вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" вересня 2021 р. Справа№ 911/1782/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 (повний текст складено 28.09.2020)
у справі №911/1782/20 (суддя Шевчук Н.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель"
про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 46 877,81 грн,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 46 877,81 грн, виплаченого внаслідок настання страхової події.
В обґрунтування заявлених вимог позивач, посилаючись на положення статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, просив суд першої інстанції стягнути суму страхового відшкодування, сплаченого на користь Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки", у зв'язку із пошкодженням частини вантажу згідно договору добровільного страхування вантажів №40-0105-17-00010 від 13.04.2017, який було укладено між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Приватним акціонерним товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки".
При цього позивач стверджував, що відповідачем не виконано своїх обов'язків щодо належного збереження вантажу, прийнятого до перевезення згідно договору №KN 11 FO від 01.02.2016, який було укладено між Приватним акціонерним товариством "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" та Дочірнім підприєством "Кюне і Нагель", що в свою чергу на думку позивача, призвело до пошкодження товару.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського Київської області від 17.09.2020 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у позовних вимогах суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином не доведено складу цивільного правопорушення, а відтак неможливо встановити вину відповідача, про яку вказує позивач у даному позові.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство"Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі №911/1782/20 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
При зверненні з апеляційною скаргою скаржником заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/1782/20, яке обґрунтоване тим, що копію повного тексту рішення скаржником отримано засобами поштового зв'язку 02.10.2020, що підтверджується поштовим повідомленням за трек - номером 0103273998644, яке наявне в матеріалах справи.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи документам.
Позивач не згоден з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотримані норм процесуального права.
В обґрунтування наведеної позиції викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що псування частини вантажу сталося внаслідок невжиття експедитором всіх належних від нього дій по забезпеченню збереження та цілісності вантажу, забезпеченню його безпечного знаходження у тимчасовому (з моменту отримання від вантажовідправника і до моменту вручення вантажоотримувачу) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по організації перевезення вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (експедитор) і який на постійній, професійній основі, здійснює систематичну підприємницьку діяльність у сфері організації міжнародних перевезень вантажів. Невжиття відповідачем всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжнародних перевезень товарів, заходів безпеки зумовило пошкодження частини вантажу.
За таких обставин, на думку позивача, шкода майну страхувальника була завдана неправомірними діями відповідача, який всупереч чинного законодавства України, що регулює відносини у сфері транспортно-експедиторської діяльності та перевезень та договірних зобов'язань, взятих на себе не виконав свої обов'язки щодо належного збереження вантажу, прийнятого до перевезення та передачі у належній якості вантажоодержувачу.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі №911/1782/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі №911/1782/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
13.11.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги.
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у справі №911/1782/20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. на лікарняному, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/1782/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/1782/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/1782/20. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №911/1782/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі №911/1782/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/1782/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі №911/1782/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Шаптали Є.Ю.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.02.2016 між Приватним акціонерним товариством "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" (замовник) та Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" (виконавець, відповідач) укладено договір №KN 11 FO (надалі - договір №KN 11 FO), відповідно до умов якого:
- виконавець надає логістичні та транспортно-експедиційні послуги замовнику, щодо вантажів, які належать замовнику, або стосовно яких є заявка на надання послуг від замовника, а замовник приймає та оплачує надані послуги (пункт 1.1 договору №KN 11 FO);
- виконавець зобов'язаний організувати та забезпечити належне, повне та своєчасне надання послуг. Для здійснення зобов'язань згідно цього договору виконавець використовує автомобільний та інші види транспорту, власні та орендовані складські приміщення (пункт 1.2 договору №KN 11 FO);
- виконавець надає транспортно-експедиційні послуги згідно заявок замовника, зразок заявок наведено у додатку № 3 до цього договору (пункт 1.3 договору №KN 11 FO);
- детальні умови та якість надання послуг викладені у додатках до даного договору: на транспортно-експедиційні послуги у додатку № 1Т, на послуги складської логістики у додатку № 1С (пункт 1.4 договору №KN 11 FO);
- виконавець має право для виконання заявки на перевезення від замовника здійснювати самостійний добір перевізників, агентів, інших третіх осіб та укладати відповідні правочини з такими третіми особами від свого імені. При цьому виконавець несе повну відповідальність перед замовником за збереження вантажу та за дії таких третіх осіб, включаючи, але не обмежуючись, діями, що можуть призвести до матеріальних збитків (пункт 1.5 договору №KN 11 FO);
- умови перевезення та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються даним договором, правилами перевезень вантажів відповідних типів транспорту, які прийняті в Україні та в міжнародній практиці перевезень (пункт 3.1 договору №KN 11 FO);
- у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталася не з вини виконавця. В разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває зазначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, в межах якої виконавець має виплатити замовнику суму збитків. Сума франшизи становить 126 262,65 грн та може бути змінена відповідно до страхового договору замовника (пункт 5.2 договору №KN 11 FO);
- договір набирає чинність 01.02.2016 і діє до 31.01.2018 включно, а в частині невиконаних зобов'язань за цим договором до повного їх виконання сторонами (пункт 6.1 договору№KN 11 FO).
Як свідчать матеріали справи, Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" (виконавцем, відповідач) було організовано перевезення вантажу Приватному акціонерному товариству "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" (замовника), а саме капсули ароматизовані FB76-FOHNIA (FLAVOR CAP) INV NO.FJC01708-035P/O загальною вагою брутто 1110,00 кг, кількість місць - 4, за вантажними авіаційними накладними HAWB № 235-03919064 від 14.08.2017 та MAWB № 235-03919064 від 14.08.2017 за маршрутом: Kitayama (Японія) - Україна, Чернігівська область, місто Прилуки, вулиця Незалежності, 21.
З викладеного позивачем у позовній заяві вбачається, що 19.08.2017 вантажоотримувачем, при прийманні вантажу в м. Прилуки, вул. Незалежності, 21, при розвантаженні автомобіля, держані номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , було виявлено пошкодження (деформація коробів) у кількості 6 (шість) коробів, про що складено акт приймання виробничих матеріалів на склад по кількості та якості б/н. Після перевірки палет з вантажем (капсулами) була виявлена деформація вантажу у кількості 80 кілограм капсул FB76-FOHNIA (FLAVOR CAP) на загальну суму збитків - 209 638,23 грн.
В подальшому Приватним акціонерним товариством "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" складено акт невідповідності продукції РО 4600454147 від 03.11.2017 та довідку б/н б/д, в якій йдеться про загальну суму деформованого товару.
Разом з тим, майнові інтереси Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (страхувальник) були застраховані в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик, позивач) на підставі договору добровільного страхування вантажів №40-0105-17-00010 від 13.04.2017 (надалі - договір №40-0105-17-00010).
Предметом цього Договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим вантажем (будь-які товари та/або вироби (в тому числі, але не обмежуючись, сировина, напівфабрикати, готова продукція), пов'язані із діяльністю страхувальника, та/або власністю, або, за страхування яких, страхувальник несе відповідальність, або отримує інструкції щодо їх страхування до початку перевезення) (пункти 3, 4 договору №40-0105-17-00010).
За умовами пункту 5 вказаного правочину застрахованими перевезеннями є всі перевезення, щодо яких страхувальник має майновий інтерес, та/або за які несе відповідальність.
Страховим ризиком (випадком) є втрата, знищення або пошкодження застрахованого вантажу внаслідок подій, передбачених пунктом 3.1.1 Правил "З відповідальністю за всі ризики" у відповідності до Institute Cargo Clauses (A) ICC 252 (1/1/82), включаючи проміжне зберігання вантажів на складах (п. 7 договору №40-0105-17-00010).
Період страхування установлений з 00 год. 00 хв. 01.01.2017. і діє до 24 год. 00 хв. 31.12.2017 (п. 9 договору №40-0105-17-00010).
Приписами пункту 10 договору №40-0105-17-00010 передбачено, що страхове покриття встановлюється у відношенні кожного конкретного перевезення і починається з моменту початку навантаження вантажу в/на транспортний засіб в місці відправлення і закінчується після завершення розвантаження вантажу в місці призначення. Страхування по договору діє лише за умови сплати страхувальником страхового платежу протягом періоду страхування.
Згідно з пунктом 11 договору №40-0105-17-00010 страхова сума за цим договором визначена у розмірі 651 041 660,00 грн.
Розділом 14 договору №40-0105-17-00010 передбачено умови здійснення страхової виплати, так згідно з пунктом 14.3 у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик протягом 30 (тридцяти) робочих днів після отримання від страхувальника документів, передбачених пунктом 14.2 цього договору, розглядає зазначені документи та приймає рішення про виплату страхового відшкодування шляхом складання страхового акту або про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що письмово повідомляє страхувальника. Страхове відшкодування виплачується протягом 3-х робочих днів після складання страховиком страхового акту про виплату страхового відшкодування.
Щодо порядку розрахунку суми страхового відшкодування при втраті вантажу, або, якщо за висновком експерта, відбулося повне псування вантажу, то страхове відшкодування виплачується в розмірі вартості вантажу, що перевозився, за мінусом вартості вантажу, що залишився (уцілів). Із суми страхового відшкодування віднімається відповідна франшиза, передбачена додатком № 1 (пункт 17.3.1 договору №40-0105-17-00010).
Згідно додатку № 1 до договору добровільного страхування вантажів № 40-0105-17-00010 від 13.04.2017 розмір франшизи узгоджено у сумі 162 760,42 грн за кожним та будь-яким збитком, за виключенням експортних перевезень (за межі України) до замовників-третіх осіб (компаній не афілійованих з British American Tobacco), та окрім витрат по Загальній аварії та на порятунок майна.
29.11.2017 відповідно до умов договору страхування Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" звернулося до позивача із заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування.
Позивач в свою чергу, розглянувши подану заяву, а також надані з нею документи, на підставі страхового акту № ДКЦВ-14849 від 14.02.2018, розрахунку суми страхового відшкодування ДКЦВ-14849 від 14.02.2018 та розпорядження про виплату страхового відшкодування від 16.02.2018, здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику - Приватному акціонерному товариству "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" у сумі 46 877,81 грн за вирахуванням франшизи, що підтверджується платіжним дорученням № 3136 від 16.02.2018 з відповідним призначенням платежу.
Таким чином спір у даній справі винник, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо належного збереження вантажу, прийнятого до перевезення та передачі у належній якості вантажоодержувачу та здійсненням позивачем страхового відшкодування.
Рішенням Господарського Київської області від 17.09.2020 у позові відмовлено повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до положень статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (стаття 623 Цивільного кодексу України).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що має право на компенсацію виплаченої ним суми страхового відшкодування на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" у порядку суброгації з осіб, відповідальних за завдані збитки.
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції стосовного того, що на позивача покладається обов'язок доведення наявності у діях відповідача складу (елементів) цивільного правопорушення. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
Втім позивачем розмір заявлених збитків не був доведений, оскільки останнім не надано належних доказів пошкодження вантажу.
Колегія суддів зазначає, що докази, які додані до позовної заяви містять суперечливі дані щодо кількості пошкодженого вантажу, зокрема:
- акт приймання виробничих матеріалів на склад по кількості та якості від 19.08.2017 містить інформацію про деформацію 6 коробок, Акт невідповідності сировини від 03.11.2017 містить інформацію про пошкодження 80 кг матеріалу;
- акт огляду пошкодженого майна (дефектна відомість) б/н від 31.01.2018 містить дані щодо кількості пошкодженої продукції, що суперечать тим, що вказані в інших актах, складених замовником і також не дає змоги чітко встановити кількість та вагу пошкодженої продукції. При цьому, і фотографічний матеріал, доданий до вищевказаного акту, не дає змоги встановити ані факту пошкодження продукції, ані її кількості. Також з матеріалів справи вбачається, що даний акт складений через тривалий час після отримання вантажу замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т - Прилуки" з вимогою надати докази пошкодження заявленої кількості вантажу та неможливості її використання за цільовим призначенням, зокрема і у відповіді на претензію № 2595/17 ПО від 09.11.2017 на суму 209 638,23 грн, зменшеній відповідно до претензії № 325/18 ПО від 22.02.2018 на суму 162 760, 42 грн (вих. №КН-39/19 ZJ від 17.04.2019). Однак, відповідні докази у справі відсутні.
Окрім того, позивачем не надано документів, які підтверджують факт пошкодження всієї кількості продукції, а також неможливості її використання за цільовим призначенням.
У своїх претензіях Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т - Прилуки" зазначає про пошкодження упаковки вантажу, при цьому заявляючи про пошкодження всієї продукції, що міститься у цій упаковці, що не відповідає дійсності.
Згідно із ч. 2 ст. 31 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень у випадку пошкодження багажу або вантажу особа, яка має право на його отримання, повинна надіслати перевізнику претензію негайно після виявлення пошкодження й не пізніше семи днів з дати отримання зареєстрованого багажу й чотирнадцяти днів з дати отримання вантажу. У випадку затримки претензія повинна бути заявлена не пізніше двадцяти одного дня з дати, коли багаж або вантаж був переданий у його розпорядження.
Аналогічні за змістом вимоги щодо строку пред'явлення претензій також містяться у Правилах повітряних перевезень вантажів, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 за №186 (далі - Правила).
Відповідно до п. 21.1.2. Правил у разі заподіяння шкоди особа, яка має право на отримання вантажу, повинна направити перевізнику претензію негайно після виявлення шкоди, але не пізніше 14 днів з дати одержання вантажу або з дати підписання вантажоодержувачем відповідного документа про доставку вантажу. Згідно з п. 21.1.3. Правил будь-яка претензія повинна бути пред'явлена в установлені строки. Відповідно до п. 21.1.4. Правил у разі відсутності претензій в установлені строки ніякі претензії проти перевізника не приймаються, крім випадків омани з боку перевізника.
Однак, перше повідомлення про пошкодження вантажу надійшло від замовника (вантажоотримувача) - Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т - Прилуки" - виконавцю лише 05.09.2017, що підтверджується видрукуванням з електронної пошти, а офіційна претензія до виконавця датована 09.11.2017. Тобто замовником не дотримано вимог ч. 2 ст, 31 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень та п.п.21.1.2 - 21,2,4 Правил.
