДВК, а саме, голові ДВК - ОСОБА_7 (яка не була обізнана про злочинні наміри останніх), секретарю ДВК - ОСОБА_4 та члену ДВК - ОСОБА_5 .
Після чого секретар ДВК ОСОБА_4 виконала в зазначеній постанові підпис від імені голови ДВК ОСОБА_7 , а також затвердила зазначену постанову печаткою ДВК №590684, яка була їй ввірена та, таким чином, підробила вказану постанову.
Після цього, ОСОБА_4 надала вказану постанову про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії №590684 до окружної виборчої комісії (далі ОВК) з виборів Президента України одномандатного виборчого округу №159.
В подальшому, на підставі вищевказаного підробленого документу - постанови про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії №590684, нараховано за квітень одноразову грошову винагороду секретарю ДВК ОСОБА_4 в сумі 2667 грн., з яких виплачено 2146 грн, а члену ДВК ОСОБА_5 нараховано за квітень одноразову грошову винагороду в сумі 2666 грн., з яких виплачено 2145 грн.
Отримані кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 привласнили собі та використали на власний розсуд, чим заподіяли збитків на суму 4291 грн.
Вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа, а також за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вказані дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Обвинувачені визнали вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а ОСОБА_4 ще й у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Водночас вважали, що в їх діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, через відсутність у них прямого умислу на вчинення шахрайства, корисливих мотиву і мети.
Так, обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що була призначена секретарем дільничної виборчої комісії №590684 територіального виборчого округу (далі ТВО) №159 під час чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року, головою цієї ДВК була призначена ОСОБА_7 , а заступником - Кошарний. Але оскільки останній не зміг звільнитися від виконання обов'язків за основним місцем роботи, то її донька ОСОБА_5 взяла на себе виконання частини завдань заступника і, будучи членом дільничної виборчої комісії, стала «звільненою». Голова, секретар або «звільнений» член дільничної виборчої комісії отримували оплату за працю протягом усього періоду повноважень виборчої комісії. Фактично всю «паперову» роботу на цих виборах виконувала ОСОБА_5 та вона. До ОВК в м. Глухів здебільшого також їздили вона та її донька. Голова ДВК ОСОБА_7 в м. Глухів їздила рідко та майже не робила. 05.04.2019р. вже після закінчення цього туру виборів Президента України, вона з донькою поїхали в ОВК здавати печатку та всю документацію. Голова ДВК ОСОБА_7 не поїхала в м. Глухів, оскільки їй потрібно було їхати в м. Київ до дітей.
05.04.2019р., будучи вже в ОВК, вони звернулися до секретаря ОСОБА_8 , там же була і голова ОВК ОСОБА_9 . ОСОБА_10 спитала чому вони не дали постанову на виплату одноразової грошової винагороди і повідомила, що це останній день для подачі документів на виплату такої (останній день роботи ОВК). Вони їй повідомили, що вже 15 година, ОВК працює до вісімнадцятої, а тому вони не встигнуть з'їздити в с. Гукове, де розташована ДВК, провести збори, прийняти з цього приводу рішення та повернутися до ОВК. Тоді вона дала аркуш паперу ОСОБА_11 для того, щоб та писала під її диктовку постанову. Донька написала, а вона підписала цю постанову про виплату одноразової грошової винагороди членам ДВК № 590684, поставила печатку. Вважає що це була її помилка.
Але ані вона, ані її донька не мали наміру привласнювати кошти одноразової грошової винагороди.
Заперечує, що домовлялась з донькою заздалегідь на вчинення цього злочину, адже про можливість виплати одноразової грошової винагороди їм повідомили лише в приміщенні ОВК. Питання розподілу цих коштів вони також не обговорювали, адже тоді ще не знали, чи буде вона виплачена, а тим паче її розмір. Постанову про виплату одноразової грошової винагороди членам ДВК № 590684 написали про всяк випадок. Також пояснила, що вони вписали в цю постанову на виплату винагороди голову, секретаря ДВК і ОСОБА_5 не з власної ініціативи, а за порадою секретаря ОВК, яка сказала, що так зазвичай роблять інші ДВК.
Також заперечує наявність у неї та її доньки умислу на вчинення шахрайства, адже вони мали намір розподілити ці гроші між іншими членами ДВК. Але вони з донькою не могли вирахувати, одразу як отримали кошти на банківський рахунок, розмір фактично отриманої грошової винагороди, оскільки гроші надійшли одним платежем разом із належною їм заробітною платою за роботу під час виборів, та з поміткою платежу саме як «заробітна плата», що і перешкодило їх розподілу.
Згодом, коли вони вже дізналися суму одноразової грошової винагороди, то вирахували з неї власні витрати на поїздки до ОВК в м. Глухів, а решту ОСОБА_4 запропонувала іншим членам ДВК, вийшло по 240-250 грн. кожному, але ті відмовилися, оскільки на той час вже написали заяву у поліцію та й хотіли отримати не по 200 грн, а по 500 грн.
