"13" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1934/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглянувши справу № 916/1934/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОГРУП" /ЄДРПОУ 33568452, адреса - 65055, м. Одеса, пров. Чапаєва, 5, e-mail: visa7002@gmail.com/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ" /ЄДРПОУ 37421552, адреса - 65114, м. Одеса, пр. М. Жукова, 47/3, e-mail: vslevit1@gmail.com/
про відшкодування збитків у розмірі 196 730,52 грн.
06.07.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНОГРУП" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 2011/21/ до товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ" про стягнення збитків у розмірі 196 730,52 грн. та судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завдані відповідачем збитків внаслідок не реєстрації відповідачем податкових накладних. У зв'язку із чим, позивач позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
Позов пред'явлено на підставі ст.ст. 22, 628, 629 ЦК України, ст.ст. 14, 191,198, 201 ПК України.
Ухвалою суду від 12.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1934/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
28.07.2021 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 20194/21/, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачем надано докази, які посвідчені неналежним чином. Зауважує, що позивачем не надано доказів завдання збитків. Вказує, що товариство виконало обов'язок щодо реєстрації податкових накладних № 14, 29, 30. При цьому за податковою накладною № 14 від 31.07.2020 року відповідач здійснив оскарження рішення- відмову у її реєстрації, а за податковими накладними № 29 від 19.10.2020 року та № 30 від 21.10.2020 року відповідач не вичерпав 365-денний строк для надання пояснень до податкового органу.
Також відповідач зауважує, що у його діях відсутній склад цивільного правопорушення. Підкреслює, що права позивача у разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У такому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, 16.01.2019 року між ТОВ "ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ" /Постачальник/ та ТОВ "ЕНОГРУП" /Покупець/ укладено Договір поставки № ОТ01192, за умовами якого, постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари кількість і асортимент яких зазначені у Специфікаціях, що складають невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до п.2.1. Договору поставки кількість товару, що поставляється, визначено у Специфікаціях до даного Договору, які його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.2. договору визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата виписування Постачальником видаткової накладної про відпустку товару Покупцеві, підписаної Покупцем.
Відповідно до п.4.1. Покупець здійснює оплату товару в національній валюті - гривні, шляхом безготівкового перерахування в порядку зазначеному в специфікаціях на постачання кожної окремих партії Товару.
Згідно з п.6.1. в разі невиконання або неналежного виконання положень цього Договору, у тому числі необґрунтованої повної або часткової відмови від виконання договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій сторін цього Договору збитки.
На підтвердження господарських правовідносин за Договором поставки за період з червня по жовтень 2020 року судом досліджено надані позивачем наступні докази:
- видаткову накладну № 207311 від 31.07.2020 р. на загальну суму 61 200,00 грн. Партія товару була погоджена сторонами відповідно до Специфікації № 21 від 24.07.2020 р. до Договору поставки 16.01.2019 р. Відвантаження товару підтверджується Товаро-транспортною накладною № Р207311 від 31.07.2020 р.;
- видаткову накладну № 201019 від 19.10.2020 р. на загальну суму 831 600,00 грн. Партія товару була погоджена сторонами відповідно до Специфікації № 23 від 12.10.2020 р., до Договору поставки 16.01.2019р. Відвантаження товару підтверджується Товаро-транспортною накладною № Р201019 від 19.10.2020 р.
- видаткову накладну № 201021 від 21.10.2020 р. на загальну суму 287 583,14 грн. Партія товару була погоджена сторонами відповідно до Специфікації № 22 від 12.10.2021р. до Договору поставки 16.01.2019 р. Відвантаження товару підтверджується Товаро-транспортною накладною № Р201021 від 19.10.2020 р..
Судом також досліджено платіжні доручення, на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар, а саме: Платіжне доручення № 698 від 12.08.2020р. на суму 16 000,00 грн., Платіжне доручення №807 від 15.09.2020р. на суму 350 000,00 грн., Платіжне доручення № 821 від 21.09.2020р. на суму 1 000,00 грн., Платіжне доручення № 820 від 21.09.2020р. на суму 345 000,00 грн., Платіжне доручення №887 від 12.10.2020р. на суму 44 000,00 грн., Платіжне доручення №885 від 12.10.2020р. на суму 340 000,00 грн., Платіжне доручення №898 від 15.10.2020р. на суму 130 000,00 грн., Платіжне доручення №932 від 27.10.2020р. на суму 60 000,00 грн., Платіжне доручення №981 від 04.11.2020р. на суму 50 000,00 грн., Платіжне доручення №1015 від 10.11.2020р. на суму 45 000,00 грн., Платіжне доручення №1035 від 17.11.2020р. на суму 365 000,00 грн., Платіжне доручення №243 від 11.03.2021р. на суму 290 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено на не заперечується сторонами, що між позивачем та відповідачем склалися реальні господарські правовідносин за Договором поставки № ОТ01192 від 16.01.2019 р.
Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100316634 від 28.12.2010 року ТОВ "ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ" є платниками ПДВ.
Судом досліджено надані позивачем квитанції про реєстрацію податкової накладної № 14 від 31.07.2020 року, № 29 № від 19.10.2020 року та № 30 від 21.10.2020 року, згідно яких вбачається, що ТОВ "ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ" надіслало до ДПС України вказані податкові накладні. Реєстрація зупинена податковим органом. А щодо податкової накладної № 14 від 31.07.2020 року податковим органом прийнято рішення від 20.08.2020 року про відмову у її реєстрації.
Відповідно до квитанцій про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Відповідачем не зареєстровані наступні податкові накладні.
Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 ГПК України).
Як встановлено судом вище, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки № ОТ01192 від 16.01.2019 року.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач не виконав обов'язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредит за зазначену суму ПДВ.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, господарський суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Таким чином, з врахуванням положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, господарський суд приходить до висновку про відхилення доводів позивача про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача на втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ по розрахунках згідно договору поставки.
Так, згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Господарський суд зазначає, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
При прийнятті рішення у даній справі, господарський суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.03.2020 року у справі № 911/224/19, відповідно до якої, в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд зазначає, що позивачем на виконання ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано доказів на підтвердження доведення факту порушення відповідачем правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зокрема акту (довідки) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОГРУП" не підлягають задоволенню у повному обсязі, так як необґрунтовані та недоведені.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНОГРУП" до товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ТЕХНОЛОГІЯ" про відшкодування збитків у розмірі 196 730,52 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 13 вересня 2021 р.
Суддя Н.Д. Петренко