Також, відповідно до п. 43.1 Додатку №1Т від 01.02.2016 в разі виявлення невідповідності продукції за кількістю та якістю вантажу при розвантаженні на складі отримувача, комісія у складі двох представників отримувача, один з яких комірник, водія та особи, яка уповноважена супроводжувати вантаж, використовуючи форму акту (Додаток №5 до даного Договору), фіксує цей факт.
Додатком № 5.1 до Договору №KN 11 FO від 01.02.2016 закріплено форму Акту про прийняття продукції. Акт приймання виробничих матеріалів на склад по кількості і якості складений замовником 19.08.2017 в односторонньому порядку його представниками, без залучення представників виконавця, що в свою чергу не дає змоги чітко встановити кількість та вагу пошкодженої продукції. При цьому, і фотографічний матеріал, доданий до Акту, не дає змоги встановити ані факту пошкодження продукції, ані її кількості.
Відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill).
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень для перевезення вантажу оформлюється авіавантажна накладна.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень авіавантажна накладна або квитанція на вантаж, до доведення протилежного, є достатнім свідченням укладення договору, прийняття вантажу та умов перевезення, зазначених у них.
За загальною практикою, що використовується в авіаційних перевезеннях, застосовуються 2 види авіанакладних - основна/зовнішня MAWB (Master Air Waybill) і домашня/внутрішня HAWB (House Air Waybill). HAWB - (домашня або внутрішня накладна) містить усю інформацію про вантажовідправника та вантажоодержувача згідно з прикладеним інвойсом та видається організатором перевезення чи агентом. MAWB (основна або зовнішня накладна) призначається самою авіакомпанією.
На виконання організації авіаційного перевезення виконавцем була видана внутрішня авіанакладна HAWB (House Air Waybill) № 235-03919064 від 14.07.2017 та авіакомпанією Turkish Airlines, яка безпосередньо виконувала авіаційне перевезення видана MAWB (Master Air Waybill) № 235-03919064 від 14.07.2017.
Обидва примірники авіанакладних - і внутрішньої, і основної/зовнішньої наявні у замовника - Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т - Прилуки".
Відповідно до п. 2.1 повідомлення, що стосуються обмеження відповідальності перевізника - (далі - повідомлення), що розташовані на зворотньому боці обох авіанакладних, на перевезення розповсюджуються правила відповідальності, встановлені Варшаською конвенцією або Монреальською конвенцією, тільки якщо таке перевезення не є міжнародним у розумінні цих конвенцій.
За правилами п. 2.2 повідомлення перевезення та інші супутні послуги, наскільки не суперечить вищевикладеному, що виконуються кожним перевізником, підпадають під дію: 2.2.2. положень, що містяться в авіаційній накладній, умови перевезення перевізника та відповідні правила, положення та розклади руху (але не вказані в них часи відправлення та прибуття) та діючі тарифи такого перевізника, є частиною цього договору і можуть бути перевірені в будь-яких аеропортах або інших офісах з продажу вантажів, з яких він здійснює регулярні послуги.
За змістом до п. 3.3.1. Загальних умов перевезення вантажів авіакомпанії Turkish Airlines (General Terms of Carriage of Cargo of Turkish Airlines, Inc.), які розташовані у вільному доступі на офіційному сайті авіакомпанії та які застосовуються до усіх вантажних перевезень, що здійснюються авіакомпанією Turkish Airlines, зазначено наступне:
"3.3.1. Вантажовідправник зобов'язаний упакувати вантаж для безпечного перевезення повітрям на всіх етапах перевезення з обережністю, включаючи етапи завантаження / вивантаження, зберігання, проходження митного контролю та доставки вантажу таким чином, щоб захистити його від втрат, пошкоджень або погіршення та запобігання травмуванню чи заподіянню шкоди третім особам, майну чи іншим особам, повітряному судну, а також відповідно до його властивостей та вимог авіаційних. "
Керуючись викладеним вище, колегія суддів констатує, що відповідальність за належне упакування вантажу покладається на вантажовідправника.
При цьому судова колегія звертає увагу на умови п. 12.1.3 договору №40-0105-17-00010 в якому встановлені випадки, які не підлягають відшкодуванню, у разі настання збитків внаслідок неповного або невідповідного для даного виду вантажу пакування, закупорювання чи маркування вантажу з порушенням стандартів, технічних умов.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 46 877,81 грн, виплаченого внаслідок настання страхової події є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Подані на підтвердження певних обставин докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи позивача з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі №911/1782/20 - без змін.
Матеріали справи №911/1782/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Є.Ю. Шаптала