Придніпровський районний суд м.Черкаси
Номер провадження 2/711/2422/21
Справа № 711/4966/21
про відмову у клопотанні про відстрочення сплати судового збору
та залишення позовної заяви без руху
02 вересня 2021 року суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Демчик Р.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні житловим приміщення шляхом виселення ,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Нікітюк А.М. звернулися до суду з позовом про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні житловим приміщення шляхом виселення ОСОБА_3 .. Крім іншого, позивачі звернулися з клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що через скрутний фінансовий стан та відсутність грошових коштів сплатити судовий збір в розмірі 908.00 грн. для них є неможливим, оскільки позивачі непацючі особи, які мають ряд хронічних захворювань, у зв'язку з чим вимушені постійно проходити амбулаторне та стаціонарне лікування та витрачати кошти на придбання медикаментів для лікування. .
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, із змістом клопотання та доданими матеріалами суд приходить до наступного висновку.
Позовна заява повинна відповідати вимогам ст. 175,177 ЦПК України.
Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 136 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч.1 ст.136 ЦПК України, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат.
Так, цивільне процесуальне законодавство передбачає звернення до суду з клопотанням або про відстрочення, або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від його сплати, або зменшення розміру належних до сплати судових витрат.
Вищевказані положення закону передбачають, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнення від їх сплати є правом суду, а не його обов'язком.
Згідно п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», №10 від 17 жовтня 2014 року, роз'яснено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність рахунку коштів, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за певний період).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно статті 10 ЦПК України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі. Разом з тим, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати, може мати місце за виключних обставин. Суд звертає увагу, що визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується реальний рівень майнового стану.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо. Ще у справі Trukhv. Ukraine (50966/99, 14 жовтня 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити судових витрат, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Правова позиція щодо необхідності підтвердження незадовільного майнового стану була викладена в постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 у справі №904/9117/17, в якій Верховний Суд вказав на те, що єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Також, Верховний Суд вказав на те, що вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, обґрунтування та доказування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Європейський Суд з прав людини в рішенні по справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02) від 20 травня 2010 року зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111)
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
З урахуванням викладеного та враховуючи, що вирішення питання щодо відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, вважаю за необхідне у клопотанні відмовити та зобов'язати позивача сплатити суму судового збору.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В перерахунку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 01 січня 2021 року 2270 грн.00 коп., 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 908.00 грн..
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 185 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк на усунення недоліків.
За таких підстав, позивачу слід усунути зазначені недоліки та подати до суду позовну заяву з дотриманням всіх вказаних вимог закону. Без підтвердження вказаних обставин, суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Нікітюк Андрія Миколайовича до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні житловим приміщення шляхом виселення - залишити без руху.
Позивачеві необхідно усунути, вказані в мотивувальній частині ухвали недоліки, в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
У випадку не усунення вказаних недоліків позовна заява буде визнана не поданою та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя: Р. В. Демчик