ОСОБА_4 вважає, що було справедливим залишити собі цю винагороду як відшкодування витрат на проїзд та як винагороду за її вклад у роботу ДВК. Зазначила, що вони з донькою їздили до м. Глухова щонайменше 10 разів, робили усю роботу на ОСОБА_12 їх витрати на проїзд так і не відшкодували, оскільки вони запізно подали авансовий звіт і казначейство вже не «пропускало» платежі.
Вважає, що така ситуація виникла через неорганізованість всього виборчого процесу. На другому турі чергових виборів Президента України 2019 року все вже було організовано і таких питань щодо отримання одноразової грошової винагороди не виникло.
ОСОБА_5 повністю підтвердила покази, надані її матір'ю, пояснила, що саме вона писала постанову про виплату одноразової грошової винагороди членам ДВК № 590684, жодного умислу на вчинення шахрайства у них не було. Зазначила, що вони мали право з отриманої одноразової грошової винагороди відшкодувати власні витрати на поїздки до ОВК в м. Глухів, а решту хотіли розподілити з іншими членами ДВК, але ті відмовилися. Також вважає, що їх помилкою було лише складання постанови про виплату одноразової грошової винагороди членам ДВК № 590684.
Окрім визнавальних показів обвинувачених щодо підроблення постанови ДВК № 590684 «Про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 590684», та використання цього документа, їх вина у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень підтверджується показами свідків: голови та членів цієї ДВК та голови ОВК.
Так, свідок ОСОБА_7 суду показала, що на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році вона являлась головою дільничної виборчої комісії, що розташовувалась у с. Гукове (№ 590684). Свідок зазначає, що після проведення виборів їй на картку Приватбанку надійшла заробітна плата одним платежем близько 2000 грн (але суму точно не пам'ятає) та одразу ж вона зателефонувала секретарю комісії ОСОБА_4 з цього приводу. Остання відповіла, що їй також надійшла така сума та це мабуть їхня премія (одноразова грошова винагорода). Свідок запитала чи підписувала вона якісь документи на преміювання та ОСОБА_4 відповіла, що всі інші дільниці складали постанови на виплату одноразової грошової винагороди, склали і вони. При цьому оскільки в постанові можна було зазначити лише три особи, то ОСОБА_4 вказала в ній себе, голову комісії та члена комісії ОСОБА_5 , тобто тих, хто працював на платній основі. Свідок також пояснила, що в останній день роботи ОВК, коли здавалась печатка та документація в ОВК, тобто 05.04.2019р., вона їздила в м. Київ та повернулась лише 10.04.2019р. Оскільки 05.04.2019р. необхідно було здати печатку в ОВК в м. Глухів, то ОСОБА_5 запропонувала свідку зробити це замість неї, оскільки вона разом з ОСОБА_4 збирались везти до м. Глухів документацію, на що свідок погодилась та віддала печатку особисто ОСОБА_5 . Свідок наголошувала на тому, що комісією не приймалось рішення з приводу виплати одноразової грошової винагороди, про те, що на ДВК будуть виділені кошти для цих цілей ані вона, ані інші члени ДВК не знали, постанову про виплату одноразової грошової винагороди вона не складала, не підписувала, не надавала будь-кому дозволу на її підписання та навіть не знала про існування такої до того моменту, поки на її банківський рахунок не надійшли кошти.
Через деякий час після отримання цих коштів на претензії інших членів ДВК вона запропонувала іншим членам комісії поділити одноразову грошову винагороду. Спочатку ті погодилися, але потім на наступному турі виборів Президента України вони відмовилися, так як вважали, що їм запропонували менш ніж їм належить до виплати, а саме по 500 грн на кожного.
Свідок ОСОБА_9 зазначила, що на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році вона являлась головою окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 159 в м. Глухів та саме в той період часу вона познайомилась з обвинуваченими, які приїздили з ДВК у с. Гукове до ОВК в м. Глухів у відрядження. Свідок пояснила, що перед проведенням виборів для забезпечення діяльності окружних та дільничних виборчих комісій виділяються кошти державного бюджету. Після закінчення виборів залишок фонду оплати праці (економія) може бути розподілений між дільницями для виплати одноразової грошової винагороди. Підставою для цього є постанова відповідної ДВК за наслідками проведення засідання комісії. У цій постанові мають бути визначені особи, яким така винагорода буде виплачена. При цьому пояснила, що ДВК у своїй постанові не може зазначити суму коштів, яка належить до виплати цим особам, адже не той час розмір зекономлених коштів ще не відомий. Така постанова має бути підписана головою та секретарем ДВК. За словами свідка, на той час залишок фонду оплати праці був та його було розподілено на всі 220 дільниць, в тому числі й на ДВК № 590684 (с. Гукове). Свідок зазначає, що з відповідною постановою ДВК № 590684 вона ознайомилась лише тоді, коли до неї прийшли слідчі, постанова була оформлена вірно, містила підпис та була скріплена печаткою. До цього на відповідність законодавству її перевіряли працівники бухгалтерії, але хто саме її туди подав, свідку не відомо. Підтвердила, що в ході виборів Президента України у 2019 році в ОВК для вирішення більшості питань їздили обвинувачені. Зазначила, що наразі ОВК ТВО № 159 ліквідована.
Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році вона являлась членом ДВК № 590684. За словами свідка, головою цієї комісії була ОСОБА_7 , секретарем ОСОБА_4 , а донька останньої - ОСОБА_5 , - була членом комісії. Свідок зазначає, що вже після виборів її сестра, яка працювала в ОВК, їй розповіла, що на ДВК були розподілені кошти для виплати одноразової грошової винагороди, та всім членам комісії мало бути виплачено по 500 грн. При цьому ані свідок, ані інші члени комісії цих грошей не отримали, а тому, будучи обуреними, вони звернулись для вирішення цього питання до секретаря комісії ОСОБА_14 , яка повідомила, що гроші, які надійшли, не є одноразовою грошовою винагородою, а є їхньою (її, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ) заробітною платою. Свідок додатково зазначила, що їй не відомо, хто повинен приймати рішення щодо розподілу одноразової грошової винагороди, особисто вона у вирішенні цього питання участі не приймала.
Свідок ОСОБА_15 , яка на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році являлась членом ДВК № 590684, суду пояснила, що після завершення виборів до неї прийшла тітка ОСОБА_13 і сказала, що на їхню ДВК були виділені кошти для виплати одноразової грошової винагороди, однак вона її не отримувала. Оскільки свідку про такі обставини також не було відомо, вони вирішили це перевірити, а тому, зустрівши голову комісії ОСОБА_7 , запитали у неї чи дійсно виплачувалась грошова винагорода. Як зазначає свідок, ОСОБА_7 підтвердила, що такі кошти були виділені, особисто вона отримала їх частину, однак яку саме суму, не сказала, пояснивши, що не знає скільки складає ця винагорода. На зауваження обурених членів комісії, які таку виплату не отримали, ОСОБА_7 повідомила, що отримані кошти це її заробітна плата та нікому їх вона віддавати не буде. В подальшому на прохання свідка ОСОБА_16 (сусід, депутат) дізнався в ОВК, що для виплати одноразової грошової винагороди на ДВК у с. Гукове було виділено близько 8000 грн. та їх отримали ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Свідок зазначає, що разом з іншими членами виборчої комісії, які також були обурені тим, що виділені кошти не були розподілені на всіх, звернулись до вказаних осіб, вимагаючи пояснення. Останні зазначили, що оскільки саме вони їздили у відрядження до ОВК в м. Глухів, витрачаючи на це власні кошти, то сума, виділена для виплати одноразової грошової винагороди належить їм. В подальшому ОСОБА_4 все ж таки запропонувала роздати членам комісії по 200 грн з тих коштів, що були нею отримані, однак останні вважали таку пропозицію несправедливою та вимагали розподілу коштів порівну по 500 грн. Додатково свідок повідомила, що засідання з приводу розподілу виділених коштів комісією не проводилось, відповідне рішення членами комісії не приймалось, таке питання не піднімалося, хто складав постанову від 05.04.2019р. їй не відомо.
Свідок ОСОБА_17 , який на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році був членом дільничної виборчої комісії № НОМЕР_1 , суду повідомив, що на вказаній ДВК головою виборчої комісії була ОСОБА_7 , секретарем ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 хоча й була членом комісії, проте фактично виконувала обов'язки заступника голови. Зазначив, що після проведення виборів тітка його дружини ОСОБА_13 сказала, що на їхню ОСОБА_18 була виділені кошти для виплати одноразової грошової винагороди, однак вона її не отримувала. Вирішили перевірити, чи дійсно це так, оскільки про те, що виплачувались якісь додаткові кошти ані він, ані його дружина, яка також була членом комісії, не знали. Звернулись за допомогою до ОСОБА_16 , який пізніше дізнався в ОВК, що для виплати одноразової грошової винагороди на ДВК у с. Гукове було виділено близько 8000 грн. Також звертались до ОСОБА_7 , однак вона заперечувала, що ці кошти були виділені в якості одноразової грошової винагороди, запевняючи, що це заробітна плата. В подальшому запитували у Мотовили Світлани та Мотовили Анни, та вони також заперечували факт надання одноразової грошової винагороди. Свідок зазначає, що він особисто не звертався до бухгалтерії ОВК з питань нарахування одноразової грошової винагороди, підтвердив, що обвинувачені пропонували йому поїхати до м. Глухів разом з ними аби прояснити цю ситуацію про виплату цієї винагороди, однак він відмовився, оскільки у такому разі необхідно було за власний рахунок оплачувати проїзд. Свідок зауважив, що він був присутнім на всіх засіданнях виборчої комісії, однак на жодному не розглядалось питання виплати одноразової грошової винагороди та рішення з цього приводу не приймалось. Підтвердив, що ОСОБА_14 дійсно пропонувала по 200 грн, але вже після того, як була написана заява до поліції про цей злочин. Пояснив, що, зазвичай, приймається рішення про виплату одноразової грошової винагороди на трьох осіб, а потім, після отримання цих коштів, вони діляться між всіма членами комісії. Але в ті вибори спочатку повідомили, що такої винагороди не буде, тому жодних рішень і не приймалося.
