апеляційне провадження №22-з/824/702/2021 (№22-ц/824/5464/2021)
справа №752/19134/18
(додаткова)
09 вересня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.,
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: старший державний виконавець Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Половець Андрія Михайловича, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив визнати протиправними дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Половець А.М. щодо повернення 29 квітня 2020 року виконавчого документа - ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у справі №752/19134/18; зобов'язати старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Половець А.М. прийняти ухвалу до виконання.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу скасувати, скаргу задовольнити.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу задоволено частково, вирішено:
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Половець Андрія Михайловича щодо повернення 29 квітня 2020 року виконавчого документа - ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у справі №752/19134/18.
Зобов'язати старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Половець Андрія Михайловича вчинити дії в межах, на підставі та в порядку, визначених Законом України "Про виконавче провадження" щодо виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у справі №752/19134/18.
Стягнути з Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Після прийняття постанови, ОСОБА_1 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з виконавчої служби витрати на правничу допомогу, що ним понесені під час провадження у справі в суді першої інстанції.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
З матеріалів справи убачається, що 26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, яка підписана ОСОБА_1 із застереженням, що складена представником, яким є адвокат Тукманов Є.Г. Судові витрати просив покласти на Голосіївський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 направлена заява, у якій просить стягнути з Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 18600 грн витрат на правову допомогу.
З матеріалів справи убачається, що 21 травня 2020 року між ОСОБА_1 та Тукмановим Є.Г. укладено договір про надання правової допомоги, зокрема, у зв'язку із провадженням у цій справі. Вартість послуг за договором становить 3100 грн. за одну годину роботи.
Відповідно до даних акта приймання-передачі наданих послуг від 04 листопада 2020 року до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року, адвокатом виконано наступну роботу, що стосується провадження у справі за скаргою на дії державного виконавця:
- здійснення прийому з наданням консультацій 2 год.;
- розроблення, структуризація та складення скарги, супровідної заяви до скарги, подання цих документів на підпис клієнту - 3 год.;
- надання роз'яснень зі спірних правовідносин - 1 год.
Відповідно до даних прибуткового касового ордеру від 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 на користь Токманова Є.Г. сплачено 18600 грн.
Відповідно до даних акта приймання-передачі наданих послуг від 08 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року, адвокатом виконано наступну роботу, що стосується провадження у справі №752/19134/18:
- розроблення, структуризація та складення процесуальних документів (заяви з процесуальних питань від 04, 05 листопада 2020 року), оформлення документальних матеріалів додатків цих документів, зокрема надання їх на підпис клієнту - 3 год.;
- надання роз'яснень з приводу стягнення витрат на правничу допомогу - 3 год.
Відповідно до даних прибуткового касового ордеру від 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 на користь Токманова Є.Г. сплачено 18600 грн.
Заявником разом із актами приєднано фіскальні чеки на підтвердження направлення на адресу Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) заяв щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 432 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Згідно із статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Згідно із статтею 134 ЦПК України:
1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із статтею 137 ЦПК України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 246 ЦПК України визначено наступне:
1. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
2. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
3. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до зазначених вимог процесуального закону для відшкодування судових витрат заявник має дотриматися такого алгоритму та вчинити наступні процесуальні дії:
1) з першою заявою по суті справи зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат;
2) подати докази про витрати до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;
3) якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року, "Гімадуліна та інші проти України" від 10 грудня 2009 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року, "Меріт проти України" від 30 березня 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Положення статті 137 ЦПК України вказують на те, що питання співмірності залежить від конкретних характеристик справи, затраченого часу на участь в ній, обсягом виконаною роботи правового напряму. При цьому конкретні значення про неспівмірність суд визначає лише на підставі клопотання іншої сторони. В той же час за судом зберігається право відокремити від загальної суми витрат, що вказані як правова допомога, витрати, які фактично ними не можуть бути.
Від Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) заяв щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу та клопотань щодо зменшення цього розміру не надходило.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з того, що заявником документально підтверджені такі витрати, зокреманадано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат.
Разом з тим, апеляційний суд уважає, що такий вид правничої допомоги, як здійснення прийому з наданням консультацій, охоплює надання роз'яснень зі спірних правовідносин. Отже згідно акта прийому-передачі наданих послуг від 04 листопада 2020 року до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року слід уважати виконання роботи протягом 5 годин, відповідно компенсації підлягає 15500 грн. (5 год. х 3100 грн).
Згідно даних акта приймання-передачі наданих послуг від 08 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року, адвокатом виконано наступну роботу, що стосується провадження у справі №752/19134/18:
- розроблення, структуризація та складення процесуальних документів (заяви з процесуальних питань від 04, 05 листопада 2020 року), оформлення документальних матеріалів додатків цих документів, зокрема надання їх на підпис клієнту - 3 год.;
- надання роз'яснень з приводу стягнення витрат на правничу допомогу - 3 год.
Разом з тим, з огляду на зміст та структуру заяв від 04 листопада 2020 року та 05 листопада 2020 року за підписом ОСОБА_1 , їх складання не можна уважати окремим видом правничої допомоги, що підлягає фактичному відшкодуванню.
Ураховуючи, що сплаті підлягають в порядку компенсації витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги у конкретній справі, беручи також до уваги обсяг наданих послуг в межах вирішення питання по скарзі на дії державного виконавця, апеляційний суд уважає, що такий вид роботи, як надання роз'яснень з приводу стягнення витрат на правничу допомогу, що згідно даних акта приймання-передачі наданих послуг полягало в роз'ясненні судової практики та практики ЄСПЧ, не є обґрунтовано необхідним для вирішення цієї справи.
Відтак апеляційний суд не убачає підстав для відшкодування витрат в розмірі 18600 грн. згідно акта приймання-передачі наданих послуг від 08 грудня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 21 травня 2020 року.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 270, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь ОСОБА_1 15500 грн на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.
В іншій частині заяви про відшкодування судових витрат - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова