Іменем України
08 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/713/21
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., за правилами загального провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032;
e-mail: ostapenko.sl@ua.energy;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів",
пр. Перемоги, б. 126Б, м. Чернігів, 14013;
e-mail: info@cn.enera.ua;
предмет спору: про стягнення 3010073,53грн
за участю представників сторін:
від позивача: Остапенко С.Л. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія АР №1050785, виданий 11.06.2021;
від відповідача: Бузина Н.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги, серія СВ №149110, виданий 23.07.2021.
У судовому засіданні 08.09.2021, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
05.07.2021, надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ПрАТ НЕК «Укренерго») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (надалі - ТОВ «Енера Чернігів») про стягнення штрафних санкцій в сумі 3010073,53грн за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0156-02024 (надалі - Договір), з них: 1136243,78грн пені за період з грудня 2020 року по лютий 2021 року; 1382646,72грн - 7% штрафу за січень - лютий 2021 року; 93389,91грн - 3% річних за період з грудня 2020 року по лютий 2021року та 397793,12грн інфляційних втрат за січень - березень 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням грошових зобов'язань за Договором.
Ухвалою суду від 07.07.2021 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/713/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.08.2021; сторонам установлено строки для подачі письмових заяв по суті спору.
27.07.2021, відповідач, в установлені судом строки, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), подав відзив на позов (разом з доказами його направлення на адресу іншої сторони).
02.08.2021, у підготовче засідання прибув повноважний представник відповідача; позивач до суду не прибув, повноважного представника не направив, письмово клопотав відкласти судове засідання в межах строків підготовчого провадження, з огляду на намір подати в установлені судом строки мотивовану відповідь на відзив.
Судом, за клопотанням позивача, відкладено підготовче засідання в справі на 18.08.2021, про що позивач повідомлений в порядку статей 120, 121 ГПК України.
09.08.2021, позивач, у межах установлених строків, у порядку статей 166, 184 ГПК України, подав відповідь на відзив (разом з доказами її направлення на адресу відповідача).
16.08.2021, відповідач, у межах установлених строків, у порядку статей 167, 184 ГПК України, подав заперечення на відповідь на відзив (разом з доказами направлення на адресу позивача).
18.08.2021, у підготовче засідання прибули повноважні представники обох сторін.
Відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, на підставі п.2 частини 1 статті 226 ГПК України. Вважає, що позовну заяву підписано неповноважною особою, оскільки довіреність №327 від 30.12.2020, якою уповноважено адвоката Остапенко Сергія Леонідовича на представництво інтересів ПрАТ НЕК «Укренерго» в суді, не надає останньому права на підписання позовної заяви від імені юридичної особи. Звертав увагу, що вказана довіреність містить ряд обмежень у представництві, зокрема, в частині відмови від позову, підписання мирової угоди, визнання позову, зменшення позовних вимог.
Судом відхилено клопотання відповідача як невмотивоване. Позовна заява №01/24420 від 11.06.2021 підписана від імені ПрАТ НЕК «Укренерго» адвокатом Остапенко С.Л., який представляє інтереси юридичної особи в суді на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги, серія АР №1050785, виданого 11.06.2021 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 03.01.2020, що не містить будь-яких обмежень у частині повноважень представника, в тому числі щодо права підпису позовної заяви.
За результатами підготовчого засідання, судом, у порядку п.3 частини 2 статті 185 ГПК України, постановлено закрити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.08.2021.
25.08.2021, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.
Судом розпочато розгляд спору по суті. У судовому засіданні, в порядку частини 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву до 08.09.2021.
08.09.2021, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін. Суд продовжив слухання справи по суті.
Позивач у судових засіданнях 25.08.2021 та 08.09.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позові.
Зокрема, зазначав, що за умовами п.4.1. Договору для розрахунків використовується плановий та фактичний обсяг послуги: плановий обсяг визначається на основі наданих користувачем і погоджених оператором системи розподілу (надалі - ОСР) повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць, у той час як визначення фактичного обсягу послуги в розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем, з цією метою застосовуються дані обліку адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача. В пункті 6.2. Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 14.08.2019 до нього, сторонами погоджено поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП, при цьому, розмір такої оплати в погоджені періоди повинен бути не менше планової вартості послуги. Розрахунок користувачем за фактичний обсяг послуги відповідно до п.6.5. Договору мав бути проведений протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.
