номер провадження справи 24/96/21
30.08.2021 Справа № 908/1651/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1651/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройсклад” (вул. Продольна, буд. 78, м. Запоріжжя, 69083, ідентифікаційний код 42437920)
до відповідача: Товариства з обмеженою від повільністю “Вайт-Білдігн” (вул. Північне шосе, буд. 4, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 39660618)
про стягнення 25368,82 грн.
за участю представників:
від позивача: Богдар І.М., адвокат, ордер серія АР № 1057077 від 04.08.2021,
від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю “Стройсклад” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою від повільністю “Вайт-Білдігн” про стягнення основного боргу в сумі 25368,82 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1651/21 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/96/21. Судове засідання призначено на 27.07.2021.
Ухвалою суду від 23.07.2021 судове засідання у справі № 908/1651/21 перенесено з 27.07.2021 на 04.08.2021.
27.08.2021 позивачем подана суду заява про надання доказів понесених судових витрат.
Ухвалою суду від 04.08.2021 відкладено розгляд справи на 30.08.2021.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 30.08.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого за видатковими накладними товар, внаслідок чого сума основного боргу становить 25368,82 грн. Просить суд позов задовольнити. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В засіданні 30.08.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
У листопаді 2020 року поставлено у власність Товариства з обмеженою від повільністю “Вайт-Білдігн” товар на загальну суму 25368,82 грн, найменування, кількість та вартість товару були зазначені у рахунках та видаткових накладних, а саме:
за видатковою накладною № СС-00093/1 від 30.11.2020, на загальну суму 6009,60грн.;
за видатковою накладною № СС-00100/1 від 30.11.2020, на загальну суму 1002,65 грн.;
за видатковою накладною № СС-00102/1 від 30.11.2020, на загальну суму 8071,87 грн.;
за видатковою накладною № СС-00106/1 від 30.11.2020, на загальну суму 2793,90грн.;
за видатковою накладною № СС-00113/1 від 30.11.2020, на загальну суму 2793,60грн.;
за видатковою накладною № СС-00126/1 від 30.11.2020, на загальну суму 1218,79 грн.;
за видатковою накладною № СС-00135/1 від 30.11.2020, на загальну суму 2235, 12грн;
за видатковою накладною № СС-00146/1 від 30.11.2020, на загальну суму 1243,29 гри.;
Підписавши видаткові накладні відповідач тим самим підтвердив факт отриманні товару, а також те, що товар було отримано у необхідній кількості.
Жодних зауважень щодо поставленого товару відповідачем не надавалось, акті недоліків не складалося.
На оплату поставленого товару відповідачу виставлено відповідні рахунки.
У зв'язку з несплатою отриманого товару, позивач на адресу відповідача надіслав претензію від 21.05.2021 № 21/05-1 з вимогою перерахувати грошові кошти в сумі 25368,82 грн. Проте, відповідач ухиляється від отримання зазначеної претензії позивача, що вбачається трекінгу поштового відправлення з сайту «Укрпошта».
Таким чином, у ТОВ “Вайт-Білдігн” наявна заборгованість перед ТОВ «Стройсклад» на суму 25368,82 грн.
Позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Вайт-Білдігн” 25368,82 грн основного боргу за поставлений товар є предметом судового розгляду у даній справі.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В обґрунтування вимог позивач посилається на видаткові накладні та рахунки, на підставі яких позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 25368,82 грн, а відповідачем в свою чергу прийнято товар.
Отже, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме: обов'язок позивача полягає у поставці товару відповідачу, та, відповідно, обов'язок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.
Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статей 663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ч. ч. 1,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, покупець зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 25368,82 грн.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір основного боргу в сумі 25368,82 грн.
В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх зобов'язань, контррозрахунку спірної суми та доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.
З урахуванням вищевикладеного, суд констатує правомірність заявлених позивачем вимог, а тому позов задовольняє у повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Також, позивачем заявлено про відшкодування з відповідача 3000,00 грн. витрат на професійну (правничу) допомогу за договором про надання правової допомоги від 01.06.2021.
Так, між ТОВ «Стройсклад та Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія Радник» укладено договір про надання правової допомоги від 01.06.2021 року №б/н, за умовами п. 1.1. якого ТОВ «Стройсклад» доручає, а АО «Юридична компанія Радник» приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Додатковою угодою від 01.02.2021 до вказаного договору, сторони конкретизували перелік правничої допомоги, що надається.
Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди, АО «Юридична компанія Радик» зобов'язується здійснити: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ «Стройсклад» до ТОВ «Вайт-Білдінг» про стягнена заборгованості.
При цьому вартість правничої допомоги щодо складання документів встановлюється в залежності від часу роботи для підготовки відповідного процесуального документу, із розрахунку одна година роботи = 1000 грн.
Адвокатським об'єднанням ТОВ «Стройсклад» було надано наступні послуги: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ «Стройсклад» до ТОВ «Вайт-Білдінг» про стягнення заборгованості (із розрахунку 1000грн. х 3 години роботи) - 3000,00 грн.
У зв'язку із невизнанням позову, а також необхідності забезпечення участі представника позивача у судових засідання у Господарському суді Запорізької області, ТОВ «Стройсклад» понесло додаткові витрати.
Пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 15.06.2021 договору, АО «Юридична компанія Радник» та ТОВ «Стройсклад» домовились, що представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях по справі №908/1651/21 у Господарському суді Запорізьке: області складає 1200,00грн. за одне судове засідання.
Оскільки Адвокатським об'єднанням були надані додаткові послуги представництва інтересів позивача у судових засіданнях 04.08.2021 та 30.08.2021, загальний розмір витрат на правничу допомогу які поніс позивач складає 5400,00 грн.
В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5400,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 01.06.2021 з додатковими угодами до нього, акти приймання - передачі наданих послуг, рахунки на оплату та платіжні доручення на загальну суму 5400,00грн., що підтверджують понесення (оплату) позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача, з огляду на визначені нормами ГПК та практикою ЄСПЛ критерії, суд вважає, що заявлена ТОВ “Стройсклад ” сума на правничу допомогу в розмірі 5400,00 грн. є обґрунтованою, відповідає умовам договору про надання правової допомоги, реальному обсягу такої допомоги у суді, часом, витраченим на надання таких послуг.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою від повільністю “Вайт-Білдігн” (вул. Північне шосе, буд. 4, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код 39660618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройсклад” (вул. Продольна, буд. 78, м. Запоріжжя, 69083, ідентифікаційний код 42437920) - 25368 (двадцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 82 коп. основного боргу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору та 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.09.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян