ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.08.2021Справа № 910/20141/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши матеріали
заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/20141/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 20В, оф. 1037, код ЄДРПОУ 39237508)
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
про внесення змін до договору
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Кривошея Д.А.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до договору поставки № 286/1/20/91 від 11.11.2020 року в частині збільшення вартості продукції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 року у справі №910/20141/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" задоволено повністю, внесено зміни до договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне), для техніки спеціального призначення (за кошти державного бюджету України) від 11.11.2020 року № 286/1/20/91, укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА", а саме з 01.12.2020 змінено Специфікацію (п.1.1. договору), виклавши її в новій редакції.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.03.2021 року надійшла заява стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" б/н від 22.03.2021 року про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач в порядку ст.ст. 123, 124, 126, 244 ГПК України просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/20141/20 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 року у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.
Як встановлено судом згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" 19.04.2021 року від боржника - Міністерства оборони України надійшла апеляційна скарга №286/1/27 від 19.03.2021 року на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 року у справі № 910/20141/20 та матеріали справи були скеровані до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20141/20 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до повернення матеріалів справи №910/20141/20 до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 року у справі № 910/20141/20 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 року у справі № 910/20141/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 20-В, офіс 1037; ЄДРПОУ 39237508) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ЄДРПОУ 00034022) 3153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Північним апеляційним господарським судом 06.07.2021 року справа № 910/20141/20 була повернута до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 року у справі № 910/20141/20 заяву стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/20141/20 прийнято до розгляду, судове засідання з розгляду заяви призначено на 11.08.2021 року.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
В судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення 11.08.2021 року з'явився уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача - не з'явився.
Про дату, час і місце судового засідання 11.08.2021 року з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105478335284.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 05.08.5021 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на заяву ТОВ «Люкс Країна» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20141/20, в якому останній заперечує проти заяви позивача та зазначає, що перша заява позивача по суті спору не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), що є підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України.
Будь - яких заяв та клопотань від позивача на час проведення судового засідання 11.08.2021 року до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивач (заявник) не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано відповіді на відзив відповідача та представник позивача не прибув в судове засідання з розгляду заяви по суті 11.08.2021 року, за відсутності клопотань про відкладення судового засідання, суд згідно приписів ч. 4 ст. 244 ГПК України здійснював розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі виключно за наявними матеріалами за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні з розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення 11.08.2021 року представник відповідача проти задоволення заяви позивача заперечував з підстав, викладених в відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва -
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
Зокрема, відповідач у поданому відзиві на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20141/20 заперечує проти заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн. та зазначає, що заява позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем з першою заявою по суті спору не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Так, судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору № 02 про надання правової допомоги № 02 від 09.12.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» (клієнт за договором, позивач у справі) та адвокатом Тележинським М.М. (адвокат за договором); копію Додаткової угоди № 3 від 05.03.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 02 від 09.12.2020 року; детальний опис наданих адвокатом послуг згідно Договору № 02 про надання правової допомоги від 09.12.2020 року; розрахунок суми судових витрат, понесених ТОВ «Люкс Країна» у зв'язку із розглядом справи № 910/20141/20 на суму 72102,00 грн.; копію акту наданих послуг від 09.03.2021 року, згідно якого загальна вартість послуг адвоката складає 70 000,00 грн.; копію виписки банку за 09.03.2021 року та копію платіжного доручення № 413 від 09.03.2021 року про перерахування ТОВ «Люкс Країна» на користь Тележинського М.М. грошових коштів в сумі 70 000,00 грн.; копію довіреності № 03 від 15.01.2021 року на ім'я адвоката Тележинського М.М.
За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 910/20141/20, склала 70000,00 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, аналіз статей 123, 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти беззаперечного висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною витрат, що входять до інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому імперативність положень зазначеної норми ГПК України визначає покладення інших судових витрат, зокрема, витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в разі відмови в задоволенні позову на самого позивача.
Як свідчать матеріали справи, під час прийняття рішення у даній справі 17.03.2021 року судом не було вирішено питання судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, що зумовило звернення позивача до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення згідно ст. 244 ГПК України.
Як зазначалось судом вище, за результатами розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача Міністерства оборони України постановою від 10.06.2021 року останню задоволено, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Згідно ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Країна" відмовлено, за висновками суду підстави для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/20141/20 у відповідності до вимог статті 244 ГПК України відсутні.
Окрім цього судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч.2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частиною 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відзив повинен містити, зокрема, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Таким чином, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України для позивача є позовна заява.
В свою чергу, у відповідності до ч. 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зазначене положення забезпечує дотримання визначеного ч. 1 ст. 13 ГПК України принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім того, згідно ч. 4 вказаної статті кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі " Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Так, дослідивши наявні в матеріалах справи документи судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Тележинським М.М. було укладено Договір № 02 про надання правової допомоги № 02 від 09.12.2020 року, та погоджено розмір гонорару адвоката в розмірі 70000,00 грн., проте в поданій суду позовній заяві міститься попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, який окрім судового збору не включає в себе витрат на професійну правничу допомогу, що є додатковою підставою для відмови позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 70000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні заяви стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС КРАЇНА" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/20141/20 відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 13 вересня 2021 року.
Суддя А.М.Селівон