Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1538/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (61099, м.Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 36-А)
до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7) , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16) , 3. Фізичної особи-підприємця Горових Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 ) , 4. Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна
за участю представників:
прокуратури - Ткаченко К.О., посвідчення №057315 від 09.10.2020 року;
відповідача 1 - Грічаніченко В.О., посвідчення №203 дійсне до 31 грудня 2025 року;, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань;
відповідача 2 -Грічаніченко В.О., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців, громадських формувань;
відповідача 3 - Чудовський Д.О.,ордер №105667 від 23.06.2021 року;
відповідача 4 - Єфросінін Е.В., особисто;
Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Горових Віталія Олександровича та ОСОБА_1 , в якій просить:
1. Визнати незаконним та скасувати п. 4 Додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16;
2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 21.09.2017 № 5500-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Горових Віталієм Олександровичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 444;
3. Витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 33-:-40 в житловому будинку літ. "А-4", загальною площею 63,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , а Харківську міську раду зобов'язати прийняти вищевказані нежитлові приміщення;
4. Судовий збір стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UА 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800;
5. Судові витрати по справі покласти на відповідачів.
Згідно з вимогами частини 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На виконання вищевказаних вимог процесуального закону, господарським судом було здійснено відповідний запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Харківській області щодо надання інформації стосовно відповідача 4- ОСОБА_1 .
05.10.2021 від ОСОБА_1 до канцелярії суду надійшли заперечення на позовну заяву за вх. № 10149.
13.05.2021 від ОСОБА_2 до канцелярії суду за вх. № 10925 надійшло повідомлення проте, що станом на 11.05.2021 останній не отримував позовної заяви та матеріалів до неї.
17.05.2021 від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Харківській області надійшла відповідь на запит із запитуваними судом відомостями (інформацією).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1538/21; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на "08" червня 2021 р. о 14:40.
18.05.2021 від ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшла заява за вх. № 11385, в якій відповідач повідомляє, що станом на 17.05.2021 останній не отримував позовної заяви та матеріалів до неї.
Заяву долучено до матеріалів справи.
21.05.2021 від ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшла заява за вх. № 11735, в якій відповідач також повідомляє про неотримання позовної заяви та матеріалів до неї.
Заяву долучено до матеріалів справи.
25.05.2021 від ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшов відзив за вх. № 12118, який долучено до матеріалів справи.
26.05.2021 відповідачем 2 (Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради) до канцелярії суду подано заяву про застосування строків позовної давності за вх. № 12277, заяву про залишення позову без розгляду за вх. № 12276, та відзив за вх. № 12275.
Подані документи долучені судом до матеріалів справи.
31.05.2021 прокуратурою до канцелярії суду подано відповідь на відзив за вх. № 12552 та заперечення на заяву щодо позовної давності за вх. № 12560.
Подані до суду документи долучені судом до матеріалів справи.
03.06.2021 прокуратурою до канцелярії суду подано відповідь на відзив за вх. № 13041 та за вх. № 13042, заперечення заяву про залишення позову без розгляду за вх. № 13026 та за вх. № 13027.
Подані документи долучені судом до матеріалів справи.
04.06.2021 від відповідача 4 ( ОСОБА_1 ) до канцелярії суду надійшов відзив за вх. № 13081, заява про застосування наслідків строку позовної давності за вх. № 13083 та заява про залучення третьої особи за вх. № 13082, в якій відповідач просить залучити до участі у справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -ФОП Горових Віталія Олександровича.
Подані документи долучені судом до матеріалів справи.
04.06.2021 відповідачем-1 (Харківською міською радою) до канцелярії суду подано відзив за вх. № 13157, заяву про залишення позову без розгляду за вх. № 13158 та заяву про застосування строку позовної давності за вх. № 13156.
Документи долучені до матеріалів справи.
07.06.2021 відповідачем-3 до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 13178 про відкладення розгляду справи.
Клопотання долучено судом до матеріалів справи.
08.06.2021 відповідачем-3 до канцелярії подано заяву про поновлення строку на подання відзиву за вх. № 13399 та відзив на позов за вх. № 13381, які долучено до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 08.06.2021 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду (вх. № 13158 від 04.06.2021) та про відмову в задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду (вх. 12276 від 26.05.2021), задоволено усне клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.06.2021 о 15:20 год.
10.06.2021 відповідачем -4 до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 13658, в якому відповідач просить визнати поважними причини неподання та долучити в якості доказу Звіт про оцінку майна від 08.06.2021, зроблений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Оцінка 24" про оцінку нежитлових приміщень 1-го поверху № 33-:-40 в житловому будинку літ. "А-4", загальною площею 63,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_5 .
14.06.2021 прокуратурою до канцелярії суду подано відповідь відзив на позов за вх. № 13868 та заяву щодо зміни предмету позову за вх. № 13869.
16.06.2021 прокуратурою до канцелярії суду подані заперечення на заяву про застосування строку позовної давності за вх. № 14232, відповідь на відзив за вх. № 14228 та відповідь на відзив за вх. № 14229.
17.06.2021 прокуратурою до канцелярії суду подано заперечення на клопотання про залучення третьої особи за вх. № 14387 та заяву за вх. № 14386 про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують повторне надіслання на адресу відповідача ФОП Горових В.О. копії позову з додатками.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2021 заяву Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова (вх. № 13869 від 14.06.2021) залишено без руху. Надано прокуратурі 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме сплати та надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.
24.06.2021 представником відповідача-3 до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи документів за вх. № 14880 разом із клопотанням про закриття провадження у справі, клопотанням про залишення позову без розгляду, заявою про застосування строків позовної давності та заявою про відкладення розгляду справи.
24.06.2021 прокуратурою до канцелярії суду подані заперечення на клопотання про приєднання доказів за вх. № 14883, які долучено до матеріалів справи.
24.06.2021 відповідачем-3 до канцелярії суду подано заяву за вх. № 14867, в якій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заяву долучено до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 29.06.2021 на підставі ст. 177 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.07.2021 о 16:15 год.
06.07.2021 прокуратурою до канцелярії суду подано клопотання за вх. № 15691 про долучення доказів сплати судового збору за подання заяви про зміну предмета позову, а саме копії платіжного доручення № 1817 від 02.07.2021. на суму 2270,00 грн..
Дослідивши подане до суду клопотання разом з додатком, суд дійшов висновку, що прокуратурою усунуто недоліки, які стали підставою для залишення заяви Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова (вх. № 13869 від 14.06.2021) про зміну предмета позову без руху.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2021 прийнято заяву Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова (вх. № 13869 від 14.06.2021) про зміну предмета позову до провадження та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Окрім того, постановлено вважати сформованими позовні вимоги в наступній редакції:
"1. Визнати незаконним та скасувати п. 4 Додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 26.10.2016 №412/16;
2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових приміщень від 21.09.2017 № 5500-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Горових Віталієм Олександровичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 444;
3. Витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 33-:-40 в житловому будинку літ. "А-4", загальною площею 63,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Біблика (вул. Другої П'ятирічки), буд. 40/10, скасувавши держану реєстрацію права власності, проведену за рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. № 42303193 від 30.07.2018, а Харківську міську раду зобов'язати прийняти вищевказані нежитлові приміщення;
4. Судовий збір стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UА 178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800;
5. Судові витрати по справі покласти на відповідачів.".
В підготовчому засіданні 15.07.2021 постановлено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяви відповідача- 4 про залучення третьої особи за вх. № 13082, про відмову в задоволенні клопотання відповідача-3 про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду. Окрім того, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2021 о 17:10 год.
09.08.2021 відповідачем-3 до канцелярії суду подано заяву про приєднання доказів по справі за вх. № 18510. Заяву з додатком долучено до матеріалів справи.
10.08.2021 прокуратурою до канцелярії подані заперечення на заяву про застосування строку позовної давності відносно окремої позовної вимоги за вх. № 18685 та заперечення на заяву про застосування строку позовної давності за вх. № 18686.
Заперечення долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 10.08.2021 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.08.2021 о 14:20 год.
13.08.2021 відповідачем-1 до канцелярії суду подано клопотання про відкладення судового засідання за вх. № 18962.
Клопотання долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2021 клопотання відповідача-1 про відкладення судового засідання (вх. № 18962 від 13.08.2021) задоволено. Відкладено розгляд справи по суті на 26.08.2021 о 14:20 год.
В судовому засіданні 26.08.2021 на підставі ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 07.09.2021 о 14:00 год.
В судовому засіданні 07.09.2021 представник прокуратури наполягав на задоволенні позовних вимог та просив позов задовольнити.
Представники відповідачів проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах на позов, а також просили застосувати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, другий відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Горових Віталієм Олександровичем (орендар, третій відповідач) укладено договір оренди від 06.05.2016 № 546 (надалі - договір), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 33-:-40, загальною площею 63,2 кв.м. в житловому будинку (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційна справа №52428 від 22.09.2015), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Біблика, 40/10, літ. "А-4".
Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою використання: під розміщення суб'єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню (34,4 м2) та магазин продовольчих товарів без права продажу товарів підакцизної групи (28,8м2).
Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість об'єкту майна складала 182000,00 грн., без ПДВ.
