Справа № 755/13620/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8599/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Усатов Д.Д.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
13 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року, ухвалене у складі судді Катющенко В.П., у цивільній справі № 755/13620/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Зазначила, що з 07 жовтня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 . Від шлюбу вони з відповідачем мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу донька проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_1 добровільно матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, а тому вона просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку доходу, щомісячно, починаючи з 08 серпня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 та стягнути їх в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 06 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що у нього є інші малолітні діти, донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які також перебувають на його утриманні. Його нинішня дружина ОСОБА_6 наразі перебуває у декретній відпустці, а відтак він є єдиною особою в сім'ї, яка працює та фінансово забезпечує сім'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
30 липня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи нових доказів, зокрема, копії медичного свідоцтва про народження № 230 від 15 червня 2021 року, виданого ТОВ «Адоніс Центр». Відповідно до вказаної довідки у ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася в зареєстрованому шлюбі донька.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 жовтня 2005 року.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано.
У шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ОСОБА_2 (а.с. 7).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 є молодим працездатним чоловіком та відповідно до положень СК України зобов'язаний утримувати свою дитину.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили шлюбні відносини, проживають окремо, малолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з мамою (а.с. 7).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Зі змісту ст. 27 Конвенції про права дитини та ч. 2 ст. 182 СК України вбачається, що при визначенні розміру аліментів суд має враховувати ряд обставин, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Разом з тим, визначальним при вирішенні питання про розмір аліментів є інтереси дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи із наявних в матеріалах справи доказів та доводів позивачки, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що на його утриманні також перебувають і інші малолітні діти - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього народилася ще одна дитина, оскільки відповідно до положень ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає правильність рішення суду першої інстанції саме на момент його ухвалення.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду 19 січня 2018 року у відповідача ОСОБА_1 було дві дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження розміру його доходів, наявності у нього прав на рухоме та нерухоме майно, з яких можна було б встановити, що станом на момент вирішення спору судом першої інстанції він не мав можливості сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначеному розмірі, а стягнення аліментів у меншому розмірі в повному обсязі могло б забезпечити повний та гармонійний розвиток дитини.
З урахуванням викладеного, у колегії суддів відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у меншому розмірі.
Народження у ОСОБА_1 ще двох дітей після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції не впливає на правильність такого рішення.
Відповідно до положень ст. ст. 192 СК України погіршення матеріального стану або зміна сімейного стану платника аліментів після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів може бути підставою для зменшення визначеного розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року
Суддя-доповідач
Судді