ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2021Справа № 910/1694/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучко Трек Сістемс" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телусс Метал" (м. Київ)
про стягнення 656.416,61 грн
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бучко Трек Сістемс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телусс Метал" про стягнення 797.449,93 грн, з яких: 178.412,00 грн заборгованості за прийнятий товар, 487.920,00 грн вартості неприйнятого товару, 65.750,65 грн 3% річних та 65.367,28 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору від 20.06.18. купівлі-продажу товару № 03-ДВБК.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.21. відкрито провадження у справі № 910/1694/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
08.04.21. від відповідача надійшло клопотання про продовження йому процесуального строку для надання відзиву на позов та подано сам відзив на позовну заяву.
08.04.21. відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 1500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.21. відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву та повернуто відзив; постановлено розгляд справи № 910/1694/21 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.21.
29.04.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він визнає позов в частині несплати коштів на суму 178.412,00 грн заборгованості за прийнятий товар, однак заперечує проти стягнення інфляційних втрат, 3% річних, 487.920,00 грн вартості неприйнятого товару.
13.05.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 25.05.21.
25.05.21. позивачем подано відповідь на відзив.
25.05.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 08.06.21.
07.06.21. відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суми 2.500,00 грн.
07.06.21. відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 178.412,00 грн заборгованості за прийнятий товар, з підстав відсутності предмета спору внаслідок добровільної оплати коштів.
08.06.21. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 656.416,61 грн, з яких: 487.920,00 грн вартості неприйнятого товару, 59.994,56 грн 3% річних та 108.502,05 грн інфляційних втрат.
08.06.21. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
08.06.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про: прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на що залишено без задоволення заяву відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 178.412,00 грн; продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 13.07.21.
13.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.07.21.
22.07.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 26.08.21.
Позивач та відповідач явку своїх повноважних представників в судове засідання 26.08.21. по розгляду справи по суті не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
За висновками суду, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.08.21.
26.08.21. суд в нарадчій кімнаті склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
20.06.18. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір № 03-ДВБК купівлі-продажу товару (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується на умовах та в порядку, що визначені Договором, передати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором, оплатити та прийняти Товар. Під Товаром, що є предметом поставки за Договором розуміються деталі верхньої будови колії, а саме: рейки, накладки, залізобетонні та дерев'яні шпали, плити, елементи рейкових скріплень, пристрої, залізничний інструмент та механізми, інше (п. 1.2 Договору).
В пункті 1.3 Договору зафіксовано, що номенклатура, кількість та вартість Товару вказуються у Специфікаціях до Договору.
Сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію № 1 до Договору.
Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту підписання і діє до 31.12.18., але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань за Договором.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
За своїм змістом та правовою природою Договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статтей 655-697 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 5.1 Договору поставка Товару здійснюється на умовах EXW (франко склад заводу виробника, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010»).
Товар постачається партіями. Строк поставки Товару вказується у відповідних додатках до Договору (п. 5.2 Договору).
Судом встановлено, що такі додатки зі строком поставки Товару сторонами не узгоджувались та не підписувались.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що передача Товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання Товару. При одержанні Товару Покупець підписує видаткові накладні на кожну партію Товару та надає належним чином оформлену довіреність на прийом товарно-матеріальних цінностей від Продавця (п. 5.4 Договору).
Згідно видаткових накладних, що підписані сторонами та скріплені їх печатками, (т. 1 арк. справи 20-29), позивач поставив на умовах Договору відповідачу Товар на загальну суму 3.144.912,00 грн.
Означене сторонами не заперечується.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 4.1-4.2 Договору визначено наступне.
Покупець на підставі Договору перераховує на розрахунковий рахунок Продавця попередню оплату в розмірі не менше 80% від загальної суми вартості Товару по Специфікації до Договору. Термін передоплати вказується у відповідних додатках до Договору. Решту вартості Товару Покупець здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на кожну партію Товару.
Терміни здійснення передоплати сторонами погоджено жодними додатками до договору не було. З огляду на що суд дійшов висновку, що єдиним погодженим строком оплати поставленого Товару сторони визначили строк у п'ять банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на кожну партію Товару.
Жодного іншого порядку перерахування відповідачем позивачу грошових коштів, крім перерахунку на розрахунковий рахунок, сторонами погоджено не було, з огляду на що не відповідає дійсності твердження відповідача про відсутність погодження способу передачі коштів відповідачем позивачу за отриманий Товар.
При цьому суд зауважує відповідачу на недоречності, некоректності застосування до п. 4.2 Договору тверджень про його невідповідність вимогам принципу правової визначеності, який стосується чіткості, зрозумілості, однозначності, стабільності, прогнозованості правових норм.
Сторонами не заперечується і матеріалами справи підтверджується (т. 1 арк. справи 30-34, 130), що відповідач сплатив позивачу 3.144.912,00 грн за поставлений Товар, однак, з простроченням.
Далі позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором на суму 487.920,00 грн щодо оплати та прийняття Замовленого за Договором Товару. Вказана сума становить різницю між вартістю Товару, вказаною у Специфікації № 1 до Договору (3.632.832,00 грн) та вартістю поставленого позивачем Товару (3.144.912,00 грн).
За твердженням позивача означена сума мала була бути сплачена відповідачем у строк до закінчення строку дії Договору, тобто до 31.12.18.
З такими твердженнями позивача суд не погоджується виходячи з наступного.
Як відзначалось судом, єдиним погодженим строком оплати поставленого Товару сторони визначили строк у п'ять банківських днів з моменту підписання видаткової накладної на кожну партію Товару.
Товар на суму 487.920,00 грн позивачем поставлено не було, з огляду на що строк його оплати є таким, що не настав.
Оскільки Товар на зазначену суму відповідачу не поставлявся, то відсутні підстави стверджувати, що Товар на суму 487.920,00 грн не було прийнято відповідачем.
При цьому і самого обов'язку поставити Товар на суму 487.920,00 грн у позивача не виникло.
Отже позовні вимог в цій частині задоволенню не підлягають.
З підстав несвоєчасної сплати вартості поставленого на суму 3.144.912,00 грн Товару та несплати 487.920,00 грн, позивач нарахував відповідачу 59.994,56 грн 3% річних та 108.502,05 грн інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи кінцеві дати для нарахувань (31.01.21. для інфляційних втрат та 11.02.21. для 3% річних), дати здійснених відповідачем оплат поставленого Товару, дати виникнення прострочень на суми поставок (з 30.06.18. на суму 328.320,00 грн, 10.07.18. на суму 1.175.040,00 грн, 11.07.18. на суму 328.320,00 грн, 12.07.18. на суму 712.320,00 грн, 24.08.18. на суму 600.912,00 грн) вирахувавши від'ємні значення інфляційних нарахувань, суд здійснив перерахунок та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 27.712,50 грн 3% річних та 63.464,39 грн інфляційних втрат.
3% річних та інфляційні втрати на суму 487.920,00 грн нараховано безпідставно, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення 487.920,00 грн вартості неприйнятого товару, в задоволенні якої судом відмовлено, а отже також задоволенню не підлягають.
Отже, після здійсненого перерахунку та з врахуванням висновків, викладених в попередньому абзаці даного рішення, суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення 32.282,06 грн 3% річних та 45.037,66 грн інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивачем пред'явлено до стягнення 16.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Як відзначалось судом, відповідач просив зменшити розмір таких витрат до суми в розмірі 2.500,00 грн.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До стягнення позивачем за рахунок відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу на підставі: договору від 11.01.21 № 11/01-21 про надання правової допомоги, додатку-доручення № 1 до нього, довідки АТ КБ «Приватбанк» від 24.05.21.
За твердження позивача ним було понесено витрати на наступну правничу допомогу:
- вивчення матеріалів справи тривалістю 2 години вартістю 1.000,00 грн;
- надання правової консультації (розробка правової позиції, розрахунок заборгованості) тривалістю 2 години вартістю 1.000,00 грн;
- підготовка позовної заяви тривалістю 6 годин вартістю 3.000,00 грн;
- відповідь на відзив тривалістю 6 годин вартістю 3.000,00 грн;
- ознайомлення з відзивом тривалістю 1 година вартістю 2.000,00 грн;
- підготовка клопотань у справі тривалістю 2 години вартістю 2.000,00 грн;
- представництво інтересів у суді (станом на 25.05.21.) тривалістю 2 години вартістю 4.000,00 грн.
З урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а також часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець та тривалість розгляду і складність справи, враховуючи умови договору від 11.01.21 № 11/01-21 суд вважає, що:
- «підготовка клопотань у справі» не підлягають стягненню з відповідача, оскільки не вбачається, які клопотання адвокат готував;
- задовольняються судом витрати в сумі 2.000,00 грн. за участь в двох судових засіданнях 13.05.21., 25.05.21. виходячи з таких обставин: судове засідання 13.05.21. тривало 30 хвилин, засідання 25.05.21. тривало 20 хвилин;
- не підлягає стягненню з відповідача вартість послуг «ознайомлення з відзивом», оскільки позивачем навіть не конкретизовано чи це послуга ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду, чи послуга фактичного вивчення змісту такого відзиву;
- також, враховуючи час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, врахувавши зміст відповіді на відзив, того, що подання відповіді на відзив є правом позивача, а не його обов'язком, витрати на «відповідь на відзив» підлягають частковому задоволенню на суму 1500,00 грн. з розрахунку трьох годин роботи.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на професійну правничу допомогу в розмірі 8.500,00 годин роботи, які і належить стягнути з відповідача.
Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.19. у справі № 915/237/18.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8.500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телусс Метал" (03187, м. Київ, проспект академіка Глушкова, б. 32, кв. 5; ідентифікаційний код 36958769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бучко Трек Сістемс" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, б. 15/3, офіс 110; ідентифікаційний код 39784667) 27.712 (двадцять сім тисяч сімсот дванадцять) грн 50 коп. 3% річних, 63.464 (шістдесят три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 39 коп. інфляційних втрат, 1.367 (одну тисячу триста шістдесят сім) грн 65 коп. судового збору та 8.500 (вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 13.09.21.
Суддя Т.М. Ващенко