вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/533/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Комунального підприємства "Рівнекнига" Рівненської обласної ради (33023 м. Рівне, вул. Островського, 16, код ЄДРПОУ 02471175) до Фізичної особи - підприємця Данічкіна Кирила Борисовича ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в сумі 62 443, 00грн
Комунальне підприємство «Рівнекнига» Рівненської обласної ради (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Данічкіна Кирила Борисовича (далі - Відповідач), в якій просить стягнути заборгованість та штрафні санкції у розмірі 62 443,00 грн., а саме: 38 476,30 грн основного боргу; 14 463,21 грн пені; 2 819,27 грн 3% річних; 6 683,43 грн інфляційних втрат та судові витрати у справі.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.11.2012 року між Комунальним підприємством «Рівнекнига» Рівненської обласної ради та Фізичною особою - підприємцем Данічкіним Кирилом Борисовичем було укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 127, 7 кв.м., розміщене на першому поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16 та перебуває на балансі Комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради.
Об'єкт оренди - складське приміщення, передається з метою використання під склад (п. 1.1 Договору).
Протягом місяця після настання 31.10.2015 року від сторін договору заяв про припинення або зміну договору не надходило, відтак, договір продовжив свою дію на термін 2 роки 11 місяців 17 днів - до 17.10.2018 року. Протягом місяця після настання 17.10.2018 року від сторін договору заяв про припинення або зміну договору не надходило, відтак, договір продовжив свою дію на термін 2 роки 11 місяців 17 днів - до 04.10.2021 року.
30.04.2019 року сторонами договору, у зв'язку з внесенням змін до Договору оренди (зменшення орендованої площі приміщень) підписано акт приймання - передачі майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, приміщення загальною площею 78 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16.
На підставі Угоди на відшкодування комунальних послуг від 14.11.2012 року, орендар зобов'язався відшкодувати фактичну вартість спожитих ним комунальних послуг.
В порушення зазначених вище умов договору, відповідачем, станом на день звернення до суду, заборгованість сплачена частково і становить 1 980,20 грн.
23 липня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній зазначає, що не визнає вимоги позивача викладені в позовній заяві, посилаючись на те, що з 01.11.2018 року в оренді перебувало лише 78 кв.м., що підтверджується актом здачі приймання робіт №123 від 30.11.2018 року. Частина орендованих площ було повернуто позивачу, а в користуванні залишилося лише 78 кв.м. Зазначає, що акт приймання - передачі від 30 квітня 2019 року має зовсім інший зміст. Згідно даного акту приймання-передачі Орендар передав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди загальною площею 78 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16. Оскільки майно яке орендувалось було повернуто орендодавцю-позивачу 30 квітня 2019 року то Договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 14 листопада 2012 року припинив свою дію 30 квітня 2019 року і в жодному разі він не може діяти до 04.10.2021 року. Станом на 01.05.2019 рік відповідачем не орендувались у позивача жодні кв.м.
Також відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
14 листопада 2012 року між Комунальним підприємством «Рівнекнига» Рівненської обласної ради (далі-Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Данічкіним Кирилом Борисовичем (далі-Орендар) було укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області (далі-Договір). (а.с.17-20)
Згідно п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі-Майно), загальною площею 127,7 кв.м., розміщене на 1-му поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16 та перебуває на балансі КП «Рівнекнига» РОР. Об'єкт оренди - складське приміщення передається з метою використання під склад.
За умовами договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання - передачі вказаного Майна, який складається протягом десяти днів з моменту підписання сторонами цього Договору (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.3.4. Договору, визначену орендну плату Орендар зобов'язаний сплачувати відповідно до умов Договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата нараховується з моменту підписання акта приймання - передачі Майна, який є невід'ємним додатком до договору.
Згідно п.3.5 Договору в разі несвоєчасної оплати орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 5.2 Договору передбачено своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату та укласти договір з балансоутримувачем про відшкодування витрат на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг.
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами Договору. Договір діє з 14 листопада 2012 року до 31 жовтня 2015 року. У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені цим Договором (п.п. 10.1., 10.5. Договору). Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток останніх.
14 листопада 2012 року сторонами договору підписано та скріплено печатками акт приймання - передачі до договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 14.11.2012 року, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, приміщення загальною площею 127,7 кв.м., на 1 поверсі в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16 (а.с.22).