Свідок ОСОБА_19 , яка на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році являлась членом дільничної виборчої комісії № 590684, суду пояснила, що на вказаній ДВК головою виборчої комісії була ОСОБА_7 , секретарем ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 хоча й була членом комісії, проте фактично виконувала обов'язки заступника голови, оскільки останній відмовився працювати у виборчій комісії на постійній основі (зі звільненням від виконання обов'язків за основним місцем роботи). Зазначила, що по закінченню виборів на ДВК були виділенні грошові кошти для виплати одноразової грошової винагороди. Члени комісії були обурені, що таку суму не розподілили між усіма порівну. Це питання не вирішувалось на засіданні виборчої комісії та рішення про виплату такої винагороди ОСОБА_7 та обвинуваченим комісією не приймалось. За словами свідка, ОСОБА_14 запропонувала роздати всім членам комісії по 200 грн з отриманих нею коштів, однак останні відмовились, вважаючи, що цього замало.
Свідок ОСОБА_20 , яка на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році була членом дільничної виборчої комісії № 590684, суду пояснила, що вона неодноразово приймала участь у виборах, була членом дільничної виборчої комісії. Завжди по закінченню виборів залишок бюджетних коштів розподілявся на виборчі дільниці в якості одноразової грошової винагороди членам комісії. За словами свідка, така винагорода завжди розподілялась між усіма членами комісії. Після проведення виборів Президента України у 2019 році на ДВК, членом якої вона була, також були виділені кошти в розмірі 8000 грн, які були виплачені голові комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як одноразова грошова винагорода. Однак інші члени комісії такої фактично не отримали, про її існували дізналися вже після того як вона була виплачена голові комісії та обвинуваченим. Більш того, свідок стверджує, що питання виплати одноразової грошової винагороди не розглядалось на жодному з засідань виборчої комісії, відповідно рішення про виплату цієї винагороди вказаним особам не приймалось. Члени комісії, будучи обуреними порядком розподілу грошової винагороди, звертались до голови комісії та обвинувачених, вимагаючи пояснень. При цьому, ОСОБА_7 взагалі заперечувала факт виділення таких коштів ДВК, а ОСОБА_14 не спростовувала того, що грошова винагорода була їй виплачена, стверджуючи, що ці кошти вона чесно заробила, працюючи у комісії. В подальшому голова комісії ОСОБА_7 пообіцяла роздати іншим членам комісії по 170 грн. з тих коштів, що були виплачені їй особисто, однак потім не стала цього робити, запевняючи, що це її заробітна плата, а не одноразова грошова винагорода.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона приймала участь у чергових виборах Президента України у 2019 році, будучи членом дільничної виборчої комісії № НОМЕР_1 . В кінці виборів на ДВК були виділені кошти, близько 8000 грн, які були виплачені голові комісії ОСОБА_7 та обвинуваченим в якості одноразової грошової винагороди. При цьому іншим членам комісії стало відомо про це лише згодом від працівників ОВК. Свідок стверджує, що рішення про виплату такої на засіданні комісії не приймалось та взагалі таке питання на розгляд не виносилось. Коли інші члени комісії стали обурюватись з приводу того, що вони не були враховані при розподілі такої грошової винагороди, ОСОБА_7 зібрала всіх та пообіцяла роздати всім по 200 грн. з тих коштів, що були їй виплачені, однак наступного дня від своєї обіцянки відмовилась, запевняючи, що це її заробітна плата. А обвинувачені не пропонували розділити гроші.
Свідок ОСОБА_22 який на час проведення чергових виборів Президента України у 2019 році був членом дільничної виборчої комісії № 590684, суду пояснив, що після виборів він разом з іншими членами комісії дізнались, що в інших ДВК члени комісій отримали одноразову грошову винагороду. Зателефонували в ОВК в м. Глухів та дізнались, що на ДВК № 590684 також були виділені кошти для цих цілей. При цьому члени комісії їх не отримували. Свідок запитував у ОСОБА_7 щодо цих обставин. Однак вона казала, що про таку винагороду вона нічого не знає. Обвинувачені перерозподілити отриману одноразову грошову винагороду йому не пропонували. Зазначив, що на дільниці працювали всі, але до м. Глухова (де розташована ОВК) їздили здебільшого обвинувачені.
Свідок ОСОБА_23 (приймав участь у чергових виборах Президента України у 2019 році, будучи членом дільничної виборчої комісії № 590684) суду пояснив, що після завершення виборів розподіл одноразової грошової винагороди не здійснювався, рішення з цього приводу виборчою комісією не приймалось.
