79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.2021 справа № 914/1305/21
Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, при секретарі судового засідання М.Г. Юрків, розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго», м. Сокаль Львівської області
про стягнення 1061725,53 грн.
за участю представників:
від позивача: С.С. Орел;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» про стягнення 1061725,53 грн.
Ухвалою від 18.05.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання для на 22.06.2021.
03.06.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 13138/21) в якому повідомляє суд про те, що у зв'язку із запровадженими на території України карантинними заходами не матиме змоги прибути у підготовче засідання 22.06.2021, просить суд відкласти підготовче засідання по справі на інші дату та час, а також просить надати можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням програмного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою суду від 22.06.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 22.06.2021, підготовче засідання відкладено на 11.08.2021.
01.07.2021 суд постановив ухвалу про виправлення описки в абзаці 5 ухвали-повідомлення про судове засідання від 22.06.2021.
Представник позивача 11.08.2021 взяв участь у підготовчому засіданні у режимі відеокоференції. Додаткових клопотань не заявив, заперечень щодо закриття підготовчого провадження не висловив.
Представник відповідача не з'явився у підготовче засідання 11.08.2021. Станом на день проведення підготовчого засідання по справі відзиву на позовну заяву чи інших письмових заперечень на адресу суду не надходило.
Ухвали від 18.05.2021, 22.06.2021 надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 21.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 11.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання від 11.08.2021, суд постановив закрити підготовче засідання по справі, Розгляд справи по суті призначено на 02.09.2021.
Представник позивача 02.09.2021 взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
В судовому засіданні в нарадчій кімнаті судом складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що сторонами було укладено договір постачання природного газу, відповідно до умов якого (з врахуванням додаткових угод до нього) позивач зобов'язався поставити відповідачеві у 2019-2020 роках природний газ, а відповідач зобов'язався здійснити остаточний розрахунок за спожитий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Оскільки поставлений природний газ був оплачений відповідачем з порушенням строку, встановленого у договорі, позивач нарахував відповідачу 15444,66 грн пені, 31775,93 грн 3% річних, 81796,43 грн інфляційних втрат.
Станом на день розгляду справи по суті від відповідача не надходили письмові пояснення чи заперечення по суті спору.
Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
25.09.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (споживач) було укладено договір № 4116/1920-ТЕ-21 постачання природного газу.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. договору).
Сторонами було укладено 8 додаткових угод до договору постачання природного газу від 25.09.2019 № 4116/1920-ТЕ-21, а саме: № 1 від 22.10.2019; № 2 від 12.11.2019; № 3 від 09.12.2019; № 4 від 19.12.2019; № 5 від 28.01.2020; № 6 від 24.02.2020; № 7 від 23.03.2020; № 8 від 23.04.2020.
Відповідно до перелічених додаткових угод сторонами погоджувалися зміни щодо ціни на природний газ у період до 30.04.2020 включно.
Відповідно пунктів 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з пунктом 2.1. договору, постачальник передає споживачу в період з 01.10.2019 до 30.04.2020 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 640 тисяч кубічних метрів, в тому числі по місяцях, зокрема: жовтень 2019 - 50 тисяч кубічних метрів; листопад 2019 - 100 тисяч кубічних метрів; грудень 2019 - 120 тисяч кубічних метрів; січень 2020 - 130 тисяч кубічних метрів; лютий 2020 - 110 тисяч кубічних метрів; березень 2020 - 100 тисяч кубічних метрів; квітень 2020 - 30 тисяч кубічних метрів.
Положеннями п.2.2., п. 2.4., п.2.5. договору (додаткова угода №4 від 26.11.2018) передбачено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п.1.2. цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги зазначені у п.2.1. цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (п.2.2.). Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГРС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором (п.2.4.). Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 10% від зазначеного у п.2.1. обсягу без підписання додаткової угоди (п.2.5.).
Пунктом 3.8. договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На виконання зобов'язань за договором, позивачем в період з 01.10.2019 по 30.04.2020 поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1 626 107,29 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період жовтня 2019 по квітень 2020 включно.
Пунктом 3.11. договору передбачено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов?язань за зим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за вказаний період підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін у справі.
Відповідно п.5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з пунктом 7.2. договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.01.2020), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2,% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З наявних матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено, що за поставлений природний газ споживач розрахувався в неповному обсязі. Однак, у зв'язку з допущенням споживачем прострочень внесення оплат за отриманий природний газ, відповідачу, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу за договором (з врахуванням додаткових угод), нараховано 15444,66 грн пені, 31775,93 грн 3% річних, 81796,43 грн інфляційних втрат.
Позивач просив стягнути з відповідача за договором № 4116/1920-ТЕ-21 постачання природного газу від 25.09.2019 (з врахуванням 8 додаткових угод до цього договору) заборгованість на загальну суму 1 061 725,53 грн, з яких 932 708,51 грн - сума основного боргу,15 444,66 грн - пеня, 31 775,93 грн - три проценти річних, 81 796,43 грн - інфляційні втрати.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 4116/1920-ТЕ-21 постачання природного газу від 25.09.2019, з врахуванням 8 додаткових угод до цього договору, а саме: № 1 від 22.10.2019; № 2 від 12.11.2019; № 3 від 09.12.2019; № 4 від 19.12.2019; № 5 від 28.01.2020; № 6 від 24.02.2020; № 7 від 23.03.2020; № 8 від 23.04.2020.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за договором підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року включно.
За змістом п. 5.1. договору постачання природного газу від 25.09.2019 № 4116/1920-ТЕ-21, визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із наявних матеріалів справи, зокрема довідки «Сальдо по підприємству» та довідок по операціях за договором № 4116/1920-ТЕ-21 від 25.09.2019 за період з 01.10.2019 по 31.12.2019, та судом встановлено, що за поставлений природний газ за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року включно споживач розрахувався в неповному обсязі, оплата за поставлений газ за вказаний період відбувалася поза строками, встановленими у п. 5.1. договору, а відтак відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх правильними, а вимоги позивача про стягнення 31 775,93 грн 3% річних та 81 796,43 грн інфляційних втрат обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.8.2. договору із змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою №4 від 26.11.2018 (п.7.2.) до договору постачання природного газу від 25.09.2019 № 4116/1920-ТЕ-21, визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2,% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що сума пені в розмірі 15 444,66 грн, розрахована відповідно до умов договору є вірною, а позовні вимоги про її стягнення - обґрунтованими.
Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач станом на момент прийняття рішення доказів сплати заборгованості на загальну суму 932 708,51 грн не надав, наявності заборгованості у цьому розмірі не спростовував, власного контррозрахунку не надав, як і не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин, ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Частина перша статті 4 ГПК України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Оскільки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 21, ідентифікаційний код 22422842) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 932 708,51 грн основного боргу, 15 444,66 грн пені, 31 775,93 грн 3% річних, 81 796,43 грн інфляційних втрат та 15 925,88 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 02.09.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.09.2021.
Суддя З.П. Гоменюк