Відповідно до п. 4.7. Договору орендар зобов'язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця.
Відповідно до п. 4.8. Договору орендар зобов'язаний здійснювати поточний ремонт та реконструкцію за письмовою згодою орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства.
Акт прийому-передачі складено 06.05.2016.
Згідно з п. 5.3. договору, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність.
Відповідно до п. 10.1. договору, строк його дії - до 06.04.2019.
У подальшому ФО-П Горових В.А. звернувся із листом від 16.09.2016 до Управління комунального майна та приватизації (вх. №16123 від 16.09.2016), у якому просив дозволити приватизацію вказаних нежитлових приміщень.
Відповідно до п. 10.1. договору, строк його дії - до 06.04.2019.
У подальшому ФО-П Горових В.А. звернувся із листом від 16.09.2016 до Управління комунального майна та приватизації (вх. №16123 від 16.09.2016), у якому просить дозволити приватизацію вказаних нежитлових приміщень.
При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію.
На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме, в Додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 26.10.2016 № 412/16, за порядковим номером 4 до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, включено нежитлові приміщення 1-го поверху № 33-:-40, загальною площею 63,2 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_3 , таким чином, міська рада дозволила приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу, про що повідомила ФО-П Горових В.А. листом від 26.10.2016 за вих № 17534.
Після цього ФО-П Горових В.А. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з заявою про приватизацію від 08.11.2016 №3439.
Водночас, ФО-П Горових В.А. 12.12.2016 звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 22532 від 12.12.2016), у якому просив оцінку для приватизації вищевказаного майна шляхом викупу провести суб'єктом оціночної діяльності ФО-П Прокоп'євою І.Б.
На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, з метою визначення вартості об'єкта для приватизації шляхом викупу, звертається до суб'єкта оціночної діяльності ФО-П Прокоп'євої І.Б. (лист від 16.12.2016 № 21396) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень на підставі відповідного договору, укладеного з ФО-П Горових В.А.
На підставі вказаного листа ФО-П Прокоп'єва І.Б. склала звіт про оцінку майна від 31.12.2016, відповідно до якого вартість вищевказаного майна, а саме, нежитлових приміщень 1-го поверху № 33-:-40, загальною площею 63,2 кв.м., розташованих в житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_3 станом на 31.12.2016 без ПДВ складає 171 904,00 грн.
Крім того, вищевказані розрахунки, що викладені у звіті ФО-П Прокоп'свої І.Б., підтверджено директором ТОВ «Муніципальна приватна агенція» Нестеруком Ю.С. в результаті його рецензування.
У подальшому, 21.09.2017 між ФО-П Горових В.О. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, укладено договір № 5500-В-С, відповідно до якого ФО-П Горових В.О. приватизував нежитлові приміщення 1-го поверху № 33-:-40, загальною площею 63,2 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_3 .
Ціна продажу становить 171 904,00 грн. без ПДВ (разом з ПДВ - 206 284, 80 грн.).
Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37677028 від 20.10.2017 зареєстровано право власності за Горових В.О. на вищевказані нежитлові приміщення, розташовані в житловому будинку літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, 27.10.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки нежитлових приміщень, а саме, 95/100 часток вищевказаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 33-:-40 в житловому будинку літ. «А-4», загальною площею 63,2 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіною С.З. та зареєстрований в реєстрі за № 3099.
Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мітякіної С.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37816916 від 27.10.2017 зареєстровано право власності на 95/100 часток вищевказаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 33-:-40 в житловому будинку літ. «А-4», загальною площею 63,2 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , за ОСОБА_3
30.07.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень 1-го поверху № 33-:-40 в житловому будинку літ. «А-4», загальною площею 63,2 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3096.
Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42303193 від 30.07.2018 зареєстровано право власності на вищевказані нежитлові приміщення за ОСОБА_1 .
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги ЗУ "Про приватизацію державного майна", ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області, в якій просить: визнати незаконним та скасувати п.4 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2017 № 5500-В-С; витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення 1-го поверху № 33-:-40 в житловому будинку літ. "А-4", загальною площею 63,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , скасувавши держану реєстрацію права власності, проведену за рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. № 42303193 від 30.07.2018, а Харківську міську раду зобов'язати прийняти вищевказані нежитлові приміщення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 ЗУ " Про прокуратуру").
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 53 ГПК України та ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу, суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
У даній справі Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в тексті позовної заяви обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, з посиланням на те, що Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, але враховуючи, що саме вона в даному випадку вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, прокурор звертається з даним позовом самостійно. Також прокурор в позовній заяві обґрунтував, у чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).
Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону.
Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, судом встановлена наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 ЗУ «Про приватизацію державного майна», викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону, приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки (далі-Програма), яка діяла на момент приватизації майна.
Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2. Програми приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова продаж об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об'єктів. Умови відчуження об'єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
Статтею 4 цього Закону передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 11 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ, а саме Порядком продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.
Згідно з п.п. 3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об'єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об'єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу.
А у разі, коли на конкурс з продажу об'єкта надійшла заява від одного покупця, такий об'єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта.
Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2. Порядку, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Як зазначено вище, оцінка майна, яке підлягає приватизації, проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003.
Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення) як об'єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об'єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об'єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об'єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об'єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.
Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.
Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
Згідно з п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження с. фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Відповідно до вищевказаних правових норм вбачається, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.
Таким чином, продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
З огляду на наведене, помилковим є твердження відповідачів, про фактичну можливість органом місцевого самоврядування самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.
Також помилковим є посилання першого та другого відповідачів на положення ст. 289 ГК України та ч. 2 ст. 777 ЦК України, з яких виплаває наявність переважного права у наймача на викуп об'єкта оренди з огляду на таке.
Варто зазначити, що загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин. Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України. Отже, процедура викупу орендарем повинна здійснюватися саме відповідно до ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Судом встановлено факт відсутності здійснення невід'ємних поліпшень спірного майна саме в період перебування нерухомого майна в оренді, що не спростовано відповідачами у своїх поясненнях та відзивах, відтак вказані обставини справи є встановленими та доведеними.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» та ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Разом з цим, суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, у пунктах 47- 52 , сформульвано наступний висновок:
"Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.
Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).
У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.
Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав".
"38. Зважаючи на те, що наразі прийняте Міськрадою рішення про застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна вже було реалізоване і вичерпало свою дію наприкінці грудня 2016 року внаслідок укладення між Управлінням і Товариством оспорюваного договору купівлі-продажу та переходу до покупця права власності на спірні нежитлові приміщення, а у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним цього договору та зобов'язання ТОВ “Оптіма-ФКФ" повернути територіальній громаді м. Харкова спірне нерухоме майно суди правомірно відмовили з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин. Верховний Суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради від 26.10.2016 необхідно було відмовити з тих підстав, що така вимога не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м Харкова»
Враховуючи викладене, можна стверджувати, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме пункту 4 додатку до рішення, не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова відновлення володіння, користування або розпорядження нею спірним майном, а отже не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову в цій частині позовних вимог.
В той же час, згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації.
Частиною. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У спірному договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2017 № 5500-В-С, який укладений між Фізичною особою-підприємцем Горових та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, зазначено, що його укладено зокрема на підставі рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
Оскільки п. 4 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 26.10.2016 № 412/16 є незаконним, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні вказаного вище договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 21.09.2017 № 5500-В-С, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 444. У зв'язку з чим вимога прокурора щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2017 № 5500-В-С є правомірною.
Щодо вимог про витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради спірних нежитлових приміщень, скасувавши державну реєстрацію права власності, слід зазначити наступне.
Звертаючись до господарського суду прокурор зазначає, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2017 № 5500-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації та ФО-П ОСОБА_2 , є таким, що не відповідає вимогам законодавства, суперечить інтересам держави і суспільства а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 203, 215. 216. 228 ЦК України.
Оскільки в подальшому право власності на спірні нежитлові приміщення перейшло до ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу прокурор також просить на підставі ст. 388 ЦК України витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення.
Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все. що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
При обранні способу захисту права слід враховувати, що реституція передбачена ст. 216 ЦК України застосовується тільки між сторонами договору, який визнано судом недійсним. Визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного між Управлінням комунального майна тa приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФО-П Горових В.О. автоматично не тягне за собою обов'язок ОСОБА_1 , який є власником нежитлових приміщень за діючим договором купівлі-продажу повернути спірне майно.
Прокурор обґрунтовує вимоги про витребування у ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень, положеннями ст. 388 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за виплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до матеріалів справи, право власності на спірні нежитлові приміщення перейшло до ОСОБА_1 .
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано.
ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, прокурор в позовній заяві на наявність порушення прав держави і територіальної громади з боку ОСОБА_1 не посилається. На момент звернення прокурора з вимогою повернути спірне майно, рішення сесії Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФО-П Горових В.О., не були визнані недійсними.
Однак, позовні вимоги про витребування у ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень не є похідними від заявлених вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним та до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту.
Одночасне пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України, є помилковим, оскільки ці позови є взаємовиключними.
У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
За змістом сталей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).
За змістом другого речення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.
