Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2771/21
Номер провадження2/711/1818/21
13 вересня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.
при секретарі Кофановій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась 29.04.2021 до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі1/3 частини всіх видів заробітків (доходів) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття. Також просила суд, стягнути з відповідача на її користь 4250грн. витрачених нею на відпочинок малолітнього ОСОБА_3 у січні 2021 року.
В обґрунтування позову зазначила, що 27.05.2015 року між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований у відділі ДРАЦС по м. Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № 462.
Від шлюбу в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час шлюб між сторонами не розірвано, проте вони як чоловік та дружина не проживають з травня 2019 року, не ведуть спільного господарства, не підтримують нормальні шлюбні відносини. Відповідач з весни 2021 перестав надавати кошти на матеріальне утримання сина. Він зовсім не цікавиться життям дитини, не приймає участь у його вихованні, лікування, оздоровленні, а тому вона звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01 червня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
01.07.2021 через канцелярію суду представником відповідача - адвокатом Бакаєвою В.О., подано відзив на позовну заяву.
07.07.2021 позивачем, через канцелярію суду, подано відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 13.09.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 4250грн. за відпочинок малолітнього ОСОБА_3 у січні 2021 року.
В судове засідання сторони не з'явились. Причину неявки суду не повідомили.
Разом з тим, від позивача ОСОБА_1 надійшла суду письмова заява, в якій вона просила проводити розгляд справи в частині позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на її користь, без участі сторони позивача по наявним у справі документам.
Від представника відповідача - адвоката Бакаєвої В.О. надійшла до суду письмова заява, в якій зазначено, що відповідач позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дитини, визнає та не заперечує проти їх задоволення в зазначеному обсязі. Також просили проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази надані сторонами по суті позовних вимог, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною п'ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено та визнається сторонами, що позивач та відповідач перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27 травня 2015 року. Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Сторони припинили фактичні шлюбні відносини, мають окремі бюджети та перестали вести спільне господарство.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років з 1 липня 2020 року складає 2318 грн.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років з 1 січня 2021 року - 2395 грн; з 1 липня 2021 року - 2510 грн; з 1 грудня 2021 року - 2618 грн.
Визначаючи розмір аліментів суд бере до уваги, стан здоров'я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, який не має інших осіб на утриманні, є працездатним.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову і до повноліття дитини.
В той же час, відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти стягнення з нього аліментів саме в тому вигляді та розмірі, в якому просила позивач.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з урахуванням визнання позову відповідачем та інтересів дитини. Суд вважає саме такий розмір стягуваних аліментів відповідатиме засадам справедливості, добросовісності та розумності, а також дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини та її гармонійного розвитку.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Датою подачі позову є 29.04.2021 року і саме з цієї дати підлягають стягненню аліменти на утримання дитини.
Згідно ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 908 гривень до спеціального фонду Державного бюджету України за позовну вимогу про стягнення аліментів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180-184, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 18, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280, 284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 29 квітня 2021 року і продовжувати до досягнення дитиною повноліття.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 908грн.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик