"01" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1195/21
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,
розглянувши справу №916/1195/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ДИТЯТКИ" (07220, Київська обл., Іванівський р-н, село Дитятки, вулиця Колгоспна, 1-Л; код ЄДРПОУ 41094273; адреса для листування: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, кв. 92)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ УКРАЇНА" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28; код ЄДРПОУ 41041279)
про стягнення 318357,43
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ УКРАЇНА" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 28; код ЄДРПОУ 41041279) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ДИТЯТКИ" (07220, Київська обл., Іванівський р-н, село Дитятки, вулиця Колгоспна, 1-Л; код ЄДРПОУ 41094273; адреса для листування: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, кв. 92) про внесення змін до договору поставки;
представники сторін:
від позивача - Коломійчук А.С.;
від відповідача - Козолуп М.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ДИТЯТКИ" (далі - позивач, продавець) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ УКРАЇНА" (далі - відповідач, покупець) про стягнення 318357,43 грн., в тому числі: 300519,73 грн. основного боргу, 3112,23 грн. 3% річних, 14725,47 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки №Р20-270 від 04.12.2020р.
Ухвалою від 05.05.2021р. прийнято позовну заяву (вх.№1236/21 від 28.04.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1195/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 02.06.2021р.; запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.
01.06.2021р. до суду надійшло клопотання відповідача (вх. №14770/21) про продовження процесуального строку на подання відзиву.
Протокольною ухвалою від 02.06.2021р. продовжено відповідачу строк на подання відзиву до 12.06.2021р. та відкладено підготовче судове засідання на 01.07.2021р.
18.06.2021р. до суду надійшов відзив (вх. №16664/21) та зустрічна позовна заява (вх. №1826/21), які були направлені до суду засобами поштового зв'язку 14.06.2021р.
Зустрічний позов відповідач обґрунтовує тим, що обставини, якими керувалися сторони при укладенні Договору поставки №Р20-270 від 04.12.2020р. були істотно змінені, у зв'язку з чим вважає, що існують підстави для внесення змін до вказаного договору.
30.06.2021р. до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №17550/21) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 01.07.2021р. прийнято зустрічний позов (вх. №1826/21 від 18.06.2021р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ УКРАЇНА" до спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/1195/21.
Протокольною ухвалою від 01.07.2021р. задоволено клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 19.07.2021р.
19.07.2021р. до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №19233/21).
19.07.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 02.08.2021р.
02.08.2021р. до суду надійшла відповідь ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА» на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №20555/21).
02.08.2021р. підготовче судове засідання відкладено на 09.08.2021р.
06.08.2021р. до суду надійшли письмові пояснення позивача (вх. №21053/21).
Протокольною ухвалою від 09.08.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2021р.
16.08.2021р. розгляд справи відкладено на 26.08.2021р.
26.08.2021р. судом отримано письмові пояснення представника відповідача (вх. №22460/21).
26.08.2021р. оголошено перерву в судовому засіданні до 01.09.2021р.
01.09.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів сторін.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги та посилаючись на укладений з відповідачем Договір поставки №Р20-270 від 04.12.2020р. (далі - Договір), вказав наступне.
09.12.2020р. ТОВ «Агрофірма «Дитятки» здійснила поставку товару (кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2020 року) в кількості 203,24 тонн, за адресою м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська область на умовах Франко-перевізник FCA, згідно Incoterms 2010.
Відвантаження товару здійснило ТОВ «Елеватор Зернотрейд» на основі Договору складського зберігання №13/10-20СЗ, укладеного з продавцем, складської квитанції та листа на відвантаження.
Відвантаження товару відбувалось у сім автомобілів, які були надані покупцем: DAF FX 95/480 д.н.з. НОМЕР_1 ; Reno д.н.з. НОМЕР_2 ; MAN TGA 18.440 д.н.з. НОМЕР_3 ; MAN TGA 18.480 д.н.з. НОМЕР_4 ; VOLVO FM 12 д.н.з. НОМЕР_5 ; MAN TGX 18.440 д.н.з. НОМЕР_6 ; VOLVO FH 13.400 д.н.з. НОМЕР_7 .
Зазначив, що товар було завантажено у вказані автомобілі.
Посилаючись на п. 3.4. Договору, позивач вказав, що ризики випадкового знищення та пошкодження, а також право власності на товар перейшли до покупця після здійснення передачі товару перевізнику.
Вказав, що направив відповідачу всі необхідні документи, передбачені п. 5.1.2. Договору та виставив рахунок на оплату №157 від 07.12.2020р., на суму 1 412 526,13 грн (з ПДВ), однак відповідач розрахувався лише частково, у сумі 1 112 006,40 грн.
Звернув увагу, що за умовами Договору останній день для остаточного розрахунку сплинув 18.12.2020р., у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позову та вказав, що продавцем не виконано ряду передбачених Договором умов, для здійснення остаточного розрахунку щодо повного договірного обсягу товару.
Зазначив, що за інформацією ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», на термінал доставлено не весь договірний обсяг товару, а лише 137,58 тонн, загальною вартістю 956 186,50 грн, за допомогою наступних транспортних засобів: Reno д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ); MAN TGA 18.440 д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ); MAN TGA 18.480 д.н.з. НОМЕР_4 (водій ОСОБА_3 ); VOLVO FM 12 д.н.з. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_4 ); MAN TGX 18.440 д.н.з. НОМЕР_6 (водій ОСОБА_5 ).
Щодо зазначеного обсягу товару відповідач не має зауважень.
Щодо товару обсягом 29,30 відповідач вказав, що його завантаження не підтверджується, як того вимагає п. 5.1. Договору, а на терміналі транспортний засіб VOLVO FH 13.400 д.н.з. НОМЕР_7 не вивантажувався.
Вказав, що на ТТН відсутній підпис водія, у зв'язку з чим, неможливо підтвердити, що саме на даний транспортний засіб завантажено товар у кількості 29,30 тонн.
Звернув увагу, що товар у кількості 29,30 тонн був об'єктом кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження №12020161250000559 від 10.12.2020. На даний товар ухвалою Біляївського районного суду від 11.12.2020 у справі №496/5205/20 накладено арешт. Невідомими особами арештований товар було викрадено та згодом знайдено за адресою Одеська обл., Біляївський район, с. Августівка, вул. Польова, територія зернотоку СФГ «Веселка», вилучено, та направлено на зберігання до ТОВ «АК ХОРС», де встановлено вагу товару у розмірі 28,80 тонн.
На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 27.01.2021р. у справі №496/7/21, відповідно до Акту прийому-передачі від 15.02.2021р. ТОВ «АК ХОРС ВАГОВА» повернуло відповідачу товар у кількості 28 800 кг.
Крім того, відповідач вказав, що поставка товару транспортним засобом DAF FX 95/480 д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_6 ) не підтверджена, як того вимагає п. 5.1. Договору.
Зазначив, що продавцем фактично поставлено лише 166,38 тонн товару, вартістю 1 156 347,66 грн.
Посилаючись на вищевказане та на ст. 652 ЦК України, у зустрічній позовній заяві відповідач вказав, що обставини, якими керувалися сторони при укладенні Договору, були істотно змінені. У зв'язку зі зміною обставин, зустрічними позовними вимогами відповідач просив суд внести зміни до Договору шляхом включення до нього п. п. 5.4., 5.5., 5.6., 5.7. у наступній редакції:
« 5.4. На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 27.01.2021р. у справі №496/7/21 Продавець передав Покупцю Товар в кількості 28,80 тонн на умовах Франко-перевізник (FCA) Одеська область, смт Овідіополь, вул. Є. Колісниченко, 1а, ТОВ «АК ХОРС», згідно з Інкотермс 2010, що є місцем поставки для зазначеної кількості Товару 15 лютого 2021 року, що не є порушенням умов Договору.
