про залишення позовної заяви без руху
13.09.2021 р. Справа № 914/2576/21
Суддя Манюк П.Т., розглянувши матеріали
позовної заяви: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: ОСОБА_2 , с. Пасіки-Зубрецькі Львівської області
про визнання недійсними окремих положень договорів купівлі-продажу прав засновника (власника) та стягнення коштів
встановив
ОСОБА_1 звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними окремих положень договорів купівлі-продажу прав засновника (власника) та стягнення коштів.
Відповідно до частин 6 та 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
28.08.2021 суд звернувся до Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , який згідно інформації з позовної заяви проживає (перебуває) за адресою: АДРЕСА_1 .
10.09.2021 господарський суд отримав інформацію від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, що ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу час для усунення недоліків, встановлених при подані позовної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява, серед іншого, повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Як встановлено судом, в п.п. 5, 6 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неотримані кошти у розмірі вартості частини майна Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс», пропорційній до частки засновника (власника) ОСОБА_1 в Статутному капіталі підприємства на момент відчуження. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неотримані кошти у розмірі вартості частини майна Приватного підприємства «Хвоя», пропорційній до частки засновника (власника) ОСОБА_1 в Статутному капіталі підприємства на момент відчуження.
Таким чином, в порушення вищевказаної норми, позивачем в п.п. 5, 6 прохальної частини позову не зазначено конкретної ціни позову, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь та її обґрунтований розрахунок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року в розмірі 2 270, 00 гривні.
Тобто, позивач за подання до господарського суду позовної заяви з двома майновими вимогами та двома немайновими вимогами повинен був сплатити не менше 9 080, 00 грн.
Проте, у позовній заяві позивач клопотав звільнити його від сплати судового збору або зменшити його розмір.
Позивач, в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору посилається на ч. 2 ст. 123 ГПК України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої суд може звільнити від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи. Позивач зазначає, що він є пенсіонером та його дохід складається тільки з пенсії, розмір якої в 2020 році становить 24 800, 00 грн. При цьому, розмір необхідного до сплати судового збору є вищим, ніж 5% розміру річного доходу позивача, що є підставою для розгляду питань щодо відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору.
На підтвердження розміру доходів, позивач надав суду довідку Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про доходи № 8184 4295 0411 8103 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Щодо вказаної заяви, то суд зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд повинен встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Надані позивачем документи не в повній мірі відображають матеріальне становище позивача, оскільки не виключають отримання позивачем доходів із інших джерел та не є доказами неможливості сплати судового збору, отже не можуть бути визнані поважною причиною для звільнення від сплати судового збору. Таким чином, з метою підтвердження одержаного позивачем доходу за 2020, йому необхідно надати суду з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відомості про суми виплачених доходів за 2020, або в іншій формі інформацію, підтверджену фіскальними органами.
Також, господарський суд звертає увагу заявника на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства».
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви може бути задоволене за умови надання заявником належних доказів, що підтверджують розмір річного доходу особи.
Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Одночасно, суд звертає увагу позивача, що згідно з приписами ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. ст. 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними окремих положень договорів купівлі-продажу прав засновника (власника) та стягнення коштів - залишити без руху, надавши позивачу строк, до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення таких недоліків:
1.1. Зазначити у позовній заяві ціну позову та її обгрунтований розрахунок.
1.2. Надати суду докази сплати судового збору у відповідному розмірі з урахуванням суми заявленої до стягнення в п.п. 5, 6 прохальної частини позовної заяви або інформацію про доходи, підтверджену фіксальними органами для розгляду питання про звільнення від сплати судового збору.
2. У разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
3. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
4. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.Т. Манюк