ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2021Справа № 910/2735/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА"
про стягнення 7052516,23 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ"
про визнання договору недійсним
представники сторін:
від ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ": Непочатих В.В.
від ТОВ "АЛЬФАРА": не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" про стягнення 6545123,00 грн, з яких: 6411000,00 грн - сума основного боргу, 26825,38 грн - 3% річних, 107301,53 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди залізничного рухомого складу 09/11-2020 від 09.11.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.03.2021.
26.02.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" надійшла заява про забезпечення позову у якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" (рухоме та нерухоме) та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" і знаходяться у нього чи інших осіб в рамках ціни позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про забезпечення позову повернуто заявнику.
16.03.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021 повідомлено учасників справи № 910/2735/21, що призначене на 25.03.2021 підготовче засідання не відбудеться, підготовче засідання у справі призначено на 15.04.2021.
15.04.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Протокольною ухвалою від 15.04.2021 судом продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.05.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про забезпечення позову, з метою забезпечення позову у справі №910/2735/21 накладено арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю " АЛЬФАРА" і знаходяться у нього чи інших осіб в рамках ціни позовної заяви - 6545126,00 грн, в тому числі на всі розрахункові рахунки, які відкриті Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" на день подання цієї заяви та які будуть відкритті після подання даної заяви про забезпечення позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 по справі №910/2735/21.
27.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" звернулося до Господарського суду міста Києва із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/2735/21.
06.05.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивачем заявлено до стягнення заборгованості у сумі 6798500,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені у сумі 204516,81 грн та 3% річних у сумі 49499,42 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/2735/21, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/2735/21.
У підготовчому засіданні 13.05.2021 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 13.05.2021 відкладено підготовче засідання на 25.05.2021.
13.05.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "АЛЬФАРА" надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху.
25.05.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" надійшли письмові пояснення та заява про усунення недоліків зустрічного позову.
Протокольною ухвалою від 25.05.2021 відкладено підготовче засідання на 17.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про визнання договору недійсним, вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом, повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі №910/2735/21 відбудеться 17.06.2021.
14.06.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 розгляд заяви ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про забезпечення позову призначено на 17.06.2021.
Протокольною ухвалою від 17.06.2021 відкладено судове засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на 24.06.2021.
Протокольною ухвалою від 17.06.2021 закрито підготовчогое провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про забезпечення позову.
22.07.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи накладних за грудень 2020 року.
У судовому засіданні 22.07.2021 суд на підставі ст.207 ГПК України протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання ТОВ "АЛЬФАРА" про долучення до матеріалів справи накладних за грудень 2020 року, оскільки ТОВ "АЛЬФАРА" не наведено поважних причин неможливості подати відповідні докази у строки встановлені процесуальним кодексом.
Протокольною ухвалою від 22.07.2021 відкладено судове засідання по суті на 02.09.2021.
05.08.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів сплати правничих послуг.
16.08.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про забезпечення позову.
02.09.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "АЛЬФАРА" надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 02.09.2021, розглянувши клопотання ТОВ "АЛЬФАРА" про відкладення розгляду справи суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.
Так, клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю представника ТОВ "АЛЬФАРА" взяти участь у судовому засіданні 02.09.2021.
У відповідності до ч.1 - 2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Однак, ТОВ "АЛЬФАРА" не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми можуть бути підставою для відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.
Неможливість одного з представників ТОВ "АЛЬФАРА" бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.
Окрім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судом враховано, що за змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
За таких обставин, оскільки за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на вище наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті.
Представник ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" у судовому засіданні 02.09.2021 надав пояснення по суті позовних вимог за первісним позовом, просив суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив.
У судовому засіданні 02.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
09.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" (суборендар) було укладено договір суборенди залізничного рухомого складу № 09/11-2020 (далі - договір), відповідно до умов якого суборендодавець зобов'язується передати, а суборендар прийняти в суборенду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад), технічно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в Актах прийому - передачі до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Номери PC, кількість, модель, рік будови і вид PC вказуються в Актах прийому-передачі до цього Договору, які є невід'ємною частиною.
Відповідно до додатку 1 до договору, сторонами визначений перелік спеціалізованих вагонів у загальній кількості 291 одиниця, які передаються сторонами за відповідним договором.
Порядок прийому і передачі рухомого складу визначений сторонами у розділі 2 договору.
Відповідно до п2.1. договору, передача рухомого складу в суборенду відбувається в місці(ях), визначених за угодою Сторін цього Договору і оформляється актом прийому - передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі Україні території) погодженій Сторонами. Датою початку суборенди вважається дата підписання актів прийому-передачі. День підписання акту прийому-передачі вважається першим днем суборенди і відповідає по даті прибуття вагонів на залізничну станцію прийому-передачі на території України. Доставка рухомого складу до місця передачі в суборенду здійснюється за рахунок Суборендодавця. Вказані дати повинні відповідати відповідному календарному штемпелю в залізничній накладній станції прибуття або даним ГІОЦ AT "Укрзалізниця" (дислокація).
На виконання умов договору, позивачем за первісним позовом в період з 14.11.2020 по 28.12.2020 було передано ТОВ "АЛЬФАРА" в суборенду залізничні вагони у загальній кількості 291 одиниць, що підтверджується підписаними актами прийому-передачі рухомого складу: від 14.11.2020, від 17.11.2020, від 18.11.2020, від 19.11.2020, від 21.11.2020, від 23.11.2020, від 24.11.2020, від 25.11.2020, від 27.11.2020, від 28.11.2020, від 29.11.2020, від 30.11.2020, від 01.12.2020, від 02.12.2020, від 04.12.2020, від 05.12.2020, від 06.12.2020, від 09.12.2020, від 28.12.2020.
Так, відповідно до акту прийому-передачі від 14.11.2020 до договору відповідачу передано вагон №59225375;
згідно із актом прийому-передачі від 17.11.2020 відповідачу передано вагони: №58840034, 59136424, 59148890;
відповідно до акту прийому-передачі від 18.11.2020 відповідачу передано вагони: №№59223149, 59227660;
відповідно до акту прийому-передачі від 19.11.2020 відповідачу передано вагони: №№58845942, 58858267;
відповідно до акту прийому-передачі від 21.11.2020 до договору, відповідачу передано вагони: №№59136796, 59203695, 59222976, 59212092, 59125054, 58836016, 58920547, 59224485, 59223594, 59216598, 58842113, 59203794, 59207407, 59223263, №59225219;
відповідно до акту прийому-передачі від 23.11.2020 відповідачу передано вагони: №№58803495, 58815390, 58822495, 58839705, 58842261, 58843889, 58847609, 58855081, 58855834, 58920240, 58920703, 58920729, 58920802, 58920844, 58920919, 58921263, 58921271, 58921362, 58921958, 58922022, 58922055, 58929944, 58929993, 59121160, 59121988, 59122051, 59122416, 59123117, 59123315, 59123398, 59123596, 59123828, 59123844, 59123943, 59124602, 59124727, 59125013, 59132290, 59133595, 59137554, 59142992, 59144022, 59144196, 59144410, 59144493, 59146399, 59201897, 59203992, 59207191, 59207647, 59207779, 59209403, 59209742, 59209965, 59210112, 59222729, 59222752, 59222786, 59223180, 59224311, 59225458, 59225557, 59225581, 59226266, 59226332, 59226381, 59226746, 59227058, 59227157, 59227991, 59228379, 59228767, 59228916, 59229112, 59229278;
відповідно до акту прийому-передачі від 24.11.2020 відповідачу передано вагони: №№ 58800798, 58818899, 58835554, 58836628,58837501, 58837550, 58842592, 58844028, 58857285, 58857517, 58857640, 58857814, 58857921, 58858481, 58859232, 59122499, 59131599, 59137893, 59143198, 59144105, 59206334, 59211417, 59214395, 59224295, 59224691.