За доводами позивача, відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати саме планових платежів за замовлену послугу, що стало підставою для нарахування на підставі п.6.7. Договору штрафних санкцій в вигляді пені та штрафу, а також відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) трьох відсотків річних та інфляційних втрат, пред'явлених до стягнення в межах даної справи.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, зокрема, посилаючись на обставини наведені в відзиві на позов. Наголошував, що за п.6.7. Договору, в випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а в випадку прострочення понад 30 календарних днів, - штраф у розмірі 7%. При цьому, термін «розрахунок» визначений саме п.6.5. Договору, відповідно до якого користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів, з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Відносно поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП, то пункт 6.2. Договору, яким установлено порядок її оплати, використовує інші терміни, а саме: «оплата», «платіж». Тобто, відповідач вважає, що п.6.7. Договору встановлює можливість нарахування пені та штрафу виключно за порушення користувачем термінів розрахунку за фактичні обсяги послуг, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій в вигляді пені та штрафу, так само як і трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення строків поетапної попередньої оплати планової вартості послуги ОСП, - відсутні. Вважає, що ним не порушено порядок та граничні строки розрахунків за фактичний обсяг послуги.
Крім того, відповідач звертав увагу, що постановою НКРЕКП від 08.04.2020 №766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» надано настанову ОСП (позивачу), що виконує функцію Адміністратора розрахунків: на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби, та протягом 30 днів з дня його відміни (далі - період карантину) не застосовувати до електропостачальників, заходи передбачені пунктом 1.7.5. глави 1.7. розділу І Правил ринку (затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307), та заходи, передбачені п.5.7. та 7.4. Типового договору про надання послуг з передачі електроенергії, що є додатком 6 до Кодексу систем передачі (затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309) (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах). Електропостачальники не набувають статусу «дефолтний». Звертав увагу, що п.6.7. Договору (підстава для нарахування та стягнення пені та штрафу) є аналогічним за змістом до п.5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електроенергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі.
Позивач проти доводів відповідача заперечував, у відповіді на відзив зазначав, що Договором передбачено не право сплачувати планову вартість послуги в установлені строки, а обов'язок, відтак іншої альтернативи щодо порядку внесення чергових платежів не встановлено. Зазначав, про незгоду з довільним трактуванням відповідачем терміну «розрахунок», оскільки в контексті п.6.7. Договору під «розрахунком» мається на увазі спосіб виконання зобов'язання, а тому вважає, що неважливо чи розрахунок проводиться поетапно чи за фактичний обсяг послуги. Законодавчо встановлені підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором відсутні. Відповідальність за несвоєчасне виконання господарських зобов'язань передбачена відповідними нормами Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) (статтями 610, 611, 625), ГК України (статтями 230, 232), в той час як Прикінцевими положеннями даних законодавчих актів не передбачено ніяких пільг боржникам, які прострочили виконання грошових зобов'язань, зокрема, щодо заборони стягнення з них штрафних санкцій в період поширення на території України коронавірусної хвороби COVID-19.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ПрАТ НЕК «Укренерго», позивач) є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в приватне акціонерне товариство. Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до статті 108 ЦК України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802 (пункти 1.1., 3.2 Статуту ПрАТ НЕК «Укренерго»).
ПрАТ НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п.55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (надалі - ТОВ «Енера Чернігів», відповідач) відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг», на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої НКРЕКП (постанова від 14.06.2018 №429), є постачальником електричної енергії.
З наведеного слідує, що позивач і відповідач є учасниками ринку електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2019, між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0156-02024 (надалі - Договір), в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, за умовами якого ОСП (позивач) зобов'язався надати послугу з передачі електроенергії (надалі - послуга), відповідно до умов цього Договору, а Користувач (відповідач) зобов'язався здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору (п.1.1.).
Даний Договір укладено сторонами на умовах Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №309.
Терміни, що використовуються в цьому Договорі, вживаються в значеннях, наведених у Законі України «Про ринок електричної енергії», Кодексі системи передач, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку, Правил ринку. Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язались керуватись законодавством України (пункти 2.1., 2.2.).
Ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання Послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, затвердженим Регулятором (НКРЕКП) та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет (п.3.1.).
У пункті 4.1. сторони погодили, що за цим Договором для розрахунків використовується плановий і фактичний обсяг Послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді здійснюється: для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника. З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС Користувача.
Планова та фактична вартість Послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт х год) за розрахунковий період на тариф на Послугу, затверджений Регулятором (грн/МВт х год). На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (п.5.1.).
Розрахунковим періодом за цим Договором є один календарний місяць (п.6.1.).
За пунктом 6.2. Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця в розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватись щоденного або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначається згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому, розмір оплати в указані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
За п.6.5. Договору Користувач здійснює розрахунки з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком», з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, в порядку визначеному законодавством.
Відповідно до п.6.7. Договору в разі порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 7.1. Договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу. Цьому праву ОСП кореспондує встановлений підпунктом 3 пункту 9.3. Договору обов'язок Користувача здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.
За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження припинення дії Договору в установленому порядку, суд дійшов висновку, що його дія автоматично пролонгована на 2020 та 2021 роки.
У межах даного позову ПрАТ НЕК «Укренерго» за порушення ТОВ «Енера Чернігів» розрахунків у частині поетапної попередньої оплати вартості планової Послуги, порядок сплати якої погоджено п.6.2. Договору, на підставі п.6.7. Договору та частини 2 статті 625 ЦК України заявлено до стягнення: 1136243,78грн пені за період з 03.12.2020 по 22.03.2021; 1382646,72грн - 7% штрафу за січень - лютий 2021 року; 93389,91грн - 3% річних за період з 03.12.2020 по 22.03.2021 та 397793,12грн інфляційних втрат за січень - березень 2021 року.
Виходячи з предмету позову, в межах даної справи підлягає дослідженню та встановленню судом наступне коло обставин: факт дотримання відповідачем порядку розрахунків за спожиту Послугу, що установлений Договором; наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій (в вигляді пені та штрафу), обумовлених п.6.7. Договору; наявність підстав для застосування до відповідача правових наслідків, обумовлених частиною 2 статті 625 ЦК України, за фактом порушення грошових зобов'язань.
Судом установлено, що в порядку визначеному розділами 6 та 10 Договору, відповідач, листами №05.2/5641 від 18.11.2020, №05.2/6858 від 21.12.2020 та №05.1/272 від 19.01.2021 повідомив позивача про планові обсяги постачання електроенергії, що в грудні 2020 року в розмірі 40000000кВт.год; у січні 2021 року - 45000000кВт.год; у лютому 2021 року - 25000000кВт.год.
З огляду на повідомлені відповідачем планові обсяги постачання електроенергії, в грудні 2020 року, за тарифом 312,76грн/МВт.год, ним, згідно з п.6.2. Договору, мали бути сплачені в рахунок планового обсягу Послуги кошти в сумі 15012480грн, у наступному порядку: перший платіж по 02.12.2020 в сумі 3002496грн (оплату прострочено з 03.12.2020); другий платіж по 10.12.2020 в сумі 3002496грн (оплату прострочено з 11.12.2020); третій платіж по 15.12.2020 в сумі 3002496грн (оплату прострочено з 16.12.2020); четвертий платіж по 21.12.2020 в сумі 3002496грн (оплату прострочено з 22.12.2020); п'ятий платіж по 28.12.2020 в сумі 3002496грн (оплату прострочено з 29.12.2020).
У січні 2021 року, за тарифом 293,93грн/МВт.год, відповідачем, згідно з п.6.2. Договору, мали бути сплачені в рахунок планового обсягу Послуги кошти в сумі 15872220грн, у наступному порядку: перший платіж по 02.01.2021 в сумі 3174444грн (оплату в сумі прострочено з 05.01.2021 по 17.01.2021; та в сумі 2820965,68 - 18.01.2021 по 22.02.2021); другий платіж по 11.01.2021 в сумі 3174444грн (оплату прострочено з 12.01.2021); третій платіж по 15.01.2021 в сумі 3174444грн (оплату прострочено 16.01.2021); четвертий платіж по 20.01.2021 в сумі 3174444грн (оплату прострочено 21.01.2021); п'ятий платіж по 25.01.2021 в сумі 3174444грн (оплату прострочено 26.01.2021).
У лютому 2021 року, за тарифом 293,93грн/МВт.год, відповідачем, згідно з п.6.2. Договору, мали бути сплачені в рахунок планового обсягу Послуги кошти в сумі 8817900грн, у наступному порядку: перший платіж по 02.02.2021 в сумі 1763580грн (оплату прострочено з 03.02.2021-22.02.2021; та в сумі 1485559,17грн - з 23.02.2021 - 22.03.2021); другий платіж по 10.02.2021 в сумі 1763580грн (оплату прострочено з 11.02.2021); третій платіж по 15.02.2021 в сумі 1763580грн (оплату прострочено з 16.02.2021); четвертий платіж по 22.02.2021 в сумі 1763580грн (оплату прострочено з 23.02.2021); п'ятий платіж по 25.02.2021 в сумі 1763580грн (оплату прострочено з 26.02.2021).
Граничні строки по розрахунку за плановий обсяг Послуги визначено судом з дотриманням вимог частини 5 статті 254 ЦК України, за якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Фактичний обсяг спожитої відповідачем Послуги в грудні 2019 року склав 149854175кВт.год вартістю 56242070,12грн; у січні 2021 року - 143034769кВт.год вартістю 50450651,58грн; у лютому 2021 року - 137543135кВт.год вартістю 48513664,4грн, про що сторонами 31.12.2020, 31.01.2021 та 28.02.2021 складено двосторонні акти прийому-передачі фактичного обсягу Послуги.
Відповідач не заперечує факт порушення строків поетапної оплати планового обсягу Послуги.
За фактичний обсяг Послуги, спожитої в грудні 2020 року, відповідач розрахувався повністю станом на 18.01.2021 (часткові оплати проведені в період з 30.01.2020 по 18.01.2021); за фактичний обсяг послуги, спожитої в січні 2021 року, розрахувався повністю станом на 23.02.2021; за фактичний обсяг послуги, спожитої в лютому 2021 року, розрахувався повністю станом на 23.03.2021. Наведені обставини визнаються обома сторонами в заявах по суті позову та підтверджуються банківською випискою по особовому рахунку позивача (засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи).
Судом установлено, що штрафні санкції (в формі пені та штрафу), заявлені до стягнення на підставі п.6.7. Договору, за фактом порушення відповідачем грошових зобов'язань по оплаті планової вартості Послуги (виходячи з замовлених Користувачем обсягів Послуги), порядок розрахунку за яку погоджено сторонами п.6.2. Договору.
За доводами відповідача, штрафні санкції, визначені п.6.7. Договору, підлягають застосуванню виключно за порушення грошових зобов'язань по оплаті фактичної вартості Послуги, порядок розрахунку за яку обумовлено п.6.5. Договору, а саме на протязі трьох банківських днів з моменту та на підставі отримання Користувачем акту приймання-передачі Послуги. Відповідач вважає, що оскільки ним не порушено граничні строки оплати за фактично спожиту Послугу, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, визначених у п.6.7. Договору.
Разом з тим, наведені твердження відповідача, за висновком суду, не узгоджуються зі змістом розділу 4 та 6 Договору. За п.4.1. Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий та фактичний обсяги Послуги. Порядок визначення обсягу планової Послуги та порядок її оплати в відповідному розрахунковому періоді врегульовано положеннями п.4.1.1., п.6.2. Договору; в той час як порядок визначення фактичного обсягу Послуги та порядок його оплати в відповідному розрахунковому періоді врегульовано положеннями п.4.1.2., п.6.5. Договору. Водночас п.6.7. Договору передбачає штрафні санкції (в формі пені та штрафу) за порушення термінів розрахунків за Договором, незалежно від того чи мало місце порушення розрахунку за планову вартість Послуги, визначене п.6.2. Договору, чи за порушення розрахунку за фактичний обсяг Послуги, визначене п.6.5. Договору.
