61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
26.08.2021 Справа № 905/1102/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі судового засідання Зеленському Б.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовом: Фізичної особи-підприємця Деміденко Сергія Володимировича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (ідентифікаційний код 37014600; адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Франка Івана, буд. 19, кім. 103)
про: стягнення 162.501,95 грн., -
за участю представників сторін: не з'явились, -
Фізична особа-підприємець Деміденко Сергій Володимирович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №10/06/21 від 10.06.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" заборгованості у розмірі 162501,95 грн., з яких: сума основного боргу 143210,09 грн., інфляційні втрати 8005,04 грн., 3% річних 2092,57 грн., пеня 9194,25 грн., крім того, судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи (вх.№12708/21 від 14.06.2021).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 в частині своєчасної та повної оплати за товар.
На підтвердження позовних вимог надано суду: договір поставки №7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 з додатковою угодою №2 від 27.12.2019 до нього; специфікації до договору поставки №7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019: від 29.09.2020, від 04.12.2020, від 18.12.2020; видаткові накладні: №СВ-00290 від 16.10.2020, №СВ-000359 від 10.12.2020, №СВ-000377 від 23.12.2020; рахунки-фактури: №СВ-000443 від 08.12.2020, №СВ-000460 від 21.12.2020, №СВ-000357 від 07.10.2020; Товарно-транспортна накладна №3 від 16.10.2020; платіжне доручення від 25.10.2021; претензія щодо досудового врегулювання пору в порядку ст. 19 ГПК України №07/04/21 від 07.04.2021 з доказами відправлення, копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 27.07.2021 (вх.№16114/21 від 28.07.2021), в якому викладено заперечення проти задоволення позову з підстав порушення зобов'язань позивачем щодо поставки визначеного у специфікації від 29.09.2020р. до договору повного обсягу продукції; не надання доказів оформлення належним чином податкових накладних, а в доданих до позовної заяви видаткових накладних не міститься дати поставки з боку покупця; на думку відповідача, позивачем невірно обраховано період для неустойки, 3% річних та інфляційних, а також не доведений факт порушення відповідачем строку на виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними, що не місять дати з боку покупця.
У відповіді на відзив б/н від 02.08.2021 (вх.№16799/21 від 09.08.2021) позивач відхиляє доводи відповідача, на задоволенні позовних вимог наполягає.
До відповіді на відзив додано: видаткову накладну № 000308 від 30.10.2020, податкові накладні з доказами реєстрації в ЄРНП, докази відправлення копії відповіді на відзив відповідачу, які долучено до матеріалів справи.
12.08.2021 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про розподіл судових витрат №11/08/21 від 11.08.2021 (вх.№17095/21), в якій останній просить покласти судові витрати та відповідача у розмірі 10.756,53 грн.
До вказаної заяви додано документи відповідно переліку.
В судове засідання, що відбулось 26.08.2021, позивач та відповідач своїх представників не направили.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою визнана не була, тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без присутності належним чином повідомлених представників позивача та відповідача.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Фізичною особою-підприємцем Деміденко Сергієм Володимировичем (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ” (далі - Відповідач, Покупець) підписано договір постачання №7654-ДУ-УМТС-Т від 23 січня 2019 року (далі - Договір).
Пунктами 1.1.-1.2. Договору передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених справжнім Договором, Постачальник зобов'язується здійснити постачання у власність Покупця продукції та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - «Продукція»), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами у цьому Договорі та Специфікаціях, що є невід'ємними частинами справжнього Договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію, що постачається в його власність, відповідно до умов справжнього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, приймання Продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості у відповідності зі звичаями ділового обороту. Під звичаями ділового обороту Сторони розуміють перевірку дотримання Постачальником умов цього Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки Продукції відповідно до «Інструкції про порядок приймання Продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 (зі змінами та доповненнями) (далі - «Інструкція П-6») та «Інструкції про порядок приймання Продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (зі змінами та доповненнями) (далі - «Інструкція П-7»), в частині, що не суперечить умовам справжнього Договору.
Згідно вимогам п. 2.8. Договору, разі якщо в результаті приймання Продукції буде встановлено, що фактичні показники кількості та/або якості та/або асортименту та/або комплектності не відповідають даним, зазначеним у відповідній Специфікації до Договору, а також в разі постачання Постачальником Продукції, не узгодженої Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору, Покупець має право: відмовитися від прийняття Продукції та оплати її вартості, а в разі здійснення попередньої оплати Продукції, вимагати повернення сплачених грошових коштів. Повернення грошових коштів повинно бути здійснено Постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Покупцем письмової вимоги Постачальника; на заміну Продукції; прийняти Продукцію зі зменшенням її ціни, в залежності від показників невідповідності якості та/або кількості та/або асортименту та/або комплектності Продукції.
