Справа № 695/1476/21
14 вересня 2021 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250370000331 від 02.04.2021 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високе Тетіївського р-ну Київської обл., громадянина України, розлученого, працюючого водієм ТОВ «Укрспецбуд», має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,
02.04.2021 близько 01.30 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в громадському місці, біля магазину «Делікат», що розташований за адресою: вул. Шевченка, 167 м. Золотоноша, Черкаської області, з хуліганських мотивів, тобто з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю: ігноруванням правил взаємоповаги, засад моральності, грубо порушуючи громадський порядок, прагнучи показати свою зневагу до таких правил і норм поведінки, вчинив хуліганські дії, а саме: здійснив чотири постріли в бік натовпу людей із вогнепальної зброї - гладкоствольної рушниці «HATSAN Eskort, k-12» № НОМЕР_1 , заздалегідь заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень, в результаті яких завдав потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді саден та синців лівої гомілки, які відповідно до висновку експерта № 05-8-01/75/103 від 29.04.2021 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав в повному обсязі при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, він зрозумів всю протиправність своєї поведінки.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник адвокат ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися. До початку розгляду справи до суду надійшла заява від потерпілої, в якій вона просила провести розгляд без неї та її представника. Просила призначити покарання ОСОБА_5 не пов'язаного з позбавленням волі. Цивільний позов буде подавати до суду після винесення вироку по даній справі.
Суд приймає до уваги показання обвинуваченого про обставини вчинення ним кримінального правопорушення і приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, заздалегідь заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень.
У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням вогнепальної зброї, заздалегідь заготовленої для нанесення тілесних ушкоджень.
При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз'яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту першого частини першої статті 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, які характеризують його особу, стан здоров'я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Так, ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, психічних розладів та наркотичної залежності не має.
Разом із тим, враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає за можливе врахувати у якості обставин, що пом'якшують його покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення вперше.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення наведені вище, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати ступеню суспільної небезпеки вчинених ним дій та наслідків, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових злочинів, призначеним відповідно до загальних засад, визначених ст. 65 КК України.
Окрім цього, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема, те, що він раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має постійне місце реєстрації та проживання, наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, думку потерпілої щодо призначення покарання, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта.
Цивільний позов не заявлено.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо ОСОБА_5 протягом іспитового строку один рік, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: гільзу від гладкоствольної мисливської зброї 12 калібру, яку поміщено у відповідний масив Центрального балістичного обліку ДНДЕКЦ МВС України - знищити; гладкоствольну рушницю «HATSAN Eskort, k-12» № НОМЕР_1 , яку передано під зберігальну розписку власнику ОСОБА_5 - залишити власнику; DVD - R диск з відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_5 , DVD - R диск з відео слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , СD - RW диск з відео із камер відеоспостереження магазину «Делікат», які зберігаються у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи №СЕ-19/124-21/4693-БЛ від 29.04.2021 у розмірі 1961,40 грн..
Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1