Наведене також узгоджується зі змістом п.5.7. Типового договору про надання послуги з передачі електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, у формі додатку №6 до Кодексу системи передачі, на підставі якого сторонами укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0156-02024. Вказаний пункт Типового договору передбачає нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу) ОСП за порушення Користувачем будь-яких термінів розрахунку за цим Договором.
Відтак заперечення відповідача в цій частині судом відхилено як необґрунтовані.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 частини 2 статті 11 ЦК України).
За статтею 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
За п.8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог частин 1 та 7 статті 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами статті 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Виходячи зі змісту частини 1 статті 612 вказаного Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Частина 1 статті 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За частиною 4 статті 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов'язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов'язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Тобто, одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка в формі пені та штрафу, такий вид забезпечення як пеня та її розмір установлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у той же час право встановити в договорі такий вид забезпечення як штраф передбачено частиною 2 статті 549 ЦК України, частиною 4 статті 231 ГК України.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду в постановах: від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Таким чином, одночасна сплата пені та штрафу передбачена п.6.7 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0156-02024 (у редакції додаткової угоди від 14.08.2019), узгоджується з вимогами чинного законодавства.
За п.6.7. Договору в разі порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань в частині своєчасної оплати поетапних планових платежів у рахунок планової вартості замовленої Послуги (п.6.2.), що ним не спостовано, та, за висновком суду, є підставою для нарахування штрафних санкцій (в формі пені та штрафу), обумовлених п.6.7. Договору.
Натомість, згідно з постановою Регулятора - Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), від 08.04.2020 №766 «Про дії учасників ринку електричної енергії в період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (далі - період дії карантину) надано, зокрема, настанову оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) (позивачу) не застосовувати до електропостачальників (до яких у тому числі належить відповідач) заходи, передбачені підпунктами 1 - 6 п.1.7.2. глави 1.7. розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП, від 14 березня 2018 року №307, та заходи, передбачені п.5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП, від 14 березня 2018 року №309. Електропостачальники не набувають статусу «Дефолтний».
Судом установлено, що п.6.7. Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0156-02024, на підставі якого розраховано штрафні санкції, що увійшли до ціни заявленого позову, за своїм змістом тотожний п.5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП, від 14 березня 2018 року №309, а тому керуючись постановою Регулятора від 08.04.2020 №766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування ОСП до електропостачальника штрафних санкцій за п.6.7. Договору в формі пені в сумі 1136243,78грн та в формі штрафу в сумі 1382646,72грн у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (грудень 2020 року - лютий 2021 року).
З урахуванням установлених обставин, судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 2518890,5грн.
Судом відхилено як безпідставні доводи позивача, що нормативно-правові акти Регулятора не є обов'язковими для врахування учасниками ринку електричної енергії, виходячи з наступного.
За частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор або НКРЕКП) постійно діючий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання в сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з п.1 частини 1 та частини 2 статті 2 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання в сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії. Державне регулювання в цих сферах здійснюється відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», інших актів законодавства, що регулюють відносини в відповідних сферах.
Частинами 2 та 3 статті 3 вказаного Закону визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання в випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; формування цінової і тарифної політики в сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики в випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора, зокрема, є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; інші завдання, передбачені законом.
Частинами 4, 5, 9 статті 14 цього Закону передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях: розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства в сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
З урахуванням наведеного, положення постанови Регулятора від 08.04.2020 №766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» є обов'язковими для позивача та відповідача, як учасників ринку електричної енергії.
Обмеження для ОПС встановлене Регулятором у постанові від 08.04.2020 №766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (пункт 1) були чинними в період з грудня 2020 року по лютий 2021 року, тобто діяли в спірному періоді. Постановою Регулятора від 10.03.2021 №392 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766", оприлюдненої 11.03.2021, внесено зміни до постанови Регулятора від 08.04.2020 №766, зокрема, в частині виключення п.1 указаної постанови.
Також у межах даного позову за порушення відповідачем грошових зобов'язань щодо своєчасної оплати поетапних платежів планової вартості Послуги, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, заявлено до стягнення 93389,91грн трьох відсотків річних за період з 03.12.2020 по 22.03.2021 та 397793,12грн інфляційних втрат за січень - березень 2021 року.
Вказані нарахування заявлені до стягнення на підставі прямої норми Закону. За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, у частині своєчасної оплати поетапних платежів у рахунок вартості планового обсягу Послуги, погодженого сторонами в п.6.2. Договору, суд, керуючись наведеною нормою, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення нарахувань: відсотків річних та інфляційних втрат, установив, що позивачем безпідставно, без дотримання порядку погодженого сторонами у п.6.7. Договору, не було зараховано кошти в сумі 353478,32грн в рахунок першого планового платежу за січень 2021 року (кошти перераховано відповідачем у надмірній сумі - 18.01.2021) та кошти в сумі 278020,83грн в рахунок першого планового платежу за лютий 2021 року (кошти перераховано відповідачем 23.02.2021 у надмірній сумі), відтак суми прострочених платежів у вказаних періодах визначено невірно.
Також позивачем при нарахуванні трьох відсотків річних невірно визначено періоди прострочення виконання грошових зобов'язань, а саме без дотримання вимог частини 5 статті 254 ЦК України, тобто загальна кількість днів прострочення виконання зобов'язання, що вказана позивачем у розрахунку, не відповідає дійсності.
Суд, здійснивши перерахунок трьох відсотків річних у спірному періоді встановив, що їх загальна сума складає 90365,81рн, враховуючи, що у січні в період з 05.01.2021 по 17.01.2021 сума простроченого платежу - 3174444грн та в період з 18.01.2021 по 22.02.2021 сума простроченого платежу - 2820965,68грн; у лютому в період з 03.02.2021 по 22.02.2021 сума простроченого платежу 1763580грн та в період з 23.02.2021 по 22.03.2021 - 1485559,17грн; в грудні 2020 року загальна кількість прострочених днів налічує 69 відносно 366 у 2020 році; у січні 2021 року - 190 та у лютому 2021 року - 176 відносно 365 у 2021 році відповідно.
За проведеним судом перерахунком сума інфляційних втрат в заявленому періоді складає 392880,45грн, оскільки позивачем не враховано, що в січні 2021 розмір простроченої заборгованості в сумі 3174444грн існував у період з 06.01.-17.01., тобто лише 12 календарних днів, тому права на нарахування інфляційних втрат на вказану суму за весь місяць у позивача не було, що узгоджується з рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).
За частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними в зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань по розрахунку за поетапні планові обсяги вартості послуг з передачі електричної енергії, встановлені Договором, що ним не спростовано, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 90365,81грн та 392880,45грн інфляційних втрат за заявлені періоди.
Судом відмовлено в позові в частині стягнення пені в сумі 1136243,78грн та штрафу в сумі 1382646,72грн, нарахованих у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), всупереч обмежень Регулятора відповідно до чинної в спірному періоді постанови від 08.04.2020 №766; також судом відмовлено в частині вимог про стягнення трьох відсотків річних у сумі 3024,1грн та інфляційних втрат у сумі 4912,67грн за безпідставністю нарахування.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем у сумі 7248,69грн мають бути відшкодовані за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 73-79, 91, 123, 129, 165-167, 178, 184, 233, 236, 238, 241 ГПК України, господарський суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (пр. Перемоги, буд. 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) про стягнення 3010073,53грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (пр. Перемоги, буд. 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) 90365,81грн трьох відсотків річних, 392880,45грн інфляційних втрат та 7248,69грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному статтею 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.
Повне судове рішення складено 13.09.2021
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя А.В. Романенко