5.5. Кількість Товару, що поставлена Продавцем та прийнята Покупцем за договором, складає 166,38 метричних тонн загальною вартістю 963 623,05 грн, крім того ПДВ 192 724,61 грн, разом з ПДВ 1 156 347,66 грн.
5.6. Приймаючи до уваги пп. 5.4., 5.5. Договору та незважаючи на зазначене в Договорі, покупець здійснює остаточну оплату за поставлену кількість Товару у сумі 44 341,26 грн протягом 10 робочих днів з дати зміни Договору шляхом включення пп. 5.4.-5.7. Договору.
5.7. У всьому, що не передбачено пп. 5.4.-5.6. Договору, Сторони керуються Договором.».
Крім того, представник відповідача пояснив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компні», з яким у відповідача було укладено договір перевезення, не видавалась довіреність №96 від 08.12.2020, на підставі якої нібито було здійснено відвантаження товару. Зазначив, що уповноважені особи перевізника не приймали участі в оформленні та підписанні товарно-транспортних накладних на відвантаження товару.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
04.12.2020р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №Р20-270, за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити кукурудзу 3-го класу, надалі іменований «Товар» (зерно насипом українського походження, врожаю 2020 року) на умовах Франко-перевізник (FCA) Київська обл., м Кагарлик, (надалі - «Місце поставки») згідно з Інкотермс 2010.
Кількість товару, що постачається за Договором, складає 200,00 метричних тонн (допустиме відхилення кількості товару +/-10% від кількості товару у фізичній вазі за вибором покупця) (п. 2.1. Договору).
За п. п. 3.1.-3.3. Договору продавець зобов'язаний поставити товар у термін з 07.12.2020 по 17.12.2020р. включно. Перевезення товару здійснюється автотранспортом та/або залізничним транспортом. Продавець зобов'язаний забезпечити навантаження товару в день подачі транспорту покупцем в місці поставки. Датою поставки вважається дата видаткової накладної, оформленої продавцем, що має відповідати даті передачі товару перевізнику/даті приймання вантажу до перевезення залізницею.
Транспортні документи оформляються відповідно до інструкцій покупця. Продавець зобов'язаний забезпечити товар, що відвантажується, оригіналами товарно-транспортних накладних у кількості 5 (п'ять) шт. Покупець має право не здійснювати оплату за товар до моменту приведення продавцем товарно-транспортних накладних у відповідність до наданих інструкцій покупця (п. 3.5. Договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом 12 місяців, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з Договору (п. 8.1. Договору).
Розділ 5 Договору встановлює порядок розрахунків між сторонами.
На підставі п. 5.1.1. Договору перерахування 80% вартості товару, завантаженого продавцем у автотранспорт/залізничні вагони, на поточний рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару та надання покупцю: копії рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару у фізичній вазі; транспортної накладної в електронному вигляді на завантажену кількість товару з відміткою про приймання вантажу до перевезення із зазначенням маси вантажу, прийнятого до перевезення; реєстру відвантаженого товару з переліком транспортних одиниць, транспортних накладних та ваги брутто і нетто (для перевезення залізничним транспортом); копії посвідчення якості на завантажену кількість товару (для перевезення залізничним транспортом); копії видаткової накладної на завантажену кількість товару у фізичній вазі.
Додатком №1 до Договору сторони дійшли згоди, що перерахування 80% вартості поставленого товару на поточний рахунок продавця в строк, встановлений п. 5.1.1. Договору, здійснюється покупцем за умови надання продавцем документів, вказаних в п. 5.1.1. Договору, а також наступних документів: звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року форми 4-сг при покупці врожаю 2020 р. з відміткою про прийняття органами статистики або квитанцією про прийняття звіту в електронній формі (засвідчена копія); звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на « 1» грудня 2020 року форми 37-сг при покупці врожаю 2020 р. з відміткою про прийняття органами статистики або квитанцією про прийняття звіту в електронній формі (засвідчена копія); звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2020 року форми 29-сг при покупці врожаю 2020 р. з відміткою про прийняття органами статистики або квитанцією про прийняття звіту в електронній формі (засвідчена копія); довідка про наявність земельних угідь у власності чи оренді із зазначенням площ земельних угідь, видана сільською (селищною, міською) радою або відділом Держгеокадастру (засвідчена копія) або Витяг про реєстрацію речових прав на земельні ділянки Державної реєстраційної служби (засвідчена копія) або Податкова декларація платника єдиного податку 4 групи за 2020 рік з відміткою про прийняття органами ДФС України або квитанцією про прийняття декларації в електронній формі (засвідчена копія).
Згідно з п. 5.1.2. Договору остаточний розрахунок за поставлений продавцем товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок продавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня вивантаження та приймання покупцем товару за якістю і кількістю, з урахуванням п. 2.6. Договору, на Терміналі та надання покупцю: оригіналу рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару у фізичній вазі або на суму, розраховану згідно з фактичною кількістю товару, прийнятого на Терміналі, з урахуванням п. 2.6. Договору, з вирахуванням суми оплати, що здійснена раніше; оригіналу рахунка-фактури продавця на завантажену кількість товару; оригіналу товарно-транспортної накладної або залізничної накладної в електронному вигляді, з усіма необхідними реквізитами прибуття/видачі вантажу та ЕЦП відповідальних осіб, складеної згідно з вимогами чинного законодавства; оригіналу видаткової накладної, складеної на паперовому носії з дотриманням вимог до обов'язкових реквізитів, які мають містити первинні документи згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; реєстрації податкових накладних на повну вартість товару в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням вимог чинного податкового законодавства України.
21.01.2021р. позивач направив відповідачу претензію (а.с. 58) та вимагав сплатити борг за Договором.
У матеріалах справи наявні докази електронної переписки між позивачем та відповідачем (а.с. 41-45). Зокрема, з вказаної переписки на а.с. 42 вбачається, що представник відповідача (Aleksei.Myroshnykov@risoil.com) повідомив позивачу адресу доставки документів, зразків (мін.2кг) Новою поштою, адресною доставкою безготівковим розрахунком за рахунок отримувача - Старобазарний сквер 3, м. Одеса, 5011 на ТОВ «Рисоіл Україна» / ЄДРПОУ 41041279 на представника Олексія Мірошникова, тел. НОМЕР_8 .
Згідно з накладними Нової пошти (а.с. 70), позивачем було направлено відповідачу документи.
Листом від 04.03.2021р. №04/03 (а.с. 64) відповідач направив позивачу зустрічну претензію, згідно з якою звернув увагу на умови п. 5.1.2. Договору. З даної претензії вбачається, що відповідач не заперечував проти того, що йому були надіслані всі необхідні документи, а звернув увагу позивача на те, що позивачем не надано належним чином оформлених товарно-транспортних накладних з підписами водіїв транспортних засобів, які підтверджували б факт відвантаження продавцем повного контрактного обсягу товару.
13.10.2020р. між позивачем (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор «Зернотрейд» (зерновий склад) було укладено Договір складського зберігання зерна №13/10-20СЗ (далі - Договір складського зберігання), за умовами п. 1.1. якого зерновий склад зобов'язався приймати від поклажодавця на зберігання зернові, бобові та олійні культури по товарно-транспортним накладним, з показниками якості, не вище граничних норм ДСТУ, згідно контрактів.
Відвантаження зерна із елеватора Зернового складу проводиться лише особі, повноваження якої підтверджується належно оформленим дорученням та письмовим розпорядженням поклажодавця (п. 3.7.4. Договору складського зберігання).
Згідно зі складською квитанцією на зерно №34 від 08.12.2020р. (а.с. 26) зерновий склад прийняв від позивача зерно кукурудзи 3 класу, рік збирання 2020, у кількості 1 621 877 кг.
26.05.2020р. між відповідачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетік Транс Компані» (перевізник) укладено Договір перевезення автомобільним транспортом №2605/20 (далі - Договір перевезення), за умовами п. 1.1. якого в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного Договору, перевізник приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін), далі по тексту - «Вантаж», з подальшою передачею зазначеного вантажу уповноваженій особі, далі за текстом - «Послуги», а замовник зобов'язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг.
Асортимент і кількість вантажу, вимоги до технічних характеристик транспортних засобів, що використовуються для надання послуг в рамках даного Договору, місце і умови навантаження, пункт призначення, маршрут, терміни (строки) та інші умови надання послуг в рамках даного Договору, обумовлюються сторонами у відповідних транспортних заявках (Додаток №1 до даного Договору), що з дати їх підписання та скріплення печатками Сторін є невід'ємною складовою частиною даного Договору (п. 2.1. Договору перевезення).
Листом від 09.12.2020р. відповідач просив позивача відвантажити товар у кількості 200 тонн +/- 5% за Договором відповідно до наданих реквізитів: перевізник - ТОВ «Енергетік Транс Компані», дата відвантаження 09.12.2020р., транспортні засоби: DAF FX 95.480 д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_6 ); Reno д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ); MAN TGA 18.440 д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ); MAN TGA 18.480 д.н.з. НОМЕР_4 (водій ОСОБА_3 ); VOLVO FM 12 д.н.з. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_7 ); MAN TGX 18.440 д.н.з. НОМЕР_6 (водій ОСОБА_5 ); VOLVO FH 13.400 д.н.з. НОМЕР_7 (водій ОСОБА_8 ).
Листом від 08.12.2020 №8 позивач просив ТОВ «Елеватор Зернотрейд» здійснити відвантаження товару у кількості 204 тонн на вищевказані транспортні засоби.
09.12.2020р. товар було відвантажено на відповідні транспортні засоби.
В матеріалах справи (а.с. 16) наявна підписана позивачем видаткова накладна №209 від 09.12.2020р. про поставку товару у кількості 203,24 тонн на суму 1 412 526,13 грн (з ПДВ).
Відповідно до положень пункту А4 «Поставка» розділу FCA Правил Інкотермс 2010, який узгоджується з п.п. 1.1., 3.2. Договору, поставка вважається виконаною, якщо поіменований пункт знаходиться в приміщенні продавця, - коли товар завантажений в транспортний засіб, наданий покупцем.
Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ «Елеватор Зернотрейд» від 14.01.2021р., на основі листа на відвантаження від 08.12.2020р. та довіреності №96 від 08.12.2020р., 09.12.2020р. ТОВ «Елеватор Зернотрейд» було відвантажено зерно кукурудзи врожаю 2020 року, у кількості 203 тонн 240 кг на вищевказані автомобілі.
Листом від 18.02.2021р., адресованим позивачу, ТОВ «Елеватор Зернотрейд» повторно підтвердило відвантаження зерна кукурудзи у кількості 203 тонн 240 кг на вищевказані автомобілі та надало до листа підтверджуючі відвантаження документи, якими, згідно вказаного листа, є: вісовий журнал; реєстри по відвантаженню автотранспортом; копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ та копій водійських посвідчень, які були надані водіями перевізника.
В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні від 09.12.2020р. (а.с. 46-52), які підписані відповідальною особою позивача, та як пояснив позивач, були передані водіям транспортних засобів для підпису та передачі покупцю.
Відповідач заперечував щодо належного оформлення товарно-транспортних накладних через відсутність на останніх підписів водія. Одночасно відповідач не має зауважень щодо 137,58 тонн поставленого товару за допомогою наступних транспортних засобів: Reno д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_1 ); MAN TGA 18.440 д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ); MAN TGA 18.480 д.н.з. НОМЕР_4 (водій ОСОБА_3 ); VOLVO FM 12 д.н.з. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_4 ); MAN TGX 18.440 д.н.з. НОМЕР_6 (водій ОСОБА_5 ).
