14.09.2021 Справа № 908/240/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Проскуряков Кирило Валеріанович, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” № б/н від 09.09.2021 (вх. № 18741/08-08/21 від 13.09.2021) про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/240/21
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Дружби, буд. 24, кв. 56; код ЄДРПОУ 40049277)
Боржник: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 299(2)20УК/53-121-08-20-09647 від 12.08.2020 у розмірі 19 044,00 грн.
29.01.2021 до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” надійшла заява № б/н від 27.01.2021 (вх. № 250/08-07/21 від 29.01.2021) про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” заборгованості за договором поставки товару № 299(2)20УК/53-121-08-20-09647 від 12.08.2020 у розмірі 19 044,00 грн.
29.01.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
02.02.2021 господарським судом Запорізької області винесено судовий наказ по справі № 908/240/21, яким стягнуто з боржника - Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” грошові кошти у розмірі 19 044,00 грн., які складається із суми заборгованості за договором поставки товару № 299(2)20УК/53-121-08-20-09647 від 12.08.2020 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 227,00 грн.
Вказаний судовий наказ набрав законної сили 01.03.2021 року, строк пред'явлення судового наказу до виконання - 01.03.2024 року.
13.09.2021 до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” надійшла заява № б/н від 09.09.2021 (вх. № 18741/08-08/21 від 13.09.2021) про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/240/21, відповідно до якої стягувач просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат шляхом стягнення з ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК “Енергоатом” на користь ТОВ “Промспецтех” понесених витрат на професійну правничу допомогу, які складають 2 000,00 грн., пов'язаних з розглядом позовних вимог.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.09.2021 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 3-5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” № б/н від 09.09.2021 (вх. № 18741/08-08/21 від 13.09.2021) щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд
Частина 1 ст. 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” № б/н від 09.09.2021 (вх. № 18741/08-08/21 від 13.09.2021) про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування заявлених вимог стягувач посилається на те, що 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” (клієнт) та адвокатським бюро «Шашликов та партнери» (адвокатське бюро) укладено договір № 1/2021 про надання правової допомоги (договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021 року, а клієнт - прийняти і оплатити такі послуги та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором. Відповідно до акту про надання правової допомоги від 27.01.2021 на виконання договору № 1/2021 від 04.01.2021, адвокатське бюро «Шашликов та партнери» надало, а ТОВ “Промспецтех” прийняло наступну правову допомогу - заява про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” грошової заборгованості за договором поставки товару № 299(2)20УК/53-121-08-20-09647 від 12.08.2020 року. Загальна сума гонорару за надання правової допомоги склала 2 000 грн. 00 коп. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.
Підтвердженням оплати ТОВ “Промспецтех” виконаних адвокатським об'єднанням послуг є додана до заяви довідка, в якій адвокат ТОВ “Промспецтех” - керівник АБ «Шашликов та партнери» - Шашликов Д.Г. зазначив про те, що отримав винагороду у розмірі 2 000,00 грн. за надані правові послуги по договору № 1/2021 від 04.01.2021 з підготування заяви про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, стягувач просить суд заяву задовольнити та прийняти додаткове рішення у вигляді додаткового судового наказу щодо стягнення з боржника на користь стягувача понесених витрат на правову (правничу) допомогу на суму 2 000,00 грн.
Так, відповідно до ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У заяві ТОВ “Промспецтех” № б/н від 27.01.2021 про видачу судового наказу зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які стягувач поніс у зв'язку з розглядом заяви, а саме: судовий збір за подання заяви у розмірі 227,00 грн. та правова (правнича) допомога за послуги адвоката Шашликова Д.Г. за складання заяви про видачу судового наказу у розмірі 2 000,00 грн.
При цьому господарський суд зазначає, що на час подання вказаної вище заяви про видачу судового наказу № б/н від 27.01.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” (клієнт) та адвокатським бюро «Шашликов та партнери» (адвокатське бюро) укладено договір № 1/2021 від 04.01.2021, акт про надання правової допомоги від 27.01.2021, в якому сторонами було погоджено умови щодо визначення розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту. Також, адвокатом ТОВ “Промспецтех” - керівником АБ «Шашликов та партнери» - Шашликовим Д.Г. складено довідку про отримання винагороди у розмірі 2 000,00 грн. за надані правові послуги по договору № 1/2021 від 04.01.2021 з підготування заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Частинами 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що 2 000,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати стягувача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Разом з тим, у судовому наказі від 02.02.2021 № 908/240/21 питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. судом вирішено не було.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 155 ГПК України, у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232 ГПК України, судовий наказ відноситься до судових рішень, а тому згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Оскільки це додаткове рішення приймається у тому ж порядку, що і судове рішення, то суд вважає за можливе задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” та прийняти додаткове рішення шляхом видачі додаткового судового наказу.
Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 147, 148, 154, 155, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Стягнути з боржника - Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Промспецтех” (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Дружби, буд. 24, кв. 56; код ЄДРПОУ 40049277) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
2. Копію додаткового судового наказу надіслати боржнику.
3. Оригінал додаткового судового наказу після набрання ним законної сили надіслати стягувачу.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Дата набрання судовим наказом законної сили: “ ” ________ 20 .
Строк пред'явлення судового наказу до виконання: “ ” ________ 20 .
Дата видачі судового наказу стягувачу: “ ” ________ 20 .
Суддя К.В. Проскуряков
Суд роз'яснює, що згідно із приписами п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України, під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 157 ГПК України, боржник має право протягом 15 днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд в письмовій формі.
Згідно із ч. 1 ст. 159 ГПК України, у разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом 5 днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.