79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.2021 справа № 914/1777/21
Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, при секретарі судового засідання М.Г. Юрків, розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий Львівської області
про стягнення 3 434,36 грн.
за участю представників:
від позивача: С.С. Орел;
від відповідача: В.В. Сливка.
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про стягнення 14752,15 грн.
Ухвалою від 29.06.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 11.08.2021.
14.07.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№7980/21) в якому повідомляє суд про те, що у зв'язку із запровадженими на території України карантинними заходами не матиме змоги прибути у підготовче засідання 22.06.2021, просить суд відкласти підготовче засідання по справі на інші дату та час, а також просить надати можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення «EasyCon»
21.07.2021 на адресу суду надійшов відзив КП «Стрийтеплоенерго» на позовну заяву (вх. № 17049/21).
26.07.2021 на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 17308/21).
Ухвалою суду від 11.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 11.08.2021, розгляд справи відкладено на 02.09.2021.
Представник позивача 02.09.2021 взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимог підтримав.
Представник відповідача з'явився у судове засідання 02.09.2021, заперечив щодо позовних вимог в частині стягнення збитків.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні в нарадчій кімнаті судом складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що сторонами було укладено договір постачання природного газу, відповідно до умов якого (з врахуванням додаткових угод до нього) позивач зобов'язався поставити відповідачеві у 2018-2019 роках природний газ, а відповідач зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за спожитий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Оскільки поставлений природний газ був оплачений відповідачем з порушенням строку, встановленого у договорі, позивач нарахував відповідачу 285,39 грн пені, 23,79 грн 3% річних.
Крім цього, зважаючи на те, що у березні 2019 року відповідачем спожито менший від погодженого обсяг газу, за вказаний місяць споживання позивач нарахував відповідачеві збитки на загальну суму 3 125,18 грн.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 17049/21 від 21.07.2021) представник відповідача заперечує щодо нарахування позивачем збитків з огляду на їх недоведеність. Представник зазначає, що позивач у цій справі нічим не обґрунтовує заявлену до стягнення суму саме як збитків, не вказує докази, що підтверджують наявність збитків у заявленому розмірі, обмежуючись лише посиланням, що розрахунок збитків відповідає умовам Договору. На позивача, згідно з положеннями чинного законодавства, покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Таким чином, позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених недобором/перебором відповідачем природного газу у березні 2019 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення збитків не підлягають задоволенню у зв'язку із недоведеністю.
У відповіді на відзив (вх. № 17308/21 від 26.07.2021) позивач вважає, що відповідачем не було спростовано аргументів, викладених у позовній заяві. Зазначає, що протиправність поведінки відповідача виявилась у тому, що за наявності укладеного між сторонами договору та погодженого обсягу природного газу, відповідач не вчиняв жодних дій щодо коригування замовлених обсягів природного газу, як це передбачено в п. 2.4. Договору, щодо відповідного зменшення або збільшення обсягу до визначеного рівня споживання за відповідний місяць, не здійснивши відповідного повідомлення також згідно з умовами п. 1, 2 розділу VI Правил постачання природного газу. Наявність відповідних збитків полягає у тому, що відповідачем за березень 2019 року спожито обсяг природного газу менший, ніж було погоджено сторонами в Договорі та укладених до нього додаткових угодах. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими цим збитками полягає у невчиненні відповідачем дій щодо повідомлення постачальника про зменшення обсягу природного газу, що був початково замовлений. Вина відповідача у завданні позивачу збитків у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними матеріалами справи, при цьому, відповідачем не було спростовано належними засобами доказування презумпцію своєї вини у порушенні обумовленого Договором зобов'язання щодо споживання визначеного природного газу, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, що свідчили б про намір відповідача здійснити коригування замовлених обсягів природного газу.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
05.10.2018 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» (споживач) було укладено договір № 6447/18-КП-21 постачання природного газу.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 р. по 17.10.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. договору).
Сторонами було укладено 7 додаткових угод до договору постачання природного газу від 05.10.2018 № 6447/18-КП-21, а саме: № 1 від 23.10.2018; № 2 від 29.10.2018; № 3 від 02.11.2018; № 4 від 29.11.2018; № 5 від 20.03.2019; № 6 від 25.03.2019; № 7 від 24.04.2019.
У подальшому, на підставі укладених між сторонами додаткових угод до договору, строк його дії неодноразово продовжувався, востаннє такий був продовжений до 30.04.2019 включно (п.11.1. додаткової угоди № 4 від 29.11.2018).
На підставі додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 до договору, договір викладено в новій редакції.
Відповідно пунктів 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з пунктом 2.1. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018), постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 212 001 кубічних метрів, в тому числі по місяцях, зокрема: жовтень 2018 - 2 001 кубічних метрів; листопад 2018 - 40 тисяч кубічних метрів; грудень 2018 - 40 тисяч кубічних метрів; січень 2019 - 40 тисяч кубічних метрів; лютий 2019 - 40 тисяч кубічних метрів; березень 2019 - 40 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 - 10 тисяч кубічних метрів.
Положеннями п.2.2., п. 2.4., п.2.5. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) передбачено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п.1.2. цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги зазначені у п.2.1. цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (п.2.2.). Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГРС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором (п.2.4.). Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного у п.2.1. обсягу без підписання додаткової угоди (п.2.5.).
Додатковою угодою № 5 від 20.03.2019 сторони погодили, що постачальник зобов'язаний передати споживачу природний газ у обсязі 148 974 кубічних метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 2 001 кубічних метрів; листопад 2018 - 18 266 кубічних метрів; грудень 2018 - 32 530 кубічних метрів; січень 2019 - 38 444 кубічних метрів; лютий 2019 - 25 233 кубічних метрів; березень 2019 - 28 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 - 4 500 кубічних метрів.
Уклавши 24.04.2019 додаткову угоду № 7 до договору, сторони доповнили п. 2.1. цього договору у наступній редакції, так, зокрема, зазначили: «Постачальник передає споживачу у квітні 2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 7 400 кубічних метрів».
Пунктом 3.8. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання зобов'язань за договором, позивачем в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в кількості 138 164 кубічних метрів на загальну суму 1 037 841,67 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період жовтня 2018 по квітень 2019 включно.
Пунктом 3.11. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов?язань за зим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за вказаний період підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін у справі.
Відповідно п.5.1. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з пунктом 7.2. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З наявних матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено, що за поставлений природний газ споживач розраховувався з допущенням прострочень внесення оплат за отриманий природний газ, у зв'язку з чим відповідачу, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу за договором (з врахуванням додаткових угод), нараховано пеню на загальну суму 285,39 грн та 23,79 грн 3% річних, які позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, слід зазначити, що пунктом 6.2. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) сторони погодили, що споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13. цього договору.
Пунктом 3.13 договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору.
Відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі, меншому на 13 660 тисяч кубічних метрів, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих. № 26-928-19 від 16.05.2019, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил в розмірі 3 125,18 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (28 000 кубічних метрів) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором (14 340 кубічних метрів).
Таким чином, загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п.2.1. договору, розрахований на підставі п.3.13. та 5.7. договору та п.1 Розділу VI Правил, складає 3 125,18 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача за договором № 6474/18-кп-21 постачання природного газу від 05.10.2018 (з врахуванням 7 додаткових угод до цього договору) 3 434,36 грн боргу, з яких: пеня - 285,39 грн, 23,79 грн три проценти річних, 3 125,18 грн збитки.
Відповідач щодо стягнення збитків, нарахованих позивачем, заперечив, посилаючись на їх недоведеність: позивач не довів належними та допустимими доказами наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, не обгрунтував заявлену до стягнення суму саме як збитків, посилаючись лише на те, що розрахунок таких збитків відповідає умовам договору.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 6474/18-КП-21 постачання природного газу від 05.10.2018, з врахуванням 7 додаткових угод до цього договору, а саме: № 1 від 23.10.2018; № 2 від 29.10.2018; № 3 від 02.11.2018; № 4 від 29.11.2018; № 5 від 20.03.2019; № 6 від 25.03.2019; № 7 від 24.04.2019.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 3% річних, суд вважає їх правильними, а вимоги позивача про стягнення 23,79 грн 3% річних обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.8.2. договору із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 4 від 29.11.2018 (п.7.2.) до договору постачання природного газу від 05.10.2018 № 6474/18-КП-21, визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що сума пені в розмірі 285,39 грн, розрахована відповідно до умов договору є правильною, а позовні вимоги про її стягнення - обґрунтованими.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з положеннями статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є … доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Відповідно до частини 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Положеннями пункту 3.13 Договору від 05.10.2018 (в новій редакції) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений у пункті 2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний розрахунковий період.
Так, Додатковою угодою № 5 до Договору від 05.10.2018 внесені зміни до пункту 2.1 договору та встановили, серед іншого, що замовлений споживачем обсяг газу у березні 2019 року становить 28 тисяч кубічних метрів.
У березні 2019 року Відповідач спожив 14 340 кубічних метрів газу. Отже, Відповідач використав менший обсяг газу, аніж замовляв.
Разом з тим, погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не нівелює обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: (1) протиправність поведінки (порушення умов договору), (2) наявність збитку; (3) причинний зв'язок; (4) вину.
Суд звертає увагу, що закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у справі зазнав збитків, що свідчить про відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення. Ні в заявах по суті справи, ні в ході судового засідання 02.09.2021 представник Позивача не обґрунтував, якого саме виду збитків зазнав його довіритель (реальних чи упущеної вигоди). Зазначене є самостійною підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення 3 125,18 грн збитків
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Новаківського, буд. 9, ідентифікаційний код 05432684) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 285,39 грн пені, 23,79 грн 3% річних та 204,36 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 02.09.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.09.2021.
Суддя З.П. Гоменюк