ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.09.2021Справа № 910/10577/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС 1991»
до Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварюванні ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України
про стягнення 985 083,51 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС 1991» (далі - позивач, ТОВ «КРОНОС 1991») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона» Національної академії наук України (далі - відповідач, НТК «ІЕЗ ім. Є.О.Патона» НАН України) про стягнення 985 083,51 грн на підставі Договору позики № 23/05 (поворотної фінансової допомоги) від 23.05.2016, з яких: 982 096,86 грн основного боргу, 2 986,65 грн 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання щодо повернення позики у строк, встановлений наведеним договором позики.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 позовну заяву ТОВ «КРОНОС 1991» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10577/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову № б/н від 01.07.2021, відповідно до якої ТОВ «КРОНОС 1991» просить суд вжити заходи до забезпечення позову у спосіб накладення арешту на кошти на рахунках, відкритих НТК «ІЕЗ ім. Є.О.Патона» НАН України у будь-яких фінансових та банківських установах в національній та/або іноземній валюті, та нерухоме майно (згідно переліку, наведеному у заяві про забезпечення позову) в межах суми позову 985 083,51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «КРОНОС 1991» про забезпечення позову.
15.07.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 про відкриття провадження у справі № 910/10577/21.
30.07.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/10577/21 до 06.09.2021, з огляду на можливість примирення сторін у спорі. Вказаним клопотанням відповідач повідомив, що він звернувся до позивача з пропозицією врегулювати спір на стадії судового провадження шляхом підписання та виконання мирової угоди з дотриманням вимог, встановлених ст. 192 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Враховуючи що станом на 14.09.2021 сторони не повідомили суд про результати врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, суд, розглянувши подані матеріали, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
23.05.2016 між Приватним акціонерним товариством «КРОНОС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КРОНОС 1991» (позикодавець, позивач) та Науково-технічним комплексом «Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона» Національної академії наук України (позичальник, відповідач) було укладено Договір позики № 23/05 (поворотної фінансової допомоги) (далі - Договір або Договір № 23/05 від 23.05.2016).
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець надає позичальнику позику (поворотну фінансову допомогу), а останній зобов'язується повернути позику у визначеному цим Договором порядку та строки. Позика надається позичальнику на безвідсотковій (безвідплатній) основі (п. 1.2 Договору).
За умовами п. 2.1 Договору позика надається у розмірі 1 000 000,00 гривень.
30.06.2016 між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 23/05 від 23.05.2016 (далі - Додаткова угода № 1 від 30.06.2016), якою розділ 2 Договору було доповнено п. 2.2, відповідно до якого на момент підписання цього Договору сума позики, згідно курсу гривні до долару США на міжбанківському ринку є еквівалентом 39 777 доларів США. При цьому сторони домовились, що повернення позики здійснюється за формулою: сума боргу в доларах США помножується на курс гривні до долара США на міжбанківському ринку, який визначається на сайті Міністерства фінансів України (http://minfin.com.ua/currency/) станом на день розрахунку.
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що позикодавець надає позику протягом 1 (одного) дня з моменту підписання цього Договору або одночасно з його укладанням. Позика надається в безготівковій формі шляхом перерахування суми позики на банківський рахунок позичальника (п. 3.2 Договору).
Згідно п. 4.1 Договору позика надається строком на п'ять років до 23.05.2021 року.
За змістом п. 5.1 Договору позика повертається позикодавцю на його банківський рахунок у строк, вказаний в п. 4.1 цього Договору.
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання (п. 6.1 Договору).
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач згідно платіжного доручення (копія якого наявна у матеріалах справи) № 2117 від 23.05.2016 надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 1 000 000,00 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання поворотної фінансової допомоги свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позикодавцем своїх зобов'язань за Договором.
21.04.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 21, відповідно до якого просив останнього повернути суму отриманої позики в строки і розмірі згідно умов Договору № 23/05 від 23.05.2016. Вказаний лист був отриманий відповідачем 27.04.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0305717279340.
Листом № К-57/40 від 19.05.2021 відповідач повідомив позивача про неможливість повернення позики у строки, визначені Договором, через скрутне матеріальне становище. Цим же листом відповідач гарантував повернення позики у розмірі та порядку, що визначені Договором № 23/05 від 23.05.2016.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань по Договору № 23/05 від 23.05.2016 суму поворотної фінансової допомоги повернув лише частково, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю «КРОНОС 1991» згідно платіжного доручення № 2234 від 19.05.2021 100 000,00 грн, що за розрахунком позивача еквівалентно 3 639,01 дол. США (100 000,00 грн / 27,48 грн (курс долара на міжбанківському ринку станом на 19.05.2021) = 3 639,01 доларів США).
Таким чином, за розрахунком позивача, сума заборгованості відповідача (повернення фінансової допомоги), що підлягає сплаті у гривнях, становить 982 096,86 грн (39 777 дол. США (сума позики в дол. США) - 3 639,01 дол. США (сума часткової оплати відповідача в дол. США) х 27,1763 грн (курс долара на міжбанківському ринку станом на 30.06.2021) = 982 096,86 грн).
Оскільки відповідачем не були дотримані вимоги Договору стосовно повернення суми позики до 23.05.2021 року, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач здійснив нарахування 2 986,65 грн 3% річних за період з 25.05.2021 по 30.06.2021.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 982 096,86 грн основного боргу та 2 986,65 грн 3% річних.
Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором позики, який підпадає під правове регулювання норм параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України (статті 1046 - 1053).
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до умов пунктів 4.1 та 5.1 Договору відповідач зобов'язується повернути суму позики (поворотної фінансової допомоги) до 23.05.2021 року.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню позики (поворотної фінансової допомоги) у строк, встановлений у п. 1.4 Договору (до 23.05.2021), у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за Договором у розмірі 982 096,86 грн (основний борг).
При цьому судом перевірено, що наведений позивачем у позовній заяві розрахунок основного боргу у розмірі 982 096,86 грн відповідає встановленим судом обставинам справи та умовам Договору.
Станом на час вирішення справи по суті матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повернення відповідачем коштів позивачу шляхом перерахування вищенаведеної суми на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів повернення позики (поворотної фінансової допомоги) у строк, встановлений у п. 1.4 Договору.
За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов Договору в частині надання відповідачу позики (поворотної фінансової допомоги), враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов'язань щодо повернення суми позики (поворотної фінансової допомоги) до 23.05.2021, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 982 096,86 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 2 986,65 грн 3% річних за період з 25.05.2021 по 30.06.2021.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних, дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 2 986,65 грн 3% річних за період з 25.05.2021 по 30.06.2021.
За приписами частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, повно і всебічно з'ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС 1991» до Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона» Національної академії наук України підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 14 776,25 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 14 776,25 грн покладається на відповідача.
Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Науково-технічного комплексу «Інститут електрозварюванні ім. Є.О. Патона» Національної академії наук України (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 11; ідентифікаційний код 30179417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНОС 1991» (Україна, 04119, місто Київ, вулиця Сім'ї Хохлових, будинок 15; ідентифікаційний код 13674102) 982 096,86 грн (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі дев'яносто шість гривень 86 коп.) основного боргу, 2 986,65 грн (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість гривень 65 коп.) 3% річних та 14 776,25 грн (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 25 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 14.09.2021.
Суддя Гумега О.В.