ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1003/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021
по справі №916/1003/21
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII”
про стягнення 68 038,15 грн.
(суддя першої інстанції: Погребна К.Ф., дата та місце ухвалення рішення: 18.06.2021, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29)
В квітні 2021 року Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII” (далі - ОК “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII”) про стягнення 68 038,15грн.
В обґрунтування позову АТ “НАК “Нафтогаз України” зазначило, що відповідачем порушено прийняті на себе за договором постачання природного газу №7194/18-ТЕ-23 від 26.10.2018 зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, внаслідок чого за ОК “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII” рахується заборгованість, на яку було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 по даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ОК “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII” на користь АТ “НАК “Нафтогаз України” пеню в сумі 23 495,11 грн., інфляційні витрати в сумі 10 330,85 грн., 3% річних в сумі 9 213,75 грн., збитки в сумі 1 503,34 грн. та судовий збір 2 270 грн., у задоволенні решти позову відмовлено.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п.7.2 Договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення в розмірі 46 990,21 грн., розрахунок 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та інфляційних позивачем проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, на думку суду, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 23 495,11 грн.
Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, АТ “НАК “Нафтогаз України” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 по справі №916/1003/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 23 495,10 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, а саме ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що укладаючи з позивачем Договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі, визначеному цим Договором. Так, за прострочення виконання умов договору настає відповідальність визначена умовами договору (п.8.2), зокрема, у разі невиконання відповідачем п.6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.
Крім того, апелянт вказує, що не є підставами звільнення від відповідальності, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб. Таких умов не містить і укладений між сторонами договір.
Також заявник апеляційної скарги зазначає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора. Відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували його неспроможність виконати взяті на себе зобов'язання.
На думку заявника апеляційної скарги, зменшуючи розмір пені майже на 50%, суд ототожнює зменшення розміру пені з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Зменшення розміру пені майже на 50% фактично нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1003/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2018 між АТ "Нафтогаз України" та ОК “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII” було укладено договір №7194/18-ТЕ-23 постачання природного газу.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язався поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. Договору природній газ що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої види населенню.
За цим договором може бути поставлений природний газ ( за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природній газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ “Національна акціонерна компанія “Нафогаз України” на митну території України. (п.1.4 договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №5 від 20.03.2019р. встановлено, що Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018р. по 30 квітня 2019р. (включно) замовлений Споживачем (об'єм) природного газу в кількості 290,072 тис. куб. метрів в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): листопад 2018 - 34,414; грудень 2018 - 72,504; січень 2019 - 71,465; лютий 2019 - 61,689; березень - 50,0.
Пунктом 3.8 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 27.11.2018 передбачено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоду, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього договору (п. 3.8.1).
Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п. 3.8.2).
Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни постачається за цим Договором, встановлюється Положенням. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235,51грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61грн. Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу (пп. 4.1 - 4.3 договору, в редакції Додаткової угоди №5 від 20.03.2019р.).
Згідно 5.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №5 від 20.03.2019 оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами 100- відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Також, відповідно до Додаткової угоди № 4 від 14.03.2019, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 нього Договору застосовуються Сторонами з “ 01” березня 2019 року та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору.
Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне. Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.11.2018). При цьому, розмір збитків визначається таким чином: 3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; 3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати виселений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов'язаний відшкодувати за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Уф - Уп) х Цх К, де: Уф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Уп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.11.2018) передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: Позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору; Позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; Відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.11.2018), Відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати Позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору.
Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 27.11.2018), Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків , що виникли через порушення Відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі. Якщо відхилення фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти Договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким ” здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України “Про ринок природного газу”), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Уф- Уп) х Цх К, де: Уф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Уп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - міна природного газу за договором постачання природного газу; коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 5 від 20.03.2019) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 50,0 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 22,558 тис.куб.м.
За посиланнями позивача, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 6,57100 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
20.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-1241-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 18.12.2019 за вих.№26/5-4791-19, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 503,34 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (50,0 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором (43,429 куб.м.).
Акт-претензія від 16.05.2019 за вих. №26-1241-19 отриманий Відповідачем 30.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100108222047; лист від 18.12.2019 за вих.№ 26/5-4791-19 отриманий Відповідачем 27.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100173467243, проте були залишені без відповіді та задоволення.
Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продаж природнього газу №7194/18-ТЕ-23 від 26.10.2018, щодо своєчасного розрахунку за отриманий природній газ, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 по даній справі оскаржується позивачем в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені, з огляду на що, з урахуванням приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Стосовно зменшення місцевим господарським судом пені до 23 495,11 грн., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд апеляційної також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Обслуговуючий кооператив “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII” є неприбутковою організацією, створеною для комплексного обслуговування об'єктів, що полягає в забезпеченні належних умов проживання та перебування членів кооперативу та інших мешканців в належним їх приміщеннях. Джерелом надходження коштів на рахунок Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Престиж VII”, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій, є здійснення внесків членами кооперативу.
З огляду на зазначене, враховуючи, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, у зв'язку з чим правомірно зменшено пеню, заявлену до стягнення до 23 495,11 грн.
Крім того, судова колегія також звертає увагу, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності, у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині відхиляються.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що висновок суду першої інстанції про зменшення пені до 23 495,11 грн. є обґрунтованими, а доводи апелянта не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 по справі №916/1003/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 по справі №916/1003/21 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 по справі №916/1003/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2021 по справі №916/1003/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Головуючий суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицький