79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.09.2021 справа № 914/1793/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніан»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛІПСІС»
про: стягнення 27 898,18 грн.,
Представники
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
22.06.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніан» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛІПСІС» про стягнення 27 898,18 грн.
29.06.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 04.08.2021р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
29.07.2021р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначивши при цьому про підтримання позовних вимог в повному обсязі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№17749/21.
У судове засідання 04.08.2021р. відповідачем участь повноважного представника не забезпечено, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
У судовому засіданні 04.08.2021р. суд постановив розгляд справи відкласти на 08.09.2021р.
Ухвалами, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання, відкладеного на 08.09.2021р.
31.08.2021р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами, зазначивши при цьому про підтримання позовних вимог в повному обсязі, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№20025/21.
У судове засідання 08.09.2021р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника, причин неявки суду не повідомив.
Відзиву від відповідача не надходило.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Суть спору:
Спір між сторонами виник внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання по своєчасній оплаті отриманого товару.
Позиція позивача:
В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами дистриб'юторського договору №111/20 від 20.08.2020р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
За прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, позивач також нарахував відповідачу 4 698,14 грн. штрафу на підставі п.6.12 договору.
Позиція відповідача:
Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.
Відповідач в судові засідання 04.08.2021р. та 08.09.2021р. не з'явився, вимог ухвал Господарського суду Львівської області у даній справі не виконав.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
20.08.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніан» (надалі- позивач) та Філія «ТОРГОВИЙ ДІМ УПК» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛІПСІС» (надалі- відповідач) укладено дистриб'юторський договір №111/20 (надалі- договір).
Відповідно до п.1.3 договору: «Організація за цим договором здійснює поставку товарів Дистриб'ютору, при цьому Організація надає, а Дистриб'ютор приймає на себе право на продаж Товарів на обумовленій в п.1.2 договору території…».
Позивач виконав договірні зобов'язання та здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною №РН 000014618 від 27.08.2020р. на суму 46 415,52 грн.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що розрахунок за кожну партію товарів здійснюється в наступному порядку: 100% вартості товару - не пізніше 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки товару.
Як зазначає позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання стосовно оплати вартості поставленого товару в повному обсязі.
Сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків за період першого кварталу 2021 року, відповідно до якого сума заборгованості відповідача склала 33 972,19 грн.
Надалі, позивач покликається, що відповідачем здійснено наступні проплати за договором, а саме 2000,00 грн.- 15.04.2021р., 6 772,15 грн.-28.04.2021р. та 2000,00 грн.-16.04.2021р., що стверджується наданими позивачем банківськими виписками.
З врахуванням здійснених проплат, сума основного боргу, станом на день пред'явлення позову склала 23 200,04 грн.
Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.
Відповідно до п.6.12 договору, у випадку затримки оплати отриманого товару дистриб'ютором на строк 30 (тридцять) календарних днів, дистриб'ютор сплачує Організації штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від розміру затриманого до сплати платежу.
Позивач покликається, що протягом 51 дня з моменту відвантаження товару за накладною, відповідачем не було здійснено оплат за отриманий товар, відтак вважає є наявні підстави для нарахування штрафу відповідно до п.6.12 договору.
За прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, позивач нарахував відповідачу 4 698,14 грн. штрафу на підставі п.6.12 договору.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, як підставні та обгрунтовані, підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
На виконання умов дистриб'юторського договору №11/20 від 20.08.2020. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46 415,52 грн. (про що безпосередньо свідчить вказання у видатковій накладній підстава поставки), що підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною: №РН 000014618 від 27.08.2020р. на загальну суму 46 415,52 грн.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно до п. 4.4 договору, кінцевий строк оплати отриманої дистриб'ютором партії продукції становить 21 календарний день з моменту отримання дистриб'ютором відповідної партії продукції згідно накладної.
При цьому, відповідач, на виконання умов дистриб'юторського договору №111/20 від 20.08.2020р., розрахувався лише частково, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками та актом звірки взаємних розрахунків, підписаним двосторонньо та скірпленим печатками обидвох сторін, решта суми заборгованості в розмірі 23 200,04 грн. залишилась несплаченою.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 23 200,04 грн.
Щодо заявленого позивачем до стягнення з відповідача штрафу у сумі 4 698,14 грн. суд зазначає наступне.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно п.6.12 договору, сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати більше 30 календарних днів від строку встановленого цим договором, дистриб'ютор зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Приймаючи до уваги, прострочення сплати відповідачем боргу за поставлений товар, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості у сумі 4 698,14 грн., вважає його невірним, оскільки останній необгрунтовано обраховано від суми 46 981,36 грн., а належало від суми у розмірі 46 415,52 грн. відповідно до видаткової накладної: №РН 000014618 від 27.08.2020р. на загальну суму 46 415,52 грн.
Відтак, зважаючи на те, що підстави для нарахування штрафу відповідно до п.6.12 договору наявні, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 4 641,55 грн.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача: 23 200,04 грн. - основної заборгованості та 4 641,55 грн. штрафу, що в загальній сумі становить заборгованість у розмірі 27 841,59 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору.
Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №1447 від 27.05.2021р. на суму 2 270,00 грн.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задоволив частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2 265,40 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЛІПСІС» (місцезнаходження: Україна, 79019, Львівська обл., місто Львів, пр.Чорновола В., будинок 4; ідентифікаційний код 42103807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніан» (місцезнаходження: Україна, 01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧИГОРІНА, будинок 49, квартира 61; ідентифікаційний код 24924849) заборгованість у розмірі 27 841,59 грн. та 2 265,40 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2021 р.
Суддя М.Р. Король