ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.08.2021Справа № 910/9104/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, буд. 40, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 20080515)
про стягнення 12 386, 64 грн
Приватне акціонерне товариство "Українська Пожежно-Страхова Компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 12 386,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного комплексного автострахування №215/091/000125 від 28.10.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Opel Astra" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі, про стягнення 10 616, 56 грн основної заборгованості, 640, 47 грн пені, 832, 51 грн інфляційних втрат та 297, 10 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
У зв'язку з тим, що суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н.І. перебувала у відпустці, розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.
19.07.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторно-транспортного страхового бюро України надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо страхового полісу серія АО1320444.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, так позивач ухвалу суду від 05.05.2021 отримав - 12.05.2021, відповідач - 14.05.2021.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що якщо до розгляду справи у порядку спрощеного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.10.2019 року між ПрАТ «Українська пожежно-т страхова компанія» (далі-позивач, страховик) та ОСОБА_1 (далі-страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного автострахування наземного транспорту №215/091/000125 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом "Opel Astra" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до умов якого, позивач в взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу від страхових ризиків (у тому числі і на випадок дорожньо-транспортної пригоди). 11.12.2019 року в м. Біла Церква , відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Opel Astra» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля марки «Honda Accorol», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.12.2019 року у справі №357/13995/19, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм автомобіля марки «Honda Accorol», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , вимог п.п.10.2, п. 10.3 Правил дорожнього руху України.
Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки «Honda Accorol», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , були застраховані згідно полісу АО1320444 діючий на момент вчинення ДТП в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Еталон" (далі-відповідач).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 9293S від 17.12.2019 року, фактична вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 25 937, 65 грн.
Проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (абз. 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Таким чином, проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092) (далі - методика).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з пунктом 7.41. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення ЕЗ приймається рівним 0,7.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля "Opel Astra" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , транспортний засіб 2006 року випуску.
Оскільки строк експлуатації транспортного засобу автомобіля "Opel Astra" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП перевищував 12 років значення коефіцієнту фізичного зносу на замінені складові при розрахунку вартості відновлювального ремонту було прийняте за 0,7. ( максимальне значення). Отже з вартості відновлювального ремонту 25 937,65 грн. ( з ПДВ) було вирахувано величину фізичного зносу транспортного засобу.
Таким чином, за розрахунком позивача, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, вартість відновлюваного ремонту становить 15 139, 87 грн. Оскільки виплата страхового відшкодування відбувалася на безпосередньо на рахунок страхувальника, з суми 15 139,87 грн. було утримано ПДВ у розмірі 20% ( 2523,31).
Згідно з умовами Договору добровільного комплексного автострахування наземного транспорту №215/091/000125 від 28.10.2019 року та з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля марки «Opel Astra» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 12616,56 грн, що підтверджується страховим актом №КАСКО/215/000/20/0001 та платіжним дорученням № 28 від 22.01.2020, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З метою досудового врегулювання спору, позивач 19.03.2020 року, звернувся до відповідача з Претензійним листом вих.. № 882/17 в якому було викладено вимогу про сплату страхового відшкодування, а також до листа було додано необхідні для його розгляду документи.
Однак станом на час вирішення спору по суті, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, розглянувши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська Пожежно-страхова компанія», об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором страхування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування».
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування").
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала забезпеченим транспортним засобом автомобіля марки «Honda Accorol», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , були застраховані згідно полісу АО1320444, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» набуло право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки автомобіля марки «Honda Accorol», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , були застраховані згідно полісу АО1320444 діючий на момент вчинення ДТП в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Еталон", страховик є діючим членом МТСБУ. Вказаним полісом встановлено франшизу в розмірі 2000, 00 грн та визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100000, 00 грн.
Страховик несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою в межах страхової суми, при цьому відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик в межах встановлених лімітів відповідальності та за вирахуванням франшизи (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14).
Отже, з урахуванням визначених полісом розмірів лімітів відповідальності та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, за спірним страховим випадком відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 616, 56 грн (12 616, 56 грн мінус 2000,00 грн франшизи за полісом )
За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в частині стягнення сплаченого страхового відшкодування (з урахуванням франшизи) на суму 10 616, 56 грн є правомірними та обґрунтованим.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 646, 47 грн пені, 832, 51 грн інфляційних втрат та 297, 10 грн 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно із ч. 5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною 2 вказаної статті внормовано, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
При цьому, ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» внормовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист- претензія вих. № 882/17 (заява на виплату страхового відшкодування, отримана відповідачем 24.03.2020.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом встановлено, що відповідач починаючи з 25.03.2020 року зобов'язаний був здійснити страхове відшкодування у строк до 23.06.2020 року включно. Отже, починаючи 24.06.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
З розрахунку позивача вбачається, що ним нарахована штрафні санкції за період з 25.06.2020 року, тобто позивач невірно визначав дати початку нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Суд здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми пені у розмірі 640, 47 грн, встановив, що він є арифметично невірним, таким чином, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 643, 96 грн, що становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 640, 47 грн. підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 832, 51 грн та 3% річних у розмірі 297, 10 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Суд здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 832, 51 грн та 3% річних у розмірі 297, 10 грн., встановив, що він є арифметично невірним, таким чином, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат становить 981, 34 грн, а сума 3 % річних становить 297, 97 грн, що становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 832, 51 грн та 3% річних у розмірі 297, 10 грн підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність позовних вимог позивача до відповідача, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги в розмірі 4000, 00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000, 00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи: 1) копію укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Юхименко та Партнери» Договору про надання правової допомоги №1/05 від 21.05.2019, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової допомоги на умовах та в порядку, що визначені цим договором; 2) копію додаткової угоди №1 до вищевказаного Договору №1/05 від 21.05.2019; 3) ордер серія АІ №1099978; 4) свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю; 5) акт про надання правової допомоги № 89 до Договору №1/05 від 21.05.2019, платіжне доручення №1366 від 26.02.2021 на суму 4000,00 грн.
Проаналізувавши договір №1/05 про надання правової допомоги, суд встановив, що договір укладений на 12 місяців та адвокатське об'єднання надає правову допомогу позивачу в сфері страхового права. Тому для адвокатського об'єднання ця справа є стандартною, а відтак адвокатські витрати є неспівмірними зі складністю справи, зокрема витрачення адвокатом 4 години для написання, підготовки, копіювання та надсилання позовної заяви з додатками до суду та сторонам.
Отже на переконання суду, витрати на правову допомогу в розмірі 4000, 00 грн. не є співмірними зі складністю справи та виконанням адвокатських робіт та загальним часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Крім того суд звертає увагу на те, що спір між сторонами не є складним, оскільки, розглядався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідно подана представником позивача позовна заява та надані до неї документи не свідчать про витрачення адвокатом чотирьох годин часу для її написання та подання.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн, які суд вважає співмірними та справедливими.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд, Київ, 03057, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська Пожежно-Страхова Компанія" (вул. Кирилівська, буд. 40, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681) суму страхового відшкодування у розмірі 10 616 (десять тисяч шістсот шістнадцять) грн 56 коп., суму пені у розмірі 640 (шістсот сорок) грн, 47 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) грн, 51 коп., суму 3% річних у розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 10 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн, 00 коп., та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. 3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2021
Суддя Н.І.Ягічева