вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" вересня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/415/21
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Сичуку І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул. 600-річчя13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849
до: Науково-виробничого приватного підприємства "Байт", вул. Шевченка, буд. 42, м. Вінниця, 21023, код - 01209877
про стягнення 2 230,89 грн
22.04.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 05/пп/125 від 21.04.2021 року) Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Науково-виробничого приватного підприємства "Байт" про стягнення 2 230,89 грн заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді за договором № 651 від 02.11.2005 року.
В якості правових підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Науково-виробничим приватним підприємством "Байт" умов договору № 651 від 02.11.2005 року, в частині оплати наданих послуг з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Ухвалою суду від 27.04.2021 року відкрито провадження у справі № 902/415/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
11.05.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 11.05.2021 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 18.06.2021 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 20.07.2021 року.
20.07.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (№ 05/1615 від 20.07.2021 року), в якій останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги повністю та просить суд проводити розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні 20.07.2021 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами проведеного 20.07.2021 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/415/21 для судового розгляду по суті на 02.09.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 21.07.2021 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
02.09.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 02.09.2021 року), в якій останній зазначає, що не визнає заявлені позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволені позову повністю. Також у заяві, останній просить суд проводити судове засідання за відсутності представника Науково-виробничого приватного підприємства "Байт".
Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами і документами.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави вимог позивач посилається на те, що 02.11.2005 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Науково-виробничим приватним підприємством "Байт" (Споживач) укладено договір № 651, який Споживачем не підписаний.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 651 від 02.11.2005 року за період з листопада 2007 року по лютий 2021 року утворилась заборгованість в сумі 2 230,89 грн.
Враховуючи викладене Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось з позовом до суду про стягнення з Науково-виробничого приватного підприємства "Байт" 2 230,89 грн заборгованості.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що позивач звернувся до суду з позовом із пропуском строку позовної давності, посилається на вирішення 10.09.2009 року Господарським судом Вінницької області аналогічного спору при розгляді справи №8/41-09.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" є організацією, що надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов, визначених "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року за № 2189-VIII.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" являється постачальником теплової енергії споживачам, які знаходяться на території м. Вінниці і підключенні до мереж теплопостачання.
З твердженнями позивача, 02.11.2005 року між Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник) та Науково-виробничим приватним підприємством "Байт" (Споживач) укладено договір № 651 (далі - Договір), який Споживачем не підписаний.
За період з листопада 2007 року по квітень 2009 року позивачем відповідачу в приміщення, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, буд. 42, м. Вінниці здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 6 225,86 грн, що підтверджується актами здачі-виконаних робіт.
В рахунок погашення заборгованості за вказаний період відповідачем сплачено 5 844,91 грн, з яких сума 1 849,94 грн направлена на погашення заборгованості яка склалась станом на 01.11.2007 року.
Так згідно наданої позивачем виписки з журналу нарахувань і оплати за період з листопада 2007 року по лютий 2021 року по особовому рахунку відповідача рахується заборгованість в сумі 2 230,89 грн
Відповідач заявлені позовні не визнає та зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення зазначеної заборгованості.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа.
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною першою статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У даних правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару зумовлює обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару.
У справі, що розглядається, спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів сторін, є питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за Договором, його ціни, розміру оплати та як результат суми боргу за поставлений товар, стягнення якої є предметом даного позову.
Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (далі Закон) визначений обов'язок споживачів теплової енергії визначений, статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
При цьому матеріали справи не містять договору № 651 від 02.11.2005 року, однак дана обставина не виключає виникнення договірних відносин, котрі виникають за фактом безпосереднього споживання послуг з гарячого та теплопостачання.
За період з листопада 2007 року по квітень 2009 року позивачем відповідачу в приміщення, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, буд. 42, м. Вінниці здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 6 225,86 грн, що підтверджується актами здачі-виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, які долучено до матеріалів справи.
В рахунок погашення заборгованості за вказаний період відповідачем сплачено 5 844,91 грн, з яких сума 1 849,94 грн направлена на погашення заборгованості яка склалась станом на 01.11.2007 року.
Так, згідно наданої позивачем виписки з журналу нарахувань і оплати за період з листопада 2007 року по лютий 2021 року по особовому рахунку відповідача рахується заборгованість.
За твердженням позивача, станом на 01.03.2021 року борг відповідача перед позивачем за період із листопада 2007 року по лютий 2021 року становить 2 230,89 грн.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб'єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.
Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 925/291/18).
За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).
Висновок щодо підтвердження факту господарської операції саме первинними документами викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11.2020 у справі № 920/61/19.
З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких зокрема належать: видаткові накладні, рахунок фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт прийманні виконаних робіт, акти приймання - передачі наданих послуг, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка.
Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи зі змісту даного принципу господарського судочинства, головним обов'язком позивача є доведення факту порушення відповідачем його прав і законних інтересів у договірних відносинах та існування заборгованості.
При цьому, надані позивачем на підтвердження позовних вимог докази, зокрема, дублікати актів здачі-прийняття виконаних робіт, виписка з журналу нарахувань і оплати, судом оцінюються критично, позаяк не є первинними документами та не можуть розцінюватись судом, як належні та достатні докази отримання відповідачем теплової енергії.
Інших первинних документів на підтвердження проведених між сторонами господарських операцій, в тому рахунку належним чином оформлених актів здачі-прийняття виконаних робіт, загального рахунку на оплату теплової енергії, акту звірки взаємних розрахунків, розгорнутого розрахунку суми боргу з посиланням на первинні документи, дату виникнення заборгованості, її розмір.
Надані позивачем документи сформовані в односторонньому порядку, суду не надано доказів їх вручення відповідачу.
Судом також оцінено Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.09.2009 року у справі №8/41-09 та встановлено, що предметом розгляду були вимоги за інший період, сума заборгованості також була іншою.
Тому, відсутні підстави для закриття провадження у справі згідно п. 3 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Уу відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про пропуск позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
З огляду на недоведеність позовних вимог відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн слід залишити за позивачем відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя13, м. Вінниця, 21021, код - 33126849) до Науково-виробничого приватного підприємства "Байт" (вул. Шевченка, буд. 42, м. Вінниця, 21023, код - 01209877) про стягнення 2 230,89 грн заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді за договором № 651 від 02.11.2005 року.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 2 270,00 грн залишити за позивачем.
3. Копію судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку за наступними адресами: office@vmte.vn.ua.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 13 вересня 2021 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. 600-річчя13, м. Вінниця, 21021)
3 - відповідачу (вул. Шевченка, буд. 42, м. Вінниця, 21023)