Справа № 633/494/20
Провадження № 2/633/16/2021
02 вересня 2021 року смт. Печеніги Печенізький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
при секретарі: Панченко С.В.
позивача - ОСОБА_1
за участі представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №633/494/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки та Ѕ частину рухомого майна придбаного за час шлюбу,-
встановив:
07.10.2020 року позивач звернулась до суду із позовом , який в подальшому був уточнений та з урахуванням останніх уточнень позивач просила суд визнати право власності на Ѕ частину земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частину рухомого майна придбаного за час шлюбу, а саме на телевізор «SAMSUNG» модель LE320450G 1W, серійний номер 16823 LL BB 01298P, 2011 року, вартістю 1750.00 грн; холодильник «SAMSUNG» модель RT 34 MBSW, серійний номер 10684 DAYC000037E, 2006 року, вартістю 1000 грн; стіл обідній дерев'яний 1 шт., стільці дерев'яні 4 шт., 2005 року, вартістю 1000 грн, прихожу-шафа, вішалка, 2010 року, вартістю 400.00 грн., на загальну суму 4150 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 5254 грн. 50 коп. компенсації за Ѕ половину вартості автомобіля марки ВАЗ, модель 21011 типу легковий седан -В, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та 1175 грн. компенсації вартості іншого сумісного майна всього на суму: 6429 грн.50 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в т.ч. витрати на проведення оцінок майна на суму 3500 (три тисячі) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивач з відповідачем перебували з 04 червня 1989 р. в зареєстрованому шлюбі. З травня 2018 року подружжя мешкало окремо.
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 26.11.2019 року за позивачем визнано право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_2 .
Інша частина вище вказаного будинку належить колишньому чоловіку позивача, шлюб з яким розірвано 12 грудня 2019 року, згідно заочного рішення Печенізького районного суду Харківської області, яке набрало законної сили 13.01.2020 року. За час спільного проживання у шлюбі, вся документація на купівлю вище вказаного будинку оформлялась на ім'я колишнього чоловіка позивача. Земельна ділянка під вище вказаним будинком з надвірними будівлями та спорудами приватизована відповідачем. ОСОБА_3 оформив право власності на вище вказану земельну ділянку на своє ім'я.
Окрім цього, за час спільного проживання у шлюбі, колишнє подружжя мають певне майно, після розірвання шлюбу подружжя не можуть дійти спільної згоди, щодо поділу набутого за час шлюбу майна. Загальна вартість якого , згідно звіту про оцінку майна СОДФОП ОСОБА_5 складає 10 650,00 грн а також, автомобіль марки ВАЗ, модель 21011 типу легковий седан -В, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно звіту про оцінку майна СОДФОП ОСОБА_5 ринкова вартість якого складає 10 520,00 грн.
Оскільки, сторони після розірвання шлюбу не можуть дійти спільної згоди, щодо поділу набутого за час шлюбу майна, позивач була вимушена звернутись до суду з вказаним позовом для вирішення даного питання у судовому порядку. При цьому позивач у позовній заяві зазначила, що вказане майно є саме спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набувалось за рахунок їх спільної праці за час перебування у шлюбі, а тому підлягає поділу у рівних частках.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 09.10.2020 року позовна заява була залишена без руху, оскільки позивачем не були надані до суду документи, які підтверджували вартість спірного майна, а саме земельної ділянки та позивачем не було зазначено остаточну ціну позову та не був сплачений судовий збір.
29.10.2021 року позивач усунула недоліки позовної заяви та подала до суду уточнену позовну заяву.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 03.11.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
17.11.2020 відповідач ОСОБА_3 подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що він з заявленими позовними вимогами позивача не згоден, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції зазначив наступне.
Позивач з відповідачем перебували з 04 червня 1989 р. в зареєстрованому шлюбі. З травня 2018 року шлюбні- сімейні відносини між подружжям були припинені. Після припинення шлюбних відносин, подружжя добровільно розподілили побутове майно надбане за час шлюбу, відповідач у відзиві зазначає, що він не перешкоджав позивачу на свій розсуд забрати речі з будинку. Позивачка забрала та вивезла з будинку наступні речі: пральну машину Індезіт, вартістю - 4000 грн; морозильну камеру Самсунг, вартістю - 7000 грн; мікрохвильову піч Самсунг, вартістю - 2000 грн; мийку з тумбою, вартістю - 1000 грн; дзеркало, вартістю - 800 грн; посуд, постільну білизну та інші побутові речі, вартістю - 5000 грн. На той час, не вирішеним питанням між подружжям, стало питання щодо розподілу житлового будинку, який подружжя придбало в період шлюбу, відповідно до договору-купівлі продажу від 19.01.1990 р.
В листопаді 2019 року позивач звернулась до Печенізького районного суду Харківської області з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, оскільки між подружжям не було вирішено питання, шодо розподілу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 26.11.2019 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку вищезазначеного житлового будинку.
Заочним рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 12 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний. Заочне рішення суду набрало законної сили 13.01.2020 року.
Поряд з тим, відповідач у відзиві зазначив, що він не погоджується в вимогою позивача, щодо визнання права власності на Ѕ частку набутої під час шлюбу земельної ділянки, оскільки дана земельна ділянка належить відповідачу на праві особистої приватної власності та відноситься до категорії земель з цільовим призначенням, що не є майном, нажитим подружжям за час шлюбу, оскільки відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, на підставі рішення виконавчого комітету Печенізької селищної ради від 31 січня 2000 р. №1/20. 22 січня 2001 р. ОСОБА_3 було передано землю для обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,1500 га, ведення особистого підсобного господарства- 0,0088 га. Про що, був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії та номер 1-ХР №075441, що розташована на території АДРЕСА_1 .
Також відповідач не визнає вимогу ОСОБА_1 щодо визнання права власності на Ѕ частку автомобіля марки ВАЗ 21011 р.н. НОМЕР_1 , оскільки даний автомобіль не є об'єктом права сумісної власності подружжя, оскільки його власником є інша особа, яка зазначена в технічному паспорті.
01.12.2020 р. позивач ОСОБА_1 подала до канцелярії суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що відзив на позовну заяву ОСОБА_3 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки в поданому відзиві відсутній підпис відповідача та відсутня дата його складання. На обґрунтування своєї позиції позивач зазначила наступне.
Позивач у відповіді на відзив вказує на те, що відповідач у відзиві, зазначив, що після припинення шлюбних відносин, подружжя добровільно розділили побутове майно набуте під час шлюбу. Про те, даний факт ніякими доказами не підтверджений. Позивач вважає, що ніякого добровільного розподілу між подружжям майна після припинення шлюбних відносин у подружжя не було. Відповідач практично усе нерухоме майно утримує у себе та користується ним на власний розсуд. Ніякого майна на суму 5000 гривень позивач не забирала та не вивозила з будинку. Також питання щодо поділу майна подружжя, а саме житлового будинку, про який, відповідач зазначив у відзиві, не є предметом спору у даній справі, так як поділ іншого сумісного нажитого майна подружжя, не був предметом спору у справі про поділ житлового будинку.
Окрім цього, позивач вважає, що оскільки для обслуговування даного будинку відповідачу було виділено у власність земельну ділянку, то у позивача, за якою визнано право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 у такій самій частці виникає право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку та відповідну Ѕ частину надвірних будівель та споруд.
Поряд з тим, позивач не згодна з позицією відповідача з приводу не визнання ОСОБА_3 вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частку автомобіля марки ВАЗ 21011 р.н. НОМЕР_1 , оскільки спірний автомобіль був фактично придбаний за спільні сумісні кошти подружжя, кошти власнику автомобіля були сплачені у сумі 2800 дол. США, але до теперішнього часу автомобіль не переоформлений відповідачем. Факт наявності спірного автомобіля у володінні відповідача, підтверджується матеріалами оцінки автомобіля, яка була проведена в присутності відповідача за місцем його мешкання.
Позивач у відповіді на відзив, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22.12.2020 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик та допит свідків в судовому засіданні та закрито підготовче провадження у справі. Розгляд цивільної справи призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Зазначила, що добровільного розподілу майна між подружжям після припинення шлюбних відносин не було. Усі нерухомі речі знаходяться у будинку, де мешкає відповідач. Відповідач користується усім рухомим та нерухомим майном на власний розсуд. ОСОБА_3 позбавив позивача можливості користуватися спірним майном, оскільки з 2018 року ОСОБА_1 не має можливості потрапити до будинку. Спірний автомобіль колишнє подружжя фактично придбали за спільні кошти у шлюбі. Власнику автомобіля було ними сплачено 2800 дол. США, але до цього часу, автомобіль не переоформлений відповідачем.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зазначила, що все майно яке було набуто сім'єю Стадників є їх спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу у рівних частинах. У позивача відсутня можливість користуватися спірним майном на власний розсуд. З приводу визнання права власності на Ѕ частину рухомого майна, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що дане майно було придбане подружжям у шлюбі, на даний час позивач бажає отримати компенсацію за Ѕ половину вартості автомобіля марки ВАЗ 21011 типу легковий седан -В, 1980 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 у сумі 5254 грн. 50 коп. та 1175 грн.00 коп. компенсації вартості іншого сумісного майна на загальну суму 6429 грн.50 коп. та стягнути з відповідача понесені судові витрати в тому числі, витрати за проведення оцінок майна на загальну суму 3500 грн.00 коп.
Відповідач в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення позовної заяви, зазначив що після припинення шлюбних відносин, сторони добровільно розподілили побутове майно набуте за час шлюбу. Відповідач не перешкоджав колишній дружині забрати на свій розсуд речі з спільного на той час будинку. Речі які ОСОБА_1 забрала з будинку, належали подружжю а не їх дітям про що, позивач вказує у відповіді на відзив. Одночасно, відповідач не заперечував, що рухомі речі що є предметом позову, окрім автомобіля були придбані під час шлюбу. З приводу автомобіля за який позивач бажає отримати грошову компенсацію, відповідач з даною вимогою позивача не згоден, зазначив що спірний автомобіль не є об'єктом права спільної сумісної власності, так як власником автомобіля є інша особа яка зазначена в технічному паспорті, а саме ОСОБА_6 , право власності на автомобіль до відповідача не переходило. За таких обставин, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти доводів позову позивача заперечувала, зазначила, що факт придбання земельної ділянки у період шлюбу, не свідчить, про те, що дана земельна ділянка є спільним майном подружжя. Оскільки, відповідно до Державного акту на право приватної особистої власності на землю, 0,1588 га. державний акт на право приватної власності був виданий відповідачу 22.01.2001 р. на підставі рішення виконавчого комітету Печенізької селищної ради від 31 січня 2000 р. №1/20. Тобто, спірна ділянка належить позивачу належить на праві особистої приватної власності що відноситься що категорії земель з цільовим призначенням та одержана ОСОБА_3 безоплатно у частці земельного фонду, що не є майном, нажитим подружжям у шлюбі.
Допитана 11.03.2021 р. в якості свідка позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з 04.06.1989 року сторони прожили тридцять років у зареєстрованому шлюбі. Будинок та землю купували після весілля. На купівлю будинку на той час, подружжю допомагали їх батьки. Будинок був оформлений на відповідача. За час перебування у шлюбі у них було багато речей. Після поділу майна подружжя, а саме житлового будинку та після розлучення, позивач забрала з даного будинку тільки свої особисті речі. Частину особистих речей позивачки, відповідач виніс у флігель, а іншу частину речей які були придбані під час шлюбу, відповідач не віддає та не надає можливості позивачу потрапити до будинку та забрати їх. На даний час, спірний будинок та земельну ділянку відповідач використовує для власного проживання, позивач змушена винаймати інше житло. Речі які відповідач зазначив у відзиві, які позивач вивезла за згодою відповідача особисто позивачці не належать, частина речей належали сину та донці колишнього подружжя а морозильну камеру яку вказує у відзиві відповідач забрала сестра позивачки, яка дарувала 7000 грн ОСОБА_1 на день народження для купівлі морозильної камери. З приводу придбаного по довіреності автомобіля, позивач пояснила, що автомобіль був фактично придбаний подружжям у 2008 році у шлюбі за 2800 дол.США. На даний час право власності на автомобіль відповідач не зареєстрував. Керує транспортним засобом на підставі технічного паспорту. Довіреність яка була надана власником на ім'я відповідача, на даний час вже не дійсна.