Крім того, з доданого до матеріалів справи Договору перевезення, а саме з п. п. 3.1.18, 3.1.19. вбачається, що контроль за оформленням документів, зокрема отримання необхідних відміток та передання замовнику за договором оригіналів товарно-транспортних накладних з обов'язковим зазначенням навантаженої та розвантаженої ваги вантажу, здійснює представник перевізника.
Відповідно до п. п. 3.1.10, 3.1.11. Договору перевезення повну майнову відповідальність перед замовником за схоронність і цілісність вантажу, документів до вантажу, а також за дії третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору, несе перевізник.
Приймання товару за кількістю здійснюється у вазі, що визначається при зважуванні транспортних засобів на підставі даних ваг в місті поставки, та вказується в транспортних накладних. Ваги в місці поставки повинні бути повірені у встановленому законом порядку, повірка повинна підтверджуватися відповідними документами (п. 2.2. Договору).
До позову було надано копію свідоцтва про повірку ваг, належних ТОВ «Елеватор Зернотрейд» у місці поставки (а.с. 40).
Щодо ваги товару, який перевозився транспортним засобом VOLVO FH 13.400 д.н.з. НОМЕР_7 (водій ОСОБА_8 ).
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 32, 39, 51), на даний транспортний засіб було навантажено товар у кількості 29300 кг.
Як вказав відповідач у зустрічному позові, товар, що перевозився даним транспортним засобом, після його завантаження продавцем, по дорозі до покупця був затриманий, та на нього було накладено арешт в рамках кримінального провадження щодо третіх осіб.
Згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021р. у справі №496/5205/20 «відповідно до матеріалів провадження, 04.12.2020 року між ТОВ «Рисоіл Україна» та ТОВ «Агрофірма «Дитятки» укладено договір поставки № Р20-270 (а.п. 32-36). Предметом договору є кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2020 року. ТОВ «Рисоіл Україна» оплатило 80% вартості товару згідно з п.5.1.1 Договору поставки після завантаження товару в автомобільні транспортні засоби, що підтверджується платіжним дорученням № 3256 від 09.12.2020 року (а.п. 29). Для перевезення товару ТОВ «Рисоіл Україна» було залучено компанією перевізника ТОВ «Енергетік Транс Компані» за договором перевезення автомобільним транспортом № 2605/20. Між замовником і перевізником було укладено заявку № 3 від 07.12.2020 року на перевезення вантажу, згідно з якою перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення кукурудзи, насипом обсягом 200т +/- 10% (а.п. 39). Продавця було проінформовано про залучення ТОВ «Енергетік Транс Компані» в якості перевізника листом № 0912-1 від 09.12.2020 року, в якому було зазначено наступні дані транспортних засобів та водіїв, що мали здійснювати перевезення. Це зокрема ОСОБА_8 (автомобіль VOLVO FN 13.400 реєстраційний номер НОМЕР_7 з причепом ЛАГ реєстраційний номер НОМЕР_9 ). Автомобіль, яким керував ОСОБА_8 , не прибув до пункту розвантаження ТОВ «СП Рисоіл Термінал»…
Однак, органом досудового розслідування взагалі не були досліджені обставини, що підлягають доказуванню, та не здійснено заходів, спрямованих на збирання доказів, які необхідні для прийняття законного і обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні і в клопотанні слідчого про арешт майна не зазначене яке значення має вантаж насіння кукурудзи вагою 29300 кг, що відповідно до наявних у матеріалах провадження документів належить ТОВ «Рисоіл Україна» до кримінального провадження про заволодіння невідомою особою коштів ОСОБА_9 ».
З наданої відповідачем ухвали Одеського апеляційного суду від 27.01.2021р. у справі №496/7/21 вбачається, що після знаття арешту з майна на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 21.01.2021р. у справі №496/5205/20 товар було викрадено з території «Паркінгу (ЄО №9145)», а згодом повторно накладено арешт на майно, проте вже у кількості 28800 кг.