Свідок ОСОБА_24 повідомив, що був призначений заступним ДВК № 590684, але виконання його обов'язків було покладено на ОСОБА_5 , оскільки він не зміг звільнитися від виконання службових обов'язків за основним місцем роботи. Одноразову грошову винагороду при ньому не розподіляли та таку він не отримав. Підтвердив, що майже всю «паперову» та організаційну роботу на виборах робили обвинувачені, але печатка зберігалася у голови комісії ОСОБА_7 . При цьому голова комісії майже не нічого не робила. Зазначив, що сам він був на дільниці три рази, включаючи день виборів.
Винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин підтверджена і наступними письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.04.2019р. ОСОБА_15 повідомила про те, що в період часу з 31.01.2019р. по 15.04.2019р. невстановлена особа привласнила грошові кошти, виділені з державного бюджету України на членів дільничної виборчої комісії №590684 с. Гуково Шосткинського району.
Відповідно до протоколу засідання ДВК № 590684 ТВО №159 з виборів Президента України прийнято рішення, що з 13.03.2019р. до кінця періоду повноважень ДВК № 590684 виконувати свої повноваження у виборчій комісії на платній основі відповідно до ст. 40 Закону України від 5 березня 1999 року № 474-XIV «Про вибори Президента України», чинного на той час (далі по тексту Закон України «Про вибори Президента України»), будуть голова ДВК - ОСОБА_7 , секретар ДВК ОСОБА_4 , а також член ДВК ОСОБА_5 . Також на вказаному засіданні був проведений розподіл обов'язків між цими залученими членами ДВК /т.с. 2 а.с. 18-20/.
Згідно з постановою № 32 від 09 квітня 2019 року «Про затвердження рішень ДВК «Про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди членам ДВК в порядку, встановленому ЦВК» окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округу №159 прийнято рішення затвердити вказане рішення ДВК та нарахувати і виплатити одноразову грошову винагороду.
Зі змісту постанови ДВК № 590684 ТВО №159 «Про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 590684» вбачається, що цією дільничною виборчою комісією прийнято та підписано головою комісії ОСОБА_7 рішення про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди таким членами ДВК:
- голові ДВК ОСОБА_7 ;
- секретарю ДВК ОСОБА_4 ;
- звільненому члену ДВК ОСОБА_5 .
В якості підстав для прийняття цього рішення зазначено особистий внесок кожного члена ДВК в її діяльність /т.с.2 а.с. 2/.
За висновком експерта № 19/119/6-6/47е від 25.06.2019р. рукописний текст, який починається словами: «Чергові вибори Президента «України...» та, відповідно, закінчується словами та цифрами: «...Голова ДВК ОСОБА_7 № 590684» у постанові дільничної виборчої комісії (виборча дільниця НОМЕР_1 територіальний округ № 159) «Про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 590684» без дати, виконаний ОСОБА_5 . Підпис від імені ОСОБА_7 у цій же постанові виконаний не ОСОБА_7 , а ОСОБА_4 .
Згідно з відомістю нарахування заробітної плати членам окружної та членам дільничних виборчих комісій з виборів Президента України ТВО № 159 за квітень 2019 року ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_7 нараховано та виплачено зарплату непрацюючих по 794,86 грн., зарплату за день виборів в сумі по 268,94 грн, а також одноразову грошову винагороду в розмірі 2666 грн. ОСОБА_5 і по 2667 грн. - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . При цьому загальна сума виплачених коштів з вирахуванням утримань становила 3002,49 грн.- ОСОБА_5 та по 3003,30 грн. - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (кожній) /т.с. 1 а.с. 157-162/.
З копії відомості перерахованої заробітної плати /т.с. 1 а.с. 163/ вбачається, що ОСОБА_5 було фактично перераховано 3002,49 грн., а ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - по 3003,30 грн. кожній.
Факт отримання ОСОБА_4 10.04.2019р. грошових коштів в сумі 3003,30 грн. підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_4 у Сумській філії АТ «Ощадбанк» /т.с. 1 а.с. 231/.
Факт отримання ОСОБА_5 10.04.2019р. грошових коштів в сумі 3002,49 грн. підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_5 у Сумській філії АТ «Ощадбанк» /т.с. 1 а.с. 232-235/.
Досліджені вище докази не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку. Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, отриманий в установленому законом порядку. Зокрема, експертиза у кримінальному проваджені проведена на підставі відповідної ухвали слідчого судді, відповідає вимогам закону і процедура відібрання зразків для експертизи, а також дотриманий порядок, передбачений ст. 160-166 КПК України, для отримання доказів (документів) у кримінальному провадженні. З боку сторони захисту не було висловлено будь-яких зауважень з приводу проведення вищезазначених слідчих, процесуальних дій, питання про визнання доказів недопустимими чи неналежними на розгляд суду не виносилося.
У порядку ст. 358 КПК України судом на вимогу сторони обвинувачення були дослідженні інші письмові документи, проте вони не містять інформації про обставини, що підлягають доказуванню в межах судового розгляду, тому не згадуються судом на обґрунтування обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Оцінюючи сукупність вищенаведених доказів, суд вважає доведеними як факт підроблення обвинуваченими офіційного документу - постанови дільничної виборчої комісії «Про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 590684», вчинене за попередньою змовою групою осіб, та його використання ОСОБА_4 , а також вчинення обвинуваченими за попередньою змовою між собою шахрайства.
Так, підроблення обвинуваченими за попередньою змовою між собою постанови дільничної виборчої комісії «Про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 590684» і її подача до ОВК для здійснення виплат доводиться, в першу чергу, приведеним вище висновком судово-почеркознавчої експертизи, за яким текст цієї постанови написала ОСОБА_5 , а підпис від імені голови виконала ОСОБА_4 , показами допитаних в якості свідків інших членів ДВК про те, що така постанова на засіданні комісії не приймалася і це питання не вирішувалося, у тому числі показами голови ДВК ОСОБА_7 про те, що вона цю постанову не підписувала, постановою ОВК № 32 від 09 квітня 2019 року, якою затверджено підроблене рішення ДВК про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди членам ДВК і вирішено провести відповідні виплати, а також показами самих обвинувачених у відповідній частині.
В ході судового розгляду доведено і вчинення обвинуваченими за допомогою підробленої постанови шахрайства за попередньою змовою між собою. Наведене підтверджується вищевказаними письмовими доказами і відомостями нарахованої та перерахованої заробітної плати, банківськими виписками, якими доводиться факт отримання обвинуваченими 10.04.2019р. одноразової грошової винагороди у доведеному розмірі.
Судом відхиляються доводи обвинувачених про відсутність у їх діях прямого умислу на вчинення шахрайства, адже досліджені докази доводять поза розумним сумнівом наявність у ОСОБА_4 і ОСОБА_5 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети на заволодіння чужим майном шляхом обману.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Обов'язковими суб'єктивними ознаками шахрайства є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися.
Дослідженими судом доказами, в тому числі поясненнями самих обвинувачених, доводиться, що останні усвідомлювали те, що на підставі підробленої ними постанови дільничної виборчої комісії «Про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 590684», поданої ОСОБА_4 до ОВК, їм безпідставно (на підставі підробленої постанови) буде виплачена одноразова грошова винагорода, передбачали відповідні суспільно небезпечні наслідки у вигляді отримання цих коштів (заволодіння ними) і бажали настання цього наслідку.
При цьому та обставина, що вони не були обізнані про конкретний розмір винагороди не виключає наявність у них прямого умислу і корисливих мотиву та мети.
Дані висновки суду підтверджуються і тим фактом, що після отримання одноразової грошової допомоги і недосягнення з іншими членами ДВК згоди щодо її розподілу обвинувачені не вжили жодних заходів для її повернення до бюджету, а розпорядилися грошима на власний розсуд.
Доводи захисту про те, що отримання одноразової грошової допомоги обвинуваченими є справедливим з точки зору їх активної участі у роботі ДВК та відповідає їх трудовій участі у виборчому процесі, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до протоколу засідання ДВК № 590684 комісією було прийнято рішення, що з 13.03.2019р. до кінця періоду повноважень ДВК № 590684 на платній основі виконувати свої повноваження у виборчій комісії будуть голова ДВК - ОСОБА_7 , секретар ДВК ОСОБА_4 , а також член ДВК ОСОБА_5 .
При цьому у вказаному протоколі зафіксовано розподіл обов'язків між залученими членами ДВК виборчої дільниці № 590684. Так, згідно з прийнятим рішенням голова дільничної виборчої комісії здійснює загальне керівництво комісією; організовує роботу комісії; здійснює прийом громадян; забезпечує своєчасний розгляд скарг; представляє комісію у відносинах з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами всіх форм власності. Секретар дільничної виборчої комісії забезпечує ведення діловодства в комісії; готує проекти рішення, актів, протоколів комісії та проекти договорів, які укладаються з комісією; забезпечує ведення протоколів комісії. Залучений член дільничної виборчої комісії відповідає за організацію забезпечення ДВК транспортом; здійснює контроль за матеріально-технічним забезпеченням діяльності та облаштування приміщення ДВК, а також доставку іменних запрошень на виборах виборцям.
Саме ці обов'язки, виходячи з пояснень обвинувачених і свідків, вони фактично і виконували в ході виборів. Про виконання непередбачених цим рішенням обов'язків обвинувачені не повідомляли.
Приписами ч. 4 ст. 29 Закону України «Про вибори Президента України», якими унормовано статус членів виборчих комісій, передбачено, що за рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комісією вищого рівня, голова, заступник голови, секретар або інші члени дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб) протягом усього періоду повноважень виборчої комісії або частини цього періоду можуть виконувати свої повноваження у виборчій комісії з оплатою їх праці в комісії відповідно до статті 40 цього Закону. Зазначені особи на цей період звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи із збереженням відповідного стажу.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 40 цього ж Закону оплата праці члена виборчої комісії, звільненого від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи, не може бути нижчою від його середньої заробітної плати за основним місцем роботи. Оплата праці члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування.
Тобто ОСОБА_4 , яка була секретарем, та ОСОБА_5 , яка була членом дільничної виборчої комісії, що виконує свої повноваження у виборчій комісії на платній основі, за виконання покладених на них обов'язків отримували відповідну плату, яка була їм нарахована і виплачена, що вбачається з відповідних відомостей.
В свою чергу, згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про вибори Президента України» у межах загальної економії фонду оплати праці, передбаченого кошторисом видатків відповідної виборчої комісії на підготовку та проведення виборів Президента України, членам виборчих комісій може бути нарахована і виплачена одноразова грошова винагорода в порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
Згідно із п. 4.3 розділу 4 Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 8 квітня 2014 року № 226, одноразова грошова винагорода членам окружних виборчих комісій, дільничних виборчих комісій звичайних чи спеціальних виборчих дільниць нараховується та виплачується після встановлення окружною виборчою комісією підсумків голосування у відповідному територіальному виборчому окрузі та виключно за наявності загальної економії фонду оплати праці, передбаченого єдиним кошторисом видатків відповідної окружної виборчої комісії на підготовку та проведення виборів Президента України, згідно з прийнятим виборчою комісією рішенням тим членам комісії, які брали активну участь у її роботі, незалежно від того, на платній чи не на платній основі вони працюють у цій комісії.
Пунктом 4.4 даного Порядку регламентовано, що розмір одноразової грошової винагороди членам виборчої комісії визначається на засіданні цієї комісії за поданням її голови і залежить від особистого внеску кожного члена комісії у її діяльність, про що приймається відповідне рішення.
Судом були досліджені всі протоколи ДВК №590684, проте даних, що свідчать про значний особистий внесок обвинувачених у діяльність комісії, судом не встановлено. Ті обов'язки, які обвинувачені фактично виконували відповідно до прийнятого ДВК рішення про розподіл обов'язків між залученими членами ДВК виборчої дільниці №590684, та про які повідомляли в ході судового розгляду, про наявність такого внеску не свідчать.
А навіть за доведеності наявності такого внеску обвинувачених, це б не виключало існування особистого внеску інших членів ДВК, і вирішення питання про справедливість отримання обвинуваченими одноразової грошової винагороди мало б прийматися колегіально більшістю голосів на засіданні дільничної виборчої комісії за поданням її голови, а не обвинуваченими. Обвинувачені не повноважні були одноособово оцінювати особисті внески членів комісії у її роботу.
Що стосується доводів обвинувачених про те, що за рахунок цих коштів вони відшкодували власні витрати на поїздки до ОВК, то такі доводи жодним чином не виключають наявність у них умислу на заволодіння чужим майном, корисливого мотиву і мети, а, навпаки, підтверджують їх існування.
Судом відкидаються як безпідставні і доводи захисника про відсутність у діях обвинувачених складу ч. 2 ст.190 КК України, через відсутність ознаки обману через відсутність потерпілого у кримінальному провадженні.
Приведені доводи не спираються на зміст закону України про кримінальну відповідальність.
У кримінально-правовому та кримінальному процесуальному змісті поняття потерпілий з'являється у разі заподіяння шкоди внаслідок вчинення злочину. Втім зміст, значення і обсяг поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті, де вони мають різне правове значення.
Стосовно змісту кримінального процесуального аспекту поняття потерпілого суд виходить із того, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. При цьому, кримінальний процесуальний закон містить у своєму змісті вказівку, що якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою (ч. 7 ст. 55 КПК України).
Щодо кримінально-правового аспекту суд виходить з того, що необхідною і достатньою складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб'єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявлюваного права на нього. Вказівка в ст. 190 КК України на вчинення шахрайства стосовно чужого майна, виходячи з органічного зв'язку між його об'єктивними ознаками, психічне ставлення до яких необхідно встановити за змістом цієї кримінально-правової норми, свідчить про те, що кримінальна відповідальність за шахрайство пов'язана, як правило, не з встановленням ознак конкретної особи, власності якої заподіяно шкоду, а з встановленням усвідомлення винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав для того і збільшення внаслідок цього власних майнових фондів (чи третьої особи).
Усвідомлення винуватим, кому саме належить чуже для нього майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, ввівши в оману (обманувши) власника предмета злочину чи іншу особу, у фактичному володінні якої перебуває предмет злочину, не є обов'язковим для встановлення ознак шахрайства, якщо не йдеться про врахування матеріального становища конкретного потерпілого за ч. 2 ст. 190 КК України.
Така позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема, викладена у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 712/48/15-к.
Отже, приведені доводи захисника про відсутність у діях обвинувачених складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, є безпідставними.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність беззаперечних доказів винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Так, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 , враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є кримінальним проступком, а два інших - нетяжкими злочинами, а також наступні дані про особу винної. ОСОБА_4 злочини винила вперше, є особою середнього віку, має професійно-технічну освіту, не працює, заміжня, утриманців не має. Вона проживає з чоловіком, донькою та онукою.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд враховує вчинення нею нетяжких злочинів, а також наступні дані про особу винної. ОСОБА_4 злочини винила вперше, є особою молодого віку, має неповну вищу освіту, не працює, незаміжня, на утриманні має неповнолітню дитину, яку виховує сама. Вона проживає з батьками та донькою.