відповідно до акту прийому-передачі від 25.11.2020 відповідачу передано вагони №№ 58842014, 58858465, 58921222, 58929936, 59121848, 59122085, 59122655, 59122770, 59123026, 59123042, 59123141, 59123760, 59123976, 59124255, 59124917, 59143875, 59210138, 59211441, 59215814, 59222802, 59224329, 59226704, 59226712, 59227264, 59227389, 59228031, 59228510, 59228908, 59228924, 59229179, 59229583;
відповідно до акту прийому-передачі 27.11.2020 відповідачу передано вагони №№ 58804295, 58821190, 58842378, 58842477, 58843723, 58855131, 58856295, 58859794, 59122887, 59124750, 59132597, 59138966, 59145896, 59149591, 59206300, 59206474, 59209841;
відповідно до акту прийому-передачі від 28.11.2020 відповідачу передано вагони: №№ 58821992, 58840232, 58840265, 58843988, 58856204, 58856972, 58857160, 58857483, 58858424, 58921941, 59120576, 59121764, 59121871, 59122218, 59123778, 59136762, 59136879, 59140392, 59144147, 59147892, 59202192, 59203596, 59204693, 59206573, 59209387, 59211177, 59211185, 59211359, 59214791, 59214890, 59222893, 59222935, 59223693.
відповідно до акту прийому-передачі від 29.11.2020 відповідачу передано вагони: №№ 58921081, 58921446, 58921503, 58921537, 58921586, 58921990, 59101394, 59121806, 59122457, 59122754, 59123000, 59124362, 59126904, 59144337, 59209874, 59215855, 59222570, 59222646, 59222703, 59222810, 59222943, 59223073, 59224006, 59224022, 59224634, 59224832, 59224873, 59225078, 59225334, 59226282, 59226969, 59227025, 59227041, 59228130, 59228155, 59228932, 59229674;
відповідно до акту прийому-передачі від 30.11.2020 відповідачу передано вагони №№ 58802299, 58818394, 58846031, 58855545, 58855875, 58856261, 59121798, 59143818, 59147496, 59202267, 59206623, 59207571, 59229898;
відповідно до акту прийому-передачі від 01.12.2020 відповідачу передано вагони №№ 58843608, 58920992, 58921230, 59122606, 59139329, 59140095, 59206516, 59222661, 59228213;
відповідно до акту прийому-передачі 02.12.2020 відповідачу передано вагони: №№58921370, 58921644, 59227256, 58821497, 58835505, 58840208, 58842816, 58843905, 58855594, 58859802, 59122895, 59136887, 59140079;
відповідно до акту прийому-передачі від 04.12.2020 відповідачу передано вагони №№58836859, 58842147, 58855974, 58857343, 58857467, 58920190, 59123190, 59131243, 59201095, 59208991;
відповідно до акту прийому-передачі від 05.12.2020 відповідачу передано вагони №№58921966, 59225433;
відповідно до акту прийому-передачі від 06.12.2020 відповідачу передано вагон №59124701;
відповідно до акту прийому-передачі від 09.12.2020 відповідачу передано вагон №58921479;
відповідно до акту прийому-передачі від 28.12.2020 відповідачу передано вагон №58921487.
Відповідно до п.4.1., 4.2.договору суборендна плата нараховується за кожну добу суборенди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з суборендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в суборенду відповідно до п.1.1. цього договору. Розмір суборендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору.
Згідно із умовами договору, підписавши 09.11.2020 додаток №3 до договору, сторони встановили суборендну плату у розмірі 500,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу.
За змістом п. 4.3 договору, суборендна плата оплачується у наступному порядку:
за перший місяць суборенди на умовах 100% вартості суборендної плати суборендар здійснює на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі РС в суборенду;
за наступні місяці суборенди на умовах 100% вартості суборендної плати за поточний місяць суборенди до 10 (десятого) числа поточного місяця.
Відповідно до п.4.5. договору, суборендодавець направляє Акт наданих послуг суборендареві до 5-го числа місяця, що йде за звітним місяцем суборенди. Суборендар впродовж 5-ти днів з дати отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен затвердити і завірити його зі свого боку печаткою та направити його суборендодавцеві. У разі не повернення Акту в термін встановлений даним договором Акт вважається прийнятим Клієнтом за принципом мовчазної згоди, а послуги такими, що надані належним чином.