Відповідно до п. 3.4. Договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить від продавця до покупця після передачі товару перевізнику.
Таким чином, ризик випадкового знищення чи пошкодження товару перейшов до покупця з моменту передачі товару у місці поставки, визначеному перевізником та покупцем водію ОСОБА_8 .
Щодо товару, який перевозився транспортним засобом DAF FX 95.480 д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_6 ).
Як вже було зазначено, ризики пошкодження чи знищення товару згідно з п. 3.4. Договору з моменту навантаження на ТОВ «Елеватор Зернотрейд» товару перейшли до покупця.
Матеріали справи (а.с. 32-33, 52) свідчать про відвантаження на вказаний транспортний засіб товару у розмірі 36,36 тонн.
Таким чином, продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки товару за Договором у повному обсязі, сукупною вагою 203,24 тонн.
07.12.2020р. позивачем виставлено відповідачу рахунок №157 на суму 1 390 008,00 грн (з ПДВ.
07.12.2020р. позивачем виставлено відповідачу відкоригований рахунок №157 на суму 1 412 526,13 грн.
Відповідно до платіжного доручення №3256 від 09.12.2020р. відповідач оплатив позивачу 1 112 006,40 грн (призначення платежу: оплата за кукурудзу, зг.рах. №157 від 07.12.2020р. Договір №Р20-270 від 04.12.2020р., в т.ч. ПДВ 20% 185334,40 грн).
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 668 ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір поставки, який є підставою звернення позивача до суду з даним позовом, фактично містить два пункти, які суперечать один одному, а саме п. 3.4. та п. 5.1.2.
Згідно з п. 3.4. Договору у покупця товару (відповідача), після відвантаження товару перевізнику, виникає право власності на відвантажений товар, а також до нього переходять ризики випадкового знищення та пошкодження товару.
За приписами ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Водночас умови п. 5.1.2. Договору, за якими покупець має здійснити остаточний розрахунок за товар після його вивантаження на терміналі, є відкладальними та такими, які в даних конкретних правовідносинах можуть ніколи не настати й продавець фактично буде позбавлений права на оплату придбаного покупцем товару.
Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
З доданих відповідачем до відзиву ухвал Одеського апеляційного суду (а.с. 127-139) також вбачається, що відповідач позиціонує себе як власник товару.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, у відповідності зі ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За ч. ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Таким чином в даних правовідносинах, з урахуванням п. 3.4. Договору, має застосовуватись ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару
Слід звернути увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 4.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 8.15-8.22 Постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
В ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В Наказі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №728 від 08.04.2021 «Про затвердження Галузевих типових форм облікових документів, які використовуються під час зберігання і переробки зерна та продуктів його переробки» серед затверджених Галузевих типових форм облікових документів, які використовуються під час зберігання і переробки зерна та продуктів його переробки, є ваговий журнал для реєстрації зважування на автоматичних вагах (типова форма № 141).
В матеріалах справи, серед іншого, наявний ваговий журнал (а.с. 32), який є обліковим документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який складається на основі первинних документів. Вказаний журнал наряду з іншими доказами підтверджує факт відвантаження товару перевізникові відповідача.
Згідно з пунктами 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів відносяться до податкового кредиту. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.
Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).
У Постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним (позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у Постанові від 29.01.2020р. у справі №916/922/19).
В матеріалах справи (а.с. 17-18) наявна податкова накладна від 09.12.2020р. та квитанція про реєстрацію 11.12.2020р. позивачем податкової накладної на заявлену суму 1 412 526,13 грн (з ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що позивачем виконано передбачені Договором обов'язки з поставки товару відповідачу, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок з повної оплати поставленого товару.
У матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем за посталений товар, так як відповідач, здійснивши попередню оплату у розмірі 1 112 006,40 грн, не сплатив повну вартість останнього у розмірі 1 412 526,13 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 300 519,73 грн підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог.
