Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2867/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Дядечко Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 98 000,00 грн
за участю представників сторін:
позивача - адвоката Онопко В.С., Ордер Серія АХ №1015837 від 26.05.2020;
відповідача - не з'явився;
3-ої особи - не з'явився;
Фізична особа-підприємець Дядечко Олег Володимирович (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5307112 від 27.10.2018 в розмірі 98 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до полісу №АМ/5307112 обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, що виникли в результаті скоєння ДТП страхувальником ( ОСОБА_1 ), що підтверджується Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.07.2019. Внаслідок даної ДТП була заподіяна шкода позивачу внаслідок пошкодження його майна - торгівельного павільйона, яка має бути відшкодована відповідачем в розмірі 98000 грн, згідно звіту фахівця-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна - торговельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . У зв'язку з чим, посилаючись на ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до якої, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Здійснюючи правове обґрунтування позову позивач також посилається на ст. 22, 990, 979, 993, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. 6, 12, 22, 33, 34, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2867/21. Зазначено, що справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 18 серпня 2021 р. о 10:40 год..
Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 18.08.2021 було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 18.08.2021 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 08 вересня 2021 р. о 12:00 год.
19.08.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19484), в якому останній заперечує проти позову та вважає його безпідставним, та необґрунтованим.
Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем надано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми "Easycon".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2021 відзив на позов (вх. №19484 від 19.08.2021) залишено без розгляду. У задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 18.08.2021 представнику відповідача - 25.08.2021.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
10.06.2019 року близько 18.50 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тоуоtа Саmry» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Богдана Хмельницького №11 в смт. Слатине, Дергачівського району, Харківської області, не вибрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням транспортного засобу, в наслідок чого, скоїв наїзд на стіну магазину продукти. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.12.1 Правил дорожнього руху.
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.07.2019р. у справі №619/2335/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, яке передбачене ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільна-правову відповідальність особи - ОСОБА_1 застрахована у відповідача за полісом №АМ/5307112, обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів від 27.10.2018, згідно якого встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000,00грн. на одного потерпілого та франшиза у розмірі 2000,00грн.
Зазначені вище обставини також встановлені судом в рішеннях господарського суду Харківської області у справах № 922/1760/20, № 922/1761/20.
Як вказує позивач, він є власником торгівельного павільйону - тимчасової споруди для провадження по торгівлі продовольчими товарами за адресою АДРЕСА_3 , що, на переконання останнього, підтверджується наявною в матеріалах справи актуальною схемою розміщення тимчасової споруди по торгівлі продовольчими товарами від 21.04.2015 ПП "ПЕРСПЕКТИВА - ДІ" (ліцензія серія АВ № 601842 від 23.12.2011). Водночас, як зазначає позивач, внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 було скоєно наїзд на стіну торгівельного павільйону, чим причинено матеріальні збитки позивачу, власнику вказаного торгівельного павільйону.
Позивач вказує, що за звітом фахівця-оцінювача про оцінку прямого розміру заподіяного власнику тимчасової споруди по торгівлі продовольчими товарами по АДРЕСА_3 від 14.06.2019, виконаним ТОВ "АРГУМЕНТ - ЕКСПЕРТ" розмір прямого збитку (матеріального збитку) від зруйнування бокової стіни торгового павільйону, пошкодження внутрішнього оздоблення торгового павільйону та пошкодження електропроводки становить 68824,80 грн.
Також, позивач вказує, що ним було замовлено ще один звіт фахівця-оцінювача про оцінку прямого розміру заподіяного власнику тимчасової споруди по торгівлі продовольчими товарами по АДРЕСА_3 , виконаним ФОП Барановим П.Ю. станом на 21.06.2019, яким встановлено, що позивачу нанесено матеріальний збиток по пошкодженому майну торговому обладнанню на суму, що складає 64185,00 грн.
Однак, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач є власником пошкодженого майна - торгівельного обладнання, як-то договори купівлі-продажу, дарування, квитанції та накладні тощо, позивач не надає до матеріалів справи, у зв'язку з їх відсутністю.
Позивач у позовній заяві також зазначає про те, що згідно листа відповідача № 62/4297 від 27.11.2019 року, останній визнав законність вимог щодо отримання страхового відшкодування у зв'язку із подіями ДТП (10.06.2019 року близько 18.50 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тоyоtа Саmry» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Богдана Хмельницького №11 в смт. Слатине, Дергачівського району, Харківської області, не вибрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням транспортного засобу, в наслідок чого, скоїв наїзд на стіну магазину продукти) на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/5307112 від 27.10.2018 року (далі «Поліс»).
Крім того, позивач вказує проте, що на місце дорожньо-транспортної події виїжджав представник Відповідача, тому на думку позивача й у Відповідача у зазначеному Листі не було сумніву щодо наявності шкоди, завданої позивачу, а лише тільки щодо оцінки шкоди. Саме через це, Відповідачем не було в позасудовому порядку виплачено позивачу страхове відшкодування.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2019 близько 18.50 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Тоуоtа Саmry» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Богдана Хмельницького №11-а в смт. Слатине, Дергачівського району, Харківської області, не вибрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням транспортного засобу, в наслідок чого, скоїв наїзд на стіну магазину продукти, у зв'язку з чим, Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.07.2019р. у справі №619/2335/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, яке передбачене ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.
Водночас, цивільна-правова відповідальність особи - ОСОБА_1 застрахована у відповідача за полісом № АМ/5307112, обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів від 27.10.2018, згідно якого встановлено страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну у розмірі 100000,00грн. на одного потерпілого та франшиза у розмірі 2000,00 грн.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавала шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі ст. ст. 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 даного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Положеннями ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, в силу закріплених в положеннях ст.ст. 11-14 ЦК України меж здійснення прав і обов'язків в комплексі із визначеними ст.ст. 33, 33-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язками вказаних осіб є надання страховику інформації про подію, яка може бути підставою для виплати страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які мають бути здійснені з дотриманням принципу добросовісності, що в першу чергу полягає в достовірності відповідної інформації, та можливості встановити реальний розмір заподіяної шкоди, адже в іншому випадку, зокрема, у разі ненадання для огляду пошкодженого майна, неможливо встановити реальний розмір заподіяної шкоди, а тому страховик має право відмовити у виплаті відповідного страхового відшкодування.
З огляду на викладені положення законодавства, вбачається, що виплата страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є обов'язком відповідного страховика за наслідками настання страхового випадку, виконання якого обумовлюється не лише фактом завдання шкоди забезпеченим транспортним засобом, а є наслідком комплексу узгоджених дій (спільної реалізації страховиком, страхувальником або іншою особою, відповідальність якої застрахована, водієм транспортного засобу, причетного до ДТП, особою, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий) наділених їх прав та виконання обов'язків), спрямованих на встановлення факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди.
Отже, для виплати страхового відшкодування, необхідним є встановлення всіх елементів такого зобов'язання, а саме: факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди, що здійснюється в т.ч. за наслідками виконання особою, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), водіями причетними до ДТП транспортних засобів та іншими зацікавленими особами покладеного на них Законом обов'язку з сприяння страховику в розслідуванні причин та обставин відповідної ДТП та надання страховику інформації щодо причин та обставин її настання.
Згідно положень до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, в якій, серед іншого, має міститися зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують, та, до якої мають бути додані документи, зазначені в п. 35.2, ст. 35 які, відповідно до ст. 35 надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником.
Так, зокрема, до заяви про страхове відшкодування додаються, серед іншого: - згідно підпункту «б)» документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; - згідно підпункту «г)» документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією є копія, посвідчена органом, установою або організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.
Окрім цього, суд зазначає, що у відповідності до положень п. 33-1.1 ст. 33-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
Таким чином, чинним законодавством передбачено, що у випадку настання страхового випадку, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи, з поважних причин, не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до положень п.33.3 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Суд звертає увагу на те, що у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У належному та правильному вирішенні господарського спору провідне місце посідає дослідження доказів, що містять інформацію щодо обставин даного спору.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України, розподіляючи обов'язки щодо доказування, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу закріплює положення, згідно з якими суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у разі, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Головним обов'язком суду та взагалі суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об'єктивно оцінити.
У статті 79 Господарського процесуального кодексу зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами по справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому як сторона користується стандартами доказування виступає її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив, що позивач під час розгляду справи не подав належних і допустимих доказів у розумінні положень ГПК України, які свідчили б про звернення позивачем до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у строк передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та надання останнім до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" документів передбачених ст. 35 вказаного Закону.
При цьому, суд зазначає, що в якості обґрунтування розміру завданої шкоди позивач посилається на звіти фахівців-оцінювачів з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику майна - торгівельного павільйону, розташованого за адресою: Харківська обл., Дергачівський район, с. Слатине, вул. Богдана Хмельницького, зокрема зробленого ТОВ "Аргумент - експерт" від 14.06.2019 та ФОП Барановим П.Ю. від 21.06.2019, при цьому, у вказаних звітах жодних документів, які б підтверджували право власності ФОП Дядечко О.В. на пошкоджене майно торгівельний павільйон та торгівельне обладнання на день скоєння дорожньо - транспортної пригоди експертами не вказано.
Суд, звертає увагу, що до звіту зробленого ФОП Барановим П.Ю. від 21.06.2019, додані рахунки на оплату торгівельного обладнання, які виставлені вже після ДТП, а саме 18.06.2019, 25.06.2019.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що вищевказані докази надані позивачем в обґрунтування розміру шкоди, а саме звіти фахівців-оцінювачів від 21.06.2019 та від 14.06.2019, не є належними доказами, оскільки вони складені не у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів».
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування в порядку встановленому статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», не додержано процедури визначення розміру збитків, визначеної вказаним Законом, враховуючи, що позивачем не доведено розміру страхового відшкодування, та те, що позивачем не надано доказів, які підтверджували б право власності на пошкоджене майно, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими що спростовуються матеріалами справи, а відтак задоволенню не підлягають.
Враховуючи те, що суд відмовив у позові повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на позивача та стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; та керуючись статтями 73, 74, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн покласти на позивача.
Позивач: Фізична особа-підприємець Дядечко Олег Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598).
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "13" вересня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова