ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 вересня 2021 року Справа № 923/339/21
м.Одеса, проспект Шевченка,29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді М.А. Мишкіної,
суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко
Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування»
на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року
у справі №923/339/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ»
до Приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування»
про стягнення 144724,32грн.
суддя суду першої інстанції Л.М. Немченко
час і місце ухвалення рішення: 20.05.2021р., м. Херсон, Господарський суд Херсонської області
встановив:
12.03.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» (надалі - позивач, ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» (надалі - відповідач, ПрАТ «КЗЕСО»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь борг за замовлену продукцію у розмірі 128160грн., а також штрафні санкції - пеню в розмірі 12687,51грн., інфляційні втрати 2834,51грн. та 3% річних 1041,97грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2020р. між ним (Постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №131/131 (надалі - Договір від 28.07.2020р.) та специфікацію №1; на виконання умов Договору від 28.07.2020р. позивач поставив відповідачу товар, проте ПрАТ «КЗЕСО» не розрахувалось за половину товару на суму 128160грн. З урахуванням суми та строку прострочення основного боргу відповідачем, позивачем були нараховані відповідачу кошти у вищезазначених сумах, які підлягають стягненню у судовому порядку (розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат доданий до позовної заяви).
З посиланням на норми ст.ст.525, 526, 629, 238 ЦК України, 173-175, 193 ГК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду першої інстанції від 29.03.2021р., зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.04.2021р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість виникла внаслідок важкого фінансового стану ПрАТ «КЗЕСО» та відповідач здійснює всі заходи, необхідні для погашення заборгованості найближчим часом.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.05.2021р. (суддя Л.М.Немченко) позов задоволено - стягнуто з ПрАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» на користь ТОВа «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» заборгованість за замовлену продукцію у розмірі 128160грн., 12687,84грн. пені, 2834,51грн. інфляційних втрат, 1041,97грн. 3 % річних в розмірі та 2270грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.629, 525, 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України та вмотивоване наступним. Між сторонами укладено договір поставки №131/131 від 28.07.2020р. із специфікацією №1 до нього; сторонами встановлена форма оплати: 50% передоплати та 50% по факту готовності продукції до відвантаження. 14.08.2020р. відповідач сплатив передоплату у сумі 128160грн., позивач листом від 10.11.2020р. повідомив відповідача про готовність товарів до відвантаження, проте відповідач оплату 50% вартості товару не здійснив. На цю суму позивачем нараховані пеня 12687,84грн., 3% річних 1041,97грн. та інфляційні втрати 2834,51грн., які підлягають стягненню з відповідача разом із основною заборгованістю.
23.06.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» на рішення від 20.05.2021р., в якій скаржник просить суд прийняти рішення, яким скасувати стягнення з відповідача штрафних санкцій.
В обґрунтування вимог скарги відповідач зазначає наступне:
- в Україні установлено карантин, який пов'язаний із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої короновірусом SARS-СО- 2. На день звернення із апеляційною скаргою у відповідача склалася скрутна фінансова ситуація, причиною виникнення якої став ряд факторів незалежних від підприємства;
- після запровадження карантину в Україні діяльність підприємства зазнала суттєвого спаду, що зокрема обумовлюється складною фінансовою ситуацією в країні, нестабільністю валютного ринку, що призводить до зменшення доходів відповідача. Це в свою чергу призводить до збіднілості великої кількості підприємств, а в деяких випадках і до банкрутства. Такий фінансовий стан зазнало багато підприємств - контрагентів відповідача, що не могло не відзначитись і на самому відповідачеві, яке має як дебіторську так і кредиторську заборгованість;
- керівництво підприємства наполегливо намагається реструктуризувати борги, вживає всіх залежних від нього заходів як в досудовому так і в судовому порядку;
- ПрАТ «КЗЕСО» 14.08.2020р. здійснило добровільну сплату за продукцію у сумі 128160грн., тобто до звернення позивача до суду, що вказує на заінтересованість ПрАТ «КЗЕСО» у погашенні суми заборгованості. Судом першої інстанції не враховано зазначену обставину, що призвело до ухвалення рішення з необґрунтовано високими штрафними санкціями.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:
- від 29.06.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху;
- від 12.07.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року у справі №923/339/21; постановлено розгляд апеляційної скарги ПрАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування» на рішення Господарського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року у справі №923/339/21 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 04.08.2021р. 19.07.2021р. позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, та зазначив, що:
- договір поставки №131/131 був укладений між сторонами - 28.07.2020р., тобто в період дії карантину, й відповідач міг й повинен був об'єктивно оцінити свої ризики, беручи на себе відповідні обов'язки перед контрагентом;
- відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає про своє нібито бажання реструктуризації боргу, але за період прострочення заборгованості, тобто з 02.12.2020р. (майже 8 місяців) не сплатив жодної гривні; написанням апеляційної скарги відповідач фактично підтвердив свій намір ввести суд в оману та ще більше відстрочити повернення боргу;
- щодо «необгрунтовано високих штрафних санкцій», то їх розрахунок був проведений виключно на підставі підписаного договору №131/131 від 28.07.2020р. та чинного законодавства України, а також перевірений судом першої інстанції.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.
28.07.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Каховський завод електрозварювального устаткування» (Покупець) укладено договір поставки №131/131, відповідно до умов п.п.1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити продукцію згідно специфікації та/або рахунків, які додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною. Асортимент, технічні вимоги, кількість, ціна, вартість та загальна сума, умови порядок, строк поставки продукції визначаються специфікаціями та/або рахунками.
Відповідно до п.п.2.1-2.3 Договору від 28.07.2020р. продукція поставляється у строки, вказані у специфікаціях та/або рахунках. За згодою Покупця Постачальник має право дострокової поставки продукції, при цьому Покупець зобов'язаний прийняти продукцію та своєчасно оплатити її вартість згідно умов цього договору. Постачальник сповіщає Покупця про готовність продукції листом факсимільним зв'язком. Датою поставки є дата підписання акту прийому-передачі продукції, якщо виникла необхідність у його складанні (на вимогу однієї із Сторін), в інших випадках - відмітка про отримання продукції на товаросупроводжуючих документах.
Загальна вартість даного Договору є величиною змінною та складається з суми вартості усіх оформлених у письмовому вигляді та підписаних обома сторонами Договору специфікацій та/або рахунків до нього. Оплата вартості партії продукції здійснюється Покупцем у безготівковому порядку, на підставі виставленого рахунку-фактури Постачальника шляхом перерахуванням коштів, які узгоджені Сторонами в специфікації платіжним дорученням на вказаний у цьому договорі рахунок Постачальника. Оплата Покупцем здійснюється наступним чином: передоплата у розмірі 50% вартості продукції - протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації та виставлення рахунку, 50% вартості продукції, які залишились - протягом п'ятнадцяти банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність продукції до поставки, за кожною узгодженою специфікацією (п.п.3.1, 3.3, 3.4 Договору від 28.07.2020р.).
Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору від 28.07.2020р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором Сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України. У разі порушення строків за договором винна Сторона сплачує потерпілій Стороні пеню в розмірі 0,1% вартості недопоставленої або невчасно сплаченої суми доплати 50 % після письмового повідомлення про готовність продукції до поставки, за кожен день прострочення, але не більш 10% від вартості, недопоставленої або несплаченої продукції. Сплата пені не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язань за договором.
Даний договір набирає чинності та є обов'язковим для сторін з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020р., а в частині виконання зобов'язань , що виникли до вказаної дати закінчення строку дії договору - договір діє до їх повного виконання Сторонами. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявила у письмовому вигляді про свій намір його розірвати, то Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій договору не обмежена (п.п.10.1, 10.2 Договору від 28.07.2020р.)
28.07.2020р. позивачем та відповідачем було складено та підписано Специфікацію №1 до Договору від 28.07.2020р. про постачання продукції: світлодіодних локомотивних прожекторів PLI-05-4000-180-DС24V - 4шт., охолоджувачів O243 - 8шт., діодів Д143-1250-16 - 12шт. та амперметрів М1611.2-06-2-01 - 4шт., загальною вартістю 256320грн. з ПДВ.
14.08.2020р. відповідач сплатив позивачу 128160грн., що підтверджується відомостями, зазначеними у листі ТОВа «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» на адресу відповідача від 02.12.2020р. та не заперечується відповідачем.
10.11.2020р. ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» направило ПрАТ «КСЕЗО» лист №1028/131, в якому просило провести доплату в розмірі 128160грн. з ПДВ, згідно умов договору №131/131 від 28.07.2020р., специфікації №1 від 28.07.2020р., а також надіслати довіреність. У листі зазначено дату відвантаження продукції - 13.11.2020р.
02.12.2020р. позивач направив відповідачу претензійний лист №1048/131, в якому вимагав сплатити заборгованість за Договором від 28.07.2020р. у сумі 128160грн. а також пеню у зв'язку із невиконанням умов договору.
04.12.2020р. ПрАТ «КСЕЗО» надіслало ТОВу «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ» відповідь на претензію, в якій повідомило, що підприємство очікує найближчим часом отримати кошти за вже відвантажену продукцію, після чого заборгованість в сумі 128160грн. буде терміново перерахована ТОВ «ВО «УКРСПЕЦКОМПЛЕКТ».
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що відповідач не сплатив йому 50% вартості товару за Договором від 28.07.2020р. - 128160, ці кошти підлягають стягненню у судовому порядку, як і нараховані на основну заборгованість 3% річних, пеня та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві сумах.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду наступного.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це положення кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежним виконанням).
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно умов Договору від 28.07.2020р. відповідач повинен був сплатити позивачу 50% вартості товару за договором протягом 15 календарних днів з дати отримання повідомлення про готовність продукції до поставки (10.11.2020р.), відповідач не заперечує наявність боргу та виникнення підстав для оплати решти вартості замовленого за Специфікацією товару.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1041,97грн. за період з 02.12.2020р. по 30.12.2020р. та з 01.01.2021р. по 10.03.2021р., інфляційні збитки в сумі 2834,51грн. за період з грудня 2020 року по січень 2021 року включно та 12687,84грн. пені за 99 днів прострочки (розрахунок пені наведений у позовній заяві, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий суду в додатки до позовної заяви).
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд прийняти рішення, яким скасувати стягнення з ПрАт «КЗЕСО» штрафних санкцій, не наводячи мотивів незгоди із нарахованими позивачем 3% річних, інфляційними втратами та пенею та не вказуючи на помилковість розрахунків.
Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунки 3% річних, інфляційних збитків та пені та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення у сумах, наведених позивачем, штрафних санкцій та інфляційних і річних.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.
Посилання скаржника на встановлення карантину, пов'язаного запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 в даному випадку підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення слугувати неспроможні, оскільки карантин був встановлений постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. (зі змінами та доповненнями) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020р. та триває і наразі (з деякими послабленнями), а договір №131/131 був укладений між сторонами 28.07.2020р., тобто вже під час дії карантину.
Відповідно до ст.73, ч.1 ст.76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Скаржником не надано суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилався - доказів здійснення реструктуризації боргів, вжиття заходів для погашення заборгованості перед позивачем, тощо.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже відповідач має нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання незалежно від того, чи існує реальна можливість його виконання.
Суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у заявлених розмірах.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2021р. (в оскаржуваній частині) залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даній справі витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення від 20.05.2021р.), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2021р. (в оскаржуваній частині) у справі №923/339/21 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ПрАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування».
Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.
Постанова складена та підписана 14.09.2021р. у зв'язку із перебуванням колегії суддів у щорічній черговій відпустці з 05.08.2021р. по 10.09.2021р. включно.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Л.В. Лавриненко