номер провадження справи 27/119/21
09.09.2021 Справа № 908/1827/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” (61001 м. Харків, вул. Смольна, 30, ідентифікаційний код юридичної особи 40196783)
до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” (72331 Запорізька область Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 00724838)
про стягнення 29 675 грн. 43 коп.
представники сторін
від позивача: Мосейчук А.І., ордер АХ № 10061408 від 29.07.2021
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” 23 831 грн. 52 коп. основного боргу, 2 821 грн. 14 коп. пені, 665 грн. 18 коп. 3 % річних, 2 357 грн. 59 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1827/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1827/21, присвоєно справі номер провадження 27/119/21 розгляд справи по суті призначено на 27.07.2021.
Справа № 908/1827/21 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
21.07.2021 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” надійшла заява про проведення всіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеозв'язку EASYCON.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2021 заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції передано на розгляд судді Топчій О.А. у зв'язку з перебуванням судді Дроздової С.С. у відпустці в період з 19.07.2021 по 23.07.2021.
Ухвалою суду від 22.07.2021 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” про проведення судового засідання 27.07.2021 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 27.07.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.08.2021, у зв'язку з неявкою в представників сторін, засідання суду ухвалено проводити в режимі відеоконференцзв”язку з використанням власних технічних засобів представників позивача за допомогою програмного забезпечення “ЕаsуСоn”.
30.08.2021 продовжено судове засідання у справі в режимі відеоконференцзв”язку з використанням власних технічних засобів представників позивача за допомогою програмного забезпечення “ЕаsуСоn”.
Ухвалою суду від 30.08.2021 в порядку ст. 216 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.09.2021.
У судовому засіданні 09.09.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 09.09.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме комплексу «Акорд».
Судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
09.09.2021 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки, суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання на його адресу ухвал суду. Матеріали справи містять оригінал поштового повідомлення про вручення відповідачу 05.07.2021 ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач клопотань про розгляд справи без представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не подав, письмового відзиву не надіслав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1827/21.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Товариством з обмеженою відповідальністю “Ветпром” (Постачальник) та Державним підприємством “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” (Абонент) укладено Договір поставки № 82 від 11.01.2018 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію ветеринарного призначення, визначену у п. 1.2 цього Договору (продукція), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Згідно п. 1.2 Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у видаткових накладних та рахунках-фактурах. що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що поставка продукції за цим Договором здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з дня узгодження замовлення на поставку партії продукції.
Замовлення на поставку партії продукції може здійснюватися Покупцем в письмовому, електронному вигляді, по факсу, або усно в телефонному режимі. Постачальник розглядає замовлення Покупця, у разі його погодження надсилає Покупцю рахунок на оплату в електронному вигляді або по факсу, з подальшим наданням оригіналу даного документу.
Відповідно до п. 2.2. Договору поставка партії продукції здійснюється на умовах ЕХW (самовивіз) зі складу Постачальника, або на умовах DDР, за рахунок Постачальника на склад Покупця з залученням перевізника (Нова Пошта).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна на одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, визначена Сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Відповідно до п. 3.3 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом оплати 100% вартості партії продукції протягом 30 (тридцяти) днів з дати здійснення поставки. Датою поставки є дата видаткової накладної.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
На виконання умов Договору, Позивачем своєчасно здійснено поставку продукції, який був прийнятий відповідачем без жодних претензій та зауважень щодо дотримання Позивачем строків поставки Товару, щодо якості та комплектності поставленого Товару, що підтверджується первинним документами у вигляді видаткових накладних.
Матеріали справи містять зареєстровані податкові накладні, про що відповідач був повідомлений.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію (повторно) з вих. № 666 від 07.06.2021, яка була отримана відповідачем 09.06.2021, проте відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.
Позивач посилався на те, що відповідачем оплату в повному обсязі за поставку не здійснено, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 23831 грн. 52 коп., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними № 1496 від 13.04.2020, № 2529 від 19.06.2020, що підписані з боку відповідача без заперечень та зауважень.
Відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, отриману продукцію не оплатив.
Таким чином, несплачена відповідачем сума боргу за отриману продукцію складає 23831 грн. 52 коп.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 23831 грн. 52 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Позивачем заявлені вимоги за видатковою накладною № 1496 від 13.04.2020 за період з 14.05.2020 по 18.06.2021, за видатковою накладною № 2529 від 19.06.2020 за період з 20.07.2020 по 18.06.2021 про стягнення загальної суми 2821 грн. 14 коп. пені, 665 грн. 18 коп. 3 % річних та 2357 грн. 59 коп.
Відповідно до п. 4.1 Договору, у випадку порушення Договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.
Пунктом 4.3 Договору за прострочення в оплаті продукції Покупець виплачує Постачальникові за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.2. Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31.12.2016 р„ а щодо взаєморозрахунків, включаючи виплати пені, - до повного їх виконання. У разі, якщо в строк за два тижні до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не попередила іншу про намір розірвати цей договір, то він вважається продовженим на наступний рік на тих саме умовах.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунки пені, 3% та втрат від інфляції грошових коштів виконані вірно, отже стягненню з відповідача підлягають суми 2821 грн. 14 коп. пені, 665 грн. 18 коп. 3 % річних та 2357 грн. 59 коп.
Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань є доведеним. Вимога про стягнення з відповідача 2821 грн. 14 коп. пені, 665 грн. 18 коп. 3 % річних та 2357 грн. 59 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” до Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” (72331 Запорізька область Мелітопольський район, селище Відродження, вул. Горького, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 00724838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветпром” (61001, м. Харків, вул. Смольна, 30, ідентифікаційний код юридичної особи 40196783) 23 831 (двадцять три тисячі вісімсот тридцять одну) грн. 52 коп. основного боргу, 2 821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 14 коп. пені, 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 18 коп. 3 % річних, 2 357 (дві тисячі триста пятдесят сім) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 14.09.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.