У відповідності з п. 2.9. Договору Постачальник зобов'язується за свій рахунок провести заміну неякісної Продукції та/або здійснити додаткове постачання Продукції, якої бракує та/або некомплектної Продукції, а також замінити частину Продукції, яка не відповідає асортименту, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати складання Акту невідповідності, якщо інший термін не визначений Сторонами в Акті невідповідності.
Постачання Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в терміни, узгоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним з товаросупровідними документом. Умови поставки Продукції - EXW, згідно “Інкотермс-2010”, з урахуванням умов та застережень, які знаходяться у чинному Договорі і/або відповідних Специфікаціях до Договору. Узгоджене місце призначення поставки вказується Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з постачанням Продукції, до моменту її поставки а узгоджене місце призначення поставки. У випадках, коли Сторонами в Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємини Сторін будуть регулюватися положеннями узгодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору(п.п. 4.1- 4.2 Договору).
Згідно п.п. 4.3., 4.4. Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну/накладну поштового кур'єра); інші товаросупровідні документи, узгоджені Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Не обмежуючись переліком, обумовленим в цьому пункті Договору, Покупцеві надається виключне право визначати перелік документів згідно з чинним законодавством України та/або виходячи зі специфіки Продукції, які повинні бути надані Постачальником в терміни, зазначені в цьому пункті Договору. У разі постачання Продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання Продукції за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, Покупець має право відмовитися від приймання такої Продукції.
Відповідно до п. 4.7 Договору, датою поставки вважається дата, вказана представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.
Згідно п.4.8. Договору, зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції у розпорядження Покупця у погоджене місце поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, погодженими Сторонами у Договорі і Специфікаціях до Договору. Обов'язки Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції.
Пунктами 5.1., 5.2. Договору визначено, що загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої Продукції від узгодженої до постачання кількості, загальна вартість Договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої Продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних Специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення за кількістю) постачання Продукції складає 5%, якщо інше не обумовлено Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Загальна орієнтовна сума Договору складає 10.000.000,00 (десять мільйонів гривень 00 копійок) без ПДВ, яка може бути збільшена шляхом підписання Сторонами відповідної Додаткової угоди. Ціни на Продукцію, що постачається Постачальником, встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.
Розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів на 60 (шістдесятий) календарний день з дати постачання відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Покупець при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, в призначенні платежу платіжного доручення в обов'язковому порядку вказує реквізити цього Договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не вказівки в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, здійснена за таким платіжним дорученням оплата за Продукцію за цим Договором зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобов'язань з оплати. Якщо останній день терміну для оплати, встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого терміну є перший за ним робочий день (п.п.5.4., 5.9., 5.10. Договору).
Відповідно до п.6.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання будь-якою зі Сторін прийнятих на себе за цим Договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені на виконання цього Договору, стягуються з винної Сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 цього Договору.
Відповідно до п.6.8. Договору у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у формі пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості не оплаченої своєчасно Продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої Продукції .
Справжній Договір може бути скріплений печатками Сторін, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і є чинним до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання Сторонами грошових зобов'язань (п.8.1. Договору).
Згідно п. 1 Додаткової угоди №2 від 27.12.2019 року до Договору, у відповідності до ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, Сторони Договору дійшли взаємної згоди про подовження строку дії Договору до 31.12.2020 року.
Договір поставки № 7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 та додаткова угода №2 від 27.12.2019 до нього підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплений печатками обох підприємств (арк.справи 83-98).
Сторонами були узгоджені та підписані Специфікації до Договору поставки № 7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019, а саме: від 04.12.2020 на суму 462,00 грн., від 18.12.2020 на суму 52.164,05 грн., від 29.09.2020 на суму 145.122,06 грн., відповідно до яких сторонами визначено найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару, місце поставки, строк поставки (арк.справи 99-109).
