08 вересня 2021 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 357/9196/18
Номер провадження 22-ц/824/9096/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Головачова Я. В, Шахової О. В.,
за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А.,
вивчивши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубановської І. Д., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,
У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, з урахуванням подальших уточнень, про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017; скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 40134559 від 15 березня 2018 року 16:22:02, та припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 червня 2014 року між відповідачем-1 та позивачем укладено договір оренди землі № б/н за яким останньому передано земельну ділянку строком на 10 років.
26 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 14069898, яким зареєстровано право оренди на земельну ділянку за позивачем.
З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що орендована ним у відповідача-1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин» на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, право оренди за якими 15 березня 2018 року зареєстровано державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю.
Разом з тим, на думку позивача, відповідач-1 не мала права передавати спірні земельні ділянки в оренду іншим особам.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року (т. ІІ а.с. 190-200) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Юлії Юріївни, про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 20 квітня 2021 року ТОВ «Олійникова Слобода» подало апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити; змінити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір оренди землі є укладеним і таким, що набрав чинності, з моменту його підписання ОСОБА_1 та позивачем. Таким чином, скасування Міністерством рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права оренди на земельну ділянку, що виникло на підставі договору оренди землі, не припинило дію цього договору та не вплинуло на його недійсність.
Скаржник зазначає, що чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, щодо якої ним вже укладено договір оренди землі, передавати її у користування іншій особі шляхом укладення з нею договору оренди землі. Договір оренди землі укладений 04 червня 2014 року між скаржником та ОСОБА_1 , є укладеним з моменту його підписання, та підлягає обов'язковому виконанню. Відповідач-1 зобов'язана передати належну їй земельну ділянку в користування позивача і не вчиняти дій, які б перешкоджали користуватися нею. Таким чином, подальша передача відповідачем-1 земельної ділянки в оренду відповідачу-2 за оспорюваним договором, який укладено пізніше, ніж договір оренди землі, порушує права скаржника.
На думку скаржника, суд першої інстанції не врахувавши висновки Верховного Суду викладені у постановах по справах № 291/422/17, № 291/426/17, № 291/421/17, дійшов помилкового висновку, що укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТОВ Агрокомплекс «Узин», не порушую права товариства.
Скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що у разі скасування державної реєстрації права оренди особи на земельну ділянку в такої особи відсутнє право її оренди, суперечить нормам ст. ст. 2, 3 Закону № 1952-IV, ст. 11 ЦК України, ст. 124 ЗК України, так як право оренди скаржника на спірні земельні ділянки, що виникло у нього на підставі договору оренди землі, є дійсним і підлягає судовому захисту у зв'язку з його порушенням.
Скаржник зазначає, що керуючись типовим договором оренди землі, сторони помилково визначили, що договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, яку фактично неможливо провести. Таким чином, скаржник вважає, що договір оренди землі набирає чинності з моменту підписання його сторонами.
На думку скаржника, суд першої інстанції залишивши поза увагою те, що наказ Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року оскаржується ТОВ «Олійникова Слобода» у межах справи № 357/9440/20 у порушення норм п.п. 6, 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не зупинив провадження у даній справі.
Скаржник зазначає, що на момент державної реєстрації та на момент завершення реєстраційної дії, у ДРРПНМ був наявний дійсний запис про державну реєстрацію права оренди позивача на земельну ділянку за договором оренди землі, укладеним з відповідачем-1, що зобов'язувало відповідача-3 прийняти рішення по відмову у державній реєстрації.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
07 червня 2021 року від відповідача-2 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідач-2 не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, без змін.
Відповідач-2 зазначає, що договір оренди землі від 04 червня 2014 року не набув чинності, а відтак, у позивача та відповідача-1 були відсутні обов'язки щодо виконання його умов.
На думку відповідача-2, державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. не є належним відповідачем по даній справі.
09 червня 2021 року від відповідача-1 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу з відповідними підтвердженнями про направлення його усім учасникам справи.
З вказаного відзиву вбачається, що відповідач-1 не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, без змін.
Відповідач-1 зазначає, що договір оренди землі № б/н від 04 червня 2014 року є нечинним/неукладеним, а відповідно таким, що не породжує прав та обов'язків для його сторін. Твердження скаржника про те, що договір оренди землі є дійсним, не зважаючи на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, і підлягає виконанню, не ґрунтується на нормах права, є надуманим та не спростовує висновків суду першої інстанції. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним. Права, свободи та охоронюваний законом інтерес позивача, відповідачем-1 не порушено.
У судовому засіданні представник скаржника ТОВ «Олійникова Слобода» - адвокат Тетеря С. І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Представники відповідача ТОВ «Агрофірма «Узин» - адвокат Косяк В. М., та відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л. А. - заперечували проти доводів апеляційної скарги та росили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення, без змін.
Відповідач-3 до суду апеляційної інстанції не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується звітом про відправку судової повістки-повідомлення, у зв'язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останньої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких порушень Закону, при укладенні договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, судом не встановлено; сплив строку передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01 липня 2004 року, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав; на момент ухвалення рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба речових прав» Мироненко Ю.Ю., індексний номер: 40134559 від 15 березня 2018 року, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017, що знаходиться в межах Оліниково-Слобідської сільської ради у ТОВ «Олійникова Слобода», був скасований.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017 розташована в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району належить ОСОБА_1 на праві власності (т. І а.с. 12).
04 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» укладено договір оренди землі № б/н , об'єктом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017 розташована в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району (т. І а.с. 7-8).
Згідно з п. 37 вказаного договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Із акту приймання-передачі земельної ділянки вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 передає, а орендар ТОВ «Ім. Котовського» в особі директора Голика П. В., який діє на підставі статуту, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 32204844:01:009:0017, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,4000 га, у тому числі рілля 2,4000 га» (т. І а.с. 11).
26 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14096898 та внесено запис про інше речове право № 6151243 від 19 червня 2014 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з договором оренди землі № б/н від 04 червня 2014 року (т. І а.с. 17).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131269852 від 16 липня 2018 року, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608, запис про інше речове право № 615243 від 19 червня 2014 року скасований 15 березня 2018 року (т. І а.с. 23-24).
Згідно з протоколом № 5 Загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22 листопада 2016 року, ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода» (т. ІІ а.с. 18-21).
05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, об'єктом якого є земельна ділянка загальною площею 2,4000 га з кадастровим номером 32204844:01:009:0017, розміщена на території Узинської міської об'єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області (т. І а.с. 175-176).
15 березня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40134559 та внесено запис про інше речове право № 25258629 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року (т. 1 а.с. 23-24).
04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» розірвано договір оренди землі від 05 березня 2018 року щодо земельної ділянки 3220484400:01:009:0017, про що уклали договір (т. ІІ а.с. 21).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 29 листопада 2018 року (т. ІІ а.с. 18) земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017 було поділено на дві земельні ділянки площею 1,1999 га з кадастровим номером 3220484400:01:009:42 та площею 1,1999 з кадастровим номером 3220484400:01:009:0041 (т. ІІ а.с. 19, 20).
Відповідно до рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М.О. індексний номер: 44478882 від 07 грудня 2018 року, інше речове право № 25258629 від 05 березня 2018 року припинене (т. ІІ а.с. 22).
10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди землі № б/н, об'єктом оренди за яким є земельна ділянки площами 1,1999 га в тому числі рілля, з кадастровими номерами 3220484400:01:009:42 та 3220484400:01:009:0041 (т. ІІ а.с. 23-25).
Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 149441889 від 13 грудня 2018 року, рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М.О., індексний номер: 44598762 від 13 грудня 2018 року, здійснений запис про інше речове право - право оренди: 29434159 від 11 грудня 2018 року на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:009:0041 за ТОВ Агрокомплекс «Узин» (т. ІІ а.с. 27).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 149439954 від 13 грудня 2018 року, рішенням державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиної М.О., індексний номер: 44598547 від 13 грудня 2018 року, здійснений запис про інше речове право - право оренди: 29433907 від 11 грудня 2018 року на земельну ділянку кадастровий номер 3220484400:01:009:0042 за ТОВ Агрокомплекс «Узин» (т. ІІ а.с. 26).