За ч. 1 ст. 651 зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності з ч. ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
За допомогою засобів електронного зв'язку відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти Додаткову угоду №1 від 22.03.2021р. до Договору з наступними умовами (а.с. 68):
«…1. Сторони дійшли згоди зафіксувати наступні фактичні обставини щодо поставки товару:
1.1. На виконання ухвали одеського апеляційного суду від 27.01.2021р. у справі №496/7/21 Продавець передав Покупцю Товар в кількості 28,80 тонн на умовах Франко-перевізник (FCA) Одеська область, смт Овідіополь, вул. Є. Колісниченко, 1а, ТОВ «АК ХОРС», згідно з Інкотермс 2010, що є місцем поставки для зазначеної кількості Товару 15 лютого 2021 року, що не є порушенням умов Договору.
1.2. Кількість Товару, що поставлена Продавцем та прийнята Покупцем за договором, складає 166,38 метричних тонн загальною вартістю 963 623,05 грн, крім того ПДВ 192 724,61 грн, разом з ПДВ 1 156 347,66 грн.
2. Приймаючи до уваги п.1 даної додаткової угоди та незважаючи на зазначене в Договорі, Покупець здійснює остаточну оплату за поставлену кількість Товару у сумі 44 341,26 грн до 02.04.2021р. включно.
3. У всьому, що не передбачено цією додатковою угодою, Сторони керуються Договором…».
Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України встановлено наступне.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.
Відповідач вважає, що поставка позивачем неповного обсягу товару за Договором у зв'язку з його можливою крадіжкою є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору.
Проте, суд не може погодитися з доводами відповідача про наявність всіх необхідних умов для можливості внесення змін до Договору. Пунктом 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено одну із таких умов, наявність якої є обов'язковою для зміни договору за рішенням суду на вимогу відповідача. Однак, як вже неодноразово зазначалось, ризики випадкового знищення та пошкодження, а також право власності на товар за умовами п. 3.4. Договору перейшли до покупця після здійснення передачі товару перевізнику. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення зустрічної позовної заяви про внесення змін до Договору.
Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 3112,23 грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо інфляційних збитків слід врахувати, що відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків, суд виявив арифметичні та методологічні помилки в даному розрахунку. Враховуючи зазначене, та беручи до уваги те, що в наданому розрахунку позивач наводить індекси інфляції з грудня 2020р. по березень 2021р., суд здійснив власний розрахунок інфляційних збитків.
Період (18/12/2020 - 31/03/2021)Індекс інфляції
січень 2021101,30
лютий 2021101,00
березень 2021101,70
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (101,30 : 100) (101,00 : 100) (101,70 : 100) = 1.04052321
Інфляційне збільшення:
300 519,73 x 1.04052321 - 300 519,73 = 12 178,02 грн.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 12178,02 грн інфляційних втрат.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За приписами ст. 129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ДИТЯТКИ" (07220, Київська обл., Іванівський р-н, село Дитятки, вулиця Колгоспна, 1-Л; код ЄДРПОУ 41094273) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ УКРАЇНА" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 28; код ЄДРПОУ 41041279) про стягнення 318 357,43 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ УКРАЇНА" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 28; код ЄДРПОУ 41041279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ДИТЯТКИ" (07220, Київська обл., Іванівський р-н, село Дитятки, вулиця Колгоспна, 1-Л; код ЄДРПОУ 41094273) 300 519,73 грн основного боргу, 3112,23 грн 3% річних, 12 178,02 грн інфляційних збитків, 4 737,15 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РИСОІЛ УКРАЇНА" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Транспортна, будинок 28; код ЄДРПОУ 41041279) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ДИТЯТКИ" (07220, Київська обл., Іванівський р-н, село Дитятки, вулиця Колгоспна, 1-Л; код ЄДРПОУ 41094273) про внесення змін до договору поставки - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені 01 вересня 2021р. Повний текст рішення складений та підписаний 13 вересня 2021 р.
Суддя Р.В. Волков