На підтвердження наданих позивачем послуг з надання у користування РС між сторонами підписані акт виконаних робіт №871 від 30.11.2020 на суму 737000,00 грн, акт виконаних робіт №950 від 31.12.2020 на суму 4434000,00 грн, акт виконаних робіт №48 від 31.01.2021 на суму 2077000,00 грн.
Загальна сума наданих послуг в період з 14.11.2020 по 31.01.2021 становить 7248000,00 грн.
Оскільки відповідачем (за первісним позовом) здійснено часткову оплату 837000,00 грн за надані у користування залізничні вагони, заборгованість ТОВ "АЛЬФАРА" (відповідача за первісним позовом) перед ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (позивачем за первісним позовом) станом на 31.01.2021 становила 6411000,00 грн. Також між сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 31.01.2021 становила 6411000,00 грн.
Під час розгляду справи позивачем за первісним позовом подано заяву про збільшення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 387500,00 грн за користування залізничними вагонами до моменту підписання актів прийому-передачі рухомого складу з суборенди від 01.02.2021, від 18.02.2021, від 20.02.2021, від 21.02.2021, від 22.02.2021, від 24.02.2021, від 25.02.2021.
На підтвердження наданих позивачем послуг з надання у користування РС на суму 387500,00 грн між сторонами підписаний акт виконаних робіт №102 від 28.02.2021.
Посилаючись на порушення ТОВ "АЛЬФАРА" взятих на себе зобов'язань за договором суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020, ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" у редакції заяви про збільшення позовних вимог заявлено про стягнення з ТОВ "АЛЬФАРА" заборгованості у сумі 6798500,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені у сумі 204516,81 грн та 3% річних у сумі 49499,42 грн.
Відповідач за первісним позовом відзиву на позов не подав, однак у письмових поясненнях вих.№193 від 25.05.2021 зазначив, що викладені у позовній заяві обставини частково відповідають дійсності, однак, з урахуванням положень ч.6 ст.762 ЦК України на відповідача не може бути покладена оплата орендної плати у заявленому позивачем розмірі, оскільки 184 вагонів були непридатні до перевезення.
ТОВ "АЛЬФАРА" заявлено зустрічний позов до ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про визнання договору недійсним договору суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 укладено з порушенням вимог ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю", ст.203, 215, 230 Цивільного кодексу України.
ТОВ "АЛЬФАРА" (позивач за зустрічним позовом) вказує, що залізничні вагони які були передані за договором є несправними та такими, що непридатні до їх використання та стверджує, що враховуючи ціну договору, укладенню та підписанню такого договору мало передувати рішення загальних зборів учасників кожної сторони про надання згоди на вчинення правочину, оскільки ціна такого правочину перевищує 50 відсотків вартості чистих активів сторін договору. Однак, станом на дату укладення договору, загальні збори відповідача за зустрічним позовом не приймали рішення та не надавали згоди на укладення та підписання вказаного договору.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ") посилається на те, що ТОВ "АЛЬФАРА" не надано жодних доказів на підтвердження прострочення планових термінів проведення ревізії механізмів розвантаження вагонів; не підтверджено обставин, що призвели до неправильного сприйняття ТОВ "АЛЬФАРА" фактичних обставин правочину та вплинуло на волевиявлення Товариства, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Також ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" надано рішення одноособового учасника ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" від 06.11.2020 щодо надання згоди виконавчому органу (генеральному директору) Товариства Коротковій І.М. на вчинення значних правочинів, зокрема, укладення з ТОВ "АЛЬФАРА" договору суборенди залізничного рухомого складу.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.
По первісному позову:
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як підтверджено матеріалами справи правові відносини між сторонами виникли на підставі договору суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020. За своєю правовою природою укладений між сторонами спору Договір є договором піднайму, до якого за приписами ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України застосовуються положення про договір найму.