ЄСПЛ у рішенні від 2 листопада 2004 року у справі “Трегубенко проти України” (заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема “інтерес суспільства” та “у мови, передбачені законом”. Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс” має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.
Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар”.
Згідно вказаної практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції” від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України” від 14.10.2010, . "Сєрков проти України” від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес” АД проти Болгарії” від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited” проти України” від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний”, "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним дія заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви шодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного”, “публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага” - не наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар”. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в paзi, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
В той же час, прокурором не наведено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові права відповідача як добросовісного набувача спірного нерухомого майна.
Зважаючи на вказане, суд не вбачає підстав для задоволення відповідної вимоги.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідачами у справі були заявлені клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому і в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
У постанові від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
У постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Великою Палатою Верховного Суду вищенаведений висновок було конкретизовано та зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.
Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19 тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання незаконним та скасування рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме, п. 4 додатку до рішення, визнання недійсним договору №5500-В-С від 21.09.2017 купівлі-продажу подано прокурором у квітні 2021 року - тобто майже через чотири з половиною роки з моменту прийняття спірного рішення та укладення на його підставі відповідного договору.
В позовній заяві прокурор стверджував про те, що про незаконне відчуження комунального майна органи прокуратури дізнались в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України.
Також, прокурор вказує, що в ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19 в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було вилучено ряд приватизаційних справ, зокрема, щодо нежитлових приміщень першого поверху №33-:-40, загальною площею 63,2 кв.м., розташованих в житловому будинку літ. "А-4" за адресою: м. Харків, вул. Біблика (сучасна назва: вул. Другої П'ятирічки), буд 40/10, відповідно до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16.
Таким чином прокурор стверджує, що місцевою прокуратурою не пропущено строки позовної давності, оскільки про вказані у позовній заяві порушення стало відомо лише після отримання та вивчення приватизаційної справи, отриманої в рамках кримінального провадження №42017221080000002.
В той же час, не погоджуючись з доводами прокурора, суд звертає увагу на наступне.
Як було вище зазначено, рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 26.10.2016 №412/16 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно п. 4 додатку до рішення нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-4» по вул. Бібліка, 40/10 в м Харкові загальною площею 63,2 кв м., підлягали приватизації шляхом викупу ФО-П Горохових В.О.
Відповідно до ч.17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування України" сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних друкованих виданнях. У друкованих засобах масової інформації можуть публікуватися офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інша публічна інформація відповідно до законодавства і на засадах, передбачених укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації договором.
Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 01.11.2016.
Отже, позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо вдень пленарного засіданні сесії Харківської міської ради - 26.10.2016 та 01.11.2016.
В той же час, з матеріалів справи не вбачається обґрунтування тих причин, які вплинули на можливість прокурора протягом значного періоду часу дізнатися про підстави для прийняття та зміст оскаржуваного рішення, за наявності для цього відповідних повноважень. Прокурор не навів обставин, за яких він не міг раніше довідатися про вказані порушення.
У відповідності до правової позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12- 128гс19), за результатами розгляду якої Велика Палата дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника.
Як вбачається з матеріалів справи, з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договорів купівлі-продажу 21.09.2017 № 5500-В-С, укладених між Управлінням комунального майна та приватизації та ФО-П Горових В.О., за яким здійснено передачу вищевказаних об'єктів нерухомості.
До позовних вимог про повернення майна застосовується загальна позовна давність у три роки. У відповідності до правової позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16 (провадження № 12-128гс19). згідно якої касаційна інстанція дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому, Суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.
Крім того, як зазначено позивачем в заяві Київською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення. Передбаченого ч. 3 ст. 366 КК України.
Органи прокуратури України, зокрема становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об єднань чи їх органів (ч.1 ст.6 Закону України "Про прокуратуру").
Враховуючи, що органи прокуратури України, становлять єдину централізовану систему, вищевказане підтверджує факт про обізнаність прокурора знати про обставини порушення прав, також, починаючи з 04.01.2017.
Разом з тим, прокурор лише в квітні 2021 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування п. 4 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", тобто з пропущенням строку позовної давності.
А отже, враховуючи те, що у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради від 26.10.2016 відмовлено з тих підстав, що така вимога не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова та не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова, суд вважає, що у вимозі щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2017 № 5500-В-С слід відмовити саме у зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності без поважних причин.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Прокуратура: Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (61099, м.Харків, бульвар Богдана Хмельницького, 36-А).
Відповідач-1: Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).
Відповідач-2:Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412).
Відповідач-3: Фізична особа-підприємець Горових Віталій Олександрович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).
Відповідач-4:Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено "14" вересня 2021 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/1538/21