Також слід зазначити, що за місцем мешкання відносно обвинувачених скарг не надходило. Більш того, за місцем мешкання вони характеризуються як такі, що мають активну громадську позицію, користуються авторитетом серед мешканців села Гамаліївка, де проживають. ОСОБА_4 неодноразово обиралася депутатом сільської і районної ради. На обліку у лікарів психіатра та нарколога вони не перебувають.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання за ч. 3, 4 ст. 358 КК України обвинуваченої ОСОБА_4 , та за ч. 3 ст. 358 КК України обвинуваченої ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд не встановив.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Отже, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши все вищевикладене, в тому числі обставини кримінальних правопорушень та їх наслідки, суд дійшов висновку, що за вчинені кримінальні правопорушення обвинувачені заслуговують покарання у межах, установлених у санкціях відповідних частин статті 358 КК України та статті 190 КК України.
Так, ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до редакції кримінального закону, що діяв на час вчинення цього злочину (щодо штрафу), з урахуванням ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України, оскільки чинною редакцією закону посилена відповідальність за вказане правопорушення у вигляді штрафу.
ОСОБА_5 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік, а за ч. 2 ст. 190 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до редакції кримінального закону, що діяв на час вчинення цього злочину (щодо штрафу), з урахуванням ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України, оскільки чинною редакцією закону посилена відповідальність за вказане правопорушення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
З урахуванням викладеного, враховуючи кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, утворення кримінальними правопорушеннями реальної сукупності, разом з тим і відсутність тяжких наслідків, за правилами ст. 70 КК України, обвинуваченим слід призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
При цьому, суд вбачає підстави для їх звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, оскільки переконаний, що обвинувачені здатні виправитися, не перебуваючи в ізоляції від суспільства.
Вирішуючи заявлений у даному кримінальному провадженні цивільний позов, слід зупинитися на наступному.
Так, прокурором в інтересах держави заявлений цивільний позов про солідарне стягнення з обвинувачених майнової шкоди в розмірі 4291 грн 00 коп.
В судовому засіданні обвинувачені цивільний позов прокурора визнали.
В обґрунтування позову прокурор посилається на положення ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а також на положення ст. 1190 ЦК України, які передбачають солідарну відповідальність завдавачів шкоди.
Проте у цій справі, з огляду на її обставини, суд дійшов висновку про неповноту юридичної кваліфікації прокурором спірних правовідносин, які виникли із відшкодування шкоди, що призвело до помилкового висновку прокурора про необхідність застосування солідарного порядку стягнення шкоди.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, у зв'язку з чим суди мають самостійно перевіряти доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов'язанням сторін. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про необхідність застосування спеціальних норм, що регулюють дані правовідносини, які виникли у зв'язку з відшкодуванням шкоди особою, яка незаконно набула майно.
За ч. 3 ст. 1212 ЦК України до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, застосовуються положення глави 83 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шляхом обману, без достатньої правової підстави, заволоділи чужим майном - коштами Державного бюджету України в розмірі 2145 грн та 2146 грн відповідно, отриманими ним як одноразова грошова винагорода.
З урахуванням викладеного, на підставі приписів ст. 1212, 1213 ЦК України кошти, безпідставно набуті відповідачами, як одноразова грошова винагорода, необхідно стягнути з останніх.
В цьому контексті слід зазначити, що такі кошти, незважаючи на їх правову природу, не становлять виключення, передбачені ст. 1215 ЦК України, та підлягають поверненню джерелу виплати (на рахунки ЦВК - розпорядника коштів), оскільки вони були отримані внаслідок недобросовісності з боку набувачів.
При цьому, стягнути ці кошти слід саме у тому розмірі, що фактично був набутий кожною з обвинувачених, а тому позов прокурора підлягає задоволенню частково.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України, стягнувши їх в дольовому порядку з обвинувачених в доведеному розмірі 8792,56 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:
за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік,
за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.,
за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи (у разі працевлаштування).
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання:
за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік,
за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи (у разі працевлаштування).
Цивільний позов прокурора задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Центральної виборчої комісії /реквізити: код ЄДРПОУ 21661450, IBAN UA208201720343150003000001729, Державна казначейська служба України, місто Київ, МФО 820172/ майнову шкоду у розмірі 2146 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Центральної виборчої комісії /реквізити: код ЄДРПОУ 21661450, IBAN UA208201720343150003000001729, Державна казначейська служба України, місто Київ, МФО 820172/ майнову шкоду у розмірі 2145 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової почеркознавчої експертизи по 4396 грн 28 коп. з кожної.
Речові докази, а саме:
- постанову про виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 590684, що зберігається матеріалах справи - залишити в матеріалах справи;
- теку з протоколами ДВК № 590684 на 38 аркушах, що зберігається матеріалах справи, - повернути до архівного відділу Шосткинської районної державної адміністрації Сумської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1