Так, відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису Державного реєстру речових прав а нерухоме майно.
Згідно частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинні станом на 04 червня 2014 року), права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Так, 04 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», яке було перейменовано на ТОВ «Олійникова Слобода», укладено договір оренди землі № б/н , згідно пункту 37 якого, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
19 червня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н. В. внесено запис про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського» № 6151243, що виникло на підставі вищевказаного договору.
Разом з тим, рішенням Міністерства юстиції України № 40127608, вищевказаний запис за № 6151243 від 19 червня 2014 року, скасовано, про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис.
Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку, та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.
29 листопада 2018 року ОСОБА_1 , будучи власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017, здійснила її поділ на дві самостійні земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:009:42 та 3220484400:01:009:0041.
Пізніше, вищевказані земельні ділянки були передані ОСОБА_1 в оренду ТОВ Агрокомплекс «Узин».
З вказаного вбачається, що станом на день поділу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017 та на день укладення договорів оренди землі з ТОВ Агрокомплекс «Узин», у позивача вже було відсутнє право власності на вищевказану земельну ділянку.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що право оренди земельних ділянок виникло у ТОВ Агрокомплекс «Узин» після скасування державної реєстрації речового права позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:009:0017 (яка поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:009:42 та 3220484400:01:009:0041), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. не є належним відповідачем у справі, оскільки спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства незалежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації прав чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що договір оренди землі від 04 червня 2014 року набув чинності з моменту його підписання, оскільки пунктом 37 вказаного договору встановлено, що він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Вказаний пункт договору у повній мірі відповідає положенням ст. 125 ЗК України.
Посилання скаржника на те, що передача відповідачем-1 земельної ділянки в оренду відповідачу-2 за оспорюваним договором порушує його права, є безпідставним, оскільки укладення договору і реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем-2 відбулися після скасування реєстрації права оренди позивача.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду викладених у постановах по справах № 291/422/17, № 291/426/17, № 291/421/17, є безпідставним, оскільки у зазначених справах Верховний Суд скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилався на те, що судами не були перевірені доводи позивача, натомість зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було надано відповідну оцінку, як доводам позивача, так і доказам наявним в матеріалах справи, на які позивач посилався, як на підставу для задоволення його позовних вимог.
Посилання скаржника на наявність у нього права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди № б/н від 04 червня 2014 року, є безпідставним, оскільки вказаний договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди (п. 13 договору). Разом з тим, запис про право оренди земельної ділянки за позивачем, 19 червня 2014 року було скасовано, а відтак, вищевказаний договір є не чинним.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що укладаючи договір № б/н від 04 червня 2014 року сторони помилково визначили, що він набирає чинності з моменту його державної реєстрації, оскільки вказаний пункт договору недійсним не визнавався.
Посилання скаржника на наявність у ДРРПНМ відомостей про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку у позивача, що зобов'язувало відповідача-3 прийняти рішення по відмову у державній реєстрації, є безпідставним, оскільки запис про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за позивачем було скасовано 15 березня 2018 року, після чого, 13 грудня 2018 року здійснено записи про право оренди спірної земельної ділянки (яка була поділена на дві земельні ділянки) за відповідачем-2.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, останньою було надано: ордер на надання правничої допомоги від 04 червня 2021 року; договір про надання правової допомоги № 48/21 від 01 червня 2021 року укладений між Марценюк Л. А. та ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору про надання правової допомоги 48/21 від 01 червня 2021 року підписаний сторонами, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 до договору про надання правової допомоги 48/21 від 01 червня 2021 року складений 04 червня 2021 року.
У свою чергу ТОВ «Олійникова Слобода» подало клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу посилаючись не незначну складність даної справи.
Так, враховуючи ціну позову, складність даної справи та надані відповідачем-1 докази, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, крім того, беручи до доводи скаржника щодо зменшення розміру витрат понесених відповідачами-1 на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача-1 витрати на правничу допомогу у сумі 7 250 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 7 250 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: Я. В. Головачов
О. В. Шахова