Допитані 11.03.2021 р. в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснили суду, що подружжя перебувало в зареєстрованому шлюбі з 1989 р. Після весілля подружжя купували будинок разом з земельною ділянкою, займалися перебудовою будинку. На той час їм допомагали батьки. За час перебування у шлюбі, ними було надбано не мало речей. У 2008 році подружжям було куплено автомобіль на якому їздить і на даний час відповідач. Разом з тим, в судовому засіданні свідки зазначили, що після розірвання шлюбу та поділу майна позивач забрала тільки свої особисті речі. Інша частина речей знаходяться у будинку у користуванні відповідача. Позивач позбавлена можливості потрапити до будинку оскільки, відповідач не надає їй такої можливості та мешкає в даному будинку зі своєю співмешканкою. Речі які були вивезені з будинку позивачкою, належали дітям Стадників а морозильна камера належала сестрі позивачки, яка давала кошти сестрі на придбання морозильної камери у сумі 7000 грн.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 26.11.2019 р. по справі № 633/198/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя -задоволені. За ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.9-11).
Заочним рішенням Печенізького районного суду Харківсткої області від 12 грудня 2019 р. по справі №633/296/19, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.(а.с.12-13).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що 22.06.2020 року державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.М. на підставі рішення Печенізького районного суду Харківської області, серія та номер: 633/198/19, виданого 26.11.2019 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, літ «А» з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 39,7 кв.м., житловою площею 15.5 кв.м. розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності 37093565.(а.с.7).
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами вбачається, що за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .( а.с.14-18).
Як вбачається з довідки, виданої виконкомом Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області від 10.07.2020 р. №02-30/1275, гр. ОСОБА_1 1970 р.н. яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2018 року за вказаною адресою фактично не проживає.
Також за час шлюбу відповідачем ОСОБА_3 приватизовано земельну ділянку площею 0,1588 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії І-ХР №075441 від 22 січня 2001 року (а.с.10-13).
В матеріалах справи міститься копія адвокатського запиту до Відділу Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області щодо надання відомостей та завіреної копії державного акту про право власності на земельну ділянку та копії технічної документанції земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .(а.с.7).
Згідно відповіді на адвокатський запит Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.10.2020 вих№29-20-9-7946/0/19-20 вбачається, що за інформацією Відділу у Печенізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи в яких здійснювались до 29.12.2020 р. включно, обліковується державний акт на право приватної власності на ім'я ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована на території смт. Печеніги тупик 1-го Травня, Печенізької селищної ради, площею 0,1588 га, серія 1-ХР №075441, зареєстрований 22.01.2011 р. за № 762.Технічна документація на земельну ділянки відсутня. (а.с.41).
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1588 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що дана земельна ділянка забудована, кадастровий номер земельної ділянки не присвоєний. Величина вартості, отримана в результаті оцінки даної земельної ділянки складає 46004 грн.00 коп.(а.с.131-142).
Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначила, що речі які були куплені колишнім подружжям за час перебування у шлюбі відповідач не віддає та автомобіль марки ВАЗ 21011,1980 року випуску був фактично придбаний за спільні сумісні кошти подружжя, кошти власнику автомобіля були сплачені у сумі 2800 дол. США, але до теперішнього часу автомобіль не переоформлений відповідачем. Факт наявності спірного автомобіля у володінні відповідача підтверджується матеріалами оцінки автомобіля, яка була проведена в присутності відповідача у дворі за місцем його мешкання. Домовленості щодо способу поділу даного майна між сторонами не було досягнуто, за таких обставин, позивач звернулась до Керівника суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 діючого на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №579/19 від 26.07.2019 р. для отримання звіту про визначення ринкової вартості майна бувшого в використанні: меблів, побутової техніки, та іншого майна бувшого в використанні що частково належало на правах спільної власності ОСОБА_1 в кількості, що вказана в переліку, згідно поданої заяви.
Як вбачається зі віту про оцінку майна, вартість майна переліченого в позовній заяві в результаті проведеної оцінки, згідно висновку оцінки складає 10 650 грн.00 коп. (а.с.143-169).
Згідно проведеної оцінки щодо визначення ринкової вартості автомобіль марки ВАЗ, моделі 21011, типу легковий седан- В, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 вбачається, що ринкова вартість даного транспортного засобу складає 10 520 грн.00 коп. (а.с.170-188).
Оскільки сторони по справі шлюб розірвали, а згоди щодо поділу майна в частині поділу Ѕ частини земельної ділянки та Ѕ частини рухомого майна надбаного за час шлюбу не досягли, суд надаючи оцінку правовідносинам що склались між сторонами, зазначає наступне.
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, введення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі постанова Пленуму), а саме в п. п. 23, 24 зазначає, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами тощо.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Така правова позиція сформована Верховним Судом та викладена в постановах від 24 травня 2019 року у справі № 360/303/17-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 648/2988/16-ц, від 14 листопада 2019 року у справі №570/4823/15-ц.
Суд не погоджується з позицією відповідача ОСОБА_3 , що спірна земельна ділянка не є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки вона була одержана відповідачем в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, дачного і гаражного будівництва, що є на думку відповідача його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
За встановлених обставин справи, враховуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року N 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року N 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Згідно Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 26.11.2019 року (справа №633/198/19) з якого вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі. Визнано за ОСОБА_1 визнано право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року №6-814цс15.
Оскільки для обслуговування даного спірного будинку виділена у власність земельна ділянка, то у позивача ОСОБА_1 , за якою визнано право власності на Ѕ частку житлового будинку у такій самій частці виникає право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.
Таким чином, судом встановлено що зазначена вище земельна ділянка була набута ОСОБА_3 під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог позивача про поділ побутової техніки та майна надбаного подружжям за час шлюбу, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для розгляду справи.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зробленого поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
При цьому суд приймає до уваги оцінку майна з боку ОСОБА_1 яка не заперечувалась жодною стороною у справі.
Згідно Звіту про оцінку майна від 12.07.2020 ринкова вартість майна бувшого в використанні: меблів, побутової техніки, та іншого майна бувшого в використанні колишнім подружжям, що частково належало на правах спільної власності ОСОБА_1 в кількості, що вказана в переліку згідно поданої заяви складає 10 650,00 грн.
Доводи відповідача про добровільний поділ майна, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на майно а саме: телевізор «SAMSUNG» модель LE320450G 1W, серійний номер 16823 LL BB 01298P, 2011 року, вартістю 1750.00 грн; холодильник «SAMSUNG» модель RT 34 MBSW, серійний номер 10684 DAYC000037E, 2006 року, вартістю 1000 грн; стіл обідній дерев'яний 1 шт., стільці дерев'яні 4 шт., 2005 року, вартістю 1000 грн, прихожу-шафа, вішалка, 2010 року, вартістю 400.00 грн., на загальну суму 4150 грн. надбане за час шлюбу подружжям підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає що не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача грошової компенсації у розмірі 5254 грн.50 коп. за Ѕ частину вартості автомобіля марки ВАЗ, модель 21011 типу легковий седан -В, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено що спірний автомобіль марки ВАЗ, модель 21011 типу легковий седан -В, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження придбання спірного автомобіля за спільні кошти подружжя за час перебування у шлюбі.
Як вбачається зі звіту про оцінку спірного автомобіля та копії технічного паспорту, власником спірного автомобіля є ОСОБА_6 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що спірний автомобіль не може бути розділений між сторонами у відповідності до заявлених вимог позивача, оскільки перебуває у власності іншої особи і тому суд вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами, відповідно до якого судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,140,141 ЦПК України, ст.60, ч.1 ст.70 СК України, ч.1 ст.81, ст.116, ч.ч.1,4 ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки та Ѕ частину рухомого майна придбаного за час шлюбу - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на наступне майно придбане за час шлюбу а саме: на телевізор «SAMSUNG» модель LE320450G 1W, серійний номер 16823 LL BB 01298P, 2011 року, вартістю 1750.00 грн; холодильник «SAMSUNG» модель RT 34 MBSW, серійний номер НОМЕР_3 , 2006 року, вартістю 1000 грн; стіл обідній дерев'яний 1 шт., стільці дерев'яні 4 шт., 2005 року, вартістю 1000 грн, прихожу-шафа, вішалка, 2010 року, вартістю 400.00 грн., на загальну суму 4150 грн.
Пральну машину «LG», 2005 року, вартістю 900.00грн., кухонні меблі: шафи навісні 4 шт., столи кухонні в т.ч. мийка 4 шт., 2005 року, вартістю 1000.00грн., комплект меблів: прихожу шафа, вішалка, 1990 року, вартістю 400.00грн, диван 2018 року вартістю 3200.00 грн., диван, 1990 року, вартістю 500.00 грн, диван 1990 року, вартістю 500.00 грн., на загальну суму 6500 грн. залишити у власності ОСОБА_3 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме частину сплаченого судового збору в сумі 560 (п'ятсот шістдесят ) грн. 52 коп. та частину витрати на проведення оцінок майна в сумі 2333 (дві тисячі триста тридцять три) 34 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Печенізький районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 13.09.2021 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя О.В. Цимбалістенко