Відповідно до п.п. 3, 5 вищезазначених Специфікацій кількість продукції, що постачається може бути змінено в межах (толеранс). Розрахунки за продукцію, що постачаються за цією специфікацією здійснюється у порядку та терміну, передбачені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 та зазначених вище Специфікацій, позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 193.210.09 грн., що підтверджується видатковими накладними: №СВ-00290 від 16.10.2020 суму 140.584,04 грн., №СВ-000359 від 10.12.2020 на суму 462,00 грн.; №СВ-000377 від 23.12.2020 на суму 52.164,05 грн. (арк.справи 40-42)
Дані видаткові накладні підписані з боку відповідача представником Сапельниковою Лідією Іванівною за довіреностями №246 від 16.10.2020, №307 від 10.12.2020, №314 від 23.12.2020 та скріплені печаткою ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ».
Факт реального руху товару підтверджуються наявними в матеріалах справи специфікаціями до актів наданих послуг № НП-004687091 від 20.12.2020, № НП-004749736 від 31.12.2020, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-004749736 від 31.12.2020, № НП-004687091 від 20.12.2020, підписаними між ТОВ «Нова Пошта» та ФОП Деміденко С.В., товарно-транспортною накладною № 3 від 16.10.2020 до видаткової накладної №СВ-00290 від 16.10.2020 на суму 140.584,04 грн. (арк.справи 46-52).
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження повернення отриманого товару позивачу, пред'явлення відповідачем будь-яких претензій позивачу щодо кількості, якості чи комплектності поставленого товару.
За платіжним дорученням 1939924 від 25.02.2021 відповідач перерахував позивачу 50.000,00 грн. оплати за запчастини за договором № 7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2018 (арк.справи 53).
Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією від 07.04.2021 № 07/04/21 (арк.справи 54-57), в якій просив відповідача невідкладно виконати свої зобов'язання за договором №7654- ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 та перерахувати грошові кошти у розмірі 143.210,09 грн. на користь позивача, а також самостійно провести розрахунок пені та сплатити неустойку за спірним договором у термін 10 робочих днів
Направлення такої претензії позивачу підтверджується описом вкладення у лист від 08.04.2021, накладною Укрпошти за №4905506054459 від 08.04.2021 та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 08.04.2021.
Вищевказана претензія отримана відповідачем за дорученням 15.04.2021, що підтверджується відомостями з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта" за трекінгом №4905506054459 (арк.справи 57 зворот), проте відповіді на претензію №07/04/21 від 07.04.2021 матеріали справи не містять.
Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання в частині оплати поставленого товару порушив, сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” за отриманий товар станом на дату звернення до суду за спірним договором складає 143.210,09 грн., що зумовило звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018р. по справі №5023/3905/12.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір поставки №7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 з додатками та додатковими угодами до нього підписаний обома сторонами без розбіжностей та у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним повністю чи частково такий договір визнано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, такий договір є підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених таким договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 5.4. Договору, передбачено, що розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів на 60 (шістдесятий) календарний день з дати постачання відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору та відповідною Специфікацією до Договору.
З огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар наступним чином:
- за видатковою накладною №СВ-00290 від 16.10.2020 (замовлення: рахунок-фактура №СВ-000357 від 07.10.2020) на суму 140.584,04 грн. - у строк до 22.12.2020 включно;
- за видатковою накладною №СВ-000359 від 10.12.2020 (замовлення: рахунок-фактура №СВ-000443 від 08.12.2020) на суму 462,00 грн. - у строк до 15.02.2021 включно;
- за видатковою накладною №СВ-000377 від 23.12.2020 (замовлення: рахунок-фактура №СВ-000460 від 21.12.2020) на суму 52.164,05 грн. - у строк до 26.02.2021 включно.
Водночас, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині недоведеності дати поставки з огляду на наступне:
Відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.
Згідно ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис” або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.4.4. договору у разі постачання продукції без товаросупровідної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, покупець має право відмовитись від приймання такої продукції.
Згідно з п.12 Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості” від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунком фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та інш.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
Тобто, відсутність передачі товаросупровідної документації має оформлюватися відповідним актом.
Проте, матеріали справи не містять будь-які належні докази на підтвердження тих обставин, що при отриманні товару не було надано позивачеві товаросупровідних документів, відповідного акту про відсутність документів не представлено, інших відомостей про відмову у прийнятті товару також не надано. Відповідачем не подано будь- яких доказів отримання товару згідно спірних видаткових накладних у іншу дату, ніж вказана у цих видаткових накладних.
Також, суд звертає увагу відповідача, що ненадання рахунків на оплату або будь-яких інших супровідних документів - не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рахунку, податкової накладної, відповідні товаросупровідних накладних (залізничну/товарно-транспорту накладну), сертифікату якості та/або паспорт; технічну документацію, в даному випадку, не звільняє відповідача від обов'язку оплати вартості отриманого товару.
Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами відповідача у відповідних накладних, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору постачання №7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019. Відповідачем не подано будь-яких доказів отримання товару згідно спірних видаткових накладних у іншу дату, ніж вказана у цих видаткових накладних.
Факт постачання позивачем товару на загальну суму 193.210.09 грн., з боку відповідача не спростований.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №1939924 від 25.02.2021 покупець частково здійснив оплату у загальному розмірі 50.000,00 грн., з призначеннями платежу: "оплата за автозапчастини, дог.№7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2018".
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” має перед Фізичною особою-підприємцем Деміденко Сергієм Володимировичем заборгованість у розмірі 143.210,09 (193.210,09 грн. - 50.000,00 грн.). Доказів повної чи часткової сплати цього боргу відповідачем матеріали справи не містять.
Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 143.210,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як вбачається, позивачем також пред'явлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8005,04 грн., 3% річних у розмірі 2092,57 грн. та пеню у розмірі 9194,25 грн.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до п.6.8. Договору у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у формі пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості не оплаченої своєчасно Продукції, проте не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої Продукції .
Як вбачаться з доданого позивачем розрахунку, позивач нараховує пеню за договором №7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 наступним чином:
3.325,65 грн. пені за видатковою накладною №СВ-000290 від 16.10.2020 за період з 15.12.2020 - 24.02.2021 виходячи з боргу у сумі 140.584,04 грн.;
3677,96 грн. пені за видатковою накладною №СВ-000290 від 16.10.2020 за період з 25.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 90.584,04 грн.;
21,19 грн. пені за видатковою накладною №СВ-000359 від 10.12.2020 за період з 09.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 462,00 грн.;
2169,45 грн. пені за видатковою накладною №СВ-000377 від 23.12.2020 за період з 22.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 52.164,05 грн.;
Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди початку розрахунку пені, не враховано умови п.5.4 договору (розрахунки мають бути проведені протягом 5 (п'яти) робочих днів на 60 (шістдесятий) календарний день з дати постачання відповідної продукції) і, відповідно, невірно розраховано її розмір.
Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням умов договору, а також в межах визначеного кінцевого періоду нарахування позивачем, за допомогою програмного комплексу "ЛІГА Закон", судом встановлено, що загальний розмір пені становить - 8736,04 грн. з яких:
- за видатковою накладною №СВ-000290 від 16.10.2020 за період з 23.12.2020 - 24.02.2021 виходячи з боргу у сумі 140.584,04 грн. - становить 2954,25 грн.
- за видатковою накладною №СВ-000290 від 16.10.2020 за період з 25.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 90.584,04 грн. - становить 3688,96 грн.;
- за видатковою накладною №СВ-000359 від 10.12.2020 за період з 16.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 462,00 грн. - становить 20,13 грн.;
- за видатковою накладною №СВ-000377 від 23.12.2020 за період з 27.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 52.164,05 грн. - становить 2083,70.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про помилковість поданого позивачем розрахунку 3% річних в частині визначення періоду. Позивачем не враховано умови п.5.4 договору, якими визначено строк для проведення розрахунків (протягом 5 (п'яти) робочих днів на 60 (шістдесятий) календарний день з дати постачання відповідної Продукції).
Здійснивши перерахунок за допомогою калькулятору штрафів програмного комплексу “Ліга: Закон” пред'явлені до стягнення 3% річних з урахуванням визначеного позивачем кінцевого періоду для розрахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги у загальному розмірі 1978,70 грн., у тому числі:
- за видатковою накладною №СВ-000290 від 16.10.2020 за період з 23.12.2020 - 24.02.2021 виходячи з боргу у сумі 140.584,04 грн. та за а період з 25.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 90.584,04 грн. - становить 1528,43 грн.
- за видатковою накладною №СВ-000359 від 10.12.2020 за період з 16.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 462,00 грн. - становить 4,37 грн.;
- за видатковою накладною №СВ-000377 від 23.12.2020 за період з 27.02.2020 - 10.06.2021 виходячи з боргу у сумі 52.164,05 грн. - становить 445,90 грн.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково - в розмірі 1978,70 грн.
Щодо інфляційних нарахувань суд виходить з наступного.
Суд враховує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Враховуючи межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій Верховного Суду у складі об'єднаної палати касаційного господарського суду, викладених у постановах від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 25.08.2020 по справі №924/534/19, господарський суд встановив, що у вказаному періоді інфляційні втрати становлять у загальному розмірі 8733,65 грн., що є більше ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням ч.2 ст.237 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню у пред'явленому до стягнення розмірі, а саме: 8005,04 грн.
Відповідачем власний контррозрахунок пред'явлених до стягнення сум не подано, аргументів позивача не спростовано, доказів погашення заборгованості повністю чи частково не подано.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Як вбачається, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача судові витрати в сумі 10.756,53 грн., з яких: 2.437,53 грн. - судовий збір; 3.819,00 грн. - витрати пов'язані з засвідченням нотаріально копій перекладу доказів у справі; 4.500 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Матеріали справи свідчать, що разом з позовною заявою подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи на суму 6.437,53 грн. з яких: 2.437,53 грн. - судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, а також очікує понести 5.000,00 грн. - витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
01.06.2021р. між Нестюріною Н.В. (адвокат) та ФОП Деміденко С.В. (клієнт) було підписано договір про надання професійної правової допомоги №01/06, предметом якого є зобов'язання адвоката надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором та Додатковими угодами, а клієнт зобов'язується сплачувати вартість наданої професійної правової допомоги та відшкодувати витрати, понесені адвокатом при виконанні доручень клієнта у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі та додаткових угод.
Відповідно до Додаткової угоди від 03.06.2021 до Договору №01/06 від 01.06.2021 клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати професійну правову допомогу із захисту інтересів Клієнта в Господарському суді Донецької області щодо стягнення суми заборгованості з ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" за договором поставки №7654-ДУ-УМТС-Т від 23.01.2019 (п.1.1. Додаткової угоди від 03.06.2021).
10.06.2021 між сторонами підписаний зведений акт наданих послуг відповідно до Додаткової угоди від 03.06.2021 до договору про надання професійної правової допомоги №01/06 від 01.06.2021, за змістом якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги в повному обсязі на загальну суму: 4000,00 грн.
09.08.2021 між сторонами підписаний зведений акт наданих послуг відповідно до Додаткової угоди від 03.06.2021 до договору про надання професійної правової допомоги №01/06 від 01.06.2021, за змістом якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги в повному обсязі на загальну суму: 500,00 грн.
Також матеріали справи містять наступні докази: рахунки фактури від 10.06.2021 на суму 400,00 грн., від 09.08.2021 на суму 500,00; платіжні доручення №2551 від 10.06.2021 на суму 4000,00 грн., №2583 від 10.08.2021 на 500,00 грн., акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) - послуги перекладу тексту на суму 3.819,00 грн.; рахунок на оплату №В 0620215023 від 25.06.2021 оплата за письмовий переклад тексту на суму 3.819,00; платіжне доручення №2552 від 29.06.2021 на суму 3.819,00 грн.
Отже, з наведеного вбачається, що позивачем надано суду належні докази фактично понесених витрат пов'язаних з розглядом справи в розмірі 8.319,0 грн., які складаються з: витрат, пов'язаних з засвідченням нотаріально копії договору поставки №7654-ДУ-УМТС з усіма додатковими угодами та специфікаціями до нього (з офіційним перекладом з російської мови на українську мову) у сумі 3.819,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги №01/06 від 01.06.2021 з додатками у сумі 4.500,00 грн.
Відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд констатує, що витрати позивача пов'язані з розглядом справи, є документально підтвердженими та пропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову, співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відповідно п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково на суму 161.929,87 грн., у відсотковому співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 8.289,71 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи та відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2.428,96 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (ідентифікаційний код 37014600; адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Франка Івана, буд. 19, кім. 103) на користь Фізичної особи-підприємця Деміденко Сергія Володимировича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованості у розмірі 161.929,87 грн., (сто шістдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять гривень, 87 коп.) з яких: 143.210,09 грн. (сто сорок три тисячі двісті десять гривень, 09 коп.) - основний борг, 8.736,04 грн. (вісім тисяч сімсот тридцять шість гривень, 04 коп.) - пеня, 8.005,04 грн. (вісім тисяч п'ять гривень, 04 коп.) - інфляційне збільшення боргу, 1978,70 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім гривень, 70 коп.) - 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2.428,96 грн. (дві тисячі чотириста двадцять вісім гривень, 96 коп.) та 8.289,71 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят дев'ять, 71 грн.) - витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці з 30.08.2021 по 10.09.2021 включно, повне рішення підписано 13.09.2021
Суддя Н.В. Величко