01 листопада 2016 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області, за яким внесено зміни та викладено в наступній редакції: «Пункт 1.2 Вартість майна визначена експертним шляхом становить 210 140,00 грн. без ПДВ. Звіт про оцінку майна станом на 31.08.2016 року; Пункт 3.1 Орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, яке належить до спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 05.12.2008 року №1045, і становить, з урахуванням індексу інфляції на день підписання додаткового Договору 2 202,83 грн. за місяць (орендна плата за 1 кв.м. в місяць - 17,25 грн.). без врахування ПДВ, з щомісячною поправкою на коефіцієнт інфляції. Пункт 10.1. Сторони домовились продовжити термін дії договору до 30 вересня 2019 року.» (а.с.23).
30 квітня 2019 року сторонами договору підписано та скріплено печатками акт приймання - передачі до договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 14.11.2012 року, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди, приміщення загальною площею 78 кв.м., який розміщено за адресою: м. Рівне, вул. Островського, 16 (а.с.25).
14 листопада 2012 року між сторонами була укладена угода на відшкодування комунальних послуг, яка є невід'ємною частиною договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області №13/13 від 14 листопада 2012 року (п.1.1) (а.с.26).
Згідно п.2.1.1 Угоди, Орендар відшкодовує Орендодавцю фактичну вартість спожитих ним комунальних послуг, котрі є витратами, що відшкодовуються і не включаються до складу орендної плати згідно рахунку підписаного Орендодавцем та виписаного відповідно до додатку до даної угоди.
До матеріалів справи додано акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019 року по 24.07.2019 року між Комунальним підприємством «Рівнекнига» Рівненської обласної ради і ФОП Данічкіним Кирилом Борисовичем. Даний акт підписаний та скріплений печатками сторін. Загальна заборгованість становить 40 456,50 грн. (а.с.28).
Після підписання вищезазначеного акту відповідачем було сплачено 1 980,20 грн.
Позивач зазначає, що орендар своєчасно не сплатив орендну плату у відповідному розмірі, у зв'язку з чим за період з серпня 2018 року по травень 2021 року у нього виникла заборгованість у розмірі 38 476,30 грн.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання із внесення орендних платежів.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору оренди, строк його дії, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
Частиною 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на положення п. 3.4 Договору строк сплати орендної плати є таким, що настав.
Згідно статтей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
В установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів сплати заборгованості у сумі 38 476,30 грн. за період з серпня 2018 року по травень 2021 року, станом на час розгляду справи відповідач суду не надав.
Згідно ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п.3.5 Договору в разі несвоєчасної оплати орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 38 476,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 14 463,21 грн. - пені, 2 819,27 грн. - три відсотки річних та 6 683,43 грн. - інфляційних втрат.
Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Суд перевірив розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції за загальний період з 11.08.2018 року по 31.05.2021 року та пені за період з 01.07.2019 року по 31.05.2021 року, з урахуванням дат виникнення грошових зобов'язань, та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 2 819,27 грн., пені у розмірі 14 463,21 грн. та втрат від інфляції у розмірі 6 683,43 грн. такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Стосовно заперечень відповідача з посиланням на пропуск позивачем позовної давності, суд зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови (поміж-іншим), у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. (п.4.4. Постанови) У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, не оспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. (п.4.4.1. Постанови).
Судом встановлено, та як вбачається із матеріалів справи, що зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів розпочався з серпня 2018 року а позов поданий до суду в липні 2021 року відтак позивачем не пропущено строків позовної давності в розумінні статті 257 Цивільного кодексу України. Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 24.07.2019 року який підтверджує наявність заборгованості, та свідчить про переривання перебігу позовної давності.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність законних підстав щодо застосування строків позовної давності.
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наведених вище обставин, заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2043,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1462 від 29.06.2021 року.
Разом з тим, до звернення з позовом до суду позивач з метою захисту своїх прав звертався із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості. У зв'язку з поданням такої заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 227 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1345 від 19.05.2021 року. Виданий відповідний судовий наказ скасовано на підставі ухвали суду №918/404/21 від 31.05.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача.
Відповідно ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76. 79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Данічкіна Кирила Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради (33023, м. Рівне, вул. Островського, 16, ЄДРПОУ 02471175) заборгованість та штрафні санкції в розмірі 62 443,00 грн., а саме : 38 476,30 грн. - основного боргу, 14 463,21 грн. - пені, 2 819,27 грн. - три відсотки річних та 6 683,43 грн. - інфляційних втрат.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Данічкіна Кирила Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради (33023, м. Рівне, вул.. Островського, 16, ЄДРПОУ 02471175) 2 270,00 грн. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України ).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2021 року.
Суддя Н. Церковна