Згідно з вимогами ст.759 Цивільного кодексу України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правових відносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно із актами прийому-передачі рухомого складу: від 14.11.2020, від 17.11.2020, від 18.11.2020, від 19.11.2020, від 21.11.2020, від 23.11.2020, від 24.11.2020, від 25.11.2020, від 27.11.2020, від 28.11.2020, від 29.11.2020, від 30.11.2020, від 01.12.2020, від 02.12.2020, від 04.12.2020, від 05.12.2020, від 06.12.2020, від 09.12.2020, від 28.12.2020 ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" передано ТОВ "АЛЬФАРА" в суборенду залізничні вагони у загальній кількості 291 одиниць.
Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
У пунктах п.4.1., 4.2. договору суборендна плата нараховується за кожну добу суборенди рухомого складу. Розмір суборендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору.
У додатку №3 до договору сторони встановили суборендну плату у розмірі 500,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу.
Як встановлено судом, на підтвердження наданих позивачем послуг з надання у користування РС між сторонами підписані акти виконаних робіт №871 від 30.11.2020 на суму 737000,00 грн, №950 від 31.12.2020 на суму 4434000,00 грн, №48 від 31.01.2021 на суму 2077000,00 грн, №102 від 28.02.2021 на суму 387500,00 грн.
Акти виконаних робіт підписані відповідачем без заперечень та зауважень щодо обсягу та суми наданих позивачем послуг з надання у користування РС.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач (за первісним позовом) здійснив часткову оплату 837000,00 грн за надані у користування залізничні вагони.
Отже, заборгованість ТОВ "АЛЬФАРА" перед ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" за договором суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020 становила 6798500,00 грн (7635500,00 грн - 837000,00 грн).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
Відповідач за первісним позовом у свою чергу не надав суду належних та вірогідних доказів на спростування заборгованості перед ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" за договором суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020 у сумі 6798500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 4.3 договору, суборендна плата оплачується у наступному порядку:
за перший місяць суборенди на умовах 100% вартості суборендної плати суборендар здійснює на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі РС в суборенду;
за наступні місяці суборенди на умовах 100% вартості суборендної плати за поточний місяць суборенди до 10 (десятого) числа поточного місяця.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконане зобов'язання ТОВ "АЛЬФАРА" перед ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" за договором суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020 у сумі 6798500,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору у сумі 6798500,00 грн відповідачем за первісним позовом не надано.
З приводу посилань ТОВ "АЛЬФАРА" на те, що 184 вагонів були непридатні до перевезення, у зв'язку із чим на підставі ч.6 ст.762 ЦК України на відповідача за первісним позовом не може бути покладена оплата орендної плати у заявленому ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" розмірі, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 4.4. договору суборендна плата розраховується виходячи з фактичного часу роботи кожного вагону впродовж звітного періоду за вирахуванням часу знаходження вагонів в планових видах ремонту та поточних ремонтах, пов'язаних із заміною неремонтопридатних вузлів та деталей, в порядку передбаченому п.3.1.3., які підтверджуються довідками форми ВУ-23, ВУ-36 (дати складання довідок не вважаються днями суборендного користування), виданих вагоноремонтними підприємствами, які здійснювали ремонт вагону.
Сторони обмінюються оперативною інформацією в період слідування вагону в ремонт, його знаходження в ремонті і в очікуванні виходу з вагоноремонтного підприємства.
Під час знаходження вагонів в поточних видах ремонту і слідування в/з них Суборендар не звільняється від сплати суборендиої плати, крім випадків виконання поточного ремонту, пов'язаного із заміною неремонтопридатних вузлів та деталей, в порядку передбаченому п.3.1.3.
У відповідності до п.19. Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року №113, підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних, претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.
Згідно із п.4.5. договору, суборендодавець направляє Акт наданих послуг суборендареві до 5-го числа місяця, що йде за звітним місяцем суборенди. Суборендар впродовж 5-ти днів з дати отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен затвердити і завірити його зі свого боку печаткою та направити його суборендодавцеві.
Як встановлено судом ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" передано ТОВ "АЛЬФАРА" в суборенду залізничні вагони у загальній кількості 291 одиниць згідно із актами прийому-передачі рухомого складу: від 14.11.2020, від 17.11.2020, від 18.11.2020, від 19.11.2020, від 21.11.2020, від 23.11.2020, від 24.11.2020, від 25.11.2020, від 27.11.2020, від 28.11.2020, від 29.11.2020, від 30.11.2020, від 01.12.2020, від 02.12.2020, від 04.12.2020, від 05.12.2020, від 06.12.2020, від 09.12.2020, від 28.12.2020.
У підписаних між сторонами Актах приймання-передачі, у графі "технічний стан" відсутні відомості щодо технічної несправності переданих суборендодавецем вагонів. Отже, станом на момент передачі залізничних вагонів, ТОВ "АЛЬФАРА" були прийняті вагони у кількості 291 одиниць без будь-яких претензій до технічного стану вагонів.
ТОВ "АЛЬФАРА" не було надано суду належних доказів на підтвердження несправності переданих вагонів, а також прострочення планових термінів проведення ревізії механізмів розвантаження 184 вагонів.
Судом встановлено, що відповідно до Акту виконаних робіт №950 від 31.12.2020 року, орендна плата за користування залізничним вагоном №58842592 (щодо якого встановлені технічні несправності), згідно із п.4.4. Договору, у період з 06.12.2020 по 12.12.2020 не нараховувалась, оскільки вказаний вагон знаходився у плановому ремонті.
Окрім того, акти виконаних робіт №871 від 30.11.2020 на суму 737000,00 грн, №950 від 31.12.2020 на суму 4434000,00 грн, №48 від 31.01.2021 на суму 2077000,00 грн, №102 від 28.02.2021 на суму 387500,00 грн були підписані ТОВ "АЛЬФАРА" без жодних заперечень та зауважень.
За наведеного вище, заперечення ТОВ "АЛЬФАРА" суд вважає необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а підстав для звільнення ТОВ "АЛЬФАРА" від орендної плати згідно із приписами ч.6 ст.762 ЦК України судом не встановлено.
Ураховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання договором суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020 у сумі 6798500,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаних сум заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
Щодо заявлених ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" позовних вимог про стягнення нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання пені у сумі 204516,81 грн та 3% річних у сумі 49499,42 грн, то суд зазначає наступне.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.5.2. договору у разі порушення Суборендарем термінів перерахування суборендиої плати, згідно п.4.3., Суборендар зобов'язаний сплатити Суборендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати. При цьому нарахування штрафних санкцій за договором здійснюється протягом всього періоду прострочення і не обмежується відповідно до ч.6 ст.232 ГК України (не обмежується шестимісячним строком).
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Згідно із розрахунками, доданих до позову та заяви про збільшення позовних вимог позивач за первісним позовом нараховує пеню та 3% річних за загальні періоди: з 16.11.2020 по 28.12.2020 (на заборгованість за листопад 2020 року), з 10.12.2020 по 31.01.2021 (на заборгованість за грудень 2020 року), з 10.01.2021 по 31.01.2021 (на заборгованість за січень 2021 року), з 10.02.2021 по день фактичного користування вагонів (на заборгованість за лютий 2021 року), з 01.03.2021 по 08.04.2021 на суму 6798500,00 грн.
Перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом, судом встановлено, що останнім не враховані приписи ч.1 ст.253 ЦК України та ч.5 ст.254 ЦК України, згідно із якими визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок та якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно нарахування пені та 3% річних на заборгованість за листопад 2020 року слід здійснювати з 19.11.2020, з 21.11.2020, з 24.11.2020, з 25.11.2020, з 26.11.2020, з 27.11.2020, з 28.11.2020, з 28.11.2020, з 01.12.2020, з 03.12.2020, з 04.12.2020; на заборгованість за грудень 2020 року - з 11.12.2020, з 05.12.2020, з 08.12.2020, з 10.12.2020, з 15.12.2020; на заборгованість за січень 2021 року - з 12.01.2021, на заборгованість за лютий 2021 року - з 11.02.2021.
Перевіривши розрахунок позивача (з урахуванням уточнених розрахунків пені та 3% річних за листопад - грудень 2020 року, поданих до суду 05.08.2021), судом встановлено, що обґрунтованими до стягнення є пеня у сумі 171120,51 грн та 3% річних у сумі 40845,53 грн, а тому позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення пені та 3% річних суд задовольняє частково.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" за первісним позовом.
По зустрічному позову:
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.
За змістом Постанови №9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним договору суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020 ТОВ "АЛЬФАРА", посилаючись на приписи ст.230 ЦК України, вказує, що залізничні вагони які були передані за договором є несправними та такими, що непридатні до їх використання. Також ТОВ "АЛЬФАРА" стверджує, що враховуючи ціну договору, укладенню та підписанню такого договору мало передувати рішення загальних зборів учасників кожної сторони про надання згоди на вчинення правочину, оскільки ціна такого правочину перевищує 50 відсотків вартості чистих активів сторін договору, однак станом на дату укладення договору, загальні збори відповідача за зустрічним позовом не приймали рішення та не надавали згоди на укладення та підписання вказаного договору.
Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Тобто, визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину.
У розумінні приписів ст. 230 Цивільного кодексу України обман - це навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину; це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
Ознакою обману є, насамперед, умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 Цивільного кодексу України.
Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/9879/18, від 16.10.2019 у справі №915/187/19.
Позивач належними та допустимими доказами не довів введення його в оману ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (або будь-якими іншими особами) під час укладення договору, не довів, що суборендодавець повідомляв відомості, які не відповідають дійсності або те, що його представники замовчували обставини, які мали істотне значення для правочину, не довів самого факту обману.
Позивачем не доведено наявності умислу в діях відповідача за зустрічним позовом стосовно введення його в оману щодо технічного стану залізничних вагонів та істотного значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману.
Крім того, не доведено наявність неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин оспорюваного правочину, а також, як це вплинуло на його волевиявлення при укладенні та виконанні цього правочину.
Як встановлено судом ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" передано ТОВ "АЛЬФАРА" в суборенду залізничні вагони у загальній кількості 291 одиниць згідно із актами прийому-передачі рухомого складу: від 14.11.2020, від 17.11.2020, від 18.11.2020, від 19.11.2020, від 21.11.2020, від 23.11.2020, від 24.11.2020, від 25.11.2020, від 27.11.2020, від 28.11.2020, від 29.11.2020, від 30.11.2020, від 01.12.2020, від 02.12.2020, від 04.12.2020, від 05.12.2020, від 06.12.2020, від 09.12.2020, від 28.12.2020, які були підписані відповідачем без жодних зауважень щодо технічного стану вагонів.
Як вбачається з Актів від 07.12.2020 (на які посилається ТОВ "АЛЬФАРА"), останніми були зафіксовані несправності лише одного вагону за №58842592, після чого даний вагон прослідував у плановий ремонт.
Відповідно до Акту виконаних робіт №950 від 31.12.2020 року, орендна плата за користування залізничним вагоном №58842592 у період з 06.12.2020 по 12.12.2020 не нараховувалась, оскільки вказаний вагон знаходився у плановому ремонті.
Також як встановлено судом, акти виконаних робіт №871 від 30.11.2020 на суму 737000,00 грн, №950 від 31.12.2020 на суму 4434000,00 грн, №48 від 31.01.2021 на суму 2077000,00 грн, №102 від 28.02.2021 на суму 387500,00 грн були підписані ТОВ "АЛЬФАРА" без жодних заперечень та зауважень.
Водночас, ТОВ "АЛЬФАРА" не було надано суду належних доказів на підтвердження несправності переданих вагонів, а також прострочення планових термінів проведення ревізії механізмів розвантаження 184 вагонів.
З огляду на вище викладене, ТОВ "АЛЬФАРА" не було надано суду належних, достатніх та вірогідних у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів введення ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" в оману позивача за зустрічним позовом щодо обставин, які мали істотне значення при укладанні договору суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020.
Дослідивши та проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що при укладенні договору сторонами дотримано загальні вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені цивільним та господарським законодавством.
З приводу посилань позивача за зустрічним позовом щодо відсутності рішення загальних зборів відповідача за зустрічним позовом (ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ") про надання згоди на укладення та підписання вказаного договору та порушення ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч.1 ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції чинній на час укладення договору) статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
Відповідно до п.12.11. Статуту ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" генеральний директор Товариства вчиняє правочини від імені Товариства. Правочини (договори, угоди), що підлягають затвердженню загальними зборами учасників Товариства чи на вчинення яких необхідна згода загальних зборів учасників Товариства, можуть вчинятися генеральним директором лише після їх затвердження (надання згоди на їх вчинення) загальними зборами учасників.
Частиною другою статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у редакції чинній на час укладення договору) рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак ТОВ "АЛЬФАРА" не надало жодних доказів на підтвердження порушення приписів частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" внаслідок укладення договору суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020.
Разом з тим, ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" додано до відзиву на зустрічну позовну заяву рішення одноособового учасника ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" від 06.11.2020, згідно із яким у відповідності до положень частини 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" надано згоду виконавчому органу (генеральному директору Товариства Коротковій Ірині Миколаївні) на вчинення значного правочину - укладення з ТОВ "АЛЬФАРА" договору суборенди залізничного рухомого складу, а також укладення додаткових угод, додатків, специфікацій, протоколів погодження договірних цін до договору.
З огляду на наявність рішення одноособового учасника ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" від 06.11.2020 про надання згоди на укладення договору суборенди, суд вважає безпідставними посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність загальних зборів відповідача за зустрічним позовом (ТОВ "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ") про надання згоди на укладення та підписання оспорюваного договору та порушення приписів ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Щодо посилання позивача за зустрічним позовом, що укладенню та підписанню договору мало передувати рішення загальних зборів учасників кожної сторони про надання згоди на вчинення правочину, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18.
Зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 №910/19776/17.
При цьому, при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16, від 23.01.2020 у справі №915/1734/18).
Як встановлено судом, на виконання умов оспрюваного договору, ТОВ "АЛЬФАРА" прийняло в користування залізничні вагони, що підтверджується актами прийому-передачі, актами виконаних робіт та згідно із наявних у матеріалах справи виписок по рахунку позивач здійснював оплати за поставлений відповідачем згідно із оспорюваним договором, що фактично свідчить про схвалення ТОВ "АЛЬФАРА" правочину у розумінні приписів статті 241 ЦК України.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що підстави для визнання недійсним договору суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020 відсутні.
Враховуючи наведене, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" про визнання договору недійсним договору суборенди залізничного рухомого складу №09/11-2020 від 09.11.2020.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, суд частково задовольняє первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" та відмовляє у задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА".
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.9 ч. 1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем за первісним позовом надано у матеріали справи: договір №21/01-2021 про надання правничих послуг від 21.01.2021, укладений з Адвокатським бюро "Непочатих В.В.", додаткову угоду №1 від 26.03.2021, додаткову угоду №02 від 25.05.2021, № 3 від 01.07.2021, акт здачі-приймання наданих послуг від 02.08.2021, виписки по рахунку від 02.08.2021, ордер серії АЕ №1055141 виданий 11.02.2021.
У відповідності до додаткової угоди № 3 від 01.07.2021 сторони погодили, що вартість правничих послуг становить 58305,00 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" та Адвокатським бюро "Непочатих В.В." підписаний акт здачі-приймання наданих послуг від 02.08.2021, згідно із яким сторони визначили перелік та вартість послуг, узгодили, що зауваження по обсягу та якості виконаних послуг відсутні.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/2735/21.
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову та заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт
У відповідності до наведеної норми Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, ТОВ "АЛЬФАРА" не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 58305,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги за первісним позовом задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача за первісним позовом підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 57957,36 грн.
Судовий збір за первісним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАРА" (03066, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА МАКСИМОВИЧА, будинок 26, ПОВЕРХ 1, приміщення 220, ідентифікаційний код 41688606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОВСЬКА ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЛИВАРНА, будинок 4, офіс 203, ідентифікаційний код 39175143) заборгованість у сумі 7010466,04 грн, з яких: пеня у сумі 171120,51 грн, 3% річних у сумі 40845,53 грн, борг у сумі 6798500,00 грн; витрати на правову допомогу у сумі 57957,36 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 105156,99 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 13.09.2021.